Рішення № 100716562, 20.10.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/5086/21

Провадження № 2/234/2695/21

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2021 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Данелюк О.М.,

при секретарі судового засідання Троянчук Т.В.

за участі

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу №234/5086/21 за позовною заявою:

ОСОБА_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

до

Публічного Акціонерного Товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблаз», юридична адреса: Донецька область м. Краматорськ вул. Південна, буд.№1.

Третя особа Профспілка «Газовики Донбасу», юридична адреса: м. Краматорськ. вул. Південна, буд.№1.

про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та витрат на правничу допомогу,-

Обставини справи:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного Акціонерного Товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблаз», Третя особа Профспілка «Газовики Донбасу» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та витрат на правничу допомогу.

Позовна заява вмотивована позивачем наступним:

ОСОБА_1 , з 01.01.2019 року наказом №140-к від 27.12.2019 року призначений на посаду провідного економіста фінансового відділу ПАТ «Донецькоблгаз». Наказом по підприємству N 33-к від 22.03.2021 року, позивача звільнено із займаної посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (прогул без поважних причин) в зв`язку із відсутністю 22.03.2021 року на робочому місці. Позивач своє звільнення вважає незаконним та безпідставним, оскільки в період з 22.03.2021 року по 29.03.2021 року перебував на амбулаторному лікуванні згідно листка непрацездатності серії АДУ №154725, отже дисциплінарного проступку (відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) допущено не було. Тобто ПАТ «Донецькоблгаз» допущено порушення ч. 3 ст. 40 КЗпП України, якою передбачено заборону розірвання трудових відносин у період тимчасової непрацездатності. З 22.03.2021 року Позивач не працює.

Також згідно протоколу засідання профкому профспілки «Газовики Донбасу» №44 від 26.03.2021 року профспілка «Газовики Донбасу» не надавала згоди на звільнення ОСОБА_1 .

Середня заробітна плата за останні 2 місяці роботи складає 18 209,17 грн.

Позивачем надано до Суду розрахунок.

Також після незаконного звільнення Позивач звернувся до лікаря зі скаргою на поганий стан здоров`я. Відповідно до медичного висновку ЭКГ №3087 від 02.04.2021 року у Позивача виявлено синусову тахікардія аритмію, відхилення електричної осі серця вправо, гемодинамічне перевантаження правого передсердя. Вважає що діями відповідача йому нанесено моральну шкоду 30 000,00 грн.

Щодо судових витрат.

Позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви позивачем надаються:

1.Договір про надання професійної правової допомоги.

2.Ордер, згідно якого адвокат Ващенко О.В. надає ОСОБА_1 правову допомогу.

3.Акт виконаних робіт, згідно якого оплата правової допомоги здійснюється виходячи з правового аналізу матеріалів справи та складання позовної заяви.

4.Чек, на підтвердження отримання адвокатом грошових коштів від позивача.

Просить вимоги викладені в позовній заяві задовольнити повністю.

Ухвалою Краматорського міського суду від 23.04.2021 року, позов ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 13.05.2021 року провадження по справі відкрито та справу призначено до розгляду у спрощеному провадженні на 26.05.2021 року о 13:45 год.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.

Представник Відповідача - проти позову заперечував, та просив суд відмовити у його задоволенні у повному обсязі та надав письмові заперечення, із яких вбачається, щодо правомірності звільнення ОСОБА_1

ПАТ «Донецькоблгаз» стверджує, що Позивач станом на 22.03.2021 року не перебував на лікарняному, так як з початку робочого трудового дня приступив до виконання своїх обов`язків, фізично був присутнім на роботі, а також ані до керівництва, ані до персоналу з відділу кадрів протягом дня не звертався з повідомленням про погіршення стану здоров`я чи з будь якими заявами про надання відпустки, відгулу тощо.

Відповідно до доповідної записки менеджеру з персоналу ПАТ «Донецькоблгаз» ОСОБА_4 від 22.03.2021року, за № 17-665 нею було доведено до відома Голови Правління ПАТ «Донецькоблгаз» Федорченка В.М. про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці з 09:00 години до кінця робочого дня 22 березня 2021 року.

Цього ж дня був складений Акт про відсутність працівника на своєму робочому місці відповідно до якого було зафіксовано факт відсутності провідного економіста фінансового відділу ОСОБА_1 в кабінеті фінансового відділу, розташованого за адресою: 84313, м. Краматорськ, вул. Південна, 1, з 09:00 год до кінця робочого дня 22.03.2021 року. Вказаний акт був складений менеджером з персоналу ОСОБА_4 в присутності начальника відділу організації праці заробітної плати та персоналу ОСОБА_5 та провідного інженера з організації праці ОСОБА_6 і засвідчений їх особистими підписами.

22 березня 2021 року відповідно до листа № 17/1-664 Голова Правління Федорченко В.М. довів до відома Голову профспілкового комітету «Газовики Донбасу» Спаскіну Л.Т. про відсутність Позивача на робочому місці з 09:00 години до кінця робочого дня 22.03.2021 року з проханням надати згоду на звільнення ОСОБА_1 за пунктом 4 статті 40 КЗпП (за прогул).

Цього ж дня відповідно до наказу Голови Правління ПАТ «Донецькоблгаз» № 30а-к про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення: 1) визначено робочий день 22.03.2021 року днем прогулу без поважних причин для ОСОБА_1 -провідного економіста фінансового відділу; 2) у табелі обліку використання робочого часу позначено 22.03.2021 як прогул; 3) за грубе порушення трудової дисципліни застосовано згідно з пунктом 2 статті 147 КЗпП України дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП (за прогул без поважних причин); 4) доручено підготувати проект наказу про звільнення Позивача за пунктом 4 статті 40 КЗпП (за прогул без поважних причин).

Згідно з наказом керівника підприємства № 33-к від 22.03.2021 року про припинення трудового договору (контракту) на підставі наказу про накладення дисциплінарного стягнення від № 30а-к провідного економіста фінансового відділу ОСОБА_1 звільнено за прогул без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП України).

Щодо неповернення трудової книжки Позивачу.

Відповідно до листа ПАТ «Донецькоблгаз» від 23.03.2021 № 17/1-668 Позивача повідомили, що він може забрати свою трудову книжку у менеджера з персоналу ПАТ «Донецькоблгаз» в робочі дні в робочий час, або письмово надати згоду на відправлення трудової книжки поштою із зазначенням поштової адреси на території України.

31 березня 2021 року на адресу ПАТ «Донецькоблгаз» надійшов лист ОСОБА_1 від 29.03.2021 року, відповідно до якого він просив відправити його трудову книжку поштою з описом вкладення на його адресу.

Цього ж дня (31.03.2021 року) ПАТ «Донецькоблгаз» направило на вказану адресу конверт з цінним листом з описом вкладення з трудовою книжкою ОСОБА_1 та довідкою Краматорського УГГ про роботу за сумісництвом №04-29/1048.

Але у зв`язку з тим, що позивач не забрав поштовий конверт у поштовому відділенні усі документи повернулися до ПАТ «Донецькоблгаз» за закінченням строку зберігання.

Окрім того, представник відповідача подав заперечення із яких вбачається, що 11.10.2021 року було змінено ти п Товариства з публічного акціонерного на приватне і затверджене найменування Приватне Акціонерне Товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькобгаз», скорочене найменування АТ «Донецькоблгаз».

Представник третьої особи Профспілка «Газовики Донбасу» в судове засідання не з`явився з невідомих причин, про час та розгляд справи повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Ст. 124 Конституції України посилено гарантії захисту конституційних прав і свобод, у тому числі трудових, оскільки право громадян на працю є одним з головних у системі конституційних прав у нашій державі. Так, за змістом цієї статті юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

27.12.2019 року наказом про прийом на роботу № 140-к, ОСОБА_1 прийнято на посаду провідного економіста з 01.01.2019 року фінансового відділу АТ «Донецькоблгаз».

22.03.2021 року наказом по підприємству позивача звільнено із займаної посади на підставі п.4 ст.40 КЗпП України (прогул без поважних причин) у зв`язку із відсутністю 22.03.2021 року на робочому місті.

Згідно листа непрацездатності серії АДУ №154725, ОСОБА_1 з 22.03.2021 року по 29.03.2021 року перебував на амбулаторному лікуванні.

Згідно протоколу засідання профкому профспілки «Газовики Донбасу» №44 від 26.03.2021 року, профспілка не надавала згоди на звільнення ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, обов`язок доказування додержання відповідності Наказу №33-к від 22.03.2021 року під час його прийняття та виконання покладено на Відповідача.

Згідно із статтею 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана, 2) звільнення.

Згідно із статтею 148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше 6 місяців з дня вчинення проступку.

Вимогам ст. 149 КЗпП визначено порядок застосування дисциплінарних стягнень. Так, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 4 статті 40 КЗпП України працедавцю забороняється звільняти працівника у період його тимчасової непрацездатності.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем порушено процедуру звільнення позивачка, а тому наказ про припинення трудового договору підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. ст. 3 та 4 КзПП України , законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Отже, розпорядчі акти власника чи уповноваженого органу повинні прийматися на підставі та на виконання Законодавства про працю та не суперечити йому.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З урахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги обставини справи та зміст позовних вимог, найбільш ефективним способом поновлення порушеного права ОСОБА_1 буде визнати незаконним та скасувати наказ №33-к від 22.03.2021 рокуПАТ «Донецькоблгаз» про припинення трудового договору та зобов`язання Відповідача поновити ОСОБА_7 на роботі на посаді провідного економіста фінансового відділу ПАТ «Донецькоблгаз».

На підставі ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнанння незаконним та скасування наказу №33-к від 22.03.2021 року про звільнення ОСОБА_1 .

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ «Донецькоблгаз» середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 22.03.2021 року по день ухвалення рішення. Суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.99 р. N 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,- наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.95 р. N 100. З п. 5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абз. 1 п. 8 цього Порядку середньоденна (середньоденна) заробітна плата працівника. Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Відповідно до ч. 3, 4 п. 2 та ч. 1 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Згідно п 4 Постанови №100, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховується виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Виходячи із довідки про заробітну плату, надану ПАТ «Донецькоблгаз» заробітна плата позивача за січень 2021 року складала - 17836,90 грн, за лютий 2021 -18581,45 грн, середньоденна заробітна плата склала 933,80 грн.

Позивач надав свій розрахунок, згідно якого середньоденна заробітна плата складає 933,80 грн.

Кількість робочих днів з 22.03.2021 року по 20.10.2021 року склала 145 днів.

933.8?145=135401 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 березня 2021 року по день прийняття судом рішення в розмірі 135401 грн.

Протилежного Відповідачем не доведено.

Що стосується вимог по відшкодуванню моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Завдана позивачеві моральна шкода полягає в обмеженні гарантованого ст. 43 Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі на життя. Незаконне звільнення призвело до моральних переживань позивача із-за протиправної поведінки відповідача, принижуючу його честь і гідність. Незаконні дії відповідача мали негативний вплив на репутацію Позивача, погіршило стан його здоров`я.

Більш того, Позивач є внутрішньо переміщеною особою що підтверджується довідкою від 02.09.2016р. № 1426-75190. Позивач залишив свою домівку у

м. Донецьк, рятуючись від воєнної небезпеки, яка створилась в його місті. Незаконне звільнення посадовими особами ПАТ «Донецькоблгаз» ставить Позивача в дуже важкі умови. У Позивача немає можливості повернутися додому, а в

м. Краматорськ, де Позивач зараз проживає, йому необхідно платити за оренду приміщення, в якому він мешкає. Позивач мав одне джерело доходів, працюючи в ПАТ «Донецькоблгаз». У зв`язку з незаконним звільненням Позивач його втратив.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

П.2 ч. 2 ст. 23 ЦК України визначає, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з противоправною поведінкою щодо неї самої, у приниженні честі та гідності фізичної особи.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.95 р. N 4 встановлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із Конституцією України та законами України, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди. Пункт 8 даної постанови визначає, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси (ст.ст. 4, 5, 13, 43 ЦПК України).

Враховуючи те, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди з урахуванням принципів розумності та співмірності у розмірі 1000 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення суду зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат пов`язаних з розглядом справи належить витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ст.137 ЦПК України, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, за винятком суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Правова допомога може складатися у тому числі з надання консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, підготовки процесуальних документів.

Згідно положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви додано договір про надання правової допомоги №250321-1 між позивачем та адвокатом Ващенко О.В,. акт приймання передачі наданих послуг, згідно якого: правовий аналіз матеріалів справи з вивченням документів зайняв 4 години часу та складає 4000 грн, складання позовної заяви склало 2 години- 2000 грн, здійснення розрахунку невиплаченої заробітної плати склало 1 год- 1000 грн, надання консультацій склало 3 год-3000 грн, всього 10000 грн.

Також на підтвердження витрат додано чек, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДН№5341 та ордер серія ДН №134045.

Таким чином, суд вважає доведеними вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

При поданні позовної заяви позивачем судовий збір сплачено з позовної вимоги про стягнення середнього заробітку у розмірі 908 грн; позовна вимога про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді в сумі не сплачував.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача судовий збір з задоволених позовних вимог підлягає стягненню з відповідача на користь позивача та держави.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до норм частини 3 статті 6 Закону України від 08.07.2011 року № 3674 VІ "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно п.п 1, 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пов`язаний з позовної вимоги майнового характеру 908 гривень, та на користь держави з задоволених позовних вимог немайнового характеру про поновлення на роботі в сумі 908 грн.

Керуючись ст.ст.7, 10, 12, 13, 141, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, ст.ст.116, 117 КзпП, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного Акціонерного Товариства «По газопостачанню та газифікації» «Донецькоблгаз», третя особа Профспілка «Газовики Донбасу» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ №33-к від 22.03.2021 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на роботі в якості провідного економіста Приватного Акціонерного Товариства «По газопостачанню та газифікації» «Донецькоблгаз».

Стягнути з Приватного Акціонерного Товариства «По газопостачанню та газифікації» «Донецькоблгаз» (ЄДРПОУ 03361075) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 135401 грн. (сто тридцять п`ять тисяч чотириста одна грн.).

Стягнути з Приватного Акціонерного Товариства «По газопостачанню та газифікації» «Донецькоблгаз» (ЄДРПОУ 03361075) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч гривень).

Стягнути з Приватного Акціонерного Товариства «По газопостачанню та газифікації» «Донецькоблгаз» (ЄДРПОУ 03361075) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча грн).

Стягнути з Приватного Акціонерного Товариства «По газопостачанню та газифікації» «Донецькоблгаз» (ЄДРПОУ 03361075) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім ) грн.

Стягнути з Приватного Акціонерного Товариства «По газопостачанню та газифікації» «Донецькоблгаз» (ЄДРПОУ 03361075) на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім ) грн.

Рішення про поновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на роботі в якості провідного економіста виконати негайно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області, протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення ухвалене й надруковане в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.

Повний текст рішення складено 29.10.2021 року.

Суддя Краматорського

міського суду О.М. Данелюк