Ухвала суду № 100724084, 29.10.2021, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2-з/537/86/2021

Справа № 537/5579/21

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.10.2021 року м. Кременчук

Суддя Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області Мурашова Н.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просив визнати об`єктами спільної сумісної власності адміністративну будівлю загальною площею 774,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , вбудований магазин непродовольчих товарів загальною площею 144,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , вбудовані адміністративні приміщення загальною площею 296,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 . Поділити зазначене нерухоме майно між ним та ОСОБА_2 по 1/2 частині та визнати право власності.

Разом з позовною заявою ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити будь-яким особам та всім суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії з відчуження об`єкта нерухомості, а саме вбудованих адміністративних приміщень загальною площею 296,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 33148753104 та вбудованого магазину непродовольчих товарів загальною площею 144,3 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 33139653104. Заяву обґрунтував тим, що за час шлюбу з ОСОБА_2 ними було придбано наступне майно: адміністративна будівля за адресою АДРЕСА_1 , вбудований магазин непродовольчих товарів, вбудовані адміністративні приміщення за адресою АДРЕСА_2 . Зазначене нерухоме майно є об`єктами спільної сумісної власності та підлягає поділу у встановленому законом порядку. Проте як йому стало відомо, спірне нерухоме майно, вбудований магазин непродовольчих товарів та вбудовані адміністративні приміщення за адресою АДРЕСА_2 перебувають у заставі за Договором іпотеки від 19 липня 2013 року, укладеним між ПАТ «Златобанк» та відповідачем ОСОБА_2 , в якості забезпечення виконання зобов`язань ПАТ «ПВК Кремінь» за кредитним договором №197/30/13-КLMV від 19 липня 2013 року. 26.10.2021 року ПАТ «Златобанк» відступив право вимоги ТОВ ФК «Флексіс» на підставі Договору №1. Відповідно до умов договору іпотеки, він як співвласник майна, фактично позбавлений права бути обізнаним про рішення іпотекодержателя звернути стягнення на належне йому на праві спільної сумісної власності майно та вжити відповідних заходів щодо його збереження, в тому числі шляхом сприяння погашення боргових вимог ТОВ «ФК «Флексіс», оскільки ТОВ «ФК «Флексіс» не зобов`язане направляти відповідні попередження на його ім`я. Оскільки між ним та ОСОБА_2 не досягнуто згоди щодо реалізації спільного майна, в разі пропуску ОСОБА_2 встановлених договором іпотеки термінів та невжиття відповідних заходів щодо погашення заборгованості за майновою вимогою, він може втратити своє майно, на яке має право власності, навіть не будучи обізнаним про це. Тому вважає, що невжиття заходу забезпечення позову може привести до неможливості поновлення його порушених прав, утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, а також матеріали справи, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Частиною першою ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Відповідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Положеннями статті 150 ЦПК України визначені види забезпечення позову та зазначається, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. (ч.10 ст.150 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті – це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно роз`яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 02.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Дорани проти Ірландії» від 31.07.2003 зазначено, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб – це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц Верховний Суд зазначив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій відносно предмета спору, які можуть у подальшому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду (реалізація предмета спору чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладання договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання, тощо). Лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.81 ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. При цьому тягар доведення таких обставин лежить саме на заявникові.

Частиною першою ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Із заяви про забезпечення позову вбачається, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 існує спір, предметом якого є поділ спільного майна подружжя. В прохальній частині заяви про забезпечення позову заявник просить заборонити будь-яким особам та всім суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії з відчуження об`єкта нерухомості, а саме вбудованих адміністративних приміщень загальною площею 296,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 33148753104 та вбудованого магазину непродовольчих товарів загальною площею 144,3 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 33139653104.

Водночас заявником не наведено обґрунтованих підстав того, що невжиття заходів забезпечення позову у запропонований спосіб впливатиме на ефективність захисту та унеможливить виконання ймовірного рішення суду про задоволення вимог позову по поділ спільного майна подружжя.

Не наведено у заяві і фактів, які б давали підстави стверджувати про можливі недобросовісні дії саме відповідача ОСОБА_2 , направлені на порушення його інтересів, щоб попередити потенційні труднощі у подальшому виконанні рішення про поділ майна подружжя.

Самі лише твердження заявника ОСОБА_1 про потенційну можливість відчуження іпотекодержателем спірного майна, враховуючи, що іпотекодержатель навіть не зазначений ним як учасник процесу, - не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову про поділ спільного майна подружжя. Більш того в позові ОСОБА_1 вказував, що поділ майна подружжя не впливає на інтереси третіх осіб, в тому числі іпотекодержателя, чим обґрунтовано не залучення останнього до участі у справі.

За таких обставин суд вважає, що заявлений ОСОБА_1 спосіб забезпечення позову, а саме заборона суб`єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії за вимогою іпотекодержателя на виконання договору іпотеки, – не є співмірним заявленим позовним вимогам до дружини ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Отже заявником не наведено обґрунтованих підстав для застосування заходів забезпечення позову, не наведено обґрунтування співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, в той же час відсутність зазначених відомостей та обґрунтування підстав для вжиття заходів забезпечення позову позбавляє суд можливості дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, заявником не конкретизовано кому необхідно утриматися від вчинення дій з метою забезпечення позову.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149-153, 352, 353 ЦПК України, суддя

у х в а л и в :

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду на протязі п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Суддя Крюківського районного суду

м. Кременчука Полтавської області Мурашова Н.В.