Рішення № 100712642, 27.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/12652/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2021 року зал судових засідань №11

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судових засідань Лєбєдєва Д.Ю.,

представника позивача Іванейко Я.Я.,

представника відповідача Дейнеги В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до колективного підприємства «Спец енерго сервіс» про стягнення коштів

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області код ЄДРПОУ 43968090, місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35 (далі – позивач) до колективного підприємства «Спец енерго сервіс» код ЄДРПОУ 05594524, місцезнаходження: 82400, Львівська область, м.Стрий, вул.Олени Степанівни, 11 (далі – відповідач), в якій позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 278865,62грн.

Ухвалою від 03.08.2021 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 20.10.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення співвідповідача у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача наявний борг перед бюджетом на загальну суму 278865,62грн., який він самостійно не сплачує, а тому позивач звернувся до суду з позовом про його стягнення.

20.10.2021 до суду від представника відповідача надійшли пояснення на позовну заяву, в яких останній проти позову заперечив повністю. В обґрунтування своєї позиції вказує, що господарська діяльність позивача полягає в здачі в оренду нежитлового приміщення ТзОВ «Феєрія Розваг». При цьому кошти, отримані в межах такої діяльності є єдиним джерелом доходу відповідача, за рахунок якого здійснюються сплата податків. При цьому посилається на невиконання ТзОВ «Феєрія Розваг» договірних відносин в частині проведення своєчасності оплати, що, своєю чергою, не дає можливість сплатити податковий борг.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила стягнути з відповідача податковий борг.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив суд залишити позов без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач перебуває на податковому обліку відповідача з 26.12.1991.

Згідно з довідкою про податкову заборгованість №5895/5/13-01-13-01-12 від 19.05.2021 за відповідачем станом на 13.05.2021 рахується заборгованість, яка підлягає стягненню у розмірі 278865,62грн.

Зазначена заборгованість складається із заборгованості з:

- орендної плати за землю з юридичних осіб (код класифікації доходів бюджету - 18010600) у розмірі 217 453,33 грн., з 217 417,88грн. за основним платежем, пеня - 35,45грн.),

- податку на додану вартість з юридичних осіб (код класифікації доходів бюджету - 14060100) у розмірі 56 011,66 грн., з яких 55 866,56 грн. за основним платежем, штрафна санкція – 45,10 грн.

- податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки з юридичних осіб (код класифікації доходів бюджету - 18010400) у розмірі 5 400,63 грн.

Суд з`ясував, що заборгованість з орендної плати за землю виникла на підставі податкових декларацій №9028301316 від 18.02.2020 та №9030377192 від 19.02.2021.

Заборгованість зі сплати податку на додану вартість виникла на підставі податкових декларації з податку на додану вартість №9238080796 від 21.09.2020 року на суму - 10000,00 грн., (частково сплачено в сумі - З 126,44, залишок в сумі - 6 873,56 грн., (дата виникнення боргу 30.09.2021 року); №9270932338 від 20.10.2020 року, (дата виникнення боргу 30.10.2020 року); №9304284274 від 18.11.2020 року, (дата виникнення боргу 30.11.2020 року); №9338333685 від 18.12.2020 року, (дата виникнення боргу 30.12.2020 року); штрафної санкції, залишок несплаченого узгодженого податкового зобов`язання, яке виникло відповідно до податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 14.12.2020 №21740418 (винесено на підставі Акту перевірки від 19.11.2020р. № 1792/13-01-04-18-09/05594524), (дата виникнення боргу 13.01.2021); податкових декларацій з податку на додану вартість №9367348910 від 15.01.2021 року, (дата виникнення боргу 01.02.2021року) та №9030412196 від 19.02.2021 року, (дата виникнення боргу 02.03.2021року).

Заборгованість зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки виникла у відповідності до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки №9029113886 від 18.02.2021.

Позивач направив відповідачу податкову вимогу від 09.04.2020 №20780-57, яка залишена останнім без виконання.

У зв`язку із наявністю у відповідача податкового боргу, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

У відповідності до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-17 (далі – ПК України).

Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені вказаним Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених вказаним Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених вказаним Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до пункту 9.1 статті 9 ПК України до загальнодержавних податків належать: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; екологічний податок; рентна плата; мито.

Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.152. пункту 14.1 статті ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений вказаним Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Статтею 36 ПК України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені вказаним Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 вказаного Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пунктом 110.1 статті 110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як встановив суд, згідно з довідкою про податкову заборгованість №5895/5/13-01-13-01-12 від 19.05.2021 за відповідачем станом на 13.05.2021 рахується заборгованість, яка підлягає стягненню у розмірі 278865,62грн.

Зазначена заборгованість складається із заборгованості з:

- орендної плати за землю з юридичних осіб (код класифікації доходів бюджету - 18010600) у розмірі 217 453,33 грн., з 217 417,88грн. за основним платежем, пеня - 35,45грн.),

- податку на додану вартість з юридичних осіб (код класифікації доходів бюджету - 14060100) у розмірі 56 011,66 грн., з яких 55 866,56 грн. за основним платежем, штрафна санкція – 45,10 грн.

- податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки з юридичних осіб (код класифікації доходів бюджету - 18010400) у розмірі 5 400,63 грн.

Судом з`ясовано, що заборгованість з орендної плати за землю виникла на підставі податкових декларацій №9028301316 від 18.02.2020 та №9030377192 від 19.02.2021.

Заборгованість зі сплати податку на додану вартість виникла на податкових декларації з податку на додану вартість №9238080796 від 21.09.2020 року на суму - 10000,00 грн., (частково сплачено в сумі - З 126,44, залишок в сумі - 6 873,56 грн., (дата виникнення боргу 30.09.2021 року); №9270932338 від 20.10.2020 року, (дата виникнення боргу 30.10.2020 року); №9304284274 від 18.11.2020 року, (дата виникнення боргу 30.11.2020 року); №9338333685 від 18.12.2020 року, (дата виникнення боргу 30.12.2020 року); штрафної санкції, залишок несплаченого узгодженого податкового зобов`язання, яке виникло відповідно до податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 14.12.2020 №21740418 (винесено на підставі Акту перевірки від 19.11.2020р. № 1792/13-01-04-18-09/05594524), (дата виникнення боргу 13.01.2021); податкових декларацій з податку на додану вартість №9367348910 від 15.01.2021 року, (дата виникнення боргу 01.02.2021 року) та №9030412196 від 19.02.2021 року, (дата виникнення боргу 02.03.2021 року).

Заборгованість зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки виникла у відповідності до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне майно, відмінне від земельної ділянки №9029113886 від 18.02.2021.

Позивач направив відповідачу податкову вимогу від 09.04.2020 №20780-57.

Станом на день розгляду справи доказів оскарження податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, які стали підставою для виникнення податкового боргу, в судовому чи в адміністративному порядку відповідач не надав.

Таким чином, суд встановив, що відповідач має заборгованість перед бюджетом на загальну суму 278865,62грн.

Станом на день розгляду справи відповідач не надав доказів сплати податкового боргу.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (пункт 95.4 статті 95 ПК України).

Суд встановив, що податковий борг у відповідача виник на підставі його власного волевиявлення, який самостійно задекларував розмір податкового зобов`язання шляхом подання відповідних податкових декларацій, які містяться в матеріалах справи.

Щодо аргументів відповідача суд зазначає, що виконання договірних відносин між відповідачем та ТзОВ «Феєрія Розваг» не є предметом доказування у цій справі. Відтак невиконання обов`язків контрагентом позивача не може звільняти позивача від виконання податкового обов`язку.

Надаючи оцінку аргументам представника відповідача, суд, серед іншого, враховує той факт, що підприємництво, яким займається відповідач носить ризиковий характер. Також суд зауважує, що податкове законодавство передбачає можливість застосування механізмів розстрочення та відстрочення зі сплати податкового боргу.

Таким чином, невиконання договірних зобов`язань контрагентом відповідача не має спричиняти негативні наслідки для держави, оскільки ризик вибору контрагента несе сам позивач. При цьому в межах концепції належної податкової обачності позивач повинен був пересвідчитися у можливостях контрагента виконувати взяті на себе зобов`язання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення із колективного підприємства «Спец енерго сервіс» до бюджету коштів з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів у розмірі 278865,62грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з колективного підприємства «Спец енерго сервіс» код ЄДРПОУ 05594524, місцезнаходження: 82400, Львівська область, м.Стрий, вул.Олени Степанівни, 11 до бюджету кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів у розмірі 278865 (двісті сімдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят п`ять)грн. 62коп.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 1 листопада 2021 року.

Суддя А.Г. Гулик