Постанова № 10070452, 14.06.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2010 року Справа № 60/13-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Такмаков Ю.В., Барбашова С.В.

при секретарі Березка О.М.

за участю представників сторін:

позивача –не з’явився

відповідача –Кадєєва К.М., дов. № 518/11.5.2 від 12.11.2009р.

3-я особа –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харброксервіс", м. Харків (вх. № 1317 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 12.04.10р. по справі № 60/13-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харброксервіс", м. Харків

до Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Харківської філії ВАТ ВТБ Банк, м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Приватне підприємство "СВ", м. Харків

про визнання недійсним договору, -

встановила:

У січні 2010 року позивач -ТОВ "Харброксервіс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Харківської філії Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк про визнання недійсним договору №178-П/6 від 22.05.2008р., укладеного між позивачем та відповідачем. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вказаний договір не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки договір скріплено з боку відповідача печаткою Харківської філії Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, яка не є юридичною особою, що, на думку позивача, є підставою для визнання договору недійсним згідно ч.1 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.04.2010 року по справі № 60/13-10 (суддя Чистякова І.О.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю в зв’язку з їх безпідставністю.

Крім того, за результатами розгляду справи судом першої інстанції винесено окрему ухвалу стосовно виявлених недоліків у юридичному супроводженні участі ТОВ "Харброксервіс" в господарському процесі, а також по факту зловживання позивачем наданими йому процесуальними правами.

Позивач не погодився з рішенням господарського суду від 12.04.2010 року, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального. Свою позицію обґрунтовує невідповідністю спірного договору вимогам Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації та вимогам до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003. Крім того, стверджує про те, що суд позбавив позивача можливості використовувати належні йому процесуальні права та відстоювати свою позицію по справі.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні вважає доводи заявника апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 12.04.2010р. без змін, а скаргу відповідача –без задоволення.

3-я особа відзив на апеляційну скаргу не надала, своїм правом на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції не скористалась, докази належного повідомлення знаходяться в матеріалах справи.

Позивач в судове засідання 01.06.2010р. не з’явився, про причини неявки суд не попередив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, в зв’язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та третьої особи за наявними у ній матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 ГПК України, заслухавши уповноваженого представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 12.04.2010р. –без змін, виходячи з наступних обставин.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем, відповідачем та третьою особою 22 травня 2008 року було укладено договір поруки №178-П/6 т.

Згідно п.1. договору поручитель (позивач у справі) поручаються перед банком (відповідач у справі) за виконання позичальником (третя особа у справі) своїх зобов`язань в повному обсязі за Генеральною угодою №178 від 22.05.2008р. та договорами, що укладені та/або будуть укладені на її підставі, а саме: кредитні договори, договори про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договори про відкриття кредитної лінії (відновлювальні, не відновлювальні), договори про надання гарантії, договори про авалювання векселів та договори про відкриття акредитиву.

Пунктом 2 договору встановлено, що згідно Генеральної угоди заставодержатель відкриває третій особі кредитний ліміт (надає кредит) на строк до 20 травня 2011 року з лімітом генеральної угоди в розмірі 7000000,00 грн. на умовах сплати процентів за користування кредитом та будь - яких інших платежів, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитними договорами, а саме договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії №178-Ю/1 від 22 травня 2008 року з загальним лімітом кредитування 4000000,00 грн., встановленою відсотковою ставкою 16,2% річних у гривні, 15% річних у російських рублях та строком дії по 21 листопада 2009 року.

Звертаючись до господарського суду, позивач в обґрунтування викладених вимог, послався на те, що договір поруки № 178-П/6 від 22 травня 2008 року укладено з порушенням форми укладання угоди, оскільки цей договір був підписаний уповноваженою особою відповідача та скріплений печаткою, на якій зазначено ідентифікаційний код 26283082 Харківської філії ВТБ Банк, в той час як Харківська філія не є юридичною особою і договір повинен бути скріплений печаткою ВАТ ВТБ Банк (код 14359319). Такі обставини, на думку позивача, свідчать про недодержання форми укладення договору, вважає його не скріпленим печаткою відповідача, в зв’язку з чим, посилаючись на статтю 207 Господарського кодексу України позивач просить визнати договір поруки недійсним.

Але, зазначені твердження позивача були повністю спростовані судом першої інстанції під час розгляду справи, оскільки суд при прийнятті рішення взяв до уваги обставини, суттєві для розгляду цього спору, а висновки, викладені в ньому, узгоджуються з приписами норм матеріального права, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, про що свідчить наступне.

Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно статті 95 Цивільного кодексу України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами, вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Згідно до статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" встановлено, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб міститься інформація про ідентифікаційний код філії, тобто філія юридичної особи має окремий ідентифікаційний код.

Згідно до статті 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" філія банку - відокремлений структурний підрозділ банку, що не має статусу - юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені банку.

Відповідно до п. 1.2., п. 1.3. та п. 1.7. Положення про Харківську філію ВАТ ВТБ Банк (далі –Положення) - Філія створена відповідно до рішення спостережної ради Акціонерного комерційного банку "Мрія" (протокол №3 від 02.09.2002 року) і зареєстрована Національним банком України 20.02.2003 року. На підставі рішення загальних зборів учасників Акціонерного комерційного банку "Мрія" (протокол № 42 від 25.02.2007 року) Акціонерний комерційний банк "Мрія" перейменовано у Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк. Відповідно до рішення спостережної ради Банку (протокол № 6 від 02.07.2007 року) Харківська філія Акціонерного комерційного банку "Мрія" перейменована у Харківську філію Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк. Філія не є юридичною особою й здійснює свою діяльність від імені банку на підставі цього положення в межах наданих прав. Філія має печатки, штампи та бланки із зазначенням повного найменування банку та філії.

Згідно з п. 1.7 Положення про Харківську філію ВАТ ВТБ Банк вона має печатки, штампи та бланки із зазначенням повного найменування банку та філії.

Таким чином, діючим законодавством та внутрішніми актами ВАТ ВТБ Банк передбачена можливість виготовлення Харківською філією ВАТ ВТБ Банк печаток та штампів та використання їх у діяльності, яку філія здійснює від імені банку.

У п. 2.1 Положення зазначається, що Філія Банку здійснює банківські та інші операції в межах отриманих ВАТ ВТБ Банк ліцензії та письмового дозволу від Національного банку України, ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також відповідно до цього положення.

Згідно наданих до матеріалів справи ліцензії Національного банку України №79 та дозволу № 79-1 Банк має право на здійснення операцій визначених пунктами 5-11, частини 2 статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та пунктами 1-4, частини 2 та частини 4 статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до ч. 1 ст. 239, ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, які він представляє; довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Судом першої інстанції встановлено, що спірний договір підписано з боку відповідача заступником директора з операційної роботи Харківської філії ВАТ ВТБ Банк Щербак Оксаною Валеріївною, на підставі довіреності (посвідченої 07.03.2008р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Міленіною К.О. за реєстровим номером №1205) та скріплений печаткою Харківської філії Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк м. Харків, ідентифікаційний код 26283082.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно до ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно п. 2 зазначеної довіреності Голова правління Банку Пушкарьов Вадим Володимирович уповноважив Щербак Оксану Валеріївну укладати договори застави (іпотеки) будь-якого рухомого та нерухомого майна, в яких Банк є заставодержателем (іпотекодержателем) та інші договори забезпечення (в тому числі поруки), а також договори банківського вкладу (депозитів) та договори (поліси) страхування (по яким Банк є вигодонабувачем), а також додаткові договори (угоди) до них.

Також, з тексту вказаної довіреності вбачається, що ВАТ ВТБ Банк в особі голови правління Пушкарьова В.В., який діє на підставі статуту, уповноважив заступника директора з операційної роботи Харківської філії ВАТ ВТБ Банк Щербак О.В. вчиняти від імені Банку дії виключно з питань діяльності Харківської філії ВАТ ВТБ Банк, в тому числі, укладати (підписувати) від імені Банку правочини на суму, що не перевищує 15000000,00 грн., а саме, договори про надання кредитів.

Вказана довіреність видана 07.03.2008 року без права передоручення вказаних повноважень і дійсна до 07.03.2011 року.

Як було встановлено під час розгляду справи, на час винесення рішення, в матеріалах справи відсутні та сторонами суду не надані докази щодо скасування зазначеної вище довіреності на момент укладання договору поруки, смерті особи, якій вона видана, припинення юридичної особи, яка видала довіреність.

На підставі вказаного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір поруки №178-П/6 від 22 травня 2008 року був укладений у письмовій формі з додержанням норм чинного законодавства, зокрема з додержанням вимог щодо форми договору, та підписаний уповноваженими особами сторін.

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Стаття 215 Цивільного кодексу України містить підстави для визнання правочину недійсним, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

З урахуванням таких встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання договору поруки №178-П/6 від 22 травня 2008 року недійсним, в зв’язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог.

Згідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, а відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач в апеляційній скарзі посилається на невідповідність спірного договору вимогам Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації та вимогам до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003.

Однак, колегія суддів визнає безпідставність наведених посилань, оскільки заявник цитує лише положення Уніфікованої системи, які в свою чергу стосуються технічних вимог оформлювання документації, при цьому не наводить жодного конкретного факту щодо невідповідності спірного договору вимогам чинного законодавства. До того ж, недодержання деяких технічних форм документу не є підставою для визнання правочину недійсним в розумінні статтей 207, 215 Цивільного кодексу України.

Також, заявник в апеляційній скарзі безпідставно стверджує про порушення судом принципів судочинства щодо рівності та змагальності, а також позбавлення позивача можливості використовувати належні йому процесуальні права та відстоювати свою позицію по справі, оскільки матеріали справи свідчать про те, що судом першої інстанції були створені всі необхідні умови для встановлення дійсних обставин справи, розгляд якої неодноразово відкладався, у тому числі і за клопотанням позивача.

Однак, відповідач в судові засідання суду першої інстанції не з’являвся, витребувані документи не надав та ніяким чином не сприяв всебічному розгляду справи.

Колегія суддів враховує і той факт, що позивач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не направив свого представника і в судове засідання апеляційного господарського суду 01.06.2010р., що є, на погляд колегії суддів, одним з елементів зловживання позивачем своїм правом та проявом неповаги до суду.

Колегія суддів також звертає увагу, що судом першої інстанції за результатам розгляду справи винесено окрему ухвалу по факту зловживання позивачем своїми процесуальними правами, яку було направлено керівництву ТОВ "Харброксервіс" та повідомлено про недоліки у юридичному супроводженні участі товариства в господарському процесу з метою вжиття відповідних організаційно-правових заходів.

За таких обставин, позивач ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності своїх вимог, а також висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги позивача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 12 квітня 2010 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харброксервіс", м.Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12 квітня 2010 року по справі № 60/13-10 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписано 07 червня 2010 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Судді Такмаков Ю.В.

Барбашова С.В.