Рішення № 100710138, 22.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2021 року Справа № 160/5066/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті Романенка Анатолія Юрійовича, Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

05 квітня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки державної служби України з безпеки на транспорті, відповідача-2: Державної служби України з безпеки на транспорті, відповідача-3: Заступника начальника Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті Романенка Анатолія Юрійовича про визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвалою суду від 12.04.2021 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання ухвали суду шляхом подання до суду уточненої позовної заяви (відповідно до кількості учасників справи), в якій необхідно визначити належного відповідача (відповідачів) у справі та привести прохальну частину позовної заяви у відповідність до вимог п.4 ст.5 ст.160 КАС України; доказів сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.

Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 30.04.2021 року на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшов лист разом з уточненою позовною заявою, в якій визначено заступника начальника Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті Романенка Анатолія Юрійовича у якості відповідача, в якій позивач просять:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8 500,00 грн. від 23.02.2021 року №225555, винесену заступником начальника Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Анатолієм Романенко.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 23.02.2021 заступником начальника Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Анатолієм Романенком винесено постанову № 225555, якою накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 8 500,00 грн. за порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачено абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Із вказаною постановою позивач не згодна та вважає її незаконною, оскільки в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 29.12.2020 № 262778 не зазначено конкретної норми, яка була порушена під час перевезення вантажу. Позивач наголосила, що складена за результатом зважування транспортного засобу довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 29.12.2020р. № 046013 не містить часу здійснення габаритно-вагового контролю, а тому, не може бути допустимим доказом порушення встановлених вагових норм. Позивач наголосила, що габаритно-ваговий контроль автомобіля було здійснено не у спеціально відведеному та належно облаштованому для цього місці. Крім того, вказує, що відповідач при винесенні спірної постанови не взяв до уваги, що водій транспортного засобу перевозив сипучий вантаж, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу у русі. Враховуючи наведене, вважає оскаржувану постанову протиправною та просить суд її скасувати.

Ухвалою суду від 17.05.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/5066/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію Положення про Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті.

На виконання вимог ухвали суду 07.07.2021 року на адресу суду надійшов від Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті супровідний лист з Положенням про Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті.

Ухвалою суду від 16.07.2021 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача- Державну службу України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 01135, м.Київ, пр-т. Перемоги, 14). Зобов`язано Державну службу України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки надати до суду копії документів на підставі, яких прийнято оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8 500,00 грн. від 23.02.2021 року №225555.

Ухвалою суду від 08.09.2021 року від Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки витребувано документи на підставі, яких прийнято оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8 500,00 грн. від 23.02.2021 року №225555.

21 вересня 2021 року на електронну адресу суду від Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки надійшли документи на виконання ухвали суду від 08.09.2021 року.

Відповідачі правом подання відзиву не скористались.

Частиною 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч. 5 ст. 262 КАС України).

Згідно зі статтею 258 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

На підставі договору оренди транспортного засобу від 20.12.2020 року у користуванні позивача перебуває транспортний засіб - вантажний спеціалізований сідловий тягач DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до товарно-транспортної накладної №4 від 29.12.2020 водієм ОСОБА_2 на вищевказаному автомобілі здійснювалось перевезення вантажу – пісок, 23,780 тон.

29.12.2020 року посадовими особами Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на підставі графіку проведення рейдових перевірок Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Донецькій області у період з 28.12.2020 року по 03.01.2021 року та направлення на рейдову перевірку від 28.12.2020 року №011719 проведено документальний габаритно-ваговий контроль транспортного засобу DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 .

Під час перевірки даного транспортного засобу виявлено факт перевезення вантажу з перевищенням встановлених вагових норм, без відповідного дозволу.

За результатами перевірки транспортного засобу складено наступні документи:

- акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 29.12.2020 № 262778;

- акт №038953 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів;

- довідку №046013 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, відповідно до якої навантаження на осі (тон): 1) 7100; 2) 11910; 3) 6410; 4) 6680; 5) 6910; повна маса транспортного засобу складала 39 010 кг;

- розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, відповідно до якого нараховано плату за проїзд у розмірі 11,60 евро.

23 лютого 2021 року заступником начальника Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Романенком Анатолієм прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №225555, якою у зв`язку з допущенням ФОП ОСОБА_1 порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» на позивача накладено штраф у сумі 8 500 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).

Відповідно до абзацу 4 статті 6 Закону № 2344-ІІІ, реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з абзацом 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 року «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі – Положення №103).

Відповідно до пункту 1 Положення №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (п.п.1 п. 4 Положення №103).

Пунктом 8 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03 березня 2020 року №196-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» вирішено реорганізувати шляхом злиття відповідні територіальні органи зазначеної Служби за переліком згідно з додатком.

Як вбачається з додатку до Розпорядження, Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області було реорганізовано шляхом злиття з Управлінням Укртрансбезпеки у Запорізькій області в Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

Наказом Укртрансбезпеки від 09.09.2020 року №340 «Про упорядкування структури Укртрансбезпеки» Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області було реорганізовано шляхом злиття з Управлінням Укртрансбезпеки у Запорізькій області в Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

Підпунктами 15 та 27 пункту 5 Положення №103 визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписами пункту 4 Порядку № 1567, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до пункту 14 Порядку № 1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно з абзацом 2 пункту 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

У статті 48 Закону №2344-III закріплено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі Правила №30) передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 (далі ПДР), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Згідно з пунктом 4 Правил №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» через центри надання адміністративних послуг.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

За змістом пунктів 5-7 Правил №30, рух транспортних засобів та їх составів загальною масою до 40 тонн включно, якщо вони не є великогабаритними і контейнеровозів загальною масою до 46 тонн включно та заввишки від поверхні дороги до 4,35 метра включно (на встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою і Національною поліцією маршрутах, які погоджено з організаціями, зазначеними в пунктах 9-13 цих Правил), здійснюється без дозволу.

Дозвіл видається: уповноваженим підрозділом Національної поліції - у разі виїзду за межі України або в`їзду на територію України виключно великогабаритними транспортними засобами; уповноваженими підрозділами Національної поліції в областях, м. Києві, а також Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, - якщо маршрут пролягає в межах Автономної Республіки Крим, області, між областями або між Автономною Республікою Крим, мм. Києвом і Севастополем та іншими адміністративно-територіальними одиницями.

Дозвіл видається на одноразовий проїзд великогабаритного та великовагового транспортного засобу. У разі здійснення постійних проїздів по одному маршруту тим самим транспортним засобом дозвіл може видаватися на кілька проїздів, але не більше ніж на три місяці.

Відповідно до пункту 25 Правил №30, забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред`являтися на вимогу уповноважених осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі Порядок №879), у пункті якого наведені такі визначення:

- великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки;

- габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів;

- дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами" (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75), після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов.

Відповідно до пунктів 15, 16, 18, 20 Порядку №879, контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Згідно з пунктом 6 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

З аналізу вказаних положень Порядку №879 вбачається, що при здійсненні габаритно-вагового контролю здійснюється перевірка відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктами 12, 13 Порядку №879 визначено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Згідно з пунктами 20, 21 Порядку №1567, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону №2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу наведених положень вбачається, що автомобільний перевізник, у разі перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень більше ніж на 5%, а також перевищенням лише одного нормативного допустимого вагового параметру, такого як навантаження на вісь транспортного засобу, повинен мати дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами.

Як було встановлено судом, в ході проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , було виявлено факт перенавантаження на одиничну вісь 11,91 тон при дозволених 11 тон, а тому суд критично оцінює посилання позивача на те, що загальна маса транспортного засобу не перевищувала нормативно допустимої, оскільки чинним законодавством передбачена відповідальність навіть у випадку перевищення навантаження лише на одну вісь транспортного засобу.

Судом відхиляються сумніви позивача у достовірності зважування посадовими особами Укртрансбезпеки та справності зважувального обладнання, оскільки здійснення габаритно-вагового контролю стосовно належного позивачу транспортного засобу здійснено за допомогою приладу «Ваги платформні 20ВП4-2», який за результатами повірки від 17.02.2020 року є придатним до застосування.

Таким чином, встановлення вагових параметрів транспортного засобу позивача було здійснено зважувальним обладнанням, періодична повірка (метрологічна атестація) якого була проведена та була чинною станом на дату проведення перевірки.

Що стосується доводів позивача про те, що вантаж, який перевозився (пісок), є сипучим, а тому, під час заїзду на ваги відбувся зсув сипучого вантажу вбік однієї осі, що призвело до фіксування перевищення допустимих норм навантаження на одну із осей, суд вважає їх безпідставними, оскільки викладені доводи є лише припущеннями позивача, в той час як автомобіль на вагу заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду №803/1540/16 від 24 липня 2019 року.

Також, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на відсутність затвердженої методики зважування транспортного засобу при перевезенні ним сипучого вантажу як на підставу для визнання протиправною і скасування оскаржуваної постанови з огляду на наступне.

У розумінні підпункту 2 пункту 2 Порядку №879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Разом з цим, відсутність на теперішній час Методики зважування (вимірювання) подільного (сипучого) вантажу, на що послався суд першої інстанції, не є підставою для звільнення перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом, зокрема, у постанові від 03.07.2019 по справі №819/1381/16.

Крім того, відсутність зазначення часу у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю та наявність технічної помилки у постанові від 23.02.2021 року №225555 щодо зазначення дати акту, на підставі якого прийнято спірну постанову, ніяким чином не спростовує факту виявлених порушень, які в свою чергу були належним чином зафіксовані, відповідальність за які передбачена саме абз.14 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

За таких обставин, враховуючи та оцінивши усі докази по справі у їх сукупності, суд доходить висновку, що спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача є правомірною.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 КАС України).

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому статтею 139 КАС України, немає.

Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКП НОМЕР_2 ) до заступника начальника Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті Романенка Анатолія Юрійовича (вул. Воскресенська, буд. 24, м. Дніпро, 49000), Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (01135, м.Київ, пр-т. Перемоги, буд. 14; код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева