Рішення № 100733271, 02.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.11.2021Справа № 910/14418/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство МОНОЛІТ ЕНЕРГО»

до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ»

про стягнення 417 668,61 грн,

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Пасічнюк С.В.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство МОНОЛІТ ЕНЕРГО» (далі - позивач ТОВ «НВП МОНОЛІТ ЕНЕРГО») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (далі - відповідач, ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ») про стягнення 417 668,61 грн, з яких: 414 460,80 грн основного боргу, 2 793,35 грн 3% річних, 414,46 грн інфляційних нарахувань.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язання за Договором №217/114Д-21/17455/53-124-01-21-14356 від 15.04.2021 щодо кінцевого розрахунку за товар, поставлений позивачем згідно видаткової накладної № РН-0000004 від 11.05.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство МОНОЛІТ ЕНЕРГО» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14470/21, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/14418/21.

У зв`язку з відсутністю фінансування видатків на оплату послуг з пересилання поштових відправлень (відповідне оголошення розміщене на сторінці Господарського суду міста Києва суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/), ухвала Господарського суду міста Києва 08.09.2021 про відкриття провадження у справі № 910/14418/21 була надіслана на електронні адреси позивача та відповідача, а саме: monolit_energo@ukr.net та energoatom@atom.gov.ua.

Крім того, додатково, після відновлення фінансування, ухвала про відкриття провадження у справі була направлена на адресу місцезнаходження відповідача, яка відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

В матеріалах справи містяться довідки про доставку електронних листів, в яких зазначено, що ухвала про відкриття провадження у справі № 910/14418/21 від 08.09.2021 доставлена позивачу та відповідачу 10.09.2021. Оскільки представники позивача та відповідача не повідомляли суд про зміну адрес електронної пошти (ч. 8 ст. 120 ГПК України), тому останні вважається належним чином повідомленими, а вказана ухвала врученою сторонам в порядку ст. 120, 242 ГПК України.

27.10.2021 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позову заяву, в якому він зазначає, що відповідач не мав можливості у строк, встановлений договором, повністю здійснити оплату поставленого товару, у зв`язку з вкрай важким фінансовим становищем відповідача, в якому він опинився в умовах законодавчих змін, що відбулися в енергетичному ринку країни. Разом з тим, відповідач зазначає, що вважає безпідставним і таким, що не відповідає змісту, призначенню та суті самих нарахувань 3% річних та інфляційних втрат, що передбачені статтею 625 ЦК України, проведення позивачем таких нарахувань на суму податку на додану вартість (далі - ПДВ), що включена до вартості товару за договором. У відзиві на позовну заяву, зокрема, відповідач виклав клопотання про поновлення процесуального строку для подачі відзиву на позов.

Суд задовольнив клопотання Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» про поновлення строку на подачу відзиву. Відповідачу поновлено строк подання відзиву та долучено відзив до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

15.04.2021 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція») (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство МОНОЛІТ ЕНЕРГО» (постачальник, позивач) був укладений Договір № 217/114Д-21/17455/53-124-01-21-14356 (далі - Договір або Договір № 217/114Д-21/17455/53-124-01-21-14356 від 15.04.2021), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупцю, а покупець в свою чергу зобов`язався прийняти і оплатити товар згідно з найменуванням в кількості, за цінами та по коду УКТ ЗЕД, які передбачені у специфікації № 1 до договору (додаток № 1 до договору), яка є невід`ємною частиною договору. Предметом поставки по даному договору є товар: код 38810000-6 згідно з ДК 021-2015 - Обладнання для керування виробничими процесами (п. 1.2 Договору).

Згідно Специфікації № 1 до Договору № 217/114Д-21/17455/53-124-01-21-14356 від 15.04.2021 сторони погодили поставку товару - системи розширення функцій СКМВТ в частині забезпечення моніторингу вібраційного стану підшипників № 13, 14 ТГ-1. Енергоблок № 1. ВП ХАЕС на загальну суму 511 680,00 грн з ПДВ.

Згідно п. 1.4 Договору місцем виконання даного договору є місто Нетішин Хмельницької області.

Строк поставки товару - травень 2021 року.

Умовами п. 4.1 Договору передбачено, що ціна товару по договору становить 426 400,00 грн, крім того ПДВ 20% 85 280,00 грн. Всього: ціна договору 511 680,00 грн.

Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що попередня оплата товару в розмірі 19% вартості, що становить 97 219,20 грн з ПДВ, здійснюється покупцем протягом 14-ти календарних днів з дати підписання договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Кінцевий розрахунок за поставлений товар в розмірі 81% вартості товару, що становить 414 460,80 грн з ПДВ, покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 11.1 Договору).

Судом встановлено, що Договір № 217/114Д-21/17455/53-124-01-21-14356 від 15.04.2021 підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками; у встановленому порядку не оспорений, не розірваний та не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір № 217/114Д-21/17455/53-124-01-21-14356 від 15.04.2021 є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої і другої статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, за своєю правовою природою укладений сторонами Договір № 217/114Д-21/17455/53-124-01-21-14356 від 15.04.2021 є договором поставки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На виконання умов п. 5.1 Договору відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача попередню оплату в розмірі 97 219,20 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 3433 від 26.04.2021.

