Рішення № 100716461, 07.10.2021, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

07.10.2021 310/2976/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 жовтня 2021 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Корнєєвої В.В.,

при секретарі Голомідовій К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля в порядку заочного розгляду та загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит», про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До Добропільського міськрайонного суду Донецької області з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області за підсудністю надійшла цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначено, що 26.11.2012 року між ОСОБА_1 та Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» було укладено Кредитний договір №23-1200/12-00228-с-а, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в сумі 79356 гривень зі сплатою15,5% річних. З метою забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, Банк та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 уклали Договори поруки. 03.10.2018 між ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту №23-1200/12-00228-с-а від 26.11.2012 року та Договорами поруки. Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідачів, а ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» втратив такі права. За період користування кредитними коштами, позичальником здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте, заборгованість позичальника за кредитним договором в повному обсязі не погашена. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені за порушення умов кредитного договору, що підлягає стягненню з позичальника станом на 11.03.2020 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 137338,24 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) – 57090,00 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги – 44579,60 грн., заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) – 15432,84 грн., заборгованість по комісії – 20235,80 грн. У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути солідарно з відповідачів на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним у розмірі 137 338,24 грн., понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. та понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2102,00 грн.

В судове засідання сторони повторно не з`явилися, про дату, час і місце розгляду цивільної справи повідомлялись належним чином. В матеріалах справи міститься клопотання представника позивача з проханням проводити розгляд справи без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечує, від інших учасників жодних заяв або доказів поважності неявки не надходило. Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає, що відповідачі належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому, за згодою позивача, є підстави для заочного розгляду справи у відсутність відповідачів, на підставі наявних у справі доказів, направивши після розгляду справи копію рішення за місцем реєстрації відповідачів.

Суд, вивчивши зміст позовних вимог, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків:

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що 26.11.2012 року між ОСОБА_1 та Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» було укладено Кредитний договір №23-1200/12-00228-с-а, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в сумі 79356 гривень на придбання автомобіля марки ВАЗ217130, строком з 26.11.2012 року по 26.11.2017 року включно зі сплатою14,5% річних. (а.с.88-90 т. 1)

Відповідно до п. 1.6.1 кредитного договору позичальник зобов`язаний повністю повернути банку суду отриманого за цим договором кредиту не пізніше дати остаточного повернення кредиту та відповідно до умов встановлених п. 1.5 цього договору.

Підпунктом 2.5.2 кредитного договору встановлено, що позичальником сплачується щомісячна комісійна винагорода за обслуговування кредиту у розмірі 0,5% від розміру кредиту, що зазначений у п. 2.1 частини № 1 цього договору, а саме 396,78 грн. щомісячно, комісійна винагорода сплачується у складі щомісячного платежу на рахунок, визначений у п. 2.6.2 частини 1 цього договору.

Згідно пп. 2.6.1, 2.6.2, 2.6.4 кредитного договору порядок погашення кредиту – щомісячно, до 10-го числа кожного місяця, користування кредитом, - ануїтетними платежами, що включають до себе суму частини кредиту, яка погашається після закінчення звітного місяця, та нараховані за звітний місяць проценти за користування кредитом. Розмір щомісячного ануїтетного платежу – 1868,00 грн., розмір щомісячного платежу – 2264,78 грн., щомісячний платіж складається з щомісячного ануїтетного платежу та щомісячної комісійної винагороди, що сплачується позичальником за обслуговування кредиту.

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору за невиконання або неналежного виконання прийнятих на себе зобов`язань по цьому договору позичальник несе відповідальність в порядку і на умовах, визначених в цьому договорі, а саме: 3.1.1 за порушення прийнятих на себе зобов`язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами та щомісячної комісійної винагороди у визначені цим Договором строки, Позичальник зобов`язаний сплатити Банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасного виконання зобов`язання за кожний день прострочки.

З матеріалів справи також вбачається, шо 26.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір застави автотранспортного засобу № 20020-90201/1112, за умовами якого для забезпечення повного і своєчасного виконання заставодавцем боргових зобов`язань, визначених у статті 2 цього договору, заставодавець цим надає заставодержателю в заставу предмет застави, визначений у статті 3 цього договору, а саме автомобіля марки ВАЗ, модель – 217130, колір – червоний, рік випуску – 2012, номер шасі (кузова) – НОМЕР_1 , тип - легковий універсал, реєстраційний номер – НОМЕР_2 , що належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого ВРЕР № 3 м. Донецька при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 24.11.2012 року (а.с. 112-117 т. 1)

Як зазначив представник позивача в позовній заяві, заходи досудового врегулювання спору між сторонами не вживалися, так як обов`язковий порядок проведення досудового врегулювання в даній категорії прав чинним законодавством не передбачено.

З матеріалів справи також вбачається, що 03.10.2018 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами та договорами поруки з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та і порядку, визначених цим договором (а.с. 119-121 т. 1).

Згідно витягу з Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, банком було відступлено право вимоги за договором № 23-1200/12-00228-с-а від 26.11.2012 року, укладеним з ОСОБА_1 , залишок по тілу кредиту станом на дату відступлення права вимоги складає 57089,96 грн., залишок по відсотках – 44579,61 грн., залишок по комісіям – 20235,78 грн. (а.с. 122 т. 1).

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 11.03.2020 року, загальний розмір заборгованості становить 137338,24 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) – 57090,00 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги – 44579,60 грн., заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) – 15432,84 грн., заборгованість по комісії – 20235,80 грн. (а.с.118)

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні іншою особою є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Ч. 1 ст. 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 625, 626, 629 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, враховуючи, що позичальником ОСОБА_1 не було повернуто кредит в строки та в розмірі, визначених кредитним договором, а остання не спростувала наявної заборгованості через неодноразову неявку до суду, суд приходить до висновку, що сума заборгованості за тілом кредиту (основний борг) в розмірі 57090,00 грн. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 .

Окрім того, з наведеного позивачем розрахунку вбачається, що ним також заявлено до стягнення суми заборгованості за відсотками: на дату відступлення права вимоги - 44579,60 грн., з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості – 15432,84 грн.

Зі змісту кредитного договору, укладеного між банком і ОСОБА_1 , вбачається, що строк кредитування був визначений сторонами – з 26.11.2012 року по 26.11.2017 року, кінцевий строк повернення кредиту – 26.11.2017 року. Тобто сума заборгованості по відсоткам в розмірі 15432,84 грн. була проведена позивачем з 03.10.2018 року (дати відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором) по 11.03.2020 року. Таким чином, судом встановлено, що вказана сума заборгованості по процентах нараховувалася позивачем після спливу строку дії кредитного договору, узгодженого між банком та позичальником.

Суд вважає за необхідне зазначити, що нарахування процентів після закінчення строку дії кредитного договору суд вважає неправомірним, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки судом встановлено, що строк дії договору (кінцевий строк повернення кредиту) сплинув 26.11.2017 року, іншого строку дії договору та інших умов виконання зобов`язань сторони не передбачили, суд дійшов висновку про те, що нарахування процентів за кредитним договором після спливу вказаного строку припиняється, що відповідає висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, який згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» має враховуватися судами. Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Таким чином, з врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що сума процентів в розмірі 15432,84 грн., які було нараховано після закінчення строку дії кредитного договору, стягненню з позичальника ОСОБА_1 не підлягають.

Окрім того, судом неодноразово витребовувалася від позивача інформація стосовно детального розрахунку заборгованості по процентам в розмірі 44579,60 грн., проте вказаного розрахунку до суду подано не було. Представником позивача було надіслано до суду виписку з рахунку відповідача ОСОБА_1 , надану ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», з якої вбачається, що останній платіж відповідачем в рахунок погашення заборгованості було здійснено 01.07.2014 року в сумі 1171,62 грн., в подальшому банком нараховувалися суми за прострочення внесення платежів. Тобто з наданої представником позивача виписки вбачається, що після 01.07.2014 року будь-яких платежів більше відповідачем в рахунок погашення заборгованості не вносилося. Згідно заявлених позовних вимог заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) станом на 11.03.2020 року (на дату відступлення права вимоги за кредитним договором) становила 57090,00 грн.

Зважаючи, що позивачем не було надано до суду жодного розрахунку суми заборгованості за нарахованими відсотками, суд вважає провести розрахунок заборгованості по процентам, виходячи з суми тіла кредиту в розмірі 57090,00 грн. за процентною ставкою 14,5 % річних, узгодженою між сторонами в кредитному договорі, починаючи з 01.08.2014 року (настання дати чергового платежу за договором після дати останнього платежу, здійсненого відповідачем) до 26.11.2017 року (кінцевої дати повернення кредиту та спливу терміну кредитного договору, узгодженого між сторонами).

Тобто сума заборгованості по процентам за період з 01.08.2014 року по 26.11.2017 року становить:

57090,00 х 14,5/365 х 1213 = 27510,34 грн., де

57090,00 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту;

14,5 % - процентна ставка, узгоджена сторонами;

360/365 – кількість днів у році;

1213 – кількість днів, за які здійснюється нарахування;

27510,34 грн. – сума нарахованих процентів.

Суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення процентів за користування кредитом з відповідача ОСОБА_1 в розмірі 27510,34 грн.

Зі змісту наведеного позивачем розрахунку також вбачаться, що ним до складових заборгованості включено комісію в розмірі 20235,80 грн.

Оскільки позивач надав позичальнику кредит на купівлю автомобіля, тобто на споживчі потреби, то особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за управління кредитом, і це є підставою для тлумачення таких положень на користь споживача.

У статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції на день розгляду справи у суді першої інстанції) передбачено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Встановлюючи в кредитному договорі сплату комісії за надання кредитних ресурсів, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються відповідачу. Тобто, комісія нарахована за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію послуг банку за рахунок відповідача, що є незаконним.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16.

Як наслідок, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення суми заборгованості по нарахованій комісії за користування кредитом задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в загальному розмірі 84600,34 грн., який складається з: заборгованості за кредитом (тілом кредиту) – 57090,00 грн., заборгованості за відсотками за період з 01.08.2014 року по 26.11.2017 року – 27510,34 грн.

Щодо солідарного стягнення суми заборгованості з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , які є поручителями позичальника ОСОБА_1 за договорами поруки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З метою забезпечення належного виконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, банк та ОСОБА_2 уклали Договір поруки № 23-1200/12-00228-с-а/1 від 26.11.2012 року (а.с.100-103 т. 1), банк та ОСОБА_3 уклали Договір поруки № 23-1200/12-00228-с-а/2 від 26.11.2012 року (а.с.104-107 т. 1), банк та ОСОБА_1 уклали Договір поруки № 23-1200/12-00228-с-а/3 від 26.11.2012 року. (а.с.108-111 т. 1)

Відповідно до п. 1.2. договорів поруки, поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

Згідно п. 2.1 вказаних договорів порукою за цим договором забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобов`язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у кредитному договорі. Зокрема, порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо: а) повернення основної суми кредиту, наданого боржнику. Боржник зобов`язаний повернути кредитору повну суму отриманих боржником кредитних коштів не пізніше 26 листопада 2017 року. Сума отриманого кредиту може скласти 79356,00 грн.; б) сплата процентів за користування кредитом. Боржник зобов`язаний сплатити проценти за користування отриманими ним кредитними коштами, наданими згідно з кредитним договором, в розміри, в терміни і в порядку, що передбачені в кредитному договорі. Якщо дата повернення нарахованих процентів припадає не на банківський день – платежі здійснюються боржником в банківський день, наступний за таким не банківським днем, але не пізніше передостаннього дня поточного місяця. При повному поверненні кредиту проценти сплачуються одночасно з поверненням. Проценти на прострочений кредит сплачуються одночасно з поверненням кредиту; в) сплата пені за прострочення повернення кредиту та процентів. За порушення прийнятих на себе зобов`язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені згідно кредитного договору строки, боржник зобов`язаний сплатити кредитору пеню в розмірі 1% (одного відсотка) від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання, за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплати згідно кредитного договору.

Пунктом 2.3 договорів поруки встановлено, що поручитель підтверджує, що він ознайомлений з положеннями кредитного договору, цілком розуміє його зміст та згоден виступати поручителем за борговими зобов`язаннями. Будь-яке посилання в тексті цього договору на положення кредитного договору є достатнім для виявлення волі кожної сторони щодо змісту такого посилання.

Відповідно до п. 4.1 договорів поруки вони набирають чинності з дати їх підписання сторонами (дата договору) і діє до повного виконання боргових зобов`язань за кредитним договором.

Згідно п. 5.1 договорів поруки порука припиняється із припиненням зобов`язання, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором не пред`явив вимоги до поручителя.

Частиною першою статті 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно частини першої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Частиною другою статті 554 ЦК України передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що сторони узгодили термін користування кредитними коштами до 26 листопада 2017 року, тобто вказана дата є кінцевим терміном повернення кредиту. Із змісту договорів поруки вбачається, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 своїм підписом підтвердили, що вони ознайомлені з усіма істотними умовами кредитного договору, зокрема, предметом договору, процентною ставкою за користування кредитними коштами, терміном користування коштами, а також наслідками невиконання позичальником умов кредитного договору. Окрім того, вказані договори поруки містять також положення щодо строку кредитування, кінцевого строку повернення кредитних коштів, а також строку дії договорів поруки.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

Якщо сторони у договорі визначили інший строк дії поруки, відповідно застосовується строк, визначений за домовленістю сторін, що відповідає засадам цивільного законодавства щодо свободи договору.

Згідно п. 5.1 договорів поруки порука припиняється із припиненням зобов`язання, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором не пред`явив вимоги до поручителя.

З матеріалів справи вбачається, що боржник (а отже і поручитель) узяв на себе зобов`язання повернути суму кредиту з відповідними процентами, комісіями та іншими виплатами, передбаченими кредитним договором, в строк до 26 листопада 2017 року включно, згідно з графіком погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищезазначеними нормами матеріального права, суд приходить до висновку, що сторони встановили строк дії поруки – три роки від дня настання терміну повернення кредиту, враховуючи, що термін кредитування сторони узгодили до 26 листопада 2017 року, а позивач в судовому порядку вимоги про стягнення заборгованості пред`явив 30 квітня 2020 року, тобто в межах трирічного строку дії поруки, отже, відсутні підстави для визнання поруки припиненою.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 18 лютого 2019 року № 545/2141/17.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором в солідарному порядку підлягають частковому задоволенню в розмірі 84600,34 грн., який складається з: заборгованості за кредитом (тілом кредиту) – 57090,00 грн., заборгованості за відсотками за період з 01.08.2014 року по 26.11.2017 року – 27510,34 грн.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема: витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Позивач ТОВ «Вердикт Капітал» надав суду докази витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000, 00 грн., що підтверджується дослідженими судом документами, а саме: Договором №21-12/2019 про надання правової допомоги від 21.12.2019 року, заявкою на надання юридичної допомоги від 04.03.2020, актом на надання правових послуг від 06.03.2020 року, платіжним дорученням № 651 від 06.03.2020 року (а.с.213-219).

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 17 жовтня 2018 року № 301/1894/17, вирішуючи питання про стягнення з відповідача судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом, що передбачено ст.6 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» або іншим фахівцем у галузі права.

Згідно ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, зважаючи, що відповідачами в зв`язку з їх неодноразовою неявкою в судові засідання не було подано жодних заперечень або клопотань стосовно розміру азявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку про необхідність стягнення таких витрат з відповідачів на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог. Враховуючи, що позовні вимоги було задоволено частково, а саме в загальному розмірі 84600,34 грн., то з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 12320,00 грн., тобто по 3080,00 грн. з кожного.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України - стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, судові витрати щодо сплаченого судового збору підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог в рівних частинах, тобто по 323,71 грн. з кожного.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, 530, 553, 554, 543, 611, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 76-81, 133, 141, 259, 263- 265,280-283, 289, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит», про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , іпн НОМЕР_4 , ОСОБА_2 , іпн НОМЕР_5 , ОСОБА_3 , іпн НОМЕР_6 , ОСОБА_1 , іпн НОМЕР_7 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б, м. Київ, 04053) суму заборгованості за Кредитним договором №23-1200/12-00228-с-а від 26.11.2012 року, яка в загальному розмірі становить 84600 гривень 34 копійок та складається з: заборгованості за кредитом (за тілом кредиту) – 57090,00 грн., заборгованості за відсотками за період з 01.08.2014 року по 26.11.2017 року – 27510,34 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , іпн НОМЕР_4 , ОСОБА_2 , іпн НОМЕР_5 , ОСОБА_3 , іпн НОМЕР_6 , ОСОБА_1 , іпн НОМЕР_7 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б, м. Київ, 04053) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1294,83 гривень, тобто по 323,71 гривень з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_4 ), ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_5 ), ОСОБА_3 (іпн НОМЕР_6 ), ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_7 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б, м. Київ, 04053) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12320,00 гривень, тобто по 3080,00 гривень з кожного.

Направити відповідачам копію заочного рішення суду в порядку, передбаченому ст. 272 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони по справі:

Позивач – Товариств з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», код ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б, м. Київ, 04053;

Відповідачі – ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (іпн НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 );

Третя особа - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит», ЄДРПОУ 09807856, адреса: вул. Січових Стрільців (Артема), буд. 60, м. Киїів, 040050.

Суддя В.В. Корнєєва

07.10.2021