Рішення № 100704101, 01.11.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

01 листопада 2021 року м. Чернігів справа № 927/915/21 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

За позовом: Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури

вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000 в інтересах держави в особі

позивачів: 1. Державної екологічної інспекції у Чернігівській області

код ЄДРПОУ 34924790, вул. Малясова, 12, м. Чернігів, 14017

2. Бобровицької міської ради Чернігівській області

код ЄДРПОУ 04061990, вул. Лупицька, 4, м. Бобровиця, 14017

до відповідача: Державного підприємства “Ніжинське лісове господарство”

код ЄДРПОУ 00993521, вул. Московська, 5, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

Предмет спору: про відшкодування шкоди 109 520,48 грн, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Заступником керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивачів: Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Бобровицької міської ради Чернігівській області подано позов до Державного підприємства “Ніжинське лісове господарство”, у якому просить суд стягнути з відповідача шкоду у сумі 109 520,48 грн, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 31.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач – разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Також ухвалою від 31.08.2021 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу – п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- прокурору та позивачам – п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу – п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, копії вказаної вище ухвали були направлені 01.09.2021 на електронну адресу позивача-2 та відповідача, які зазначені в позовній заяві.

Копію ухвали суду від 31.08.2021 отримано у приміщенні Господарського суду Чернігівської області прокурором особисто 02.09.2021, позивачем-1 особисто - 03.09.2021.

Останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 16.09.2021.

16.09.2021 від відповідача надійшли додаткові документи з доказами направлення їх копій іншим учасникам справи щодо здійснення ним заходів з організації охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства.

Судом долучено вказані документи до матеріалів справи.

21.09.2021 на електронну пошту суду від Державного підприємства “Ніжинське лісове господарство” надійшло клопотання про поновлення процесуальних строків, у якому відповідач просить суд поновити процесуальні строки для подачі відзиву та прийняти докази, викладені у ньому, при розгляді справи. Разом з клопотанням на електронну пошту суду також надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 22.09.2021 клопотання Державного підприємства “Ніжинське лісове господарство” про поновлення процесуальних строків, а також відзив на позовну заяву, які надіслані на електронну пошту суду, повернуто заявнику без розгляду.

22.09.2021 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про поновлення процесуальних строків № 350/17-01 від 21.09.2021, просить суд поновити процесуальні строки для подачі відзиву та прийняти докази, викладені у ньому, при розгляді справи. Разом з клопотанням на адресу суду надійшов відзив на позов.

Ухвалою суду від 23.09.2021 клопотання Державного підприємства «Ніжинське лісове господарство» про поновлення процесуальних строків задоволено, поновлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву та прийнято відзив на позовну заяву до розгляду

28.09.2021 позивачем-1 в установлений судом строк надіслано суду відповідь на відзив.

04.10.2021 прокурором надіслано суду відповідь на відзив.

У відповіді на відзив прокурором повідомлено про отримання відзиву на позов 22.09.2021, однак 23.09.2021 отримано ухвалу суду від 22.09.2021, якою повернуто без розгляду клопотання відповідача про поновлення процесуальних строків, а також відзив на позовну заяву, в зв`язку з чим відповідь на відзив прокурором не подавалась. 27.09.2021 прокуратурою отримано ухвалу суду від 23.09.2021, якою поновлено відповідачу процесуальний строк для подачі відзиву на позов. Встановлений судом строк для подачі відповіді на відзив припадає на суботу, отже останнім днем є 04.10.2021. Просить продовжити строк для подання відповіді на відзив.

Згідно ч. 4 ст. 166 Господарського процесуального кодексу України відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Господарського кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Розглянувши наведені прокурором причини неподання відповіді на відзив у встановлений строк, суд визнає їх поважними, а тому задовольняє клопотання прокурора, поновивши йому строк на подання відзиву на позовну заяву, та приймає відповідь на відзив до розгляду, а спір буде вирішуватися з його урахуванням.

08.10.2021 відповідачем в установлений судом строк надіслано суду заперечення на відповідь на відзив прокурора.

Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході досудового розслідування за фактом здійснення незаконної порубки дерев було встановлено, що 11.12.2019, у виділі № 12 у кварталі № 18 Кобижчанського лісництва поблизу с. Підгайного, яка перебуває у постійному користуванні відповідача, виявлено самовільну рубку 6 дерев дубу. Зважаючи на те, що відповідачем не дотримано вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, з останнього підлягає стягненню шкода, заподіяна даною незаконною вирубкою дерев у розмірі 109 520,48 грн.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, повідомив про здійснення всіх можливих заходів для забезпечення охорони та захисту лісів від незаконних вирубок. Зазначив, що дійсно має місце факт незаконної рубки дерев, але бездіяльності, а тим більше умисних дій з боку відповідача не було.

