Рішення № 100704102, 01.11.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

01 листопада 2021 року м. Чернігівсправа № 927/937/21 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Акціонерне товариство "Укртелеком"

код ЄДРПОУ 21560766, бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01601

в особі Чернігівської філії Акціонерного товариства "Укртелеком"

код ЄДРПОУ 01189425, проспект Перемоги, 76, м. Чернігів, 14000

Відповідач: Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради

код ЄДРПОУ 43649464, вул. Івана Мазепи, буд. 19, м. Чернігів, 14017

Предмет спору: про стягнення 69 430,22 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Чернігівської філії АТ “Укртелеком” звернулось до суду з позовом до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 74 383,91 грн заборгованості з відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільгових категоріям громадян, які проживають в місті Чернігові.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 06.09.2021 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Також ухвалою від 06.09.2021 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу - п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу, у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позов з доданими до нього документами.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, копії вказаної вище ухвали суду учасникам справи в паперовій формі засобами поштового зв`язку не направлялись.

Копії ухвали суду від 06.09.2021 отримані позивачем та відповідачем особисто у приміщенні Господарського суду Чернігівської області 07.09.2021.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 22.09.2021.

У встановлений судом строк відповідач надіслав суду відзив на позов з доданими документами.

29.09.2021 від позивача надійшла заява № 04-11/256 від 28.09.2021 про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог на суму 4953,69 грн та стягнути з відповідача 69 430,22 грн заборгованості, у зв`язку з проведенням сторонами звіряння розрахунків на підставі акту звірки щомісячних обсягів (кількісних показників) та щомісячних сум наданих послуг зв`язку по пільговим категоріям споживачів за визначений період. До заяви додано розрахунок заборгованості за період з 01.09.2020 по 30.06.2021 за телекомунікаційні послуги на пільгових умовах, наданих абонентам, які проживають на території Деснянського району та розрахунок заборгованості за період з 01.10.2020 по 30.06.2021 за телекомунікаційні послуги на пільгових умовах, наданих абонентам, які проживають на території Новозаводського району, інформацію по боржникам (абонентам), докази направлення заяви про зменшення розміру позовних вимог на адресу відповідача.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Якщо для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Провадження у цій справі відкрито 06.09.2021, в ухвалі про відкриття провадження у справі від 06.09.2021 зазначено про розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін, тому встановлений ч. 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України строк вчинення процесуальних дій закінчується 06.10.2021.

Позивачем заява про зменшення позовних вимог подана до суду 29.09.2021, тобто до закінчення встановленого законом строку.

За наведених обставин, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог на суму 4953,69 грн, оскільки вона подана у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, а тому спір вирішується з її урахуванням.

Суд зазначає, що у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Оскільки суд прийняв зменшення позивачем позовних вимог, тому має місце нова ціна позову – 69 430,22 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем вимог чинного законодавства України щодо своєчасного відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих оператором телекомунікацій пільговим категоріям громадян, які проживають в місті Чернігові, у період з 01.09.2020 по 30.06.2020 по Деснянському району та з 01.10.2020 по 30.06.2021 по Новозаводському району.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про невизнання позовних вимог, посилаючись на те, що видатки на пільги послуг зв`язку здійснюються органами місцевого самоврядування у межах переданих їм фінансових ресурсів, а така передача органам місцевого самоврядування будь-яких фінансових ресурсів для здійснення видатків на пільги з послуг зв`язку відсутня. Позивачем пред`явлені вимоги до неналежного відповідача. Будь-які органи місцевого самоврядування на території м. Чернігова чи будь-якого району у м. Чернігові, у тому числі їх виконавчі органи, як представники територіальної громади м. Чернігова не є належним відповідачем у даній справі. Посилаючись на ч. 5 ст. 176 Цивільного кодексу України, відповідач зазначає, що територіальна громада не відповідає за зобов`язаннями держави, тому, саме держава є належним відповідачем у даному спорі. Бюджетом міста Чернігова на 2020 рік та 2021 рік не передбачено видатків за напрямом «Надання пільг з оплати послуг зв`язку». З 01 жовтня 2019 року взагалі відсутні правові підстави для подання відповідачем уповноваженому органу щомісяця до 25 числа розрахунків щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою « 2-пільга», щомісячної звірки, проведення розрахунків, подання звітів, відшкодування витрат за надання окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг зв`язку. Відповідач просить надати додатковий строк для подання доказів – документів щодо актів звіряння розрахунків.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Публічне акціонерне товариство “Укртелеком”, відокремленим підрозділом якого є Чернігівська філія ПАТ “Укртелеком”, є оператором з надання телекомунікаційних послуг споживачам. За рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, від 28 вересня 2006 року №384, позивача включено до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій за №74.