Позивач, у свою чергу, на виконання умов Договору № 217/114Д-21/17455/53-124-01-21-14356 від 15.04.2021 поставив відповідачу товар на загальну суму 511 680,00 грн з ПДВ, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № РН-0000004 від 11.05.2021. Вказана видаткова накладна підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх печатками.

Отримавши товар за Договором, у відповідача перед позивачем, згідно умов Договору та відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, виникло зобов`язання по проведенню кінцевого розрахунку за поставлений товар в розмірі 414 460,80 грн протягом 30 днів з дати поставки товару.

З огляду на зазначене, відповідач був зобов`язаний провести кінцевий розрахунок у строк до 10.06.2021 включно.

Незважаючи на прийняття товару, відповідачем у строк, передбачений Договором, не було виконано в повному обсязі обов`язку по оплаті за поставлений товар, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 414 460,80 грн.

Позивач стверджує, а відповідач у поданому відзиві підтверджує, що Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» не виконаного свого зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до відповідача із претензією № 114/И-108-21 від 24.06.2021, відповідно до якої просив сплатити заборгованість за Договором № 217/114Д-21/17455/53-124-01-21-14356 від 15.04.2021 у розмірі 414 460,80 грн.

Зазначена претензія була направлена позивачем на адреси Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» та Відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» двома поштовими відправленнями № 6105716277141 та № 6105716277150.

У відповідь на претензію відповідач направив позивачу лист № 45-30-1283/8982 від 07.07.2021 щодо погашення заборгованості, відповідно до якого повідомив, що несвоєчасна оплата спричинена фінансовим навантаженням на компанія ДП «АЕК «Енергоатом», та запевнив, що відповідач вживає всіх можливих дій та заходів для проведення розрахунків з кредиторами.

Станом на час прийняття рішення у справі відповідач доказів, які б свідчили про погашення заборгованості в розмірі 414 460,80 грн, не надав.

Враховуючи зазначене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 414 460,80 грн основного боргу є обґрунтованою, такою, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання за Договором № 217/114Д-21/17455/53-124-01-21-14356 від 15.04.2021 позивачем за період з 11.06.2021 по 31.08.2021 нараховані інфляційні втрати у розмірі 414,46 грн та 3% річних у розмірі 2 793,35 грн.

Відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що в порушенні грошового зобов`язання перед позивачем відсутня його вина, оскільки відповідач не може оплатити поставлений товар з підстав не здійснення з ним розрахунків контрагентами.

Однак, суд вважає, що наведені відповідачем обставини не є обставинами, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Принципи підприємницької діяльності визначено ст. 44 Господарського кодексу України, а саме: підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Таким чином, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тотожні приписи містяться в ст. 617 Цивільного кодексу України.

Відтак наведені відповідачем обставини не звільняють Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» від відповідальності за порушення зобов`язань.

Крім того, суд звертає увагу, що Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» взяло на себе грошові зобов`язання за договором у квітні 2021 року, тобто будучи достеменно обізнаним як про запровадження на території України карантину та відповідно вимоги до забезпечення карантинних заходів, так і про ситуацію на ринку електричної енергії в Україні.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснюється на суму боргу в розмірі 414 460,80 грн за період з 11.06.2021 по 31.08.2021.

Суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» перевірку заявлених до стягнення сум 3% річних, дійшов висновку про повне задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 2 793,35 грн 3% річних.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» перевірку заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, дійшов висновку, що вірною сумою інфляційних втрат є 412,80 грн, з огляду на що, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 414,46 грн підлягають частковому задоволенню в розмірі 412,80 грн.

У той же час доводи відповідача про те, що ПДВ не повинен враховуватися при розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, суд відхиляє з огляду на те, що, з урахуванням умов Договору, відповідач зобов`язаний сплатити позивачеві грошову суму, що включає у себе ПДВ. Отже, 3 % річних та інфляційні втрати правомірно нараховані позивачем на всю суму боргу. Слід також зазначити, що чинне законодавство України чи укладений між сторонами Договір не містять в собі жодних виключень чи обмежень з цього приводу.

При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 6 265,03 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 6 265,01 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (Україна, 01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство МОНОЛІТ ЕНЕРГО» (Україна, 61057, Харківська обл., місто Харків, вулиця Пушкінська, будинок 21/23; ідентифікаційний код 33675000) 414 460,80 грн (чотириста чотирнадцять тисяч чотириста шістдесят гривень 80 коп.) основного боргу, 2 793,35 грн (дві тисячі сімсот дев`яносто три гривні 35 коп.) 3% річних, 412,80 грн (чотириста дванадцять гривень 80 коп.) інфляційних втрат та 6 265,01 грн (шість тисяч двісті шістдесят п`ять гривень 01 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 02.11.2021.

Суддя Гумега О.В.