Рішення № 100710139, 24.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2021 року Справа № 160/10050/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В.,розглянувши у місті Дніпрі в порядку загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави в особі Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, в якій із урахуванням уточненої позовної заяви просить:

- визнати протиправними дії Дніпропетровської обласної прокуратури щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 26.03.2020 року по 31.12.2020 року включно відповідно до ст.81 Закону України «Про прокуратуру»;

- зобов`язати Дніпропетровську обласну прокуратуру провести нарахування та виплату ОСОБА_1 заробітної плати, виходячи з розміру посадового окладу в сумі 24324 за період з 26.03.2020 року по 31.12.2020 року з урахуванням фактично проведених виплат, тобто 199 224 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 працював в органах прокуратури України з 2012 року до 31.12.2020 року. У період його служби в органах прокуратури грошове забезпечення позивача розраховувалась відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» та, відповідно, посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури повинен був становити з 01.01.2020 року: 12 х 2027,00 грн. = 24 324 грн. На звернення позивача щодо розміру посадового окладу за період з 26.03.2020 по 31.12.2020, відповідач за №27-174 вих-21 від 31.03.2021 надав відповідь, що посадовий оклад на посаді прокурора П`ятихатського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 за вказаний період з становив щомісяця 5660 грн. Однак, позивач зауважує, що рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6р/2020 визначено, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яким передбачено, що норми і положення статті 81 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (зі змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Таким чином, у спірному періоді грошове забезпечення позивачу виплачувалось у меншому розмірі, ніж визначено спеціальним законом, а, отже, внаслідок протиправних дій Дніпропетровської обласної прокуратури позивачу не здійснена повна виплата заробітної плати, а саме не донарахована та не виплачена сума посадового окладу у розмірі 199 224 грн., внаслідок чого позивач вимушений звернутись до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів щодо належних умов оплати праці.

Ухвалою суду від 05.07.2021 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання ухвали суду шляхом подання до суду письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; всіх наявних у позивача доказів, (в т.ч. копію наказу про призначення на посаду в органи прокуратури, копію наказу про звільнення з органів прокуратури, копію трудової книжки, запит до органів прокуратури від 22.03.2021 року), що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

На виконання вимог зазначеної ухвали 15.07.2021 року на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом із уточненою позовною заявою відповідно до кількості учасників справи.

Ухвалою суду від 21.07.2021 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.08.2021 року о 13:00 год.

Ухвалою суду від 02.08.2021 року у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави в особі Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовлено.

У судовому засіданні 02.08.2021 року оголошено перерву до 09.08.2021 року до 11:00 год.

09 серпня 2021 року від відповідача до суду надійшов відзив, в якому Дніпропетровська обласна прокуратура проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що Дніпропетровська обласна прокуратура фінансується головним розпорядником коштів відповідно до чинного законодавства та не наділена правом самостійно визначати та встановлювати посадові оклади для працівників, в тому числі і для ОСОБА_1 у розмірах інших, ніж ті, які були передбачені у кошторисах на відповідні роки. На підставі викладеного вважають, що із зазначеного питання позивач повинен звернутися до Головного розпорядника коштів - Офісу Генерального прокурора. Також, зазначив, що Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 (зі змінами, внесеними Законом №113), а не Бюджетний кодекс (норма якого визнана неконституційною) передбачає оплату праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури»), яка на сьогодні є чинною.

09 серпня 2021 року у судовому засіданні оголошена перерва до 25.08.2021 року до 09:30 год.

У судовому засіданні 25.08.2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Подальший розгляд справи ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) учасників справи.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (частина 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 КАС України, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Згідно зі статтею 193 КАС України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Починаючи з 01.11.2012 року позивач працював на різних посадах в органах прокуратури Дніпропетровської області.

На підставі наказу від 24.12.2020 №1074к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора П`ятихатського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30 грудня 2020 року.

22 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровської обласної прокуратури із запитом про надання інформації про розмір посадового окладу за період з 26.03.2020 року по день звільнення, а також про надання інформації про розмір посадового окладу, який повинен був встановлений на підставі частини 3 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6р/2020.

Листом відповідача від 31.03.2021 №27-174 вих-21 було повідомлено, що посадовий оклад на посаді прокурора П`ятихатського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 зі змінами, за період з 26.03.2020 по 30.12.2020 (день звільнення) становив щомісяця 5660 грн. Інформація стосовно розміру посадового окладу, встановленого частиною статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням висновків Рішення Конституційного Суду України від 23.03.2020 №6-р/2020, у Дніпропетровській обласній прокуратурі відсутня.

