Ухвала суду № 100725477, 29.10.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/21863/21

УХВАЛА

29 жовтня 2021 року

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Харечко С.П. розглянувшипозовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені якого діє законний представник – мати ОСОБА_4 , треті особи, без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Круліковський А.І., служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання недійсним договору про припинення права на аліменти,

В С Т А Н О В И В:

28 жовтня 2021 року до Рівненського міського суду Рівненської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені якого діє законний представник – мати ОСОБА_4 , треті особи, без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Круліковський А.І., служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання недійсним договору про припинення права на аліменти, яка підписана представником позивача адвокатом Курило Р.М.

Відповідно до ч. 4 статті 185 ЦПК України, суддя після одержання заяви з`ясовує, зокрема, чи немає підстав для повернення заяви.

Згідно вимог ч.7 ст.177 ЦПК України,до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Відповідно до частини першої ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України, закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представництво за своєю природою - це організаційне правовідношення, змістом якого є повноваження однієї особи (представника) діяти від імені, в інтересах іншої особи, яке виникає з договору, закону, акта органу публічної влади. Крім того, представництвом є діяльність представника, спрямована на реалізацію наданих йому повноважень. Змістом відносин представництва є повноваження, без яких останнє не може існувати. Як повноваження розуміють систему двох суб`єктивних прав представника, одне з яких є абсолютним, інше - відносним. Абсолютне право представника містить у собі можливість вчинення певних дій від імені та в інтересах особи, а відносне право полягає у тому, що представник вправі розраховувати на те, що всі юридичні наслідки, створені його діями, виникнуть лише для особи, яку він представляє, а не для самого представника.

Згідно з частиною першою статті 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

За змістом частини четвертої статті 62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Відповідно до частини першої статті 64 ЦПК України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Згідно ч.2 ст.175 ЦПК України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Судом встановлено, що позовна заява підписана та подана до суду від імені позивача ОСОБА_1 - адвокатом Курило Р.М.

Повноваження адвоката Курило Р.М. як представника позивача в Рівненському міському суді підтверджуються ордером Серії ВК№1027441 від 18.08.2021 року.

З оглянутого ордеру, вбачається, що ОСОБА_1 на підставі: договору про надання правової допомоги №18/08 від 18 серпня 2021 року, уповноважує адвоката Курило Романа Миколайовича на надання правої допомоги в Рівненському районному управлінні поліції ГУНП в Рівненській області та Рівненському міському суді Рівненської області.

«Відповідно до частини другої статті 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно Статті 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується.

Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI.

Згідно зі статтею 2 вказаного Закону, адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.

Таким чином, діяльність адвокатури, реалізація нею функцій захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі невизначеному колу осіб свідчить про суспільний інтерес, а отже, і публічно-правовий характер правовідносин.

Статтею 1 Закону № 5076-VI визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Положеннями статті 26 Закону № 5076-VI визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, що узгоджується зі статтею 14 Правил адвокатської етики.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Частина друга статті 27 Закону № 5076-VI регламентує вичерпні випадки вчинення договору про надання правової допомоги усно:

1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди);

2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк.

Системний аналіз положень статей 26 та 27 Закону № 5076-VI дозволяє дійти висновку, що надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі, зокрема лише на підставі довіреності, не допускається, окрім випадків, передбачених частиною другою статті 27 цього Закону.»

Зазначений правовий висновок міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 817/66/16 (провадження №11-185апп19), який відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, який міститься у Постанові від 05.12.2018 року по справі №П/9901/736/18 (Провадження №11-989заі18), слідує що:

«Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката.

Отже, ордер, який видано відповідно до Закону N 5076-VI, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.»

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, який міститься у Постанові від 04.12.2019 року по справі №826/5500/18 (провадження №11-195апп19): «Представництво за своєю природою - це організаційне правовідношення, змістом якого є повноваження однієї особи (представника) діяти від імені, в інтересах іншої особи, яке виникає з договору, закону, акта органу публічної влади. Крім того, представництвом є діяльність представника, спрямована на реалізацію наданих йому повноважень. Змістом відносин представництва є повноваження, без яких останнє не може існувати. Як повноваження розуміють систему двох суб`єктивних прав представника, одне з яких є абсолютним, інше - відносним. Абсолютне право представника містить у собі можливість вчинення певних дій від імені та в інтересах особи, а відносне право полягає у тому, що представник вправі розраховувати на те, що всі юридичні наслідки, створені його діями, виникнуть лише для особи, яку він представляє, а не для самого представника.

У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.»

При цьому, суд надаючи оцінку ордеру серії ВК№1027441 від 18.08.2021 року, звертає увагу, що повноваження адвокату курило Р.М. надані саме в Рівненському міському суді, тобто на стадію судового розгляду.

Разом з тим, на стадію складання та підписання позовної заяви, яка передує стадії судового розгляду, повноважень представника не підтверджено.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що не подання представником позивача - адвокатом Курило Р.М. витягу із Договору про надання правничої допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленостей щодо об`єму наданих повноважень, засвідченого підписами сторін цього Договору, що позбавляє суд можливості встановити об`єм повноважень адвоката та його право на підписання позовної заяви, що є наслідком застосування п.1 ч.4 ст.185 ЦПК України, згідно якої: «позовна заява (у даному випадку скарга) повертається у випадку, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.»

Відповідно до п.1 ч.4 ст.185 ЦПК України, заява повертається у випадках, коли: заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Враховуючи, що позовну заяву підписано представником позивача, без надання підтвердження на повноваження підписання позовної заяви, відповідно до п. 1 ч. 4ст. 185 ЦПК України, позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Керуючись статтею 185 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені якого діє законний представник – мати ОСОБА_4 , треті особи, без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Круліковський А.І., служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання недійсним договору про припинення права на аліменти - повернути позивачу.

Розяснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення через Рівненський міський суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд.

Суддя Харечко С.П.