Вирок № 100707551, 28.10.2021, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 28.10.2021

ЄУ № 408/293/20-к

Провадження №1-кп/942/38/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2021 року смт. Новопсков Луганської області

Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Стеценко О.С.

суддів Проньки В.В.

Чалого А.В.

за участю секретарів Стєніної А.В., Рожкової Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015130580001280 від 15.11.2015, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Брянка Луганської області, громадянина України, який не є депутатом, має середню освіту, не працює, одружений, який не має на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України

сторони та учасники кримінального провадження:

прокурори Лисенко В.В., Михайлюк А.Г,

Сичов М.М., Білик О.М.,

захисник Гаврилюк Р.А.,

обвинувачений ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 15.07.2014 року у період з 12 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв., більш точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не представилось можливим, перебуваючи у складі добровольчого батальйону «Айдар», прибувши на берег озера «Ляди», поблизу ділянки № 6 садового товариства «Строітєль-2», що розташоване в с. Передільське Станично-Луганського району Луганської області, маючи злочинний умисел на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, з мотивів особистої неприязні, бажаючи настання смерті останнього, привів у готовність автоматичну зброю, а саме: автомат «Калашникова» АКС-74У кал. 5.45 мм, котра знаходилась при ньому, та, реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки свого діяння та свідомо бажаючи їх настання, здійснив три прицільні постріли із вищевказаної автоматичної зброї по ОСОБА_2 , внаслідок чого одним з пострілів влучив у голову та заподіяв останньому тілесні ушкодження, несумісні із життям. Кісні останки трупу ОСОБА_2 виявлено 29.03.2017 на березі озера «Ляди», поблизу дачної ділянки № 6 садового товариства «Строітєль-2», розташованого в с. Передільське Станично-Луганського району Луганської області.

Відповідно висновку експерта № 44м.к./17 від 18.04.2017 на підставі даних судово-медичного дослідження трупу ОСОБА_2 встановлено:

- на потиличній кістці зліва є крайовий перелом у вигляді дефекту тканини дугоподібної форми з ознаками крайового вхідного, вогнепального характеру кульового ушкодження;

- на передній поверхні лівого соскоподібного відростка лівої скроневої кістки представленого черепа, є перелом у вигляді дефекту тканини (мінус тканина) неправильної округлої форми з ознаками вихідного, вогнепального, кульового їх характеру утворення.

Наявність ушкоджень з ознаками вхідного вогнепального кульового і вихідного вогнепального кульового характеру, стінки країв ушкоджень розташованих в одній площині, свідчать про вогнепальний характер пошкодження, що утворилося в результаті пострілу з вогнепальної зброї, від дії одного снаряда. Напрямок дії сили снаряда ззаду наперед, незначно знизу вгору з права на ліво.

Згідно висновку експерта № 91 від 28.04.2017 під час експертизи трупу та медико-криміналістичного дослідження трупу ОСОБА_2 , встановлено пошкодження в області черепу, що має ознаки вогнепального пошкодження.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинивкримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 115 КК України, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав частково. Пояснив, що з 10.06.2014 перебував на службі у батальйоні «Айдар», був офіційно оформлений. Спочатку проходив службу у підрозділі розвідки до 2015 року, а згодом у м. Щасті проходив службу у підрозділі ОСОБА_3 . Станом на липень 2014 року обвинувачений підпорядковувався ОСОБА_4 , командиром підрозділу розвідки була ОСОБА_5 , а потім став ОСОБА_4 . В подальшому всі розпорядження обвинувачений отримував від командира батальйону. Станом на липень 2014 року обвинуваченому мали право надавати накази ОСОБА_5 і ОСОБА_4 . Обвинувачений познайомився з ОСОБА_6 за обставин, коли ОСОБА_4 на деякий час передав його у підпорядкування командира батальйону ОСОБА_3 . У липні 2014 року обвинувачений був у підпорядкуванні ОСОБА_3 , який офіційно рахувався як комендант м. Щастя. У підрозділі ОСОБА_3 перебували військовослужбовці, деяких з них обвинувачений добре знав, а саме ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , однак всіх він не пам`ятає. Обвинувачений пояснив, що станом на липень 2014 року він мав позивний « ОСОБА_9 ». ОСОБА_6 мав позивний « ОСОБА_10 ». ОСОБА_2 обвинувачений знав, оскільки він перебував на службі у ОСОБА_3 як водій, служив у комендатурі. ОСОБА_2 мав позивний « ОСОБА_11 ». Обвинувачений мало спілкувався з ОСОБА_2 . ОСОБА_2 більше спілкувався з ОСОБА_3 , вони разом їздили по дачах. Обвинуваченому було відомо, що ОСОБА_2 повідомляв на «ту сторону» інформацію про місце перебування позицій українських військовослужбовців. Обвинуваченому відомо, що після того як зникла флешка, у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 почався конфлікт. ОСОБА_2 мав з транспортних засобів «Жигулі», «Газель», «Скутер» синьо червоного кольору. Через конфлікт між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 останнього було звільнено. В день свого звільнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сварилися, ОСОБА_2 погрожував ОСОБА_3 . В той день, коли був звільнений ОСОБА_2 , було звільнено ще 4 військовослужбовців. Обвинувачений повідомив, що йому сказали, що таких людей відпускати не можна, бо вони знали за всі позиції, за сім`ї. Під час цієї розмови був присутній ОСОБА_6 . Прямий наказ щодо вбивства ОСОБА_2 обвинуваченому надав ОСОБА_3 , сказав, «як хочете, але щоб його не було, бо постраждає твоя сім`я». Обвинувачений розцінив ці слова ОСОБА_3 , як вбити людину. При цій розмові були присутні тільки ОСОБА_3 , обвинувачений та ОСОБА_6 . Потім ОСОБА_3 викликав ОСОБА_12 , який сказав, що сам його боїться. Спочатку ОСОБА_2 шукали у с. Петрівка, однак обвинувачений при цьому присутній не був, потім сказали, що він у смт. Станиці-Луганській. В Станиці ОСОБА_2 шукали вже з обвинуваченим. Далі шукали у с.Войтове у співмешканки ОСОБА_2 , перевірили його відсутність у будинку, на подвір`ї. Пересвідчилися, що ОСОБА_2 не має та поїхали звідти. Обвинувачений сказав співмешканці ОСОБА_13 , щоб вона зателефонувала йому та попередила, щоб він краще не з`являвся. Чи телефонувала ОСОБА_2 його співмешканка обвинувачений не знав. Ніяких речей з території домоволодіння взято не було. Вилучені в с. Петрівка ноутбук ОСОБА_2 та інші речі були вивезені ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 . Дані речі були вилучені, коли ОСОБА_2 вже не було. Після всіх цих подій обвинувачений перебував у м. Лутугіне на розвідці. Також обвинувачений пояснив, що ОСОБА_2 сам приїхав в кафе с. Петрівка на скутері до ОСОБА_6 . Також разом з ОСОБА_6 був командир підрозділу «Чорні» з позивним «Прапор». Підрозділ «Чорні» їздив на «Фольцвагені» білого кольору. Обвинувачений та ОСОБА_6 пересувалися на «Ниві». В автомобілі «Фольцваген» їхали підрозділ «Чорні», прапорщик, «Нінзя», ОСОБА_2 також їхав у даному транспортному засобі. Обвинувачений та ОСОБА_6 їхали на автомобілі «Нива» білого кольору. Рушили у с. Войтове, потім виїхали поблизу смт. Новоайдар в с. Половинкіно, далі звернули на виїзд з м. Старобільськ. Маршрут вказував ОСОБА_2 , оскільки автомобіль «Фольцваген» їхав першим. В той день обвинувачений мав при собі автомат АКС-45, калібру 5,45 мм. Дану зброю він отримав у ОСОБА_3 в училищі № 50 м. Щастя, коли потрапив до нього у підрозділ. У ОСОБА_2 при собі зброї не було. Він був одягнений в спортивні штани, футболку та шльопанці, при собі мав телефон. У обвинуваченого та ОСОБА_6 при собі також були телефони. В подальшому виїхали зі сторони смт. Біловодськ по об`їзній на в`їзд до м. Старобільськ. ОСОБА_2 пішов за автоматом до будинку, який знаходився у приватному секторі. Обвинувачений не бачив як ОСОБА_2 заходив на територію домоволодіння. З будинку ОСОБА_2 виніс автомат АКМ, який не здав у підрозділ. ОСОБА_2 віддав автомат ОСОБА_14 з позивним « ОСОБА_15 ». Останній поклав автомат до себе до автомобілю та потім вирушили у бік м. Старобільськ. ОСОБА_2 сів до автомобілю до обвинуваченого та ОСОБА_6 . За кермом був обвинувачений. ОСОБА_2 та ОСОБА_6 сиділи на задньому сидінні. В «Ниві» було два автомати, автомат ОСОБА_6 та автомат обвинуваченого. ОСОБА_2 мав намір повернутися назад до с. Петрівка та попрохав його туди підвезти. Про те, що планується його вбивство, ОСОБА_2 не розумів. Після мінування мосту у м. Щастя обвинувачений стояв на його охороні на іншій стороні на непідконтрольній Україні території разом зі своїми земляками близько двох тижнів за наказом ОСОБА_16 . Оскільки її було взято у полон, про це завдання ніхто не знав, а тому ОСОБА_3 маніпулював тим, що обвинувачений був з іншої сторони, тому сказав йому виконувати всі накази, які йому будуть надаватися. Тому виходило, що обвинувачений був як сепаратист. ОСОБА_6 говорив обвинуваченому, що треба вбити ОСОБА_2 , оскільки саме йому це доручив зробити ОСОБА_3 . В іншому випадку постраждає його сім`я. Разом з ОСОБА_2 ОСОБА_6 та обвинувачений зупинилися поблизу с. Передільське поряд з дачами «Ляди». ОСОБА_6 запропонував подивитися, що залишилося від кафе, яке колись було на цьому місці. Обвинувачений та ОСОБА_2 вирушили вперед, а ОСОБА_6 рушив позаду. ОСОБА_2 йшов попереду на відстані 5 метрів. При собі в обвинуваченого був автомат заряджений та приведений у бойову готовність. Він підняв автомат та здійснив два постріли у ОСОБА_2 . Після чого останній впав обличчям на землю. ОСОБА_6 сказав шукати гільзи від патронів, а сам зняв з ОСОБА_2 речі. Гільзи обвинувачений не знайшов та потім вони звідти поїхали. ОСОБА_2 залишили на тому ж місці, речі викинули у м. Шастя у сміттєві баки. ОСОБА_6 витягнув з телефона ОСОБА_2 сім-карту та залишив телефон собі. ОСОБА_6 бачив як обвинувачений поцілив у ОСОБА_2 , він стояв позаду на відстані 10-15 м., про скоєне вбивство обвинувачений особисто доповів ОСОБА_3 ОСОБА_3 запитав чи закопали труп, обвинувачений відповів, що ні не закопували, тоді ОСОБА_3 сказав, що на майбутнє треба закопувати. Телефон ОСОБА_2 обвинувачений віддав військовослужбовцю з підрозділу «Чорні» ОСОБА_17 . На слідчому експерименті обвинувачений показував, де знаходиться ОСОБА_2 . Скутер ОСОБА_2 . ОСОБА_6 віддав своєму працівнику. Облік та відомості щодо зброї зберігалися в школі міліції у м. Щастя, обвинувачений під підпис здавав автомат. Обвинувачений розкаявся у скоєному вбивстві, жалкує, що вбив ОСОБА_2 . Сприяв розслідуванню даного злочину. Заходів фізичного чи психологічного впливу працівниками поліції до обвинуваченого здійснено не було, обвинувачений усе розповідав добровільно. З ОСОБА_2 обвинувачений жодних стосунків не мав, конфліктних ситуацій не було. Обвинувачений повідомив, що тиску з боку правоохоронних органів до нього не здійснювалося. Постріл у ОСОБА_2 він здійснив самостійно, без тиску сторонніх осіб. Обвинувачений не наполягає на тому, що наказ на вбивство ОСОБА_2 йому надав ОСОБА_3 .

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим своєї вини у скоєнні інкримінованого ним кримінального правопорушення, про винуватість ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, свідчать такі докази, що ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у взаємозв`язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_18 пояснила, що останній раз її чоловік ОСОБА_19 був вдома в кінці червня - на початку липня 2014 року, точної дати потерпіла не пам`ятає, чоловік перед цим не телефонував, просто раптово приїхав. Все відбувалося дуже швидко, ОСОБА_19 нічого конкретного не говорив, єдине сказав, що завтра увечері піде вже назовсім. Потерпіла хотіла вийти надвір, але чоловік її не пустив, сказав, щоб вона не виходила для того, щоб її не бачили. Перед цим потерпіла у вікно бачила, як по іншу сторону дороги стояли два автомобілі, білого та сірого кольору, марки автомобілів вона точно не пам`ятає. Всі ці події відбувалися хвилин 10-15. Потім чоловік забрав свій автомат та пішов, за ним потерпіла не виходила, бо чоловік сказав, щоб вона залишалася в коридорі. Потерпіла зачекала до ранку, але чоловік не подзвонив, день пройшов, він також не подзвонив, на телефонному рахунку у потерпілої коштів не було, сама вона не могла зателефонувати, відсилала чоловіку смс, але він не зателефонував. Потім потерпіла вирішила сходити до сусідів, щоб подзвонити чоловіку, але на її дзвінки він не відповідав. Потерпіла розпитувала за ОСОБА_19 у знайомих, які говорили, щоб вона не переживала, може його відправили на Донбас, телефонні дзвінки глушать, зв`язку не має, і що він повернеться. Потерпіла чекала до зими, а потім у 2015 році після Нового року подала заяву до поліції, але її там не прийняли, сказали, що багато таких зниклих без вісти і його шукати не будуть. Потерпіла зверталася і в інші інстанції, у військкомат, але ніхто нічого за її чоловіка не знав. Останній час ОСОБА_19 працював у м. Щастя у військкоматі, в батальйоні «Айдар», він був звичайним солдатом, мав позивний « ОСОБА_11 », у якому саме підрозділі чоловік служив, потерпіла не знала, він їй не повідомляв. Він відсвяткував свій день народження 3 травня і пішов добровольцем в батальйон «Айдар». Разом з чоловіком у батальйоні «Айдар» служили ОСОБА_20 , який мав позивний « ОСОБА_21 », а ще ОСОБА_14 , позивний якого потерпіла не пам`ятає, знає, що в нього була донька 12 років ОСОБА_22 . Більше потерпіла нікого з військовослужбовців, з якими служив ОСОБА_19 , не бачила. Командиром у чоловіка був ОСОБА_4 , а ще був, чи то майор, чи генерал у відставці - ОСОБА_23 , більше потерпіла нікого згадати не змогла. Потерпіла повідомила, що додому чоловік приїздив 1 раз на тиждень, бувало що і 2 рази. На передодні кожного свого приїзду чоловік її повідомляв, телефонував, що приїде. Але в цей раз він приїхав без попередження. В останній раз, коли він приїхав, було два автомобіля, які вона бачила у вікно, потерпіла в цей час перебувала у кімнаті будинку, на вулицю не виходила. Коли чоловік зайшов до будинку, сказав, щоб потерпіла не виходила на вулицю. Чому чоловік сказав, щоб вона не виходила і щоб її не бачили, остання не знає, на той час вона цьому ніякої уваги не приділила та не перепитала. В поведінці чоловіка нічого дивного не було, був сумний, як завжди, єдине, що все це відбувалося дуже швидко. Додому приїхав у футболці та джинсах, з дому нічого, окрім автомату, не взяв, телефона у нього не було з собою, коли виходив з будинку сказав, що буде завтра увечері вдома. Коли ОСОБА_19 вийшов з будинку, він сів у автомобіль білого кольору, потерпіла з вікна будинку не розгледіла обличчя тих, хто був разом з ним, зазначила, що їх було шість - сім осіб, всі у військовій формі, деякі були озброєні. Обидва автомобілі рушили разом. Чоловік сів в автомобіль, обійшовши його з іншого боку у якості пасажира. Потерпіла повідомила, що у її чоловіка був мобільний телефон, сенсорний, чорний, номер телефону вона не пам`ятає, оскільки чоловік його часто змінював. Після цих подій він жодного разу на зв`язок не вийшов. Після того як чоловік зник, потерпілій подзвонив ОСОБА_20 та повідомив, що її чоловіка затримали «свої», тобто айдарівці, але хвилюватися нема чого, начебто вже розібралися, затримання було через автомат, який ОСОБА_19 залишив вдома, а після того як ОСОБА_19 відпустили, ОСОБА_24 його не бачив. З приводу конфліктів чоловіка з іншими військовослужбовцями потерпілій нічого не відомо. Потерпіла з чоловіком мають двох спільних доньок 15 та 14 років. Потерпіла в своїх нотатках знайшла номер телефону чоловіка та повідомила його - НОМЕР_1 . Також додала, що ОСОБА_24 був другом її чоловіка. Після його зникнення ОСОБА_24 сам подзвонив потерпілій та повідомив про затримання ОСОБА_19 айдарівцями, сказав, що як ОСОБА_19 відпустять, то він з ним зустрінеться та повідомить їй. Потерпіла пояснила, що в бою її чоловік добув автомат, тому що зброї у них на той час не було, і цей автомат ОСОБА_19 залишив вдома, а потім вже в батальйоні був виданий інший автомат. Як повідомила потерпіла, у її чоловіка було два автомати, один, той який він добув в бою, однак з невідомих їй причин його не здав та залишив вдома, та інший, який був виданий у батальйоні. Коли чоловік потерпілої приїздив додому в останній раз, автомат, який добутий у бою, він забрав з собою. ОСОБА_24 зателефонував потерпілій та повідомив, що з ОСОБА_19 він не зустрічався, однак чув від своїх, що його відпустили, однак після того як його відпустили, він ОСОБА_19 не бачив. Після того, як ОСОБА_19 зник, приблизно через тиждень їй зателефонував ОСОБА_25 . Після зникнення ОСОБА_26 . ОСОБА_24 потерпілій телефонував два рази, більше вони не спілкувалися. Приблизно через рік після цих подій потерпілій зателефонував ОСОБА_24 спитати, як справи, як вони поживають, говорили і за чоловіка, ОСОБА_24 сказав потерпілій, що він живий, і він його знайде. Потерпіла повідомила також, що зверталася до СБУ, там взяли дані її чоловіка та сказали, що повідомлять, якщо щось дізнаються. Більшість осіб, з якими служив ОСОБА_19 , їх місце знаходження та контактні дані, вона не знала. Потерпіла зазначила, що чоловік її з доньками перевіз з с. Передільськ до м. Старобільськ, коли почалися військові дії, а саме, коли в м. Щастя почалися бої за міст. Потерпіла повідомила, що у неї є сумніви щодо обвинуваченого, вона вважає, що винних у смерті її чоловіка багато і що справжній вбивця досі ходить на волі, оскільки, коли вона подавала документи про визнання чоловіка безвісно відсутнім, їй телефонували та погрожували, просто телефонували та мовчали, і вже після затримання ОСОБА_1 були такі дзвінки. Потерпіла вважає, що десь є самі головні винні. Покарання просить призначити обвинуваченому на розсуд суду.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_27 пояснив, що разом з обвинуваченим проходив службу. Свідок проходив службу з травня 2014 року у підрозділі розвідки, мав позивний «Малой итальянец». Разом зі свідком служили також ОСОБА_24 - позивний « ОСОБА_21 » та ОСОБА_28 , позивний якого він не пам`ятає, бо пройшло багато часу. Улітку 2014 року підрозділ, в якому свідок перебував на службі, базувався у м. Щастя, підпорядковувався ОСОБА_3 (батько), його заступником був ОСОБА_29 (син). Разом з ОСОБА_2 свідок служив у одному підрозділі та проживали разом в одній кімнаті. ОСОБА_2 був порядний боєць, громадянин своєї країни, захищав інтереси своєї держави. Свідок та ОСОБА_2 товаришували. На момент зникнення ОСОБА_2 свідок перебував у м. Черкаси. Свідок зазначив, що дізнався про рапорти про звільнення ОСОБА_2 та інших військовослужбовців через п`ять днів після того, як останні написали такі рапорти. Про це він дізнався від ОСОБА_30 та ОСОБА_31 , рапорти подавали ОСОБА_3 в м. Щастя. Свідок знає лише те, що такі рапорти подали ОСОБА_32 , ОСОБА_33 та ОСОБА_25 . Свідку відомий гр. ОСОБА_34 з позивним « ОСОБА_9 » та ОСОБА_35 з позивним « ОСОБА_36 ». Іншого позивного у ОСОБА_1 свідок не пам`ятає. Повідомив, що у ОСОБА_13 конфліктних ситуацій з іншими військовослужбовцями, в тому числі і з ОСОБА_6 , не було. Куди поїхали військовослужбовці після написання рапортів на звільнення, свідок нічого не знає, чув тільки, що ОСОБА_2 поїхав в бік с. Петрівки, до кого саме, свідок не знає. У військовослужбовців батальйону «Айдар» було багато автомобілів, було декілька автомобілів марки «Нива» білого кольору, одна з них була у користуванні ОСОБА_37 . Свідок повідомив, що за ОСОБА_1 був закріплений АКСМ калібру 5,45 мм. У ОСОБА_2 з транспортних засобів був скутер, марки та моделі свідок не пам`ятав, мобільний телефон описати також не зміг. Коли зник ОСОБА_2 , свідка з іншими військовослужбовцями відрядили до смт. Біловодська, а коли ОСОБА_24 з ОСОБА_38 звільнилися, свідок поїхав до м. Лисичанськ. Свідок зазначив, що з чуток йому стало відомо, що на нього та його товаришів по службі оголошене палювання, однак хто саме його оголосив та віддавав накази, йому не відомо, жодних документальних даних цьому не має. Свідок пояснив, що йому стало відомо про зникнення ОСОБА_2 , коли до нього приїхав слідчий. Після повернення з м. Черкас, куди свідок їздив на поховання товариша по службі, ОСОБА_2 він не бачив. Свідок наголосив, що коли зник ОСОБА_2 , він перебував у м. Черкаси, тому про всі обставини даної події йому нічого не відомо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_39 пояснив, що знає ОСОБА_40 , він мав позивний « ОСОБА_11 », проходив службу в батальйоні «Айдар» з травня по червень 2014 року. Разом зі свідком проходили службу ОСОБА_20 , ОСОБА_27 та ОСОБА_41 . Підрозділ, в якому служив свідок, підпорядковувався ОСОБА_3 та в нього було декілька виконуючих обов`язки, а саме ОСОБА_42 з позивним «Худой» та ОСОБА_35 з позивним « ОСОБА_43 ». З ОСОБА_44 свідок мав товариські відносини, ОСОБА_19 був адекватною людиною, у відносинах з товаришами по службі був неконфліктний, з керівництвом конкретних конфліктів свідок не пам`ятав. Свідок повідомив, що написав рапорт на звільнення. ОСОБА_3 викликав свідка та товаришів по службі до себе в кабінет, оскільки це було 6 років потому, тому свідок не пам`ятає точного часу, коли це відбулося. Військовослужбовців поставили перед фактом, що або вони звільняються, або переходять на службу до іншого батальйону і до іншого населеного пункту. Оскільки свідок ОСОБА_24 та ОСОБА_41 відмовилися переїздити до іншого населеного пункту, то написали рапорти на звільнення. Написання рапортів відбувалося в кабінеті ОСОБА_3 і саме йому були віддані ці рапорти. Щодо написання рапорту на звільнення ОСОБА_44 свідок пам`ятає, що від останнього було обурення, однак з яких причин, він не знає. Обурення у ОСОБА_13 було щодо поведінки ОСОБА_3 . Під час написання ОСОБА_19 рапорту на звільнення між ним та ОСОБА_3 виникла словесна перепалка. Після того як рапорти були написані, військовослужбовці зібрали свої речі та вийшли з приміщення ліцею, в якому проживали. ОСОБА_19 поїхав на мопеді в одну сторону, казав, що в якесь село до знайомих, а свідок та ОСОБА_24 повернулися в військову частину. Свідок точно не пам`ятав, кому саме військовослужбовці віддали зброю, начебто ОСОБА_45 , зброя здавалася під звітність, під наказ. У свідка був автомат АКСУ, у ОСОБА_40 та ОСОБА_1 були автомати АКС-74. Свідку не відомо, чи доїхав ОСОБА_32 до місця, куди збирався після звільнення. Виїхав він на червоно-чорному мопеді Viper. Свідок пам`ятає, що у ОСОБА_19 був сенсорний телефон. Між ОСОБА_46 та ОСОБА_6 виникали робочі ситуації з приводу, наприклад, автомобіля, на якому міг поїхати ОСОБА_19 , а ОСОБА_45 саме це авто було потрібне. Між ОСОБА_46 та ОСОБА_47 конфліктів не було. На час написання рапортів про звільнення ОСОБА_35 та ОСОБА_34 перебували у комендатурі, однак свідок у цьому не впевнений. Свідок повідомив, що між ОСОБА_24 та ОСОБА_46 були дуже добрі дружні стосунки, можна сказати, що родинні, бо вони називали один одного братами. ОСОБА_41 чогось побоювався, але чого саме, свідок не знає. ОСОБА_19 говорив, що щось бачив та що багато знає, але не зазначав конкретних фактів. Свідок також зазначив, що зброя була вся нумерована, військовослужбовці отримували її під підпис, кожний свою. Після написання рапортів на звільнення свідок більше не спілкувався з ОСОБА_48 . Свідок також повідомив, що у користуванні батальйону «Айдар» була одна біла «Нива», ОСОБА_34 мав у користуванні автомат АКСУ 5,45 мм. калібру.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_49 пояснив, що ОСОБА_13 він знає, вони спілкувалися, їх познайомив ОСОБА_50 (колишній співмешканець матері свідка). Свідок повідомив, що ОСОБА_51 служив в батальйоні «Айдар», чи служив там ОСОБА_32 та який у нього був позивний, свідку не відомо. ОСОБА_13 свідок бачив один раз, коли останній був у магазині в смт. Петропавлівка, що знаходиться по вулиці Суворова. ОСОБА_19 , який приїхав на мопеді, підійшов до свідка та попрохав залишити у нього сумку та мопед, свідок дозволив, після чого обидва поїхали до свідка додому та ОСОБА_32 залишив вказані речі у дворі і пішов, сказав, що їде ненадовго та скоро повернеться. Після цього свідок вирушив на річку з друзями. Про зникнення ОСОБА_13 свідок дізнався від своєї матері, яка зателефонувала та повідомила, що речі ОСОБА_19 сумку і мопед забрали люди, які його шукали, це було двоє чоловіків, зі слів матері свідка, яка цих осіб знала, то були « ОСОБА_9 » та ОСОБА_35 . Ці події відбувалися влітку 2014 року, однак точної дати сказати свідок не зміг. У що саме був одягнений ОСОБА_32 , свідок також не пам`ятає, зазначив тільки, що в цивільний одяг. Після цього дня свідок більше не бачив ОСОБА_13 , намагався йому зателефонувати в той же день, коли ОСОБА_19 залишив у нього свої речі, приблизно з 14 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв., однак телефон був вимкнений. Свідок повідомив, що ОСОБА_32 залишив у нього свої речі близько 13 год. 30 хв, а дзвінок від матері свідку був приблизно о 14 год. 10 хв., і після цього свідок не зміг додзвонитися ОСОБА_19 . Люди, які розшукували ОСОБА_19 , були з автоматами, тому мати свідка злякалася та віддала речі ОСОБА_19 . Коли свідок зателефонував ОСОБА_19 перший раз, він на дзвінок не відповідав, а коли другий раз - телефон був вже вимкнений. Між цими двома дзвінками пройшла приблизно година. Зустріч свідка та ОСОБА_13 була випадковою, заздалегідь про неї вони не домовлялися.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_42 пояснив, що проходив службу в батальйоні «Айдар» у 2014 році за власним бажанням, на службу потрапив у травні 2014 року. Керівником батальйону був ОСОБА_3 . В батальйоні свідок познайомився з комбатом ОСОБА_4 . З обвинуваченим ОСОБА_47 свідок познайомився у м. Щастя після 14 червня, також з ОСОБА_52 ( ОСОБА_32 ), останні були у групі, в якій служив свідок, всі вони проходили службу при комендатурі. Звільнився свідок у липні 2014 року. Після того як свідок звільнився, йому нічого не було відомо про ОСОБА_26 . Від оперативників свідку стало відомо, що знайшли труп ОСОБА_26 . Що саме трапилося та чому, свідок не знає, оскільки його в цей час там не було. Рапорт на звільнення він писав в кабінеті ОСОБА_3 , потім здав свою зброю та поїхав. У всіх військовослужбовців в комендатурі були укорочені АКМ калібру 5,45 мм. Свідок свою зброю здав ОСОБА_3 під підпис. Підрозділ, в якому служив свідок, не мав конкретної назви, однак всі називали його комендатурою, що входила до батальйону «Айдар». До складу комендатури входили спочатку приблизно 13 осіб, а потім більше. Свідок назвав осіб, що разом з ним входили до складу комендатури, це ОСОБА_3 , ОСОБА_29 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_35 , однак більше назвати не зміг, оскільки знав тільки позивні військовослужбовців. У свідка позивний був «Худой», у ОСОБА_13 - « ОСОБА_11 », у ОСОБА_1 - «Борода», у ОСОБА_27 - «Малой итальянец», у ОСОБА_55 - «Вірус», позивні ОСОБА_39 та ОСОБА_37 свідок не пам`ятав. Безпосередньо підрозділом керував ОСОБА_3 , його заступником був свідок. ОСОБА_32 був рядовим солдатом, до його функцій входила охорона комендатури та виїзд на події, що траплялися в м. Щастя. У ОСОБА_1 та ОСОБА_37 були аналогічні функції. ОСОБА_34 та ОСОБА_35 безпосередньо підпорядковувалися ОСОБА_29 . Свідок пояснив, що конфліктів всередині батальйону не було, ОСОБА_35 , якщо його ставили старшим на який-небудь виїзд, то він міг давати накази ОСОБА_56 . За кілька днів до звільнення ОСОБА_55 , ОСОБА_39 , ОСОБА_2 комендантом та безпосереднім керівником останніх став ОСОБА_35 . Ці військовослужбовці звільнилися тому, що не бажали служити з ОСОБА_6 . З приводу обставин звільнення ОСОБА_55 , ОСОБА_39 та ОСОБА_2 свідок зазначив, що він приїхав до м. Щастя, поспілкувався з «Дідом» ( ОСОБА_3 ), а зазначені військовослужбовці написали рапорти на звільнення. Свідок зазначає, що ці події відбувалися в липні 2014 року. В той день свідок спілкувався з ОСОБА_55 , ОСОБА_39 та ОСОБА_2 ОСОБА_55 та ОСОБА_39 повідомили, що приїдуть через два дні, а «Кабан» ( ОСОБА_32 ) сказав, що залишається, більше свідок ОСОБА_2 не бачив, хлопці приїхали через два дні, а ОСОБА_2 залишився. Де в цей день були ОСОБА_34 та ОСОБА_35 , свідок не знає. Після цього він поїхав з училища (комендатури). На момент, коли свідок останній раз бачив ОСОБА_13 , зброї у нього з собою ніякої не було. У підрозділі не було закріплених за кимось з військовослужбовців транспортних засобів. Конкретно у ОСОБА_1 автомобіля не було, ОСОБА_35 мав свій власний автобус. У підрозділі у користуванні була біла «Нива», нею міг користуватися і ОСОБА_35 . У ОСОБА_2 з транспортних засобів був мопед. Свідок пояснив, що з чуток знає про конфлікт між ОСОБА_46 та ОСОБА_6 , начебто вони щось між собою не поділили, чи то гроші, чи то щось інше. Про вбивство ОСОБА_13 свідок дізнався від оперуповноваженого.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що з 04.05.2014 розпочав службу в батальйоні «Айдар». Станом на липень 2014 року свідок був командиром підрозділу розвідки. З 15.06.2014 комендантом був син свідка майор поліції ОСОБА_29 , а з вересня вже свідок був комендантом. У підпорядкуванні свідка були бійці батальйону «Айдар», козаки, кількість особового складу була не сталою, спочатку було 12 осіб, потім 18, а потім і 30. Одні приходили, інші йшли. Свідок зазначив, що знав ОСОБА_13 , вони познайомилися в с. Половинкине, коли свідок втікав від арешту. ОСОБА_2 особисто приймав участь у розвідувальній спецоперації з 13 на 14 червня 2014 року разом з трьома іншими козаками. Командиром цього підрозділу був ОСОБА_57 . У підпорядкуванні свідка, як командира, був також ОСОБА_35 та інші військовослужбовці. У користуванні підрозділу були автомобілі «Волга», біла «Нива», які були задіяні в бойових операціях, та два особисті автомобілі свідка. ОСОБА_32 приймав участь у патрулюванні міста, пошуку мін. В цьому також приймав участь і ОСОБА_54 , завдяки йому підрозділ, яким керував свідок, залишився живий. З приводу характеристики ОСОБА_13 свідок повідомив, що останній вживав наркотики, горілку, був нечистоплотний щодо речей, котрі потрапляли до його рук. У нього не було бажання оформлюватися на службу, бо начебто у нього була судимість. Потім свідку з ОСОБА_46 та ще з деякими бійцями довелося попрощатися, бо хлопці не бажали оформлюватися через військкомат. Відрахування було 15.07.2014. Щодо подій з приводу звільнення зі служби свідок пояснив, що 27.05.2014 ОСОБА_13 , ОСОБА_55 , ОСОБА_27 та ОСОБА_39 було прийнято у склад підрозділу батальйону «Айдар». Звільнені зі служби ОСОБА_2 , ОСОБА_55 та ОСОБА_39 15.07.2014 наказом № 20. Вони прийшли до свідка та повідомили його, що не будуть оформлюватися на службу, тоді свідок сказав їм, що вони можуть бути вільні. ОСОБА_35 та ОСОБА_34 відповідали за Станично-Луганський район, за порядок, дисципліну. ОСОБА_35 відповідав за смт. Петрівку (нині смт. Петропавлівка), сам він уродженець цього населеного пункту. Накази ОСОБА_58 міг надавати тільки свідок, як його безпосередній керівник. ОСОБА_2 перебував у підпорядкуванні ОСОБА_37 та ОСОБА_1 як старших. ОСОБА_35 скаржився свідку, що ОСОБА_2 не виконує накази, міг відмовитися виїхати на блок пост, прочісувати ліс. У ОСОБА_2 із зброї був автомат, 5,45 мм. калібру. У всіх військовослужбовців підрозділу були автомати 5,45 мм. калібру. Відразу після звільнення ОСОБА_2 поводив себе нормально, бо заробітну плату не платили, а треба годувати родину. Після звільнення ОСОБА_19 поїхав, куди саме свідок не знає. У ОСОБА_13 та ОСОБА_1 був рівний статус. Щодо обставин зникнення ОСОБА_13 свідок пояснив, що дізнався про його зникнення 2 роки тому. Перед звільненням ОСОБА_2 , ОСОБА_55 та ОСОБА_39 у свідка та ОСОБА_37 відбулася розмова, в якій останній сказав, що ці особи йому не потрібні. Свідок зазначив, що офіційною підставою звільнення ОСОБА_2 , ОСОБА_55 та ОСОБА_39 було їх небажання стати на облік до військового комісаріату. А підставою звільнення ОСОБА_2 свідок зазначив, по-перше, нечистоплотність на руку та, по-друге, небажання оформлюватися на службу.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_55 пояснив, що служив в батальйоні «Айдар» влітку 2014 року разом з ОСОБА_44 , який мав позивний « ОСОБА_11 », у свідка був позивний « ОСОБА_59 ». Спочатку позивний « ОСОБА_21 » був в ОСОБА_60 баті, а потім у 2015 році з цим позивним був свідок. Зі служби у батальйоні «Айдар» свідок звільнився у 2015 році. Разом з ОСОБА_46 свідок служив в команді розвідки в комендатурі, безпосереднім керівником спочатку був ОСОБА_42 , а потім ОСОБА_35 . В комендатурі разом зі свідком служили ОСОБА_32 , ОСОБА_28 , ОСОБА_27 , ОСОБА_61 , у ОСОБА_62 позивного не було, у ОСОБА_27 позивний був « ОСОБА_63 », а ще називали його «Малой итальянец». ОСОБА_32 написав рапорт на звільнення в кабінеті ОСОБА_3 , окрім нього, такі ж рапорти написали свідок та ОСОБА_64 військовослужбовців були варіанти або служити в підрозділі ОСОБА_4 , або звільнятися, однак свідок вирішив звільнитися, а за ним таке рішення прийняли і ОСОБА_28 з ОСОБА_48 . Свідок зазначив, що ОСОБА_32 сказав ОСОБА_3 , що нехай ОСОБА_35 на себе одіяло не тягне, що він багато про нього знає. ОСОБА_19 так сказав тому, що ОСОБА_35 підставив військовослужбовців, а саме: дав завдання вилучити у сепаратистів комп`ютер, флешки, фотоапарат, все те, де могла бути будь-яка інформація. Це завдання свідком та товаришами по службі було виконано, однак все вищезгадане було вилучено у комбата ЛНР, який виявився товаришем ОСОБА_4 . ОСОБА_35 тоді повідомив, що такого наказу не давав та назвав свідка, ОСОБА_13 та ОСОБА_65 . Свідок пояснив, що перед вибором або звільнення, або служба у підрозділі ОСОБА_4 його та ОСОБА_13 з ОСОБА_66 поставив ОСОБА_35 . Рапорти на звільнення були написані в м. Щастя в училищі № 50 в кабінеті ОСОБА_3 . Після звільнення ОСОБА_32 умовляв свідка поїхати з ним до ОСОБА_67 , яка була подругою ОСОБА_19 , однак свідок та ОСОБА_28 залишилися біля магазину, тоді ОСОБА_19 поїхав сам, сказав тільки, що вони зустрінуться через півгодини на цьому ж місці. Свідок з ОСОБА_66 довго чекали ОСОБА_19 , свідок телефонував йому, однак на зв`язок ОСОБА_2 так і не вийшов. У ОСОБА_13 був мопед червоного кольору Viper, при собі він мав звичайний мобільний телефон чорного кольору кнопковий, з речей ще була сумка на багажнику мопеда. З ОСОБА_46 свідок домовився зустрітися за с. Петрівка на перехресті, де знаходився магазин. Однак ОСОБА_19 не приїхав і на зв`язок більше не вийшов. Свідок та ОСОБА_28 намагалися шукати ОСОБА_19 , приїздили до ОСОБА_68 , яка повідомила, що до неї приїздив ОСОБА_35 на синьому мікроавтобусі «Фольцваген», разом з 5 - 6 особами в балаклавах, погрожував їй, змушував розказати, де ОСОБА_32 , бо шукав його, однак ОСОБА_19 до неї так і не приїхав. Приблизно через три дні свідку зателефонував ОСОБА_69 на позивний « ОСОБА_21 » та повідомив, що треба з`явитися в комендатуру на розмову до ОСОБА_37 , якщо свідок не прийде, то на нього з ОСОБА_66 відкриють полювання. Коли свідок прибув в комендатуру, ОСОБА_35 запропонував йому далі продовжити службу, однак свідок відмовився, що викликало невдоволення ОСОБА_37 . ОСОБА_62 навіть не пустили на поріг. На день звільнення ОСОБА_13 за ним рахувалася зброя АКСУ 5,45 мм калібр, така ж була і в ОСОБА_70 . Щодо автомобілів, які були у користуванні військовослужбовців, свідок повідомив, що було багато автомобілів, однак білу «Ниву» він не бачив. ОСОБА_35 іноді пересувався на «Жигулях» першої моделі, «Газелі» або «Ниві» синього кольору. Свідок повідомив, що наступного дня після того, як він з товаришами по службі вилучив у м. Передільське флешки та комп`ютерну техніку, вони були звільнені з військової служби, оскільки їх почали називати мародерами. Свідок вважає, що це було причиною його звільнення. Завдання щодо цієї операції ОСОБА_35 поставив саме ОСОБА_58 , ОСОБА_71 та свідку, в результаті було вилучено фотоапарат та дві флешки, однак більше ніякої комп`ютерної техніки не було. Після цього ОСОБА_4 почав говорити ОСОБА_45 , ОСОБА_3 , що це мародерство, що всі дії вчинені були без наказу. Про те, що був наказ від ОСОБА_37 , військовослужбовці повідомляли і ОСОБА_4 , і ОСОБА_3 . Все вилучене майно було передане ОСОБА_45 . Конфліктна ситуація між ОСОБА_6 та ОСОБА_46 виникали тоді, коли останній часто брав у користування автомобіль «Газель» та їздив до ОСОБА_72 . В цей час ОСОБА_35 сильно дратувався, бо ОСОБА_32 міг бути відсутній добу, в той час як автомобіль потрібен був для справи, а не для особистих потреб. Свідок повідомив, що ні до звільнення, ні під час звільнення, ні після, командування не пропонувало стати на облік до військкомату. Щодо характеристики ОСОБА_13 свідок зазначив, що в останнього були наміри забрати щось чуже, те, що йому не належало. У ОСОБА_13 був у користуванні ноутбук «Lenovo» кавового кольору, який він вилучив, коли був на затриманні. Ще до звільнення ОСОБА_13 даний ноутбук забрав ОСОБА_35 , що стало відомо свідку зі слів « ОСОБА_21 ». Свідок бачив мопед, який належав ОСОБА_58 , на задньому подвір`ї училища № 50 у м. Щастя, це було в той день, як ОСОБА_35 пропонував свідку повернутися на службу, приблизно через 3-4 дні після звільнення. Мопед з`явився в комендатурі після того, як військовослужбовці виїздили на затримання. ОСОБА_32 та ОСОБА_35 з іншими військовослужбовцями займалися мародерством. Щодо обізнаності ОСОБА_3 , як командира, щодо мародерства військовослужбовців, свідок не знав. ОСОБА_35 був авторитетною людиною для командування.

При одночасному допиті свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_55 останні пояснили наступне. Свідок ОСОБА_3 пояснив, що причиною звільнення ОСОБА_13 , ОСОБА_62 та ОСОБА_31 було скорочення об`єму робіт, небажання даних військовослужбовців офіційно оформитися на службу, відсутність коштів на оплату служби в батальйоні «Айдар». Свідок, як командир, знав не всю інформацію щодо стану справ у підрозділі. Свідок заперечив свою обізнаність щодо вислову ОСОБА_13 про те, що він багато знає за ОСОБА_37 . Свідок ОСОБА_24 пояснив, що причиною звільнення було нібито мародерство в результаті виконання завдання без наказу. У день звільнення під час написання рапортів, ОСОБА_32 відсунув від себе написаний рапорт, встав та сказав, дивлячись на ОСОБА_3 , « ОСОБА_73 на себе одіяло не тягне, я багато про нього знаю». Свідок ОСОБА_3 даної обставини не пам`ятає. Обидва свідки підтвердили, що в день звільнення під час написання рапортів їх у кімнаті було четверо: ОСОБА_3 , ОСОБА_32 , ОСОБА_24 , ОСОБА_74 . На запитання про «Чорний підрозділ» свідок ОСОБА_3 повідомив, що це був спеціальний підрозділ, він мав чорну форму одягу. Цей підрозділ приймав участь у найважчих боях, серед його учасників були смертники, частина цих осіб були оформлені, частина були самі по собі. Однак свідок зазначив, що не мав до них жодного відношення, ніяких спільних завдань підрозділи не виконували. Базувався підрозділ на березі р. Айдар у будинку ОСОБА_75 . Про те, що ОСОБА_35 пропонував ОСОБА_76 після звільнення знову служити, свідок не знав. Повноважень когось брати на службу у ОСОБА_37 не було. Саме ОСОБА_35 порадив свідку звільнити трьох військовослужбовців, оскільки вони були не потрібні, їх треба було утримувати.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_77 пояснив, що проходив службу у липні 2014 року в батальйоні «Айдар» у підрозділі комендатури. Начальник ОСОБА_78 на позивний « ОСОБА_78 », ОСОБА_79 - позивний « ОСОБА_80 », ОСОБА_34 - позивний « ОСОБА_9 , « ОСОБА_81 », ОСОБА_35 - позивний « ОСОБА_36 » або « ОСОБА_82 ». Свідку був знайомий ОСОБА_32 , який мав позивний « ОСОБА_11 ». Свідок мав позивний « ОСОБА_21 ». Свідок пояснив, що не знає підстав звільнення ОСОБА_13 зі служби. В останнє свідок бачив ОСОБА_13 на зеленому коридорі, коли той приїздив до своєї дівчини. У липні 2014 року свідок шукав ОСОБА_13 за наказом командира ОСОБА_23 для того, щоб забрати зброю та інші речі. Свідку зателефонував ОСОБА_83 та повідомив, що є такий наказ, требі поїхати додому до ОСОБА_13 та привезти його в комендатуру. Коли свідок приїхав до ОСОБА_13 , в цей час там вже були ОСОБА_35 , ОСОБА_34 , однак ОСОБА_84 вдома не було і всі ці особи поїхали в м. Щастя. Жінка віддала сумку, в якій були кілька патронів та гранати. Зі слів свідка сумка знаходилася у ОСОБА_85 , яка віддала сумку, проживала у м. Петровське, ким саме вона доводилася ОСОБА_58 , свідок не знав. ОСОБА_34 та ОСОБА_35 приїхали до жінки на білій «Ниві». Чи повідомляла ця жінка про місцезнаходження ОСОБА_13 , свідок не знав. Сумка, яку жінка віддала, була господарська брезентова з якимось вставками. У ній знаходилися патрони та якісь особисті речі ОСОБА_86 ОСОБА_1 та ОСОБА_37 були автомати АКСУ 5,45 калібру. Куди після цього поїхали останні, свідок не знав. Свідок та ОСОБА_83 вирушили до м. Щастя та більше свідок ОСОБА_13 не шукав. З чуток свідку стало відомо, що ОСОБА_13 застрелили. Під час однієї з розмов щодо зникнення ОСОБА_13 у присутності інших військовослужбовців ОСОБА_34 повідомив, що вони з ОСОБА_6 знайшли ОСОБА_13 та у них відбулася розмова біля річки, чи може біля ставка десь, та начебто ОСОБА_34 вистрелив у ОСОБА_26 . На що ОСОБА_35 зазначив, що «Борода» як завжди бреше. Жодних подробиць ОСОБА_34 свідку не повідомив. Свідок зазначив, що знає лише про те, що ОСОБА_13 попереджали, оскільки він був у відносинах з дівчиною, яка мала зв`язки з сепаратистами. Щодо конфліктних ситуацій між ОСОБА_46 та ОСОБА_47 свідку нічого не відомо. ОСОБА_32 був нечистий на руку, особисто у свідка він нічого не крав, однак у нього знаходили речі, що належали іншим військовослужбовцям. За конфліктні ситуації між ОСОБА_6 та ОСОБА_46 свідок не міг нічого повідомити, однак зазначив, що хтось говорив про те, що у ОСОБА_37 зникли сонцезахисні окуляри, які потім були знайдені у ОСОБА_87 часу, коли свідок здійснював пошук ОСОБА_13 , та до часу повідомлення ОСОБА_47 про вбивство, минуло приблизно декілька тижнів. Після цього свідок та ОСОБА_51 за наказом ОСОБА_3 ще раз здійснили пошук ОСОБА_13 в с. Передільське, в якому в останнього була квартира. ОСОБА_51 запитував у людей, які в той час знаходилися на подвір`ї будинку, чи проживає тут ОСОБА_88 . Йому відповідали, що проживав, часто навідувався до своєї квартири, однак останнім часом його не бачили. Свідок повідомив, що про факт звільнення ОСОБА_13 з батальйону він не знав.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_89 пояснив, що проходив службу у батальйоні «Айдар» з 26.05.2014 по 06.02.2015 в окремій штурмовій групі «Чорні», командир ОСОБА_90 на позивний «Брат». Свідок мав позивний «Ніндзя». Свідку ОСОБА_32 був не знайомий, бачив його свідок лише один раз. У 2014 році існував добровольчий окремий батальйон територіальної оборони «Айдар», до складу якого приймали людей з Луганської області, деякі були неоформлені, в тому числі і свідок. Місцеві, отримавши зброю в батальйоні, просто їхали додому. Свідок зазначив, що поступила команда поїхати додому до ОСОБА_13 та забрати зброю. ОСОБА_34 виступав як провідник, знав адресу проживання ОСОБА_26 . Свідок разом з іншими військовослужбовцями у складі 5 осіб на Фольцвагені Т5 білого кольору приїхали до ОСОБА_13 , забрали зброю та поїхали до м. Щастя. З ОСОБА_47 свідок познайомився 14.05.2014. Команду, щоб поїхати та забрати зброю у ОСОБА_13 , свідок отримав від свого командира ОСОБА_91 . Свідок припускає, що цей наказ був відданий ОСОБА_4 . ОСОБА_34 пересувався на автомобілі «Нива», чи був разом з ним ОСОБА_35 , свідок не зміг відповісти. База дислокування підрозділу «Чорні» була в околицях м. Щастя. В цей день, коли підрозділ прибув забирати у ОСОБА_13 зброю, вийшла дівчина, на вигляд років 30-35, представилася дружиною ОСОБА_19 , потім вийшов ОСОБА_19 , виніс автомат ОСОБА_92 калібру 5,45 мм, який забрали у нього та вирушили до м. Щастя. Точно сказати, чи залишився автомобіль «Нива, на якому пересувався ОСОБА_34 , чи вирушив разом з підрозділом «Чорні», свідок сказати не зміг. На попутному шляху автомобіль підрозділу «Чорні» ніхто не обганяв. Напевно сказати про те, чи залишився ОСОБА_84 вдома, свідок також не міг. В той час як свідок разом з групою «Чорні» попрямував до автомобіля «Фольцваген», ОСОБА_34 , ОСОБА_35 та ОСОБА_32 залишилися біля воріт домоволодіння ОСОБА_26 . Коли автомобіль підрозділу «Чорні» почав рух, ОСОБА_32 пішов до хати вздовж забору. Що в цей час робили ОСОБА_35 та ОСОБА_34 , свідок не пам`ятає. На момент коли група «Чорні» та ОСОБА_34 з ОСОБА_6 прибули до ОСОБА_13 , останній вже знаходився вдома. Автомат ОСОБА_13 віддали до збройної кімнати, а підрозділ вирушив до місця свого дислокування. Обставини зникнення ОСОБА_13 свідку були не відомі, про ці обставини він дізнався від слідчого, якому надавав покази. Підрозділ свідка був залучений до пошуку ОСОБА_13 , оскільки він покинув батальйон зі зброєю і поїхав з нею додому. Свідок зазначив, що з чуток знає про небажання ОСОБА_13 служити в батальйоні. Ці події відбувалися, коли смт. Металіст та с. Жовте були вже звільнені, десь приблизно кінець червня 2014 року - початок липня 2014 року. Свідок зазначив, що в ніч з 13 на 14 червня 2014 року батальйоном «Айдар» було звільнено м. Щастя, половина Новоайдарського району та половина Слов`яносербського району. Завдяки діям ОСОБА_1 батальйон не поніс втрат та десятки життів було врятовано та просив, щоб цей факт врахували як пом`якшувальну обставину.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_93 пояснив, що проходив військову службу у батальйоні «Айдар» з травня 2014 року до початку 2015 року. Свідок проходив службу у підрозділі розвідки разом з ОСОБА_94 , ОСОБА_16 . Свідку був відомий ОСОБА_32 , який перебував у підпорядкуванні ОСОБА_3 . Разом з ОСОБА_46 служили ОСОБА_35 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , « ОСОБА_9 » ОСОБА_98 , який є обвинуваченим. З обвинуваченим свідок практично не пересікалися. Свідку знайомий ОСОБА_35 , який служив разом з ОСОБА_34 та ОСОБА_48 . Свідок чув, що ОСОБА_32 зник, щодо конфліктних ситуацій між останніми він не знає. Останній раз свідок бачив ОСОБА_13 в кінці червня 2014 року. Свідок зазначив, що чув про зникнення ОСОБА_99 підрозділі говорили, що ОСОБА_13 вбили, що начебто він працював на дві сторони і його сказали прибрати. Сказав таке ОСОБА_3 . У розмові зі свідком ОСОБА_34 повідомив, що ОСОБА_3 прибрав з підрозділу ОСОБА_13 та, де він зараз, невідомо. Про те, що ОСОБА_13 вбили, свідок дізнався в кінці серпня 2014 року, дізнався у підрозділі, там говорили, що ОСОБА_19 вбили ОСОБА_34 або ОСОБА_35 . Багато хто говорив, говорили різну інформацію. У користуванні ОСОБА_1 був автомат, калібр 5,45 мм. ОСОБА_34 та ОСОБА_35 пересувалися на білій «Ниві». За що звільнили ОСОБА_13 , свідок не знає. Розмова свідка з ОСОБА_47 відбулася біля магазину в с. Петрівка, крім того були присутні ОСОБА_35 та товариші свідка, тоді ОСОБА_34 і сказав свідку про те, що ОСОБА_13 прибрали з підрозділу. Особисто свідку ОСОБА_34 повідомив, що ОСОБА_32 зник або його вбили. Хто саме це зробив, ОСОБА_34 сказав, що не знає. Свідок засумнівався, що ОСОБА_34 не знає про те, хто вбив ОСОБА_86 підрозділі хтось говорив, що ОСОБА_13 вбив ОСОБА_34 або ОСОБА_35 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснив, що він проходив службу в батальйоні «Айдар» з 2014 року по 2015 рік. У липні 2014 року проходив службу у підрозділі «Чорні». Командиром підрозділу був ОСОБА_100 , позивний « ОСОБА_15 ». Особисто ОСОБА_13 свідок не знав. Позивний « ОСОБА_11 » свідок чув, однак кому він належав, не пам`ятає. Про зникнення ОСОБА_13 свідок дізнався, коли приїхали хлопці (співробітники поліції) з м. Сєвєродонецька запитувати звідки у свідка телефон ОСОБА_26 . Свідок повідомив, що телефон йому дав ОСОБА_98 на позивний « ОСОБА_81 », це відбулося влітку 2014 року. Особа, яка дала свідку телефон, часто приїздила до підрозділу «Чорні», на той час свідок не мав мобільного телефону і ОСОБА_98 віддав телефон, щоб у свідка був зв`язок. Звідки був цей телефон та кому він належав, свідок не знає. Телефон був сенсорний марки LG, чорного кольору. На даний час цей телефон свідок загубив біля ТЕС в м. Щастя. Коли свідку передали мобільний телефон, в ньому не було сім-картки та будь-якої інформації, тому свідок вставив стару сім-картку з номером НОМЕР_2 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_101 пояснив, що він проходив службу в батальйоні ОСОБА_102 у період з 20.05.2014 до середини лютого 2015 року. У липні 2014 року перебував у складі підрозділу «Чорний». Свідок мав позивний « ОСОБА_103 ». Керівником підрозділу був ОСОБА_104 на позивний « ОСОБА_15 ». Разом зі свідком перебували на службі «Прапор», ОСОБА_89 на позивний « ОСОБА_105 », « ОСОБА_106 ». Військовослужбовця ОСОБА_13 , який мав позивний « ОСОБА_11 », свідок особисто не знав, нічого конкретного за нього повідомити не може. Щодо вбивства ОСОБА_13 свідку відомо зі слів слідчого. Свідок повідомив, що останній раз бачив ОСОБА_13 тоді, коли його приїхали роззброювати. Це відбувалося за обставин, коли був даний наказ роззброїти людину. Свідок був водієм, відповідав за транспорт. Ці події відбувалися влітку 2014 року, більш точного часу свідок не пам`ятав. Безпосередньо наказ про роззброєння надав ОСОБА_4 , свідок про цей наказ дізнався від ОСОБА_107 . Разом зі свідком цей наказ поїхали виконувати ОСОБА_107 , ОСОБА_35 , ОСОБА_93 , а також обвинувачений ОСОБА_34 на позивний « ОСОБА_9 ». На момент, коли надійшов наказ, свідок знаходився у розташуванні підрозділу, який знаходився біля м. Щастя на базі відпочинку у Антипова. На виконання наказу свідок та його командир ОСОБА_108 , ОСОБА_89 та інші військовослужбовці вирушили на мікроавтобусі «Фольцваген» Т5 білого кольору, номерний знак НОМЕР_3 . ОСОБА_34 та ОСОБА_35 рухалися на автомобілі білого кольору марки «Нива». Група «Чорні» прямувала за автомобілем ОСОБА_1 , який рухався першим. Коли група прибула до приватного будинку, де знаходився ОСОБА_32 , свідок залишився біля транспортного засобу, а майже всі інші зайшли до будинку та перебували там десь 10-15 хв. ОСОБА_32 вийшов, виніс зброю. На територію домоволодіння ОСОБА_13 багато хто заходив з тих, хто прибув на роззброєння. Наказ про роззброєння був виконаний та група після цього поїхала. ОСОБА_34 та ОСОБА_35 залишилися з ОСОБА_48 . Свідок зазначив, що не знає, чи вирушив автомобіль обвинуваченого за групою «Чорні». Після цих подій ОСОБА_13 свідок не бачив. Про його зникнення свідку не було відомо. У ОСОБА_1 та ОСОБА_37 при собі була зброя автомати Калашникова калібру 5,45 мм. Автоматична зброя була у всіх військовослужбовців. Свідок зазначив, що ОСОБА_13 шукали за 2 адресами, відстань між якими 15-20 хв. їзди ґрунтовою дорогою. За першою адресою, за якою шукали ОСОБА_13 , якась жінка повідомила, що ОСОБА_19 за цією адресою не має, тоді група військовослужбовців вирушила за іншою адресою, за якою свідок бачив тільки ОСОБА_13 , оскільки залишився на вулиці біля автомобіля.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_109 пояснила, що у липні 2014 року проживала в АДРЕСА_2 . ОСОБА_13 свідок знала, вона разом з ним проживала. Свідок повідомила, що ОСОБА_32 служив в батальйоні «Айдар». У ОСОБА_19 був чорний сенсорний телефон. Пересувався він на автомобілі «Газель» та на мопеді білого кольору, яким, як відомо свідку, він незаконно заволодів. Востаннє свідок ОСОБА_13 бачила, коли той приїхав до неї з ночівлею, сказав, що приїде ввечері, однак більше не приїхав. Це було влітку 2014 року. Свідок пояснила, що у ОСОБА_13 відбувалися конфліктні ситуації з ОСОБА_6 . ОСОБА_35 говорив, що треба забрати зброю через те, що ОСОБА_19 приїздить до свідка. Свідок повідомила, що у ОСОБА_13 були побоювання, що його скоро не стане, бо він багато знає. Останній раз коли свідок бачила ОСОБА_13 рано вранці о 5-6 годині ранку, він поїхав від неї на білому мікроавтобусі, був за кермом. Того ж дня ближче до двох годин по обіді до свідка приїхав ОСОБА_35 на двох автомобілях, один з яких була біла «Нива», інший мікроавтобус. Один з автомобілів стояв біля подвір`я свідка. Свідок повідомила, що ОСОБА_35 на той час був комендантом м. Щастя. Разом з ОСОБА_6 приїздив також «Борода», якого свідок знала, бо бачила не один раз. Інших осіб, які прибули, вона не бачила раніше. В той день, коли до свідка приїхали ОСОБА_35 та ОСОБА_34 , свідок знаходилася в будинку. Останні зайшли до будинку без дозволу. Троє осіб перебували у будинку свідка, а двоє були на подвір`ї. В той час, коли ОСОБА_35 , « ОСОБА_9 » та інша особа, яку свідок не знала, зайшли до неї в будинок, ОСОБА_32 знаходився на шляху до свідка, їхав до неї. Свідок особисто розмовляла з ОСОБА_6 , він у неї питав, де ОСОБА_19 , на що свідок відповіла, що не знає де він, тоді ОСОБА_110 запитав, де його речі, чи є серед них ноутбук, флешка. ОСОБА_35 просив свідка зателефонувати ОСОБА_19 та сказати, щоб він приїхав до свідка, однак свідок зателефонувала та попередила ОСОБА_13 , щоб він до неї не їхав, тому що до нього приїхали якісь люди. Після того, як ОСОБА_35 та ОСОБА_34 поїхали від свідка, вона зателефонувала ОСОБА_58 та повідомила, хто приїздив. В ході цієї розмови ОСОБА_32 питав у свідка, де йому схоронитися, сказав, що скоро приїде до свідка. Останній раз ОСОБА_32 вийшов на зв`язок зі свідком ближче до 16 години. Після цього ОСОБА_32 зник. Свідок повідомила, що їй говорили, що він сидить в підвалі в с. Ольховка. Хто конкретно їй це повідомив, свідок сказала або ОСОБА_111 , або ОСОБА_97 . Після цих подій жодного разу ОСОБА_32 не вийшов на зв`язок зі свідком. У ОСОБА_19 було дві сім картки, одна оператор ОСОБА_112 , інша МТС. Номер телефону свідка НОМЕР_4 , ОСОБА_13 НОМЕР_5 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_107 пояснив, що у липні 2014 року проходив службу в батальйоні «Айдар», був керівником підрозділу «Чорний», службовці якого мали чорну форму. Разом зі свідком проходили службу ОСОБА_97 , «Ніндзя» ( ОСОБА_113 ), «Каліматор» ( ОСОБА_101 ), «Свят» ( ОСОБА_114 ). ОСОБА_34 не був службовцем підрозділу «Чорні». Позивний у свідка був «Прапор». ОСОБА_13 свідок знав з с. Половинкине. ОСОБА_32 не проходив службу у підрозділі свідка. ОСОБА_34 та ОСОБА_32 разом служили. Щодо конфліктних ситуацій між останніми свідок не знає, не бачив та не чув про них. Останній раз свідок бачив ОСОБА_13 , коли той був у себе вдома, бачив його дружину, оскільки підрозділ приїхав забрати у ОСОБА_19 зброю, яка останньому дісталася під час штурму м. Щастя. Підрозділ отримав наказ про вилучення у ОСОБА_13 зброї. ОСОБА_34 пересувався на білій «Ниві», показав підрозділу, де проживає ОСОБА_88 . Підрозділ забрав у ОСОБА_13 зброю та поїхав. Наказ роззброїти ОСОБА_13 надав ОСОБА_4 . Даний наказ група вирушила виконувати на бежевому автобусі ВЧ 0624, разом зі свідком поїхали Ніндзя, ОСОБА_103 . До будинку ОСОБА_13 показав дорогу Володя «Борода». Свідок повідомив, що на білій « Ниві » був один «Борода». ОСОБА_34 мав стрілкову зброю. ОСОБА_13 свідок бачив на подвір`ї останнього, він виніс зброю АК - АГС 74, яка була трофеєм, підрозділ її забрав та поїхав. Свідку не було відомо про звільнення ОСОБА_87 ОСОБА_13 було передано свідку, а потім він її передав ОСОБА_115 . Біла «Нива» залишилася біля будинку ОСОБА_26 . Після цих подій більше свідок ОСОБА_13 не бачив, щодо обставин його зникнення не знав. З приводу вбивства ОСОБА_13 свідку нічого не відомо. Свідок зазначив, що ОСОБА_34 залишився біля подвір`я ОСОБА_13 на той час, коли підрозділ виконав наказ та поїхав. ОСОБА_34 приблизно через місяць після того, як вилучили зброю у ОСОБА_84 , повідомив свідку, що ОСОБА_19 не має.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_57 /за участю захисника ОСОБА_116 / пояснив, що він проходив службу в батальйоні «Айдар» добровольцем з власної ініціативи, вступив на службу у червні 2014 року до роти охорони. Штаб батальйону «Айдар» розташовувався в с. Половинкине Старобільського району. Разом зі свідком службу проходили ОСОБА_32 на позивний « ОСОБА_11 », ОСОБА_117 на позивний « ОСОБА_118 ». З ОСОБА_47 на позивний « ОСОБА_9 » свідок проходив службу фактично в одному підрозділі. Свідок пояснив, що з ОСОБА_6 , який мав позивний « ОСОБА_82 », знайомий, зустрічався неодноразово з ним у м. Щастя. Між свідком та ОСОБА_46 під час проходження служби були службові стосунки, конфліктних ситуацій не було. Між ОСОБА_46 та ОСОБА_47 , а також між ОСОБА_46 та ОСОБА_6 конфліктних стосунків не було. Свідок зазначив, що конфліктні ситуації були між ОСОБА_3 та ОСОБА_48 . Свідок пояснив, що ОСОБА_32 пропав, зник і все, його не звільняли, він просто зник. Обставин його зникнення свідок не знав. Останній раз ОСОБА_13 свідок бачив у м. Щастя, коли останній перебував у ОСОБА_3 в ПТУ № 50. В той час разом з ОСОБА_46 та ОСОБА_3 перебували також свідок, ОСОБА_34 , ОСОБА_119 . Під час цієї зустрічі ОСОБА_32 та ОСОБА_3 сварилися, ОСОБА_19 сказав, що комусь доведе до відома інформацію за ОСОБА_3 . У свідка виникло відчуття, що конфлікт стосувався обопільних погроз. Після цього ОСОБА_32 вийшов з приміщення. Після того як ОСОБА_32 вийшов, ОСОБА_3 зазначив, що ОСОБА_32 представляє загрозу та з ним треба щось вирішити, чи то прибрати його, чи то знищити, ліквідувати, щось таке подібне, яким конкретно чином висловився ОСОБА_3 , свідок не запам`ятав. Кому саме конкретно це сказав ОСОБА_3 , свідок не знає. Після цього всі присутні у приміщенні вийшли. У користуванні ОСОБА_1 була біла «Нива». Після цих подій свідок намагався зв`язатися з ОСОБА_46 , телефонував йому, однак його телефон був вимкнений. Свідок зазначив, що хотів сказати ОСОБА_58 про слова промовлені ОСОБА_3 на його адресу. Свідок намагався знайти ОСОБА_13 , однак ОСОБА_97 повідомив, що ОСОБА_19 кудись поїхав. З приводу вбивства ОСОБА_13 відомо, що його вбили, що знайшли його останки. Стосовно обставин вбивства свідок зазначив, що знає їх від оперативних співробітників поліції. Крім того свідку також розповідав ОСОБА_34 про те, що це він вбив ОСОБА_19 , вони були разом з ОСОБА_6 . Розповідав про те, де це сталося. У ОСОБА_1 зі зброї був автомат АКСУ 5,45 калібру, зброю видавав ОСОБА_3 . Всі військовослужбовці отримували зброю у ОСОБА_3 . Свідок повідомив, що знає про склад родини ОСОБА_13 , у нього було 2 доньки та дружина. Щодо наявності інших стосунків ОСОБА_13 свідок не знає. Свідок повідомив свій позивний - «Сепар», службу свідок проходив у батальйоні до грудня 2015 року. Свідок пояснив, що під час штурму м. Щастя ОСОБА_1 було взято у полон, як сепаратиста. Крім того підтвердив, що у липні 2014 року між ОСОБА_46 та ОСОБА_6 почалися конфлікти. Свідку невідомі факти вчинення ОСОБА_46 будь-яких правопорушень, фактів мародерства під час несення ним служби. Свідок не виключає, що ОСОБА_3 примушував ОСОБА_13 написати рапорт на звільнення, однак в той день, коли свідок був присутній при розмові, він не бачив, щоб ОСОБА_32 писав рапорт на звільнення. Свідок підтвердив і те, що після того як ОСОБА_32 вийшов з приміщення, де відбувся конфлікт між ним та ОСОБА_3 , ОСОБА_35 та ОСОБА_34 сіли до автомобілю білого кольору «Нива» та поїхали у невідомому напрямку. Саме після цього свідок вирішив зателефонувати ОСОБА_58 та попередити його про небезпеку. Між ОСОБА_47 та свідком була розмова про вбивство ОСОБА_26 . ОСОБА_34 повідомив свідку, що він розстріляв ОСОБА_19 в спину на озері, з ним був ОСОБА_35 , який злякався цих подій. Дану розповідь свідок не сприйняв серйозно. ОСОБА_34 вчинив вбивство ОСОБА_13 самостійно, ОСОБА_35 йому в цьому не допомагав. Свідку відомо, що ОСОБА_35 та ОСОБА_34 шукали ОСОБА_2 говорив свідку, що до нього приїздили ОСОБА_35 та ОСОБА_34 , шукали ОСОБА_26 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_120 пояснив, що у липні 2014 року був заступником командира батальйону «Айдар». З 21.06.2014 до травня 2015 року перебував на посаді начальника озброєння. Свідок мав позивний « ОСОБА_121 ». На даний час не пам`ятає, чи був знайомий з військовослужбовцем з позивним «Борода» та ОСОБА_6 . З військовослужбовцем з позивним «Синій» не знайомий. Свідок зазначив, що ОСОБА_3 пам`ятає, він був керівником комендантського загону по м. Щастя. Хто перебував у його підпорядкуванні, не знає. Згідно із своєї посадової інструкції свідок озброював тих військовослужбовців, хто рахувався у його батальйоні. Комендантська рота м. Щастя також рахувалася у батальйоні, в якому проходив службу свідок. ОСОБА_3 особисто отримував озброєння на свій підрозділ, це були автомати Калашникова калібру 5,45 мм. Мінімальна кількість автоматів, які було передано у червні-липні 2014 року - 10 одиниць. Максимальну кількість свідок не пам`ятає. Військовослужбовець ОСОБА_2 з позивним « ОСОБА_11 » свідку був не відомий. Облік видачі зброї здійснювався за формою 15, це внутрішня форма по озброєнню, також були журнали видачі зброї. Після закінчення служби ці документи залишилися у відповідальних осіб.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_122 пояснив, що ОСОБА_1 знає по роду своєї професійної діяльності, оскільки він у період з липня 2014 року по 13 листопада 2019 року був начальником відділу з розкриття злочинів проти особи управління кримінального розшуку в Луганській області. У рамках кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 свідок проводив аналіз мобільного зв`язку мобільних операторів, якими користувалися ОСОБА_2 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_107 , має спеціальні знання. 15.07.2014 маршрут пересування ОСОБА_2 з ранку 00 год. 00 хв. до 14 год. 36 хв. знаходився в межах базової станції м. Щастя селище Петровське. За межі базової станції останній не вирушав. З 16 год. 20 хв. мобільний телефон ОСОБА_2 приймає базову станцію м. Старобільськ. Це означало, що він рухався в сторону м. Старобільська. З 17 год. 29 хв. його перебування фіксується в с. Хворостянівка, с. Денежникове. О 17 год. 43 хв. мобільний зв`язок його телефону приймає базову станцію смт. Новоайдар. О 18 год. 00 хв. с. Миколаївка. До 18 год. 56 хв. зв`язок фіксується в с. Айдарі - Миколаївці, напрямок руху з смт. Новоайдар в сторону м. Щастя. Останнє з`єднання мобільного телефону ОСОБА_2 з базовою станцією відбулося о 19 год. 27 хв. в с. Райгородка. ОСОБА_35 до 15 год. 23 хв. знаходився в межах базових станцій м. Щастя, с. Петрівка, с. Райгородка. Починаючи з 15 год. 23 хв., зв`язок мобільного телефону починають приймати базові станції смт. Новоайдар, с. Хворостянівка. О 16 год. 22 хв. мобільний зв`язок фіксується в м. Старобільськ. З 16 год. 23 хв починає приймати базова станція м. Старобільськ. О 17 год. 25 хв. с. Хворостянівка. О 17 год. 27 хв. починає фіксувати базова станція с. Денежникове, тобто ОСОБА_35 почав рухатися у зворотному напрямку від м. Старобільськ. О 17 год. 57 хв. с. Айдар-Миколаївка. З 18 год. 00 хв до 19 год. 37 хв. ОСОБА_35 перебував у межах базової станції с. Миколаївка. З 20 год. 23 хв. до 20 год. 43 хв. фіксується мобільний зв`язок у с. Райгородка. Тобто з даної інформації видно, що ОСОБА_35 та ОСОБА_2 знаходилися разом в межах базових станцій. Після 21 год. 00 хв. ОСОБА_35 перебував у м. Щастя в межах базової станції мобільного зв`язку. У ОСОБА_1 перше з`єднання з базовою станцією мобільного зв`язку відбулося о 12 год. 37 хв. в м. Щастя. Через 2 години, а саме о 14 год. 23 хв. приймає базова станція с. Петрівка. О 18 год. 12 хв. перебування фіксується в с. Райгородка, що означає, що він рухається в сторону смт. Новоайдар. О 18 год. 12 хв. зв`язок приймає станція с. Айдар-Миколаївка, що означає рух з смт. Новоайдар в сторону м. Старобільськ. О 21 год. 14 хв. знову фіксується в с. Райгородка. Останнє з`єднання відбуло о 21 год. 35 хв в м. Щастя. У ОСОБА_107 його мобільний телефон фіксується базовими станціями с. Хворостянівка, с. Дмитрівка, с. Петропавлівка, м. Щастя у період часу з 18 год. 50 хв. до 20 год. 00 хв. Періодично він рухається в сторону м. Старобільська та повертається назад. В ході здійсненого аналізу було встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_35 , ОСОБА_107 з 18 год. 45 хв. до 18 год. 49 хв. перебували у межах однієї базової станції с. Айдар-Миколаївка. У період часу з 19 год. 27 хв. до 19 год. 35 хв. перебували разом у межах базової станції с. Райгородка. Близько 18 год. 45 хв. мобільні телефони ОСОБА_2 , ОСОБА_37 та ОСОБА_1 перебували разом у межах однієї базової станції, з чого можна зробити висновок, що ці особи перебували разом. Мобільні телефони ОСОБА_37 та ОСОБА_1 знаходилися одночасно в районі с. Райгородка приблизно з 20 год. 00 хв. В цей час телефон ОСОБА_2 вже не працював. Свідок повідомив, що, окрім мобільних телефонів ОСОБА_1 , ОСОБА_37 та ОСОБА_2 , в місці злочину інших осіб зафіксовано не було. Після 15.07.2014 телефон ОСОБА_2 більше не працював, в цей день останній раз зв`язок був зафіксований о 19 год. 27 хв. Злочин вчинено було приблизно з 20 год. до 22 год. в районі с. Передільське. ОСОБА_2 спілкувався з ОСОБА_123 15.07.2014 о 00 год. 33 хв., 12 год. 42 хв., 13 год. 46 хв., 14 год. 36 хв. та останнє з`єднання о 19 год. 27 хв. в районі базової станції с. Райгородка.

З протоколу огляду місця події від 14.11.2015 вбачається, що оглянуто домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , /домоволодіння потерпілої/. Під час огляду вилучено чорну чоловічу футболку та рукавички, які поміщені до пакету.

З висновку експерта № 20-1211 від 02.02.2016 про проведення молекулярно-генетичної експертизи вбачається, що в наданих зразках букального епітелію встановлено генетичні ознаки ОСОБА_124 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно листа військової частини - польової пошти В2950 Міністерства оборони України від 26.02.2016 № 466 датою прибуття ОСОБА_2 у військову частину є 12.06.2014, оформлений не був, на жодні посади не призначався, у списках особового складу відсутній. Дані відомості вказують на можливе тимчасове перебування ОСОБА_2 в розташування військової частини.

З протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 18.05.2016 вбачається, що була отримана інформація згідно ухвали слідчого судді Старобільського районного суду Луганської області від 25.04.2016 щодо мобільних телефонів, якими користувався ОСОБА_2 .

З протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 20.07.2016 вбачається, що була отримана інформація згідно ухвали слідчого судді Старобільського районного суду Луганської області від 23.06.2016 щодо мобільних телефонів, якими користувалися ОСОБА_125 , ОСОБА_89 , невстановлена особа на прізвисько « ОСОБА_15 », ОСОБА_34 , невстановлена особа на прізвисько « ОСОБА_126 ».

З протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 22.07.2016 вбачається, що була отримана інформація згідно ухвали слідчого судді Старобільського районного суду Луганської області від 23.06.2016 щодо мобільних телефонів, якими користувалися ОСОБА_125 , ОСОБА_93 , ОСОБА_35 , ОСОБА_89 , ОСОБА_127 , ОСОБА_128 , ОСОБА_34 .

З протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 22.07.2016 вбачається, що була отримана інформація згідно ухвали слідчого судді Старобільського районного суду Луганської області від 23.06.2016 щодо мобільних телефонів, якими користувався ОСОБА_2 .

З протоколу огляду місця події від 05.06.2016 з фототаблицями до нього вбачається, що оглядом місця події є територія місцевості, розташованої в частині лісосмуги, яка знаходиться на узбіччі автодороги, якщо рухатися з с. Райгородка в напрямку м. Щастя. Під час проведення огляду присутній ОСОБА_34 , який пояснив, що, знаходячись на стежці, на відстані 3 м від опори, це було 15.07.2014, він з цього місця здійснив один постріл зі свого АКСУ в сторону ОСОБА_13 , але не влучив. Далі на відстані 9 метрів від першого пострілу та на відстані 10 м від дерева, яке знаходилось з лівого боку стежки, ОСОБА_34 здійснив другий постріл в бік ОСОБА_13 , який, зі слів ОСОБА_1 , прикривався рукою перед обличчям, та він побачив у того кров на правій кисті руки. Після чого, зі слів ОСОБА_1 , ОСОБА_32 побіг декілька метрів у бік очерету та впав на землю. Зі слів ОСОБА_1 , останній зрозумів, що вбив ОСОБА_26 . Під час огляду місця події ОСОБА_34 пояснив, що це саме те місце, де він застрелив ОСОБА_19 , тіло останнього не закапував, гільзи не забирав.

З протоколу огляду місця події від 29.03.2017 з фототаблицями до нього вбачається, що місцем огляду є територія ділянки № 6 с/т «Строітєль-2» с. Передільське Станично-Луганського району, розташованого на березі озера Ляди. На вказаній ділянці місцевості під час огляду за допомогою граблів виявлено кісткові залишки трупу людини. Також під час огляду встановлено, що на ділянці знаходяться фрагменти дерев`яних дошок та фрагменти пенопласту з ознаками термічного впливу у вигляді обвуглення. Також було виявлено два предмети з металу, зовні схожі на стріляні гільзи калібром 7,62 мм. Кістки трупу та гільзи вилучено.

З протоколу огляду місця події від 29.03.2017 з фототаблицями до нього вбачається, що огляд проведено за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, 2б, де розташовано Луганське обласне бюро судово-медичної експертизи, де були оглянуті останки кісток людини. Під час огляду вилучено фрагменти кісток та зубів для проведення відповідних експертиз.

З висновку експерта № 44 м.к./17 від 18.04.2017 вбачається, що на підставі даних судово-медичного дослідження кісних останків зроблені висновки, що на потиличній кістці зліва є крайовий перелом у вигляді дефекту тканини дугоподібної форми з ознаками крайового вхідного, вогнепального характеру кульового ушкодження; на передній поверхні лівого соскоподібного відростка лівої скроневої кістки представленого черепа є перелом у вигляді дефекту тканини (мінус тканина) неправильно-округлої форми з ознаками вихідного, вогнепального, кульового їх характеру утворення. Наявність ушкоджень з ознаками вхідного вогнепального кульового і вихідного вогнепального кульового характеру, стінки країв ушкоджень розташовані в одній площині, свідчать про вогнепальний характер ушкодження, яке утворилося в результаті пострілу з вогнепальної зброї, від дії одного снаряда. Напрямок дії сили снаряда ззаду наперед, незначно знизу вгору з права на ліво.

З висновку експерта № 44 м.к./17 від 18.04.2017 вбачається, що згідно результатів проведених досліджень надані на дослідження череп та кості належать скелету людини чоловічого полу, біологічний вік якого становив 30-40 років, довжиною тіла 178,5 - 188 см. Давність захоронення складає від декількох місяців до 2-3 років.

Згідно висновку експерта № 19/10-3/266-СЕ/17 від 21.04.2017 встановлено генетичні ознаки (ДНК - профіль) зразків букального епітелію ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_129 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а також генетичні ознаки (ДНК - профіль) фрагмента великогомілкової кістки трупа, які належать особі чоловічої генетичної статі. ОСОБА_18 та особа чоловічої генетичної статі, фрагмент великогомілкової кістки якої наданий на дослідження, можуть бути біологічними батьками ОСОБА_124 . Ймовірність даної події складає 99,99999%. ОСОБА_18 та особа чоловічої генетичної статі, фрагмент великогомілкової кістки якої наданий на дослідження, можуть бути біологічними батьками ОСОБА_129 . Ймовірність даної події складає 99,99999%.

З висновку експерта № 91 від 28.04.2017 вбачається, що причина смерті ОСОБА_2 не встановлена у зв`язку зі скелетуванням трупа. При експертизі трупу та медико-криміналістичному дослідженні ОСОБА_2 мається ушкодження в області черепу, яке має ознаки вогнепального ушкодження. Точний час смерті ОСОБА_2 встановити не надається можливим, але, враховуючи дані медико-криміналістичного дослідження, можливо сказати, що давність захоронення складає від декількох місяців до 2-3 років. Індивідуальних особливостей трупа ОСОБА_2 не встановлено.

З висновку експерта № 6-91 від 29.04.2017 вбачається, що при експертизі та медико-криміналістичному дослідженні трупа ОСОБА_2 встановлено пошкодження в області черепа, яке має ознаки вогнепального. При прижиттєвому спричиненні даного пошкодження не виключається можливість настання смерті потерпілого з урахуванням локалізації та характеру травми.

Згідно постанови про встановлення особи невпізнаного трупу від 28.04.2017 встановлено особу невпізнаного трупу, кісткова решта якого було виявлено 29.03.2017 о 10 год. 55 хв. на території дачної ділянки № 6 садівничого товариства «Будівельник-2» с. Передільське Станично-Луганського району Луганської області на березі озера Ляди, котрим є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народився в м. Миколаїв, зареєстрований: АДРЕСА_4 , одружений, має двох малолітніх доньок. Вважати кісткові залишки особи, які перебувають у відділі експертизи трупів Луганського обласного бюро СМЕ - кістковими залишками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно ухвали слідчого судді Апеляційного суду Луганської області від 19.06.2017 надано дозвіл на використання в іншому кримінальному провадженні № 12015130580001280 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, інформації, отриманої в рамках кримінального провадження № 12014130570000558 від 15.12.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 343, ч. 4 ст. 345, ч. 3 ст. 262, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 357, ч. 3 ст. 146, ч. 1 ст. 263 КК України, в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо-, відеоконтролю особи, на підставі ухвал слідчого судді Апеляційного суду Луганської області від 30.05.2016 № 1219т, від 10.06.2016 № 1314т, та додатках до них - мультимедійних оптичних DVD-R дисків зі збереженими на них в електронному вигляді матеріалами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій: DVD-R № 335т від 15.08.2016, DVD-R № 370т від 17.08.2019, які долучені до матеріалів кримінального провадження № 12014130570000558.

Згідно протоколу за результатами здійснення негласних слідчих (розшукових) дій від 15.08.2016, ОСОБА_34 зізнався у вчиненні навмисного вбивства чоловіка на ім`я ОСОБА_19 . ОСОБА_34 повідомив, що у вищевказаного ОСОБА_19 з ОСОБА_23 виник конфлікт, після чого ОСОБА_23 наказав ОСОБА_1 вбити ОСОБА_19 . Далі ОСОБА_34 , ОСОБА_35 та «Шева» відвезли ОСОБА_19 на пустир, який розташований поблизу Передельських дач м. Щастя і ОСОБА_34 здійснив постріл із автомату у ОСОБА_19 . Тіло загиблого ОСОБА_34 не ховав. При перегляді відеозапису «25-06-2016-01» встановлено, що ОСОБА_34 здійснив два постріли у бік ОСОБА_19 . При перегляді відеозапису «25-06-2016-04» встановлено, що ОСОБА_34 самостійно вказав дорогу та точно вказав місце, де вбив ОСОБА_19 . Далі ОСОБА_34 повідомив, що він з ОСОБА_6 повернулися до м. Щастя та розповів про все ОСОБА_23 , при цьому передав речі ОСОБА_19 , які він зняв перед смертю в автомобілі «Газель» білого кольору. На відеозапису «25-06-2016-06» ОСОБА_34 детально розповідає механізм вбивства та хронологію вчинення пострілів. При перегляді відеозапису «25-06-2016-08» встановлено, що ОСОБА_34 ще раз остаточно підтвердив, що його примусив шляхом наказу вбити ОСОБА_19 саме ОСОБА_3 , також останній надав інструктаж ОСОБА_1 , мета якого полягала в тому як знищити після себе сліди та гільзи та обов`язково ховати закопувати труп. Даний наказ на вбивство ОСОБА_23 обґрунтував тим, що ОСОБА_19 багато чого знав, чого йому знати було не треба.

З протоколу за результатами здійснення негласних слідчих (розшукових) дій 07.08.2016, ОСОБА_34 спілкується з іншими особами, яким розказує, що ним цікавляться поліцейські з м. Сєвєродонецьк з приводу чотирьох поганих хлопців.

З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.09.2019 вбачається, що свідок ОСОБА_109 впізнала в особі на фото № 1 - ОСОБА_1 особу, яка 15.07.2014 приїздила до неї додому та шукала ОСОБА_2 .

З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.09.2019 вбачається, що свідок ОСОБА_109 впізнала в особі на фото № 2 - ОСОБА_130 особу, яка 15.07.2014 приїздила до неї додому та шукала ОСОБА_2 .

З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.09.2019 вбачається, що свідок ОСОБА_109 впізнала в особі на фото № 4 - ОСОБА_89 особу, яка 15.07.2014 разом з ОСОБА_6 приїздила до неї додому та шукала ОСОБА_2 .

З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.09.2019 вбачається, що свідок ОСОБА_109 впізнала в особі на фото № 2 - ОСОБА_107 особу, яка 15.07.2014 приїздила до неї додому та шукала ОСОБА_2 .

З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.09.2019 вбачається, що свідок ОСОБА_109 впізнала в особі на фото № 1 - ОСОБА_101 особу, яка 15.07.2014 приїздила до неї додому та шукала ОСОБА_2 .

З довідки про аналіз з`єднань абонентських номерів по ЄРДР № 12015130580001280 від 15.11.2015 вбачається аналіз переміщень абонентських номерів, які належать ОСОБА_2 , ОСОБА_45 , ОСОБА_1 , ОСОБА_131 .

З протоколу слідчого експерименту від 27.09.2019, проведеного за участю обвинуваченого, вбачається, що ОСОБА_34 розповів про обставини вбивства ОСОБА_2 . Так, пояснив, що вони разом з ОСОБА_6 приїздили до нього додому на білій ОСОБА_132 , ОСОБА_133 » забрав у нього зброю. Обвинувачений мав з собою автомат АКСУ та гранати. Після цього ОСОБА_2 сів до машини «Чорних», а метрів через 300 добровільно пересів до машини обвинуваченого. ОСОБА_35 сказав, де потрібно зупинитися, і сказав, що потрібно прибирати ОСОБА_2 . ОСОБА_2 вийшов з машини і ОСОБА_34 зробив два постріли у нього з автомату АКСУ калібру 5,45 мм. ОСОБА_2 впав, ОСОБА_35 підбіг до нього, сказав зібрати гільзи, зняв з ОСОБА_2 футболку, спортивні штани, забрав телефон у ОСОБА_2 . Одяг ОСОБА_35 викинув у сміттєвий бак в м. Щастя. Телефон згодом ОСОБА_34 віддав бійцю на позивний «Нінзя». Особисто ОСОБА_3 ОСОБА_34 не доповідав про вбивство ОСОБА_2 ОСОБА_34 пояснював, що йому погрожували ОСОБА_35 та ОСОБА_3 .

З протоколу проведення слідчого експерименту від 08.10.2019 проведеного за участю обвинуваченого, вбачається, що обвинувачений показав місцевість, де вбив ОСОБА_2 , з якого автомату, яким чином, місцезнаходження ОСОБА_2 в момент вбивства, показав, куди викинули речі ОСОБА_2 після вбивства.

Згідно розпорядження Верховного отаману «Академії козацтва» в Луганській області керівника оперативного загону особового призначення при в/ч 0624 ОСОБА_3 № 9 від 15.07.2014 залишено в оперативному загоні особового призначення, зокрема, ОСОБА_1 .

Згідно розпорядження Верховного отаману «Академії козацтва» в Луганській області керівника оперативного загону особового призначення при в/ч 0624 ОСОБА_3 № 10 від 15.07.2014 відраховано з загону ОСОБА_2 , ОСОБА_55 , ОСОБА_134 .

Відповідно до листа т.в.о. начальника управління оборонного планування штабу військової частини А0105 б/н від 28.11.2019, військова частина з дійсним найменуванням «територіальний добровольчий батальйон «Айдар» у Сухопутних військах ЗСУ відсутня. Відповідно до вимог спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗСУ від 03.05.2014 № Д-322/1/13дск станом на 11.05.2014 сформовано військову частину - польова пошта В0624 (м. Сватове), ідентифікаційний код 00135071, станом на 31.01.2015 дане умовне найменування анульовано та надано нове умовне найменування - військова частина - польова пошта В2950, А3488, ідентифікаційний код 26616307. Станом на 11.05.2014 військову частину - польова пошта В0624 підпорядковано військовій частині А1314. Адреса військової частини - польова пошта В0624 за вказаний період: вул. Леніна, 3 м. Сватове. Громадяни ОСОБА_2 , ОСОБА_34 , ОСОБА_6 в списках особового складу в/ч - польова пошта В2950 не рахувались. ОСОБА_3 з 02.08.2014 працював у в/ч на посаді начальника групи (сторожової) в/ч - польова пошта В2950. Інформація про перебування у користуванні «територіального добровольчого батальйону «Айдар» у період з травня 2014 року автомобіля «Нива» білого кольору відсутня.

Згідно ухвали слідчого судді Апеляційного суду Луганської області від 30.05.2016 надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи стосовно ОСОБА_1 .

Згідно ухвали слідчого судді Апеляційного суду Луганської області від 10.06.2016 надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії з втручанням у приватне спілкування, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (негласне проведення із застосуванням відповідних технічних засобів, у тому числі встановлених на транспортних телекомунікаційних мережах, спостереження, відбору та фіксації змісту телефонних розмов, іншої інформації та сигналів, які передаються телефонним каналом зв`язку, що контролюється), мобільного телефону з номером оператора мобільного зв`язку ПАТ «Київстар», яким користується ОСОБА_34 .

З протоколу огляду від 26.12.2019 вбачається, що проведено огляд оптичного диску СD-R, який містить в електронному вигляді інформацію за результатами проведення НСРД, відображену у протоколах від 18.08.2016, 15.06.2016, 17.08.2016, про результати здійснення НСРД, проведених на підставі ухвал слідчого судді Апеляційного суду Луганської області від 30.05.2016 № 1219т, від 10.06.2016 № 1314т.

З протоколу огляду від 26.12.2019 вбачається, що проведено огляд інформації, отриманої під час проведення тимчасового доступу у ПрАТ «МТС Україна» від 18.05.2016 за ухвалою № 1-кс/431/433/2016.

З протоколу огляду від 26.12.2019 вбачається, що проведено огляд оптичних дисків DVD-R, СD-R, які містять в електронному вигляді інформацію за результатами проведення тимчасового доступу до інформації операторів мобільного зв`язку ПрАТ «МТС» та ПрАТ «Київстар», проведених на підставі ухвал слідчих суддів Старобільського районного суду Луганської області №№1-кс/431/433/2016, 431/567/2016, 1-кс/431/570/2016, 1-кс/431/571/2016.

Постановою про визнання речовим доказом від 26.12.2019 визнано речовим доказом оглянутий 26.12.2019 СD-R диск та два протоколи за результатами здійснення негласних слідчих (розшукових) дій від 15.06.2016 та 18.08.2016 відносно ОСОБА_1 .

Постановою про визнання речовим доказом від 26.12.2019 визнано речовими доказами диски: СD-R диск з пояснювальним надписом від 18.05.2016 «МТС Україна» 431/433/16-к, DVD-R диск з пояснювальним надписом вх.18966 вих. 12508/3/КТ від 20.07.2016, DVD-R пояснювальним надписом від 22.07.2016 «МТС Україна» 431/433/16-к, СD-R диск від 22.07.2016 «МТС Україна» 1-кс/431/571/2016, які містять інформації операторів мобільного зв`язку ПрАТ «МТС Україна» та ПрАТ «Київстар», визначену ухвалами слідчих суддів Старобільського районного суду Луганської області №№1-кс/431/433/2016, 431/567/2016, 1-кс/431/570/2016, 1-кс/431/571/2016; чорну чоловічу футболку та шкіряні рукавички, вилучені під час проведення огляду місця події від 14.11.2015.

Судом досліджені також характеризуючі данні обвинуваченого, а саме побутову характеристику, медичні документи, характеристику, видану ГО «Козацьке товариство «Академія козацтва» Луганської області, орденську книжку, посвідчення індивідуальним знаком № 85 «Бійцю Батальйона «Айдар», посвідчення № НОМЕР_6 про нагородження медаллю «За оборону рідної держави», універсал про присвоєння чергового військово-козацького звання «Сотник УК», довідку Військової частини - польової пошти В0624 Міністерства оборони України від 10.10.2014 № 349 про те, що ОСОБА_34 дійсно з серпня 2014 року працює у військовій частині ПП В0624, вважати його учасником бойових дій в зоні АТО.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Суд визнає неналежним доказом висновок експерта № 19/113/6-3/204е від 31.05.2017, з якого вбачається, що 2 гільзи надані на дослідження - є стріляними гільзами 7,62мм мисливських патронів, виготовлених на базі зразка військового патрону 1943 року. На донці гільз маються наступні маркувальні позначення «WOLF 7,62х39», які свідчать про те, що вони виготовлені на Тульському патронному заводі. 2 гільзи надані на дослідження є частинами боєприпасів, стріляними гільзами 7,62 мм мисливських патронів, виготовлених на базі зразка військового патрону 1943 року. 2 гільзи надані на дослідження стріляні з 7,62 мм автомата конструкції Калашникова АКМ або його модифікацій. Гільзи до стрільби не придатні.

Відповідно до ст. 85 КПК України вказаний висновок експерта не підтверджує існування чи відсутність обставин даного кримінального провадження та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, оскільки з обвинувального акту вбачається здійснення вбивства автоматом «Калашникова» АКС-74У кал. 5.45 мм,

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом.

Дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 115 КК України суд кваліфікує як умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі.

Твердження обвинуваченого про те, що він скоїв дане кримінальне правопорушення за наказом іншої особи, у підпорядкуванні якої він знаходився, під примусом погроз його сім`ї, та в присутності іншої особи під час вчинення вбивства ОСОБА_2 , не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому розцінюється судом як обраний спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення.

Усі свідки надали послідовні покази, які узгоджуються між собою, свідки не перебувають в неприязних стосунках з обвинуваченим, не мають підстав для його обговорювання, а тому у суду не має сумнівів в правдивості їх свідчень.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, є активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, участь в антитерористичної операції.

При цьому суд виключає з обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, щире каяття. Відповідно до постанови ВС у справі № 166/1065/18 від 18.09.2019 розкаяння передбачає, крім визнання особою факту скоєння злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у скоєному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

В матеріалах кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 відсутні відомості на підтвердження того, що обвинувачений намагався відшкодувати потерпілій завдану ним шкоду. Не містять матеріали кримінального провадження і заяву обвинуваченого про вибачення перед потерпілою скоєного. Так само обвинувачений не вибачився перед потерпілою під час судового розгляду.

Той факт, що засуджений визнав свою вину, не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого. Адже щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль із цього приводу та осуд своєї поведінки (постанова ВС від 27 квітня 2021 року у справі №520/16394/16-к).

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні висновку судово-психіатричного експерта № 181 від 01.10.2019 ОСОБА_34 на період часу, що відноситься до діяння, в якому він підозрюється (15.07.2014) хронічним психічним захворюванням, слабоумством або іншим хворобливим станом психіки не страждав, у тимчасовому розладі психічної діяльності не знаходився, за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_34 на даний час яким-небудь психічним захворюванням, слабоумством або іншим хворобливим станом психіки не страждає, у тимчасовому розладі психічної діяльності не знаходиться, за своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_34 на період часу, до якого відноситься діяння, в якому він підозрюється, в стані фізіологічного афекту, а також в іншому емоційному стані, включаючи стрес, фрустрацію, розгубленість, що суттєво вплинули на його свідомість і поведінку, не знаходився. ОСОБА_34 не має індивідуально-психологічних особливостей, які суттєво вплинули на характер його протиправних дій, включаючи підвищену агресивність, жорстокість. ОСОБА_34 в разі звинувачення, за своїм психічним станом застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

При обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до ст.65 КК України суд враховує: суспільну небезпечність вчиненого ним кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання та реєстрації; його відношення до скоєного; раніше не судимий, обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують покарання, характеристику з місця роботи та служби, те, що не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, поведінку обвинуваченого після скоєння злочину, сімейний стан, стан здоров`я, не має на утриманні утриманців, позицію потерпілої, і на підставі викладеного суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення ОСОБА_47 нових злочинів та/або кримінальних проступків є покарання у виді позбавлення волі. При цьому суд вважає, що його виправлення неможливо без ізоляції від суспільства.

Підстав для застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України суд не вбачає, оскільки судом не встановлено наявність кількох обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину.

Прокурором у судовому засіданні було заявлено клопотання про обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 неможливе без ізоляції від суспільства, відбуття покарання є реальним, з метою уникнення ризиків переховування від органів виконання вироків суду, суд вважає за можливе задовольнити клопотання прокурора та обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, в строк відбування покарання ОСОБА_1 необхідно зарахувати строк попереднього ув`язнення з моменту обрання запобіжного заходу з 28 жовтня 2021 року до набрання вироком законної сили. При цьому суд застосовує до обвинуваченого положення ч. 5 ст. 72 КК України в ред. Закону України № 838-VІІІ від 26.11.2015, відповідно до якої зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі (п. 105 постанови ВП ВС від 29.08.2018 у справі № 663/537/17).

Строк відбування покарання рахувати з дня набрання даним вироком законної сили.

Долю речових доказів згідно з доданими постановами про визнання речовими доказами суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Згідно ст. 124 КПК України з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експертів.

Суд вважає на підставі ст. 119 КПК України зменшити розмір належних до стягнення процесуальних витрат за проведену судову балістичну експертизу № 19/113/6-3/204е від 31.05.2017 у розмірі 494,35 грн. з огляду на таке.

Дана експертиза проводилась в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12015130580001280 від 15.11.2015 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Судом висновок експерта визнано неналежним доказом. За таких обставин, суд вважає за можливе ці процесуальні витрати компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому КМУ, відповідно до ч. 2 ст. 119 КПК України.

Щодо інших процесуальних витрат, то вони підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Суд не враховує позицію захисника про те, що ці експертизи були проведені до вручення підозри обвинуваченому ОСОБА_1 , та те, що останній вину на досудовому розслідуванні визнав повністю, а тому проведення експертиз не було необхідним.

Позиція захисника не узгоджується з нормами КПК України, всі експертизи були проведені в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12015130580001280 від 15.11.2015, і проведення певних слідчих (розшукових) дій відноситься до дискреційних повноважень органу досудового розслідування.

Цивільний позов не заявлений.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 349, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з дня набрання даним вироком законної сили.

Речові докази:

- СD-R диск та два протоколи за результатами здійснення негласних слідчих (розшукових) дій від 15.06.2016 та 18.08.2016 відносно ОСОБА_1 , СD-R диск з пояснювальним надписом від 18.05.2016 «МТС Україна» 431/433/16-к, DVD-R диск з пояснювальним надписом вх.18966 вих. 12508/3/КТ від 20.07.2016, DVD-R пояснювальним надписом від 22.07.2016 «МТС Україна» 431/433/16-к, СD-R диск від 22.07.2016 «МТС Україна» 1-кс/431/571/2016, які містять інформації операторів мобільного зв`язку ПрАТ «МТС Україна» та ПрАТ «Київстар», визначену ухвалами слідчих суддів Старобільського районного суду Луганської області №1-кс/431/433/2016, 431/567/2016, 1-кс/431/570/2016, 1-кс/431/571/2016, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження;

- чорну чоловічу футболку та шкіряні рукавички, вилучені під час проведення огляду місця події від 14.11.2015, які зберігаються у камері збереження речових доказів Старобільського ВП ГУНП в Луганській області - повернути потерпілій ОСОБА_18 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів у сумі 8759 грн. 60 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 КПК України процесуальні витрати на проведення судової балістичної експертизи у розмірі 494 грн. 35 коп. компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

До набрання вироком законної сили обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В строк відбування покарання ОСОБА_1 зарахувати строк попереднього ув`язнення з 28 жовтня 2021 року до набрання вироком законної сили, виходячи з положень ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26.11.2015, відповідно до якої одному дню попереднього ув`язнення відповідає два дні позбавлення волі.

Вирок може бути оскаржений до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Головуючий суддя: О.С. Стеценко

Судді В.В. Пронька

А.В. Чалий