Постанова № 10070553, 16.06.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2010 р. Справа № 24/214-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Токар М.В., судді Івакіна В.О. , Ільїн О.В.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача –Сілін О.М. (довіреність у справі)

відповідача –Багно Ю.В. (довіреність у справі), після перерви Ні конкова І.В. ( дов. б/н від 16.06.2010 р. у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Імексбанк” в особі філії АТ “Імексбанк” вх. № 769Х/1-8 на рішення господарського суду Харківської області від 08.02.10 р. по справі № 24/214-09

за позовом Акціонерного комерційного банку “Імексбанк” в особі філії Акціонерного комерційного банку “Імексбанк” у м. Харкові

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вояджер” м. Харків

про розірвання угоди та визнання права власності

встановила:

Позивач, АКБ “Імексбанк”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив достроково розірвати Генеральну угоду факторингу за № 23-юр/ф з регресом від 27.08.2008р., укладену між АКБ “Імексбанк” та ТОВ "Вояджер", в рахунок погашення заборгованості у сумі 3 052 786, 96 грн. по Генеральній угоді факторингу № 23-юр/ф з регресом від 27.08.2008р., визнати право власності на нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 7 загальною площею 299,4 кв. м, які складаються з першого поверху №1-14, другого поверху №1-8 в літ "Е-2" за АКБ “Імексбанк”, що розташований за адресою м. Одеса, пр-т Леніна, 12-а.

Разом з позовними вимогами, позивач просив суд з метою забезпечення позову накласти арешт на нежитлові приміщення відповідача, що розташовані за адресою Харківська область, м Харків, вул. Плеханівська, буд. 7, площею 299,4 (двісті дев'яносто дев'ять цілих і чотири десятих) квадратних метрів, які складаються з першого поверху №1-14, другого поверху №1-8 в літ. „Е-2" до вирішення спору по суті.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.01.2009 р. по справі № 39/215-08 (суддя Швидкін А.О.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Достроково розірвано Генеральну угоду факторингу за № 23-юр/ф з регресом від 27.08.2008р., укладену між АКБ “Імексбанк” та ТОВ "Вояджер". В рахунок погашення заборгованості ТОВ "Вояджер" перед АКБ “Імексбанк” у сумі 3 052 786, 96 грн. по Генеральній угоді факторингу № 23-юр/ф з регресом від 27.08.2008р., визнано за АКБ “Імексбанк”, що розташований за адресою м. Одеса, пр-т Леніна, 12-а, ідентифікаційний код 20971504 право власності на нежитлові приміщення першого поверху №1-14, другого поверху №1-8 в літ "Е-2", загальною площею 299,4 кв. м, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 7 та належать ТОВ "Вояджер", місцезнаходження якого за адресою: 53210, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, буд. 25. Стягнуто з ТОВ "Вояджер" суму судових витрат у розмірі 25618 грн., у тому числі: 25500 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Скасовано арешт, накладений ухвалою від 29.12.2008 р. у справі № 39/215-08 на нежитлові приміщення ТОВ "Вояджер", що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 7 площею 299,4 кв. м які складаються з першого поверху №1-14, другого поверху № 1-8 в літ “Е-2”.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2009 р. по справі № 39/215-08 рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2009 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.02.2010 р. по справі № 24/214-09 (н.р. 39/215-08 суддя Плахов О.В.) відмовлено позивачу у застосуванні запобіжних заходів. Відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи на боці відповідача АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк". Позовні вимоги задоволено частково. Достроково розірвано Генеральну угоду факторингу № 23-юр/ф з регресом від 27.08.08, укладену між АКБ “Імексбанк” та ТОВ "Вояджер". Відмовлено у задоволенні позову в частині вимог про визнання за Акціонерним Комерційним Банком “Імексбанк”, що розташований за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, 12-а, ідентифікаційний код 20971504 право власності на нежитлові приміщення першого поверху №1-14, другого поверху №1-8 в літ. „Е-2", загальною площею 299,4 (двісті дев'яносто дев'ять цілих і чотири десятих) квадратних метрів, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Плеханівська, буд 7 та належать ТОВ "Вояджер", місцезнаходження якого за адресою 53210, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, буд. 25, код ЄДРПОУ 24450375 в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Вояджер" перед АКБ “Імексбанк”(ідентифікаційний код -20971504) у сумі 3 052 786,96 гривень по Генеральній угоді факторингу № 23-юр/ф з регресом від 27.08.08 року. Стягнуто з ТОВ "Вояджер" на користь АКБ “Імексбанк” суму судових витрат у розмірі 118,00 гривень, у тому числі: 117,61 грн. - державного мита, 0,39 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Покладено на позивача витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 25532,61 грн. , у тому числі: 25415 грн. - державного мита, 117,61 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Публічне акціонерне товариство “Імексбанк” в особі філії АТ “Імексбанк” з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням вимог діючого законодавства, суд неповно та не об’єктивно дослідив матеріали справи. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2010 р. по справі № 24/214-09 (н.р. 39/215-08) в частині відмови АКБ “Імексбанк” у задоволені позову щодо визнання права власності на нежитлові приміщення, що розташовані за адресою Харківська область, м. Харків, вул. Плеханівська, буд 7, площею 299,4 кв. м, які складаються з першого поверху № 1-14, другого поверху № 1-8 в літ. “Е-2” та які належать ТОВ "Вояджер" в рахунок погашення заборгованості в сумі 3052786,96 грн. по Генеральній угоді факторингу за № 23-юр/ф з регресом від 27.08.2008р. та прийняти нове, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Ліквідатор ТОВ "Вояджер" у відзиві на апеляційну скаргу позивача зазначає, що рішенням суду першої інстанції повністю з’ясовані всі обставини справи по справі, в повній мірі викладені всі встановлені факти та зроблені вірні висновки, дотримані норми матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду Харківської області від 08.02.10 р. по справі № 24/214-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача заявив клопотання про оголошення перерви до 16 год. 00 хв. 15.06.2010 р. для надання оригіналу витягу з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна зазначеного в ухвалі суду від 20.05.2010 р.

Ліквідатор ТОВ "Вояджер" заперечує проти заявленого клопотання.

Колегія суддів розглянула клопотання позивача та враховуючи, що розгляд справи неодноразово відкладався саме для надання можливості позивачу надати зазначений вище витяг, дійшла висновку клопотання представника позивача про оголошення перерви в судовому засіданні залишити без задоволення.

Представник позивача надав заяву про залучення документів до матеріалів справи, а саме, просить залучити копію договору оренди від 21.11.2008 р. укладеного між ТОВ "Вояджер" та АКБ "Імексбанк" про оренду банком нерухомого майна площею 299,4 кв. м, за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 7.

Ліквідатор ТОВ "Вояджер" заперечує проти заявленого клопотання та зазначає, що даний договір жодним чином не стосується даної справи.

Колегія суддів розглянула заявлене клопотання та дійшла висновку залучити до матеріалів справи копію договору оренди від 21.11.2008 р.

15.06.2010 р. в судовому засіданні оголошена перерва до 17 год. 00 хв. 17.06.2010 р. для виготовлення повного тексту постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

27.08.08р. АКБ “ІМЕКСБАНК” (фактор) та ТОВ "Вояджер" (клієнт) укладено генеральну угоду факторингу № 23-юр/ф з регресом.

Відповідно до п. 1.1. предметом цієї угоди є здійснення фактором факторингу дебіторської заборгованості (прав вимоги) клієнта по відношенню до третіх осіб, перелік яких наведений в додатку № 1 до цієї угоди за зобов’язаннями наведеними в додатках –реєстрах до цієї угоди.

Згідно п. 1.3 генеральної угоди факторингу № 23-юр/ф з регресом від 27.08.2008 р. факторинг на цією угодою здійснюється на умовах регресу –зобов’язання клієнта у разі не виконання або не повного виконання відповідними дебіторами перед фактором своїх зобов’язань, що випливають з прав вимог, здійснити їх зворотній викуп.

Пунктом 1.4 вказаної угоди сторони погодили, що до факторингу за цією угодою приймаються права вимоги оплати грошових коштів за поставку товарів з терміном остаточного виконання не пізніше 90 календарних днів з дати складання відповідних рахунків –фактур та товарно-транспортних накладних, з лімітом максимальної суми поточної заборгованості за правами у сумі 3 000000 грн. з кінцевим терміном погашення 26.08.09 року.

У відповідності до п. 2.7. генеральної угоди за здійснення факторингу відповідач зобов’язувався сплачувати позивачу за користування факторинговим фінансуванням на фактичну заборгованість за відступленим правом вимоги за весь період існування відсотки у розмірі 23 % річних, та 0,6 % річних від номінальної вартості відступленого права вимоги за розрахункове обслуговування факторингових операцій.

27.08.2008р. та 29.08.2008 р. позивачем перераховано на рахунок відповідача 3000000 грн. відповідно до меморіальних ордерів за №154/63, 154/93, 154/52, 154/94, №154/25 та 154/27 (т. 1 а. с. 26-29).

Таким чином, позивач свої зобов’язання передбачені генеральною угодою факторингу № 23-юр/ф з регресом від 27.08.2008 р. виконав в повному обсязі.

Згідно п. 3.3.4. генеральної угоди факторингу № 23-юр/ф з регресом від 27.08.2008р. відповідач зобов’язаний сплатити нараховані відсотки факторинговими операціями не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Однак, відповідач взяті на себе зобов’язання по сплаті відсотків згідно з п. 3.3.4 генеральної угоди не виконав, внаслідок чого у останнього перед позивачем за листопад місяць 2008 р. виникла прострочена заборгованість за відсотками у розмірі 52 786 грн. 96 коп.

Наявність заборгованості у ТОВ "Вояджер" перед АКБ “Імексбанк” підтверджується двостороннім актом звірки заборгованості станом на 29.12.2008 р., який підписаний позивачем та відповідачем (т. 1 а. с. 77).

В забезпечення по генеральній угоді факторингу від 27.08.2008р. за № 23-юр/ф з регресом, 27.08.2008 р. АКБ “Імексбанк” (заставодержатель) та ТОВ "Вояджер" (заставодавець) уклали договір застави товарів в обороті № 23-юр.

Відповідно до п. 1.1. даного договору заставодавець передає в заставу заставодержателю у якості забезпечення виконання зобов’язань за генеральною угодою факторингу № 23-юр/ф з регресом від 27.08.2008 р., товари в обороті, а саме: металеві труби в асортименті.

          Всупереч умов по генеральній угоді по факторингу за № 23-юр/ф з регресом від 27.08.08р., відповідачем були реалізовані товари в обороті –труби металеві в асортименті, які були надані в забезпечення зобов’язань по генеральній угоді.

Відсутність предмета застави товарів в обороті підтверджується актом перевірки товару, переданого в заставу АКБ “Імексбанк” від 19.11.08р., який підписаний позивачем та відповідачем (т. 1 а. с. 30-31).

У відповідності до п. 4.7. договору застави товарів в обороті № 23 –юр від 07.08.08р. у разі, якщо сума виручена від продажу заставленого майна буде недостатньою для повного задоволення вимог позивача він має право одержати суму, що не вистачає для повного задоволення з іншого майна відповідача згідно чинного законодавства України.

Позивач, керуючись п. 2.5., 2.6., звернувся до суду про дострокове розірвання Генеральної угоди факторингу № 23-юр/ф з регресом від 27.08.08р. та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3 052 786,96 грн. та в рахунок погашення заборгованості просив визнати право власності на майно, яке належить відповідачу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є власником нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 7, площею 299,4 кв. м, які складаються з першого поверху №1-14, другого поверху №1-8 в літ. „Е-2”.

Дані приміщення є власністю ТОВ "Вояджер" згідно договору купівлі-продажу від 27.11.02р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нлтаріального округу Тимофєєвою О.В. зареєстрованого в реєстрі за № 2935 (т. 1 а. с. 37)

У відповідності до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, загальна вартість нежитлових приміщень відповідача складає 1216405 грн.

Згідно п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до пункту 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 1 статті 1077 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника)”.

Статтею 1081 Цивільного кодексу України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

У відповідності до пункту 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно пункту 3 статті 652 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність істотного порушення ТОВ “Вояджер” умов генеральної угоди факторингу від 27.08.2008р. за № 23-юр/ф з регресом, внаслідок чого позивач позбавився того, на що він розраховував при укладанні спірної угоди.

Таким чином, вимога позивача про розірвання генеральної угоди факторингу за № 23-юр/ф з регресом від 27.08.2008р., укладену між АКБ “Імексбанк” та ТОВ "Вояджер" є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про визнання права власності на нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 7 загальною площею 299,4 кв. м колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування позовних вимог про визнання права власності на спірні нежитлові приміщення АКБ “Імексбанк” посилається на п. 4.7 договору застави товарів в обороті № 23-юр. Однак, колегія суддів вважає, що таке посилання є безпідставним, оскільки пунктом 4. 7 договору сторони передбачили, що у разі, якщо сума, виручена від продажу заставленого майна буде не достатньою для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право одержати суму, що не вистачає для повного задоволення з іншого майна боржника, згідно чинного законодавства. Перехід права власності на нежитлові приміщення дана норма не передбачає.

Крім того, як свідчать матеріали справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2009 р. у справі № Б15/188-009 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ “Вояджер” та ведено мораторій на задоволення вимог кредиторів, відповідно до ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом“.

03.02.2010 р. ухвалою того ж суду затверджено реєстр вимог кредиторів у справі про банкрутство ТОВ "Вояджер" та затверджено перелік кредиторів.

В даному переліку кредиторів позивач не вказаний.

Це свідчить про те, що в процедурі банкрутства ПАТ “Імексбанк” не заявляв до визнання суму заборгованості.

Згідно витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна станом на 19.02.2010 р., до реєстру внесено запис № 3 - арешт нерухомого майна, зареєстрований 30.03.09р. за № 8590890.

Підставою обтяження вказана постанова про відкриття виконавчого провадження, 146/7, 24.03.09 р.,Червонозаводський ВДВС ХМУЮ. Об’єкт обтяження: нежитлові приміщення першого поверху №1-14, другого поверху №1-8 в літ. "Е-2", загальною площею 299, 4 (двісті дев’яносто дев’ять цілих і чотири десятих) м2, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 7, що належить ТОВ “Вояжер”, та інше майно, що належить ТОВ “Вояжер” та Лозик Сергію Івановичу в межах суми 12074348,66 грн., Харківська обл., м. Харків, вул. Плеханівська, б. 7, приміщення Е-2.

Всі активи платника податків Харківської філії ТОВ “Вояджер” взяті у податкову заставу, що підтверджується витягом з державного реєстру обтяжень нерухомого майна від 19.02.2010 р. № 26266575, запис № 29 від 09.12.2008 р., запис № 30 від 09.01.2009 р. та запис № 31 від 15.01.2009 р.

Взяття активів у податкову заставу здійснено на підставі акту опису від 14.01.2009 р. № 6, до якого увійшла будівля офісу цегляна, двоповерхова, м. Харків, вул. Плеханівська, 7, загальною площею 299,4 кв. м.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до п.8.4 Закону № 2181-ІІІ пріоритет податкової застави по відношенню до пріоритетів інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону.

Згідно з пп.8.6.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом: купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.

Таким чином, розпорядження таким активом ТОВ "Вояджер" не може бути здійснено без дозволу податкового органу.

Крім того, спірні нежитлові приміщення включені ліквідатором ТОВ "Вояджер" до інвентаризаційного опису та ліквідаційної маси підприємства боржника.

Таким чином, на нежитлові приміщення, розташовані за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, б. 7, не може бути визнано право власності за АКБ "Імексбанк" в особі філії АКБ "Імексбанк" в м. Харків. оскільки це призведе до порушення прав кредиторів у справі про банкрутство ТОВ "Вояджер" та до порушення майнових прав самого ТОВ "Вояджер".

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Харківської області.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 08.02.10 р. по справі № 24/214-09 прийняте при належному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв’язку з чим, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 22, 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів, -

постановила:

Клопотання представника позивача про оголошення перерви в судовому засіданні залишити без задоволення.

Заяву позивача про залучення до матеріалів справи копії договору оренди задовольнити, залучити до матеріалів справи договір оренди від 21.11.2008 р.

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.02.10 р. по справі № 24/214-09 залишити без змін.

Головуючий суддя Токар М.В.

Судді Івакіна В.О.

Ільїн О.В.