Ухвала суду № 10073294, 15.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 29/405 Головуючий у 1-й інстанції: Усатенко І.В.

Суддя-доповідач: Зайцев М. П.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" червня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіЗайцева М.П.

Суддів:Собківа Я.М.

Усенка В.Г.

при секретарі Губа О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 20 грудня 2005 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВ «Інфокс», звернулося до Господарського суду м. Києва з адміністративним позовом, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 26.09.2005 року №406/2/23-1/14289688.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що в акті перевірки зазначено, що до складу валового доходу підприємством не включено у вигляді безповоротної фінансової допомоги суму кредиторської заборгованості по непогашеному векселю, виданого «Укрпромпродуктсервіс» 01.12.1998 року на суму 500000,00 грн. Але, на балансі TOB «Інфокс» такий вексель не обліковується, а тому інформація щодо цього векселя в акті перевірки є невірною. Посилання в рішеннях про розгляд скарг на те, що листом від 17.03.2005 р. № 2429/10/23-1/007 в акті перевірки було виправлено описку, і назву підприємства слід читати по іншому, є безпідставним, оскільки виправлення акту перевірки через місяць після його складання і, саме таким чином, не передбачено Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності -фізичними особами, який затверджено наказом ДПА України від 16.09.2002р. №429 зареєстрованим Міністерством юстиції України 29.12.2002р. № 1023/7311, і застосовувати будь-які донарахування чи фінансові санкції опираючись на помилку є неправомірним.

Постановою Господарського суду м. Києва від 20 грудня 2005 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач ДПІ у Шевченківському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням доповнень, просить скасувати рішення та постановити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Інфокс», посилаючись на неповне зясування судом 1-ої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання зявився представник позивача, який підтримав свої позовні вимоги та заперечив проти задоволення апеляційної скарги, а також представник відповідача, який підтримав свою апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, судом 1-ої інстанції встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м Києва за результатами комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства TOB «Інфокс» за період з 01.04.2002 року по 01.04.2004 року складено акт від 15.02.2005р. №57/23-1/14289688.

За результатами розгляду первинної скарги позивача 15.04.2005 року ДПІ у Шевченківському районі м Києва прийнято рішення № 87/23-00/22/23-01, яким частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.02.2005р. № 100/23-1/14289688 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 64583,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 65452,00 грн., а також прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.04.2005р. №406/1/23-1/14289688, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 1 208 047,00 грн., і застосовано штрафні санкції в сумі 2478408,00 грн., всього на суму 3686455,00 грн.

За результатами розгляду повторної скарги позивача, ДПА у м. Києві прийняла рішення від 23.06.2005р. № 1692/10/25-014, яким було частково скасовано видані ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податкові повідомлення-рішення в частині збільшення валового доходу на суму 624309,00 грн., та в частині зменшення валових витрат на суму 2092731,14 грн. та відповідно застосовані у цій частині податкового зобов'язання штрафні санкції.

В подальшому рішенням ДПА України від 31.08.2005р. № 8403/6/25-0115 раніше прийняті податкові повідомлення-рішення були скасовані в частині донарахування податку на прибуток внаслідок збільшення на 5208717,65 грн. валового доходу по виданих простих векселях. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.09.2005р. № 406/2/23-1/14289688, яким позивачу визначено податкове зобов'язання в сумі 10800,00 грн. з податку на прибуток, та застосовано штрафні санкції в сумі 168800,00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 26.09.2005 №406/2/23/1/14289688, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання його недійсним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача з огляду на наступне.

Перевіркою ДПІ у Шевченківському районі м. Києва встановлено, що в перевіряємому періоді, TOB «Інфокс» розраховувалось з постачальником товарів робіт, послуг простими векселями власної емісії, строк платежу в яких зазначено «по пред'явленню». Відповідно до ст. 74 та ст. 34 Уніфікованого Закону про переказні та прості векселі, простий вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

Згідно пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» кредиторська заборгованість по непогашеним простим векселям строком погашення «за пред'явленням» відноситься до безповоротної фінансової допомоги.

В порушення пп.4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем не включено до валового доходу доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги за непогашеними простими векселями строком погашення «за пред'явленням», що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності, у сумі 1362547 грн.

Зокрема, заборгованість, у сумі 500000 грн., яка виникла станом на 1 грудня 1998 року по непогашеним векселям №3216371003 на суму 100000 грн., №3246371004 на суму 100000 грн., №3216371005 на суму 100000 грн., №3216371006 на суму 100000 грн., №3216371007 на суму 100000 грн. НГВУ «Охтирканафтогаз».

В акті перевірки зазначена заборгованість по векселям рахувалась перед «Укрпродуктсервіс», проте листом від 17.03.2005 року №2429/10/23-1/007 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва повідомила позивача про допущення описки в акті перевірки, а саме замість назви НГВУ «Охтирканафтогаз» помилково було вказано «Укрпродуктсервіс», проте векселі на вказану суму, видані «Укрпродуктсервіс» або НГВУ «Охтирканафтогаз» на балансі позивача не обліковуються, та відповідно до реєстру векселів виданих позивачем за перевіряємий період, лист НГВУ "Охтирканафтогаз" №18-1/8865 від 13.12.2005 року, заборгованість за простими векселями на загальну суму 500000 грн. станом на 01.01.2002 року та 01.12.2005 року відсутня.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон України про бухгалтерський облік) із змінами та доповненнями визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Згідно ст.9 розділу 3 Закону України про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (у т.ч. регістри). Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Наказом ДПА України №110 від 17.02.2001р. затверджена Інструкція про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, де п.12 зазначеної Інструкції визначено, що факти порушень податкового законодавства посадова особа оформлює Актом документальної перевірки, в якому викладається чітко зміст правопорушення з обґрунтуванням порушених норм, законодавчих актів та вказуються конкретні пункти та статті.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом ДПА України №429 пд 16.09.2002р., в описовій частині акту документальної перевірки зокрема зазначається первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Як вбачається з Акту перевірки, відповідачем встановлено порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідач не визначив, на підставі яких первинних документів він зробив висновки про наявність у позивача непогашеної кредиторської заборгованості перед НГВУ «Охтирканафтогаз» станом на 01.01.2002 року, 01.12.2005 року та порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 10800 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 168800 грн. на підставі пп. 17.1.3, пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, штрафні санкції на підставі пп. 17.1.3, пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» складають не більше 50% від суми недоплати та розраховуються за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ої інстанції, що нарахування штрафних санкцій, що значно перевищують суму нарахованих податкових зобов'язань не відповідає положенням пп. 17.1.3, пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що постанова Господарського суду м. Києва від 20 грудня 2005 року ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 20 грудня 2005 року по справі № 29/405 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України в порядок, строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: М.П. Зайцев

Судді: Я.М. Собків

В.Г. Усенко

Повний текст виготовлено 18.06.2010 р.