Позивач протягом вересня 2020 року – червня 2021 року надав пільговим категоріям громадян, які проживають на території Деснянського району м. Чернігова на суму 46 432,20 грн та протягом жовтня 2020 року – червня 2021 року пільговим категоріям громадян, які проживають на території Новозаводського району м. Чернігова на суму 22 998,02 грн, телекомунікаційні послуги на загальну суму 69 430,22 грн, що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, за відповідні періоди (а.с. 20-57) та актами звіряння розрахунків за надані телекомунікаційні послуги.

Відповідно до наданих позивачем супровідних листів №82і250/58-1320 від 06.11.2020, №82і250/58-1323 від 06.11.2020, №82і250/58-1383 від 05.12.2020, №82і250/58-1385 від 05.12.2020, №82і250/58-87 від 06.01.2021, №82і250/58-88 від 06.01.2021, №82і250/58-384 від 08.02.2021, №82і250/58-385 від 08.02.2021, №82і250/58-523 від 06.03.2021, №82і250/58-524 від 06.03.2021, №82і250/58-715 від 06.04.2021, №82і250/58-716 від 06.04.2021, №82і250/58-1334 від 06.05.2021, №82і250/58-1335 від 06.05.2021, №82і250/58-1645 від 04.06.2021, №82і250/58-1646 від 04.06.2021, № 82і250/58-2046 від 06.07.2021 від 06.07.2021, № 82і250/58-2045 від 06.07.2021 ПАТ “Укртелеком” на адресу Деснянського та Новозаводського районів Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради ( надсилала розрахунки щодо вартості наданих за серпень 2019 - травень 2020 року послуг за формою “ 2-пільга” (а.с. 128-145).

Позивач склав акти звірки розрахунків за послуги зв`язку пільговим категоріям населення між ПАТ “Укртелеком” та Департаментом соціальної політики Чернігівської міської ради (Деснянського та Новозаводського районів) станом на 01.10.2020, 01.11.2020, 01.12.2020, 01.01.2021, 01.02.2021, 01.03.2021, 01.04.2020, 01.05.2021, 01.06.2021, 01.07.2021 однак вказані акти відповідач не підписав (а.с. 58-76).

Листами №04/3994 від 14.12.2020, №04/1780 від 04.02.2021, №04/1781 від 04.02.2021, №04/1782 від 04.02.2021, №04/1783 від 04.02.2021, №04-30/3425 від 05.03.2021, №04-30/3424 від 05.03.2021, №12-05/2792 від 07.04.2021, №04-30/6701 від 26.04.2021, №04-30/7125 від 06.05.2021, №04-30/8415 від 03.06.2021, № 12-05/4787 від 23.06.2021, №04-30/9822 від 29.06.2021 відповідач повідомив позивача про те, що Департамент не визначено розпорядником коштів за програмою надання пільг з оплати послуг зв`язку на 2020 рік, міським бюджетом на 2021 рік видатків за напрямом надання пільг з оплати послуг зв`язку не передбачено, з 01.10.2019 відсутні правові підстави для подання щомісяця до 25 числа розрахунків щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці згідно з формою « 2-пільга», щомісячної звірки, проведення розрахунків, подання звітів, відшкодування витрат за надання окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг зв`язку (а.с. 85-86, 90-91, 92-93, 94-95, 96-97, 101, 102, 106, 110, 111, 115, 119, 120).

Позивач на адресу відповідача направив претензію від 11.08.2021 № 04-12/195 з вимогою в термін до 20.08.2021 перерахувати на розрахунковий рахунок товариства грошові кошти у розмірі 74 383,91 грн (а.с. 130-131).

Відповідач надав відповідь від 16.08.2021 № 04-30/12789 на претензію позивача, у якій він зазначає, що Управління соціального захисту населення не були єдиними або виключними органами, які здійснювали повноваження у сфері соцзахисту населення на території Новозаводського та Деснянського районів міста Чернігова. Тільки за рахунок субвенції з державного бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення Управління були головними розпорядниками коштів місцевого бюджету. Департамент не визначено розпорядником коштів за програмою надання пільг з оплати послуг зв`язку на 2020 рік. Вважає, що питання відшкодування заборгованості з компенсації пільг на телекомунікаційні послуги у вересні 2020 року – червні 2021 року не належить до компетенції Департаменту.

Отже, відповідач не відшкодував позивачу вартість телекомунікаційних послуг у розмірі 69 430,22 грн, наданих пільговим категоріям громадян, які проживають в місті Чернігові, у період з 01.09.2020 по 30.06.2020 по Деснянському району та з 01.10.2020 по 30.06.2021 по Новозаводському району.

Оцінка суду.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України “Про телекомунікації” та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

У положеннях пункту 19 частини першої статті 12, пункту 10 частини першої статті 13, частини 6 статті 12, пункту 18 частини першої статті 14, пункту 20 частини першої статті 15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”; пункту 18 частини першої статті 6-1, пункту 10 частини першої статті 6-2, пункту 17 частини першої статті 6-3, пункту 19 частини першої статті 6-4 Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”; пункту 11, 28 частини першої , частини 3, статті 20 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; пункту 6 частини першої статті 6, частини 3 статті 7 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист”; частини п`ятої статті 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, пункту 4 частини третьої статті 13 Закону України “Про охорону дитинства”, пункту 7 частини 1 статті 9 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», частини 2 статті 35 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» встановлені пільги з оплати за послуги зв`язку для окремих категорій осіб.

Указані приписи законодавства закріплюють державні соціальні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов`язок оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв`язку тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких послуг суб`єкту господарювання, який їх надає.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі на державні програми соціальної допомоги.

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 (далі - Порядок), який був чинним до 01.01.2020. Проте іншого механізму компенсації пільг підприємству, яке надає послуги зв`язку державою не розроблено. Відсутність або недоліки чітко виписаного механізму врегулювання державою правовідносин, що склались між сторонами у справі щодо процедури відшкодування відповідачем вартісних обсягів пільг громадянам за наданими суб`єктом господарювання послуг зв`язку, передбаченого низкою законодавчих актів, не є перешкодою для вирішення даного спору з огляду на принципи верховенства права закріплені у ст. 129 Конституції України.

Також слід зазначити, що п. 14 Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" від 20.12.2016, ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України було доповнено пунктом 20-4, зокрема:

До видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; постраждалим учасникам Революції Гідності; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.

З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України Постановою від 29 січня 2003 року № 117 затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення).

Відповідно до п. 3 Положення структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м.м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків. Форма “1 - пільга” затверджується Мінсоцполітики.

Постановою Кабінету Міністрів України № 373 від 17.04.2019 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі» внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», якою, зокрема пункти 10-12 Положення виключено. Вищевказані зміни застосовуються з 01.10.2019.

Разом з тим, положення Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про охорону дитинства», «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», якими встановлено пільги з оплати послуг зв`язку, є чинними, визначені в цих Законах особи мають право користуватися послугами зв`язку на пільгових умовах, а позивач, виконуючи встановлений законом обов`язок, продовжує їх надавати, а тому суд доходить висновку, що відповідач повинен компенсувати витрати позивача, понесені ним внаслідок надання послуг зв`язку на пільгових умовах.

З огляду на викладене, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян при цьому, такі зобов`язання виникають безпосередньо із законів України.

Судом встановлено, що на виконання вимог законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, позивачем як оператором телекомунікації надано телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, які проживають у м. Чернігові в період з 01.09.2020 по 30.06.2021 по Деснянському району та з 01.10.2020 по 30.06.2021 по Новозаводському району, за пільговими тарифами на загальну суму 69 430,22 грн.

Відповідно до п. 2.1 Положення про департамент соціальної політики Чернігівської міської ради, затвердженого рішенням міської ради 28.01.2021 № 4/VIII-4, завданнями Департаменту є забезпечення на території міста Чернігова реалізації державної політики у сфері соціально-трудових відносин, оплати, охорони і належних умов праці, соціального захисту та соціального обслуговування населення; забезпечення призначення та виплати встановлених чинним законодавством України соціальних допомог, компенсацій, житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, інших соціальних виплати; виконання функції головного розпорядника коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок державного бюджету, а також за визначеним у відповідних рішеннях міської ради програмах соціального захисту населення.

У п. 2.2.16, 2.2.43, 2.2.45 цього Положення зазначено, що Департамент організовує роботу щодо надання населенню пільг та житлових субсидій на оплату житлово-комунальних послуг; забезпечує ведення Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги; подає у встановленому порядку відповідним органам звітність з усіх видів діяльності за затвердженими формами.

Відповідно до п. 3.2 Положення до структури Департаменту входять управління соціального захисту населення Деснянського району та управління соціального захисту населення Новозаводського району, які діють на підставі положень про них, затверджених директором департаменту за погодженням із посадовою особою, визначеною відповідно до розподілу функціональних повноважень.

Отже, здійснення відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, які мають право на відповідні пільги згідно з чинним законодавством, покладається відповідно до положень вищезазначених норм законодавства на Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради як розпорядника коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, до компетенції якого належать питання праці та соціального захисту населення.

З огляду на викладене вище між сторонами виникли правовідносини з надання послуг зв`язку окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких відповідач як розпорядник відповідних коштів зобов`язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

При цьому чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які мають право на пільги, оскільки зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України (постанова Верховного Суду від 05.07.2018 у справі № 904/7478/16).

Згідно із ч. 1 і 2 ст. 509, ч. 3 та 4 ст. 11 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства; у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Заявлена позивачем до стягнення з відповідача грошова сума фактично є втратами підприємства, які воно понесло, надаючи послуги окремим категоріям громадян за пільговими тарифами, встановленими державою у відповідних законах України.

Проте, всупереч згаданих приписів закону відповідач не виконав своїх зобов`язань з відшкодування понесених позивачем втрат внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах у спірному періоді в розмірі 69 430,22 грн.

Докази відшкодування відповідачем вказаних втрат в матеріалах справи відсутні.

Оскільки телекомунікаційні послуги на пільгових умовах ПАТ "Укртелеком" надано не з власної ініціативи, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього, то у результаті уповноважений на те державою орган (відповідач у справі) в силу закону має відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних коштів понесені ним витрати (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 924/781/17).

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007).

Зокрема, у Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим, держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-VI “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику цього Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), а саме у справі “Кечко проти України” (заява №63134/00), Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У зв`язку із цим Суд не прийняв до уваги позиції Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлено відповідні доплати та пільги з бюджету і які є чинними, та Закону України про державний бюджет на відповідний рік, положення якого, на думку Уряду України, превалювали як норми спеціального закону. У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях ЄСПЛ у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18 жовтня 2005 року та у справі “Бакалов проти України” від 30 листопада 2004 року зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 927/291/17, від 17.04.2018 у справі №911/4249/16, від 22.05.2018 у справі № 927/465/17.

Стаття 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що ані Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, ані Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік”, ані відповідними рішеннями органу місцевого самоврядування у 2019-2020 роках видатків місцевого бюджету на ці потреби не було передбачено, оскільки законодавство, що визначає фінансові зобов`язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.

До того ж нормами бюджетного законодавства, зокрема, ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, встановлено, що бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

З огляду на викладене вище, судом не приймається до уваги твердження відповідача про відсутність його обов`язку здійснити розрахунок з позивачем за надані особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги у період з 01.06.2020 по 30.06.2021 року, через те, що ані Законом України про Державний бюджет України на відповідні роки, ані в місцевому бюджеті не передбачені кошти на ці видатки, оскільки певне право виникає у особи, а у держави - відповідне цьому праву фінансове зобов`язання, не із Закону про Державний бюджет України та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правового акта, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин.

За таких обставин, відповідач відповідає за своїми зобов`язаннями, що виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань, як з державного, так й з місцевого бюджетів.

Таким чином, відсутність бюджетних коштів у відповідача не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а отже доводи відповідача у цій частині відхиляються судом.

За таких обставин, Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради відповідає за зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", “Серявін та інші проти України” обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 43649464, вул. Івана Мазепи, буд. 19, м. Чернігів, 14017) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (код ЄДРПОУ 21560766, бульвар Шевченка, 18, м. Київ, 01601, р/р НОМЕР_1 в АТ «Альфа-Банк» м. Київ, ІПН 215607626656) 69 430,22 грн заборгованості та 2270,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Шморгун