Позивач-1 у відповіді на відзив повідомив, що при проведенні планової перевірки відповідача у січні 2020 року незаконна вирубка дерев дубу не фіксувалась Інспекцією, оскільки даний факт був зафіксований самим підприємством, заява та матеріали направлені до органів поліції для проведення слідчих дій.

Прокурор у відповіді на відзив повідомив, що посадові особи відповідача виявили незаконну вирубку фактично відразу після її вчинення. Однак осіб, які її вчинили відповідачем установлено не було. Про виявлену порубку повідомлено правоохоронні органи лише через добу після її установлення. Посадові особи відповідача могли встановити осіб, причетних до вирубки, однак обмежились лише повідомленням до правоохоронних органів.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив прокурора повідомив, що позивачем -1 при проведенні перевірки відповідача в період після 11.12.2019 фактів незаконної рубки дерев не виявлено. Вважає, що причиною завдання державі шкоди є неправомірні дії невстановлених осіб, які здійснили незаконну рубку, відповідно нести відповідальність за завдану шкоду має виключно особа, яка її здійснила.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Відповідно до Державного акту серії ЯЯ № 376770 на право постійного користування землею, Державному підприємству «Ніжинське лісове господарство», на підставі розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації від 16.02.2011 № 43, надано у постійне користування для ведення лісового господарства 841,7868 га землі, яка розташована в адміністративних межах Кобижчанської сільської ради (а. с. 42).

12.12.2019 старшим майстром Носівського лісництва ДП «Ніжинський лісгосп» Зайцем С.В. за участю лісничого Кобижчанського лісництва Козловського В.М. та міжрайонного лісництвознавця Яковенка В.М. 11.12.2019 о 16.00 год. у ДП «Ніжинське лісове господарство» Кобижчанського лісництва в кварталі 18 виділ 12 рекреаційно-оздоровчого лісництва, розряд такс 2 було виявлено незаконну рубку 6 дерев дуба звичайного, про що складено акт (а. с. 14-15).

Розрахована відповідачем у результаті цього порушення шкода склала 112 011,84 грн.

Відповідач звернувся до Бобровицького відділення Ніжинського ВП УПН в Чернігівській області листом № 17-01/490 від 12.12.2019 з проханням провести розслідування по факту виявлення незаконної рубки дерев (а. с. 16).

Відомості щодо вказаної події було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019270080000456 від 13.12.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України (а.с. 17).

В ході досудового розслідування слідчим СВ Бобровицького ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області капітаном поліції Андрушою Н.М. було проведено огляд місця події та встановлено, що на території, яка розташована за межами с. Кобижча Бобровицького району Чернігівської області, у кварталі 18 виділ 12 Кобижчансського лісництва, понад дорогою у напрямку м. Носівка, виявлено самовільну рубку 6 дерев породи. Безпосередньо на місці виявлено 6 пнів дерева породи дуб діаметрами: 82 см, 52 см, 68 см, 62 см, 72 см, 56 см. На момент огляду на місці події знаходились 5 стовбурів дерев з відсутньою комлевою та наявними верхніми частинами дерева та 1 стовбур дерева з наявною комлевою та верхніми частинами, але з пошкодженням у вигляді спилу у нижній частині дерева, про що зафіксовано у протоколі огляду місця події від 12.12.2019 (а.с.20-23).

13.12.2020 слідчим у кримінальному провадженні – начальником СВ Бобровицького ВП Ніжинського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області майором поліції Войтком Є.А. винесено постанову про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019270080000456 від 13.12.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, в зв`язку з закінченням строку досудового розслідування, передбаченого ст. 219 КПК України (а.с. 24-25).

Особу, яка здійснила незаконну порубку дерев, у ході досудового розслідування кримінального порушення не встановлено.

Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області було здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу, незаконною рубкою дерев дуба звичайного сироростучого, виявлених 12.12.2019 на території ДП «Ніжинське лісове господарство» згідно акту огляду місця правопорушення від 12.12.2019 та листа Чернігівської обласної прокуратури № 15/3/1-698вих 21, відповідно до якого сума збитків, з урахуванням індексації за попередні роки становить 109 520,48 грн. Розрахунок виконано по таксах для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, додаток № 1 (а.с. 26).

Шкода, завдана державі внаслідок незаконної вирубки дерев та порушення законодавства про охорону навколишнього природнього середовища в розмірі 109 520,48 грн, постійним лісокористувачем у добровільному порядку не сплачена.

Оцінка суду.

Щодо підстав звернення прокурора до суду.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України “Про прокуратуру” передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах ст.13, 142, 145 Конституції України; ст. 15, 19, 47 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”; ст. 33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Статтею 15 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Правопорушення було вчинено на території Бобровицької міської ради Чернігівської області, яка є органом місцевого самоврядування.

Бобровицькою міською радою Чернігівської області після інформування листом Чернігівської обласної прокуратури № 15/3/1-944вих-21 від 15.07.2021 про установлений факт порушення вимог законодавства, не було вжито заходів щодо судового захисту порушених інтересів держави та територіальної громади і відшкодування заподіяної шкоди, що підтверджується листом Бобровицької міської ради № 03-11/1491 від 26.07.2021 та свідчить про неналежне здійснення позивачем-2 своїх повноважень щодо захисту інтересів держави, не заперечує проти подання позову до суду безпосередньо прокурором.

Державна екологічна інспекція у Чернігівській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України на території Чернігівської області, який здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону та захист лісів.

Державна екологічна інспекція у Чернігівській області листом № 15/2566 від 22.07.2021 повідомила на звернення прокурора № 15/3/1-939вих21 від 14.07.2021 про те, що не вживала заходів щодо стягнення шкоди, завданої самовільною порубкою дерев, не заперечує проти подання позову до суду безпосередньо прокурором.

Таким чином, не вжиття належних та достатніх заходів компетентним та уповноваженим органом – Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, щодо стягнення з відповідача шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, також свідчить про бездіяльність позивача-1.

Враховуючи те, що з моменту направлення прокурором позивачу-1 та позивачу -2 листів та до подання позову (26.08.2021) минуло більше місяця, позивачі не вжили заходів щодо судового захисту порушених інтересів держави, суд доходить висновку про невжиття компетентними органами жодних заходів протягом розумного строку після того, як цим органам стало відомо про можливе порушення інтересів держави, а відтак і про їх бездіяльність.

Оскільки ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» форми відповідного повідомлення уповноваженого органу не визначено, вказані листи прокурора, які були направлені позивачам з метою з`ясування підстав представництва, відповідають приписам цієї статті, а тому підпадають під розуміння повідомлень, обумовлених у ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Чернігівською обласною прокуратурою направлено позивачу-1 та позивачу-2 повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України № 15/3/1-1073вих-21 від 11.08.2021 та № 15/3/1-1074вих-21 від 11.08.2021 відповідно про те, що прокурором підготовлену до суду позовну заяву в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Бобровицької міської ради до ДП «Ніжинське лісове господарство» про відшкодування шкоди, завданої незаконною порубкою.

Перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів у порушенні інтересів держави, необхідність їх захисту та обґрунтування підстав для звернення з відповідним позовом для захисту інтересів держави, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді при зверненні з даним позовом у спірних правовідносинах.

Щодо правової оцінки дій відповідача.

Судом встановлено, що у відповідача, як постійного лісокористувача, відповідно до Державного акту серії ЯЯ № 376770 на право постійного користування землею, на території Кобижчанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області знаходиться земельна ділянка площею 841,7868 га для ведення лісового господарства, на якій було виявлено незаконну порубку.

За приписами ст. 13 Конституції України, зокрема, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.

Згідно з статтею 1 Лісового кодексу України, усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 2 Лісового кодексу України передбачено, що лісові відносини – суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об`єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб`єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.

Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 Лісового кодексу України).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Таким чином, норми Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" у сфері спірних відносин, слід визнавати спеціальними стосовно до загальних норм Лісового або Земельного кодексів України. Ця спеціальність (особливість) визначається не обсягом нормативного регулювання загалом лісових або земельних питань, а особливістю механізму регулювання.

Приписами статей 16, 17 Лісового кодексу України визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.

Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.

Положеннями ст. 63 та п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України визначено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок та пошкодження. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Статтею 89 Лісового кодексу України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок (ст. 90 Лісового кодексу України).

За змістом п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст. 107 Лісового кодексу України).

Враховуючи викладені норми чинного законодавства, забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, в тому числі і на відповідача у даній справі.

Згідно з пунктом е) ч. 1 ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Частиною 1 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Приписами частини четвертої вказаної статті визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення).

Винне діяння – це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Бездіяльність – це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.

Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.

Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов`язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов`язків, покладених на особу. Враховуються і її суб`єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.

У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

При цьому, за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника.

Згідно з п. 3.1 статуту Державного підприємства «Ніжинське лісове господарство», затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України 28.11.2017 № 686, підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів; ведення мисливського господарства, охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду та території мисливських угідь, наданих у користування підприємству; одержання прибутку від комерційної діяльності.

Одним з напрямків діяльності підприємства є забезпечення лісів від порушень лісового господарства і притягнення до адміністративної відповідальності громадян та посадових осіб при вчиненні ними адміністративних правопорушень у сфері лісового господарства, мисливського господарства та полювання (п. 3.2.5 Статуту).

Пунктом 4.6 Статуту визначено, що підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з чинним законодавством.

Обов`язком підприємства є забезпечення відтворення, охорони, захисту і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності лісових насаджень і посилення їх корисних властивостей, виконання інших вимог законодавства щодо ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів; дотримання норм та вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки (п. 6.2.1, 6.2.4 Статуту).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства. Однак, факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем.

Таким чином, наведені обставини у їх сукупності, суд вважає належним підтвердженням протиправної поведінки відповідача у формі бездіяльності, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.

Щодо розрахунку шкоди, завданої державі внаслідок незаконної вирубки дерев та порушення законодавства про охорону навколишнього природнього середовища.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода – це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).

Завдану шкоду від незаконної порубки підтверджено:

- Актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 12.12.2019, у якому відповідач самостійно обчислив розмір заподіяної шкоди в сумі 112 011,84 грн виходячи із загального обсягу зрубаних дерев (6 дерев породи дуб звичайний) масою 15 куб. м, діаметрів дерев на висоті 1,3 м в корі в залежності від діаметра пня в корі та такс для обчислення розміру шкоди, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665;

- розрахунком шкоди, здійсненим Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, заподіяної лісу незаконною рубкою дерев дуба звичайного сиро ростучого, виявлених на території ДП «Ніжинське лісове господарство» у кварталі 18 виділі 12 Кобижчанського лісництва, відповідно до якого сума збитків, з урахуванням індексації за попередні роки становить 109 520,48 грн.

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, здійснено відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев та чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 (далі – Такси).

Зазначений розрахунок проведено Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, як контролюючим органом, у відповідності до приписів ст. 202 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” та Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області, у тому числі на підставі Такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 та акту огляду місця вчинення правопорушення лісового господарства.

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу”, починаючи з 1 січня 2009 року проводиться індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, проводиться відповідно до “Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, в якій зазначено, що індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу проводиться починаючи з 01.01.2009 за формулою Ні = Нп х І / 100, де Ні – проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; Нп – проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у попередньому році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; І – індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків.

Щоб порахувати показник індексації за 2009 рік необхідно використати індекс інфляції за попередній рік, тобто за 2008 рік – 122,3 %, і так далі (за 2015 рік індекс інфляції за 2014 рік – 124,9 %).

Держекоінспекцією проведено розрахунок заподіяної шкоди з урахуванням індексації (за 2008 рік індекс; інфляції – 122,3 %, за 2009 рік – 112,3 %, за 2010 рік – 109,1 %, за 2011 рік – 104,6 %, за 2013 рік – 100,5 %, за 2014 рік – 124,9 %, за 2015 рік – 143,3 %, за 2016 рік – 112,4 %, за 2017 рік – 113,7 %, за 2018 рік – 109,8 %).

Індексацію проведено починаючи з 01.01.2009, за 2012 рік індекс інфляції не перевищував 100 %, тому індексація, з урахуванням п. 2 Порядку, за 2012 рік не проводилася. Коефіцієнти індексації застосовано згідно індексу споживчих цін, розрахованих Держстатом України.

Сума шкоди за пошкодження 6 дерев відповідного діаметру до ступеня припинення росту з урахуванням індексації за попередні роки становить: 13397,00 х 1,223 х 1,123 х 1,091 х 1,046 х 1,005 х 1,249 х 1,433 х 1,124 x1,137 х 1,098 = 109 520,48 грн.

Отже, розрахунок шкоди, завданий державі внаслідок самовільної рубки дерев, здійснено Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області правомірно з урахуванням діаметрів пнів незаконно зрубаних дерев та коефіцієнтів індексації такс, у відповідності до вимог чинного законодавства.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев (нанесення збитків).

Отже, саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулось вирубування дерев невстановленими особами та заподіяна шкода.

Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Зважаючи на усвідомлення відповідачем ризику здійснення незаконної вирубки дерев, суд вважає, що відповідач передбачав можливість настання шкідливих наслідків, здійснюючи заходи по організації охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду лісгоспу, однак факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про недостатність таких заходів щодо забезпечення збереження лісу відповідачем та про наявність відповідної вини.

Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків

Суд звертає увагу, що нормами чинного законодавств, зокрема Лісовим кодексом та Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17.

В якості доказів дотримання вимог законодавства у сфері охорони лісів від незаконних рубок відповідачем надано:

- Акт № 72/06 від 24.09.2020 Державної екологічної інспекції, який складено за результатами проведення позапланової перевірки відповідача щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, до якого додано додаток 6 та зазначено в пункті 1.4 суб`єктом господарювання здійснюється з дотриманням ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, а саме охорони лісів від пожеж, захисту шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень;

- Акт № 06/06 від 03.02.2021 Державної екологічної інспекції, який складено за результатами проведення позапланової перевірки відповідача щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів за період з 03.02.2021 по 03.02.2021, про виявлення порушень, в тому числі від незаконної вирубки дерев, нічого не вказано.

Проте, зазначені обставини суд до уваги не приймає, оскільки незаконна порубка дерев на підвідомчій відповідачу території була виявлена 11.12.2019, а позапланові перевірки відповідача, в ході якої було складено вищевказані Акти, були здійснені 24.09.2020 та 03.02.2021, тобто до та після виявленого правопорушення у спірних правовідносинах.

Крім того, відповідачем надано документи, які свідчать лише про те, що ним здійснюються заходи з організації охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства, проте вказані обставини не спростовують недостатність таких заходів та не звільняють відповідача від відповідальності, завданої таким порушенням.

Юридична відповідальність є важливим елементом правового регулювання суспільних відносин, суть якого полягає в цілеспрямованому впливі на поведінку індивідів за допомогою юридичних засобів з метою впорядкування суспільних відносин, надання їм системності і стабільності, уникнення різких загострень соціальних конфліктів, втілення принципів соціальної справедливості тощо. Саме існування права як регулятора суспільних відносин обумовлене необхідністю підтримувати соціальний порядок у неоднорідному суспільстві, попереджаючи будь-які відхилення від встановлених правил поведінки.

За допомогою юридичної відповідальності встановлюються дієві механізми охорони і захисту суспільних відносин від неправомірних посягань шляхом покарання діянь, які порушують умови нормального розвитку суспільства, суперечать інтересам держави, суспільства в цілому. Розгляд юридичної відповідальності саме в цьому контексті дозволяє з`ясувати її роль і значення в системі забезпечення і гарантування прав і свобод особи, їх охорони і захисту від незаконних порушень.

Юридична відповідальність є важливим засобом забезпечення законності та правопорядку, належної реалізації чинного законодавства. З іншого боку, вона стимулює правомірну поведінку суб`єктів суспільних відносин, сприяє формуванню в населення поваги до права та закону, а отже, виступає істотним фактором побудови правової держави в Україні.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

А тому, покладення відповідальності виключно на осіб, що безпосередньо здійснюють незаконне вирубування, та звільнення від юридичної відповідальності, як засобу державного примусу, лісокористувачів знівелює принцип невідворотності покарання за неналежну охорону ввіреного в їх користування лісового фонду та призведе до втрати найбільш дієвого механізму стимулювання стосовно самих лісокористувачів до належного виконання покладених на них обов`язків з охорони лісу.

Згідно з ст. 19, 64, 86, 90 Лісового кодексу України обов`язок щодо охорони лісу прямо покладено на лісокористувача та безпосередньо відповідача.

Вирішуючи питання розподілу стягуваної шкоди суд керується наступним.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), зокрема, є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України (чинному на момент виникнення спірних правовідносин), до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Таким чином, стягнення шкоди має здійснюватись у відповідності до вищевказаних норм Бюджетного кодексу України.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", “Серявін та інші проти України” обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наявних обставин у їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Ніжинське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00993521, вул. Московська, 5, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600) шкоду у сумі 109 520,48 грн, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а саме: 32 856,14 грн до спеціального фонду Державного бюджету України; 21 904,10 грн до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету; 54 760,24 грн до фонду охорони навколишнього природного середовища Бобровицької міської ради.

3. Стягнути з Державного підприємства «Ніжинське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00993521, вул. Московська, 5, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; отримувач – Чернігівська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ 02910114; банк отримувача – Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача – UA248201720343140001000006008) 2270,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун