Ухвала суду № 100725703, 02.11.2021, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/6657/21

Провадження 2/712/2164/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2021 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Романенко В.А.

за участю секретаря Назаренко М.О.

розглянувши в підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Черкаської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на частину земельної ділянки та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, що належить особі на праві приватної власності,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Черкаської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на частину земельної ділянки та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, що належить особі на праві приватної власності.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 липня 2021 року відкрито провадження у справі № 712/6657/21 за правилами загального позовного провадження.

02.08.2021 року на адресу суду ОСОБА_2 скеровано клопотання, в якому просить зупинити провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до неї та Виконкому Черкаської міської ради, третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності на частину земельної ділянки та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, що належить особі на праві приватної власності, стягнення моральної шкоди до набрання законної сили судовим рішенням по цивільній справі №712/5933/18 за її позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсними правочинів та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку.

Клопотання обґрунтовує тим, що в провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси знаходиться цивільна справа №712/5933/18 за її позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 Про визнання недійсними правочинів та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку.

В іншій справі нею ставляться вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.02.2000 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори (реєстр №4-232), згідно якого ОСОБА_4 продала земельну ділянку площею 591,0кв.м, що розташована по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_3 .

Визнання недійсним договору дарування від 17.08.2004 року, посвідченого Першою Черкаською державною нотаріальною конторою (реєстр №1-2639) згідно якого ОСОБА_3 подарував ОСОБА_1 земельну ділянку площею 591 кв.м по АДРЕСА_1 .

Скасування Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку ЯГ № 532718 від 04 квітня 2006 року, виданого на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 591 кв.м по АДРЕСА_1 .

В разі задоволення її позову у ОСОБА_1 не буде підстав для задоволення позовних вимог в цій справі стосовно визнання права власності за земельну ділянку та інш.

12.10.2021 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він просить долучити частину додаткових доказових матеріалів до справи №712/6657/21, провадження №2/2164/21, які є доказами для вирішення справи.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 251 ЦПК України суд зупиняє провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 33Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції, визначаючи наявність передбачених статтею підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що клопотання про зупинення провадження у справі не підлягає до задоволення, оскільки заявником не обґрунтовано, що у справі 712/5933/18 можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у даній справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, а тому не встановлено підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені ст. 251 ЦПК України.

У клопотанні про зупинення провадження не обґрунтовані доводи, які б давали підстави для висновку про те, що наявність спору за зверненням відповідача до суду у 2018 році для захисту свого права у визначений ним спосіб захисту виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити при розгляді цієї справи наявність обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги при зверненні до суду у 2021 році.

Зупинення провадження у справі без достатніх підстав може призвести до порушення права позивача на розумні строки розгляду справи.

У цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року у справі № 643/115/16-ц, постанові Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 607/21079/14-ц.

Пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвненції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та такі критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положення ст. 81 ЦПК України відображають приватноправові засади змагальності цивільного процесу, відповідно до чого тягар доказування цілком покладається на сторін. У такому контексті зазначений обов`язок із доказування характеризується специфічністю та виникає тоді, коли особа реалізує своє право на судовий захист. При цьому особа наділена правом самостійно обирати коло доказів, на які вона посилається і які подає суду, виходячи із своєї процесуальної заінтересованості та позиції у справі. Поряд із цим, таке право сторони також має свої межі. Тоді, коли особа використовує свої процесуальні права у сфері доказування всупереч їх меті, діє недобросовісно (у тому числі, несвоєчасно розкриває докази, чим перешкоджає іншій стороні повноцінно організувати свій захист), то починає зачіпатися загальний публічно-правовий інтерес в ефективному відправленні правосуддя, що повинно мати наслідком відповідну реакцію суду.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Частиною 4 ст. 83 ЦПК України встановлено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно ч. 5 ст. 83 ЦПК України у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Крім того, ч. 8 ст. 83 ЦПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає обґрунтувала неможливість їх неподання у вказаний строк, з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч. 9 ст. 83 ЦПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Також, частиною 2 статті 126 ЦПК України передбачено, що документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи позовна заява подана до суду позивачем 16.06.2021 року і до неї було долучено письмові докази, які позивач вважав за необхідне надати суду на підтвердження зазначеного в позовній заяві, а отже вважав надані суду докази достатніми .

18.06.2021 року позовна заява ухвалою суду залишена без руху.

05.07.2021 року позивачем подано заяву про усунення недоліків.

22 .07.2021 року провадження в даній справі було відкрито та розгляд такої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 23.09.2021 року.

З огляду на викладене вище слідує, що позивачу давно, в тому числі і на стадії підготовчого провадження, було відомо про те, що відповідач в повному обсязі не визнає заявлені до нього позовні вимоги, заперечуючи обставини викладені в позовній заяві, позивачем не заявлялось клопотання щодо наміру подати додаткові докази. Позивачем не обґрунтовано не можливість отримати раніше докази та подати їх у вказаний строк з причин, що не залежали від нього.

За таких обставин, позивач не був позбавлений можливості надати суду заявлені докази разом із поданням позовної заяви. Будь-яких заяв про неможливість подання вказаних доказів разом з позовом, по даній справі з об`єктивних причин від позивача не надходило. При цьому, суд враховує і тривалий за часом період від дня надходження позовної заяви до суду та до дня подачі заяви про доручення додаткових доказів, протягом якого позивач не вжив будь-яких заходів для надання суду вказаних письмових доказів. Відтак, клопотання подано з порушенням встановленого порядку подання доказів в суді, оскільки надійшло до суду з пропуском строку для подачі доказів та за відсутності клопотання про його поновлення і обґрунтування неможливості подання доказів у встановлений законом строк з причин незалежних від позивача.

Приймаючи таке рішення, суд виходить і з того, що у відповідності до практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватися, зокрема, для дотримання правил судової процедури і це не є порушення права на справедливий суд (рішення «Станков проти Болгарії» від 12.07.2007 року).

Враховуючи, що позивачем не надано доказів про наявність об`єктивних, непереборних обставин на підтвердження поважності причин пропуску строку подачі доказів до суду та звернення до суду з відповідним клопотанням про приєднання таких до матеріалів справи, суд вважає, що клопотання позивача про прийняття та приєднання до матеріалів справи письмових доказів, слід залишити без розгляду. При цьому, відповідно до ч. 8 ст. 83 ЦПК України, долучені до клопотання письмові докази, слід до розгляду судом не приймати, повернувши їх позивачу.

Керуючись ст. ст. 43, 81, 83, 126, 255, 260-261 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Повернути позивачу ОСОБА_1 докази поданні 12.10.2021 року .

Клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження залишити без задоволення.

Ухвала в частині відмови зупинення провадження по справі може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 15-денний строк з дня виготовлення її повного тексту через Соснівський районний суд м. Черкаси або безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Головуючий:

Повний текст ухвали виготовлений 02 листопада 2021 року.