Вважаючи протиправними дії відповідача в частині нарахування йому в період з 26.03.2020 року по 31.12.2020 посадового окладу у розмірі, що є меншим, ніж встановлений статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», позивач оскаржив такі дії до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі Закон № 1697-VII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 81 Закону № 1697-VII передбачено, що заробітна плата прокурорів регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 81 Закону № 1697-VII, заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Згідно з частиною третьою статті 81 Закону № 1697-VII, посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Частиною 9 статті 81 Закону № 1697-VII визначено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі у випадках, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку (ч.1 ст.89 Закону № 1697-VII).

Згідно з частиною 1 статті 90 Закону № 1697-VII, фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР), умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.

Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (ч.1 ст.13 Закону №108/95-ВР).

Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі – Постанова №505).

У пунктах 1, 2, 6 Постанова №505 затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5; надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці: установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів, а також зазначено, що видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснювати в межах затвердженого фонду оплати праці.

За приписами частин 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

За змістом пункту 26 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 №79-VIII), які набрали чинності з 01.01.2015, установлено, що норми і положення статті 81, частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд зазначає, що за загальновизнаними прийомами тлумачення правових норм, надається перевага нормі, що має вищу юридичну силу, а у разі виявлення суперечностей (колізії) між положеннями різних нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, застосовуються положення нормативно-правового акта, який прийнято пізніше або який є спеціальним тощо.

Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 №79-VIII прийнятий пізніше Закону України 14.10.2014 №1697-VII, а тому у 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роках норми і положення Закону України «Про прокуратуру» щодо заробітної плати прокурора застосовувались в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а не статтею 81 цього Закону.

Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що відповідач не був наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати в іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Аналогічне правозастосування висловлено Верховним Судом у постановах від 26.04.2019 у справі №802/634/16-а, від 19.03.2020 у справі №806/3314/17, від 09.09.2020 у справі № 807/1171/16.

Частиною 5 статті 242 КАС України закріплено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, позивачу нараховувалась заробітна плата виходячи з розміру посадового окладу, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», тобто, з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 № 79-VIII у розмірі, встановленому законом.

Між тим, рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України визначено, що положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 26 березня 2020 року.

Таким чином, положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ зі змінами втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, а саме з 26.03.2020.

Враховуючи, що рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 прийняте 26.03.2020, право на отримання заробітної плати, виходячи із визначеного розміру посадового окладу, виникає з дня прийняття рішення Конституційним Судом України, а саме з 26.03.2020.

Втім, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 26.03.2020 по 30.12.2020 заробітна плата виплачувалась не відповідно до статті 81 Закону №1697-VII, а виходячи з посадового окладу, визначеного згідно з постановою Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012, що складало 5660 грн. на місяць.

Така позиція відповідача суперечить рішенню Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020.

Виходячи з вищевстановлених обставин, відповідачем не доведено правомірність вчинення дій по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 заробітної плати відповідно до постанови №505 у періоді з 26.03.2020 року по 30.12.2020 року включно.

Щодо наданого позивачем розрахунку виходячи із розміру посадового окладу в сумі 24 324 грн. за період з 26.03.2020 року по 31.12.2020 року з урахуванням фактично проведених виплат, тобто 199 224 грн., суд зауважує наступне.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 81 Закону № 1697-VII, посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: прокурора обласної прокуратури - 1,2.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» до Закону №113-IX за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (ч.2 ст.9 КАС України).

Однак, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Водночас, суд зауважує, що обчислення та нарахування конкретних сум заробітної плати є дискреційним повноваженням Дніпропетровської обласної прокуратури.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Відтак, суд вказує, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень необхідно визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати заробітної плати ОСОБА_1 у спірний період відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» та зобов`язати Дніпропетровську обласну прокуратуру провести нарахування та виплату позивачу неотриманих грошових коштів у вигляді заробітної плати (посадового окладу та інших виплат, які є складовими заробітної плати) виходячи з розміру посадового окладу, визначеного відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням висновків рішення Конституційного суду України від 26.03.2020 №1-223/2018 (2840/18), за період з 26.03.2020 по 31.12.2020.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 КАС України).

За таких обставин, проаналізувавши встановлені під час судового розгляду обставини справи, а також відсутність доказів на підтвердження правомірності позиції відповідача, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі не вирішується.

Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Держави в особі Дніпропетровської обласної прокуратури (пр. Д. Яворницького, буд. 38, м. Дніпро, 49044; код ЄДРПОУ 02909938) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Дніпропетровської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 26.03.2020 по 31.12.2020 включно відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру».

Зобов`язати Дніпропетровську обласну прокуратуру провести нарахування та виплату ОСОБА_1 неотриманих грошових коштів у вигляді заробітної плати (посадового окладу та інших виплат, які є складовими заробітної плати) виходячи з розміру посадового окладу, визначеного відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням висновків рішення Конституційного суду України від 26.03.2020 №1-223/2018 (2840/18) за період з 26.03.2020 по 31.12.2020.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева