Рішення № 100704015, 29.09.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року м. Черкаси справа № 925/1687/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М. за участі представників сторін: позивача – Ковальчука Н.О. за самопредставництвом; відповідача (в режимі відео конференції) – адвоката Севрука В.О.; третьої особи – Коваля І.І. за самопредставництвом, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особі регіонального структурного підрозділу Київського районного центру “Київцентраеро” до товариства з обмеженою відповідальністю “Енергогазрезерв”, за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача – Державної аудиторської служби України про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 262306 грн. 22 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне підприємство обслуговування повітряного руху України в особі регіонального структурного підрозділу Київського районного центру “Київцентраеро” звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Енергогазрезерв” (далі – відповідач), в якому просив суд:

визнати недійсною додаткову угоду від 21.10.2016 року № 2/2016 до договору про постачання природного газу № 160320 від 15.06.2016 року;

визнати недійсною додаткову угоду від 17.11.2016 року № 4/2016 до договору про постачання природного газу № 160320 від 15.06.2016 року;

визнати недійсною додаткову угоду від 30.01.2017 року № 6/2017 до договору про постачання природного газу № 160320 від 15.06.2016 року;

визнати недійсною додаткову угоду від 16.02.2017 року № 7/2017 до договору про постачання природного газу № 160320 від 15.06.2016 року;

стягнути надмірно сплачені кошти у сумі 262306 грн. 22 коп.;

відшкодувати судові витрати.

Позов мотивовано тим, що Державною аудиторською службою України при проведенні ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства обслуговування повітряного руху України за період з 01.01.2016 року по 31.03.2019 року встановлено, що додаткові угоди від 21.10.2016 року № 2/2016, від 17.11.2016 року № 4/2016, від 30.01.2017 року № 6/2017, від 16.02.2017 року № 7/2017 до договору про постачання природного газу № 160320 від 15.06.2016 року, укладені між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України в особі регіонального структурного підрозділу Київського районного центру “Київцентраеро” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергогазрезерв” з порушення п. 3 ст. 632 ЦК України, ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі». У зв`язку з їх укладенням відбулось збільшення ціни за одиницю товару, що призвело до надмірно сплачених державних коштів позивачем у розмірі 262306 грн. 22 коп. Результати ревізії викладені у акті № 06 -21/20 від 15.07.2019 року та є підставою для визнання цих додаткових угод недійсними.

Ухвалами Господарського суду Черкаської області:

від 31.12.2020 року повернено Державному підприємству обслуговування повітряного руху України в особі регіонального структурного підрозділу Київського районного центру “Київцентраеро” заяву про забезпечення позову (вх. № 20416/20 від 30.12.2020 року) та додані до неї документи;

від 18.01.2021 року, 25.02.2021 року, 26.04.2021 року позовну заяву, після усунення недоліків встановлених ухвалою суду від 31.12.2020 року, прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1687/20 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, яке в подальшому відкладено на 18.05.2021 року; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача – Державну аудиторську службу України;

від 18.05.2021 року поновлено позивачу строк на подання відповіді на відзив (в протоколі судового засідання), оголошено перерву до 01.07.2021 року;

від 01.07.2021 року, 09.09.2021 року підготовче провадження у справі № 925/1687/20 закрито та призначено справу до судового розгляду по суті, розгляд якої відкладено на 28.09.2021 року.

Відповідач в особі свого представника подав суду:

08.02.2021 року, 28.05.2021 року відзив на позовну заяву, заперечення (вх. № 1973/21, вх. № 8639/21, т.2 а.с. 29-41, т.3 а.с. 59-63) за змістом яких заперечував проти позову з мотивів безпідставності і недоказаності позовних вимог, вказав, що загальна сума договору склала 7425600 грн. та була незмінна протягом його дії, тому посилання позивача на надміру сплачені кошти є припущеннями або арифметичною помилкою, спірні додаткові угоди укладено з урахуванням п. 3.3., 9.1., 9.1.2. договору про постачання природного газу № 160320 від 15.06.2016 року на підставі відповідних експертних висновків Черкаської торгово-промислової палати, також заявив про застосування позовної давності до вимог позивача та відмовити у задоволенні позову повністю;

Позивач в особі свого представника подав суду:

18.05.2021 року, засобами електронного зв`язку та на паперових носіях відповідь на відзив (вх. № 7924/21, т. 3 а.с. 42-51, 69-78), в якій просив поновити позивачу пропущений строк для подачі відповідь на відзив, заперечив твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, підтримав вимоги позовної заяви, вказав, що лише 15.07.2019 року Державною аудиторською службою України складено акт ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства обслуговування повітряного руху України за період з 01.01.2016 року по 31.03.2019 року , тому строк позовної даності не вважає пропущеним.

Третя особа подала суду 16.02.2021 року пояснення щодо позову (вх. № 2542/21, т.2 а.с. 54-58), в якому підтримала позовні вимоги позивача та просила їх задовольнити, оскільки договором про постачання природного газу № 160320 від 15.06.2016 року не передбачено перегляду ціни природного газу після його фактичної поставки, зокрема у разі коливання ціна на ринку, що підтверджено матеріалами акту Державної аудиторської служби України № 06 -21/20 від 15.07.2019 року щодо ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства обслуговування повітряного руху України за період з 01.01.2016 року по 31.03.2019 року

В судових засіданнях 09.09.2021 року, 28.09.2021року представники позивача та третьої особи позовні вимоги, з підстав та в розмірі, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив, підтримали і просили задовольнити повністю, представник відповідача позов не визнав і просив суд відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, викладених у його заявах по суті справи. В судовому засіданні 28.09.2021 року оголошено перерву до 29.09.20.21 року.

Згідно з ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні 29.09.2021 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд відмовляє в задоволенні позову повністю з таких підстав.

Регіональним структурним підрозділом Київського районного центру “Київцентраеро” Державного підприємства обслуговування повітряного руху України проведені відкриті торги на закупівлю газу природного або скрапленого або в газоподібному стані (ДК 021:2015 - 09123000-7 Природній газ), за результатами яких переможцем вказаного аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергогазрезерв”.

15.06.2016 року між позивачем – Державним підприємством обслуговування повітряного руху України в особі регіонального структурного підрозділу Київського районного центру “Київцентраеро”, як споживачем, та відповідачем – Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергогазрезерв”, як постачальником, укладено договір постачання природного газу № 160320 (далі – Договір т.1 а.с. 24-31), відповідно до розділу 1 якого, постачальник зобов`язався поставити споживачеві природній газ (далі – газ) за визначеним предметом закупівлі ДК 016:2010, 06.20.1 Газ природний, скраплений або в газоподібному стані, (ДК 021:2015, 09123000-7-Природний газ) належної якості та кількості у порядку передбаченому договором, а споживач зобов`язався оплатити вартість прийнятого газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

У Договорі сторони домовилися, зокрема, про наступне:

п.п. 2.1 – постачальник поставляє споживачу газ в об`ємах, вказаних в розподільній таблиці планового споживання газу в кожному календарному місяці (в тис. куб.м) Річний плановий обсяг постачання природного газу -1 190 тис. куб. м;

п. 3.2. – ціна за 1000 куб м. природного газу становить 5200 грн., ПДВ – 1040 грн. (20%), всього з ПДВ 6240 грн.

Загальна вартість природного газу, який постачальник зобов`язується передати споживачу за даним договору, визначається загальною вартістю об`ємів поставленого природного газу на підставі актів приймання-передачі та на момент укладання даного договору складає 6 188000 грн, крім того ПДВ 20 % -1 237600грн. Всього загальна вартість договору з ПДВ складає 7 425 600 грн.

п. 3.3. – зміна ціни природного газу можлива з укладанням додаткової угоди до договору відповідно до чинного законодавства України, у тому числі законодавства про здійснення державних закупівель;

п. 5.1. – строки поставки – на протязі 2016 року;

п. 6.1. – розрахунки за поставлений газ здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника по факту постачання природного газу, на підставі актів приймання-передачі, підписаних сторонами, але не пізніше 20-го числа місяц3я наступного за місяцем поставки;

п. 9.1.2 – умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми визначеної в договорі;

п. 10.1. – договір діє з моменту укладення до повного виконання всіх його умов, а в частині поставки газу – з 01.07.2016 року.

Договір підписаний його сторонами та скріплений їхніми печатками.

На виконання умов Договору сторонами в подальшому укладено 15 додаткових угод, зокрема і спірні:

21.10.2016 року укладено додаткову угоду № 2/2016 до Договору (далі-Додаткова угода № 2 т.1 а.с. 33), в якій зокрема п.1 визначено внести зміни до п. 3.2. Договору виклавши його в наступній редакції:

«ціна за 1000 куб м. природного газу становить 5833 грн.33 коп., ПДВ – 1166 грн. 67 коп. (20%), всього з ПДВ 7000 грн.

Загальна вартість природного газу, який постачальник зобов`язується передати споживачу за даним договору, визначається загальною вартістю об`ємів поставленого природного газу на підставі актів приймання-передачі та на момент укладання даного договору складає 6188000 грн., крім того ПДВ 20 % -1237600грн. Всього загальна вартість договору з ПДВ складає 7425600 грн.»;

п. 4 Додаткової угоди № 2 вказує, що дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору постачання природного газу №160320 від 15.06.2016 року і набирає чинності з 01.10.2016 року.

17.11.2016 року укладено додаткову угоду № 4/2016 до Договору (далі-Додаткова угода № 4 т.1 а.с. 35), в якій зокрема п.1 визначено внести зміни до п. 3.2. Договору виклавши його в наступній редакції:

«ціна за 1000 куб м. природного газу становить 7058 грн.33 коп., ПДВ – 1411 грн. 67коп. (20%), всього з ПДВ 8470 грн.

Загальна вартість природного газу, який постачальник зобов`язується передати споживачу за даним договору, визначається загальною вартістю об`ємів поставленого природного газу на підставі актів приймання-передачі та на момент укладання даного договору складає 6188000 грн., крім того ПДВ 20 % -1 237600грн. Всього загальна вартість договору з ПДВ складає 7425600 грн.»

п. 4 Додаткової угоди № 4 вказує, що дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору постачання природного газу №160320 від 15.06.2016 року і набирає чинності з 10.11.2016 року.

30.01.2017 року укладено додаткову угоду № 6/2017 до Договору (далі-Додаткова угода № 6 т.1 а.с. 37), в якій зокрема п.1 визначено внести зміни до п. 3.2. Договору виклавши його в наступній редакції:

«ціна за 1000 куб м. природного газу становить 7764 грн.17 коп., ПДВ – 1552 грн. 83коп. (20%), всього з ПДВ 9317 грн.

Загальна вартість природного газу, який постачальник зобов`язується передати споживачу за даним договору, визначається загальною вартістю об`ємів поставленого природного газу на підставі актів приймання-передачі та на момент укладання даного договору складає 6188000 грн., крім того ПДВ 20 % -1 237600грн. Всього загальна вартість договору з ПДВ складає 7425600 грн.»;

п. 4 Додаткової угоди № 6 вказує, що дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору постачання природного газу №160320 від 15.06.2016 року і набирає чинності з 01.01.2017 року

16.02.2017 року укладено додаткову угоду № 7/2017 до Договору (далі-Додаткова угода № 6 т.1 а.с. 38), в якій зокрема п.1 визначено внести зміни до п. 3.2. Договору виклавши його в наступній редакції:

«ціна за 1000 куб м. природного газу становить 8333 грн.33 коп., ПДВ – 16667грн. 83коп. (20%), всього з ПДВ 10000грн.

Загальна вартість природного газу, який постачальник зобов`язується передати споживачу за даним договору, визначається загальною вартістю об`ємів поставленого природного газу на підставі актів приймання-передачі та на момент укладання даного договору складає 6188000 грн., крім того ПДВ 20 % -1 237600грн. Всього загальна вартість договору з ПДВ складає 7425600 грн.»;

п. 4 Додаткової угоди № 7 вказує, що дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору постачання природного газу №160320 від 15.06.2016 року і набирає чинності з 01.02.2017 року.

Із актів приймання-передачі природного газу: № РН-0000809 від 31.07.2016 року, № РН-0000939 від 31.08.2016 року, № РН-0001058 від 30.09.2016 року, № РН-0001207 від 31.10.2016 року, № РН-0001521 від 30.11.2016 року, № РН-0001522 від 30.11.2016 року, № РН-0001922 від 31.12.2016 року, № РН-000055 від 31.01.2017 року, № РН-000339 від 28.02.2017 року, № РН-000672 від 31.03.2017 року (т. 1 а.с. 47-56) вбачається, що відповідач поставив позивачу 784,2тис. м. куб. природного газу на загальну суму 5364482 грн. 99 коп., які позивач відповідно до наданих суду платіжних доручень: №4799 від 17.08.2016 року, № 5386 від 13.09.2016 року, № 6228 від 19.10.2016 року, № 6842 від 16.11.2016 року, № 7614 від 16.12.2016 року , № 7615 від 16.12.2016 року, № 828 від 15.02.2017 року, № 343 від 20.01.2017 року, № 1513 від 16.03.2017 року, № 2094 від 11.04.2017 року (т.1 а.с. 68-77 ) повністю оплатив.

Відповідно до пункту 6.4 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на II квартал 2019 року (в частині інспектувань) проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства обслуговування повітряного руху України за період з 01.01.2016 року по 31.03.2019 року.

15.07.2019 року за результатами ревізії Державною аудиторською службою України складено акт № 06 -21/20 ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства обслуговування повітряного руху України за період з 01.01.2016 року по 31.03.2019 року, в якому п.п 7 п.4.8 встановлені порушення фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ» за договором постачання природного газу № 160320 від 15.06.2016 року, укладеним з Державним підприємством обслуговування повітряного руху України в особі РСП «Київцентраеро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ» (т.1 а.с. 111-179).

З урахуванням порушень законодавства, встановлених Державною аудиторською службою України, позивач у позовній заяві вказав, що укладенні сторонами додаткові угоди №№ 2/2016 від 21.10.2016 року, № 4/2016 від 17.11.2016 року, № 6/2017 від 30.01.2017 року, № 7/2017 від 16.11.20017 року до договору про постачання природного газу № 160320 від 15.06.2016 року, не мали підстав для перегляду ціни на природній газ після його фактичної поставки, у тому числі й у разі коливання ціни на ринку, а також не підтверджені даними сайту НАК «Нафтогаз України» за вказаний період, тобто укладені з порушенням з порушення п. 3 ст. 632 ЦК України, ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», тому мають бути визнані судом недійсними. Крім того спірні додаткові угоди призвели до сплати надмірно сплачених державних коштів у розмірі 262306 грн. 22 коп., які підлягають стягненню з відповідача, дані вимоги і є предметом спору у справі, що розглядається.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору про постачання природного газу № 160320 від 15.06.2016 року, вимоги позивача витікають із суті цього договору.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір – розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України, а також перебувають у сфері регулювання спеціальних нормативних актів – Закону України “Про публічні закупівлі” (в редакції чинній на момент вчинення спірних правовідносин).

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п. п. 5, 8 Цивільного кодексу (далі –ЦК) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлено Законом України “Про публічні закупівлі”.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про публічні закупівлі” цей Закон застосовується:

до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень;

до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.

Під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору.

Принципи здійснення публічних закупівель наведено в ст. 3 Закону України “Про публічні закупівлі”, якою визначено, що закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників та максимальної економії та ефективності.

Частиною першою статті 12 Закону України “Про публічні закупівлі” встановлено, що закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; конкурентний діалог; переговорна процедура закупівлі.

Згідно з ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладанні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. А згідно з пунктом 5 статті 180 Господарського кодексу України, то ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Частиною 3 статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Пунктом. 9.1.2 Договору сторони погодили, що умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми визначеної в договорі

Разом з тим, спірну Додаткову угоду № 2 до Договору сторонами підписано 21.10.2016 року, якою збільшено ціну природного газу за 1000 куб м. природного газу з 6500 грн. до 7000 грн. з ПДВ за період поставки з 01.10.2016 року по 31.10.2016 року. Різниця між вартістю природного газу за ціною, встановленою Додатковою угодою № 2 та вартістю згідно з ціною, яку було визначено умовами договору у періоді з 01.10.2016 року по 31.10.2016 року, становить 8 242 грн. 78 коп.

Спірну Додаткову угоду № 4 до Договору сторонами підписано 17.11.2016 року, якою збільшено ціну природного газу за 1000 куб м. природного газу з 7700 грн. до 8470 грн. з ПДВ за період поставки з 01.10.2016 року по 31.10.2016 року. Різниця між вартістю природного газу за ціною, встановленою Додатковою угодою № 4 та вартістю згідно з ціною, яку було визначено умовами договору у періоді з 10.11.2016 року по 30.11.2016 року, становить 15592 грн. 98 коп.

Спірну Додаткову угоду № 6 до Договору сторонами підписано 30.01.2017 року, якою збільшено ціну природного газу за 1000 куб м. природного газу з 8470 грн. до 9317 грн. з ПДВ за період поставки з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року. Різниця між вартістю природного газу за ціною, встановленою Додатковою угодою № 6 та вартістю згідно з ціною, яку було визначено умовами договору у періоді з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року, становить 95963 грн. 18 коп.

Спірну Додаткову угоду № 7 до Договору сторонами підписано 16.02.2017 року, якою збільшено ціну природного газу за 1000 куб м. природного газу з 9317 грн. до 10000 грн. з ПДВ за період поставки з 01.02.2017 року по 28.02.2017 року. Різниця між вартістю природного газу за ціною, встановленою Додатковою угодою № 7 та вартістю згідно з ціною, яку було визначено умовами договору у періоді з 01.02.2017 року по 28.02.2017 року, становить 98789 грн. 55 коп.

Таким чином, положеннями укладеного сторонами Договору не передбачено перегляд ціни на природний газ після його фактичної поставки, у тому числі у разі коливання ціни на ринку, відповідно спірні Додаткові угоди № 2, № 4, № 6, № 7 укладено з порушенням ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України.

Підставою недійсності правочину згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Стаття 207 ГК України передбачає, що господарське зобов`язання, яке не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін чи відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частина 3 ст. 215 ЦК України визначає, що якщо недійсність правочину прямо не встановлено законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до роз`яснень в п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України N 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п`ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Тобто сторонами, всупереч інтересів держави, без будь-яких належних на те підстав, без жодного належно обґрунтованого документального підтвердження щодо підвищення ціни на природній газ збільшено його ціну після фактичної поставки, що є підставою для визнання спірних Додаткових угод № 2, № 4, № 6, № 7 недійсними.

Оскільки наявні підстави для визнання спірних Додаткових угод № 2, № 4, № 6, № 7 недійсними, тому обґрунтована і вимога позивача про стягнення 262306 грн. 22 коп. зайво сплачених коштів, яка також підлягала б задоволенню.

Проте, позов подано з порушенням загального трирічного строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.

Відповідач обґрунтовуючи заперечення проти позову, на підставі ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, заявив про застосування судом наслідків пропуску позивачем строку позовної давності при зверненні до суду.

Нормами глави 19 ЦК України також встановлено:

позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256);

загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257);

перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ст. 261 ч.ч. 1, 5);

перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ст. 264 ч.ч. 1, 3).

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012 та від 03.04.2018 у справі № 914/758/17.

Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності суду слід з`ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов`язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом 23.12.2020 року (згідно відтиску печатки з поштового конверта, у якому надійшли позовні матеріали до суду), строк позовної давності за вимогами про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів сплинув за період, який передує 23.12.2020 року.

Посилання позивача на встановлення фактів порушень за договором про постачання природного газу № 160320 від 15.06.2016 року саме актом Державної аудиторської служби України № 06 -21/20 від 15.07.2019 року, як підстави початку перебігу позовної давності, суд оцінює критично.

Сторонами за договором про постачання природного газу № 160320 від 15.06.2016 року та укладених на його виконання спірних додаткових угоду є Державне підприємство обслуговування повітряного руху України в особі регіонального структурного підрозділу Київського районного центру “Київцентраеро” та Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергогазрезерв”, тому відповідальність за всі дії сторін у даному зобов`язанні покладена саме на них, а також контроль за виконанням узгоджених зобов`язань. Сторони повинні нести відповідальність за власні дії і контролювати узгодженість дій на відповідність чинному законодавству та вчасний захист своїх інтересів в разі їх порушення іншою стороною.

Тому суд вважає, що позивач міг довідатися про порушення свого права і про особу, яка його порушує до спливу строку позовної давності, а також після 15.07.2019 року коли було складено акт Державної аудиторської служби України № 06 -21/20 та сам акт не є підставою для переривання строку позовної давності.

Про застосування позовної давності заявлено відповідачем, поважних причин пропущення позовної давності, за наявності яких порушене право підлягало б захисту, судом не встановлено, тому суд надає перевагу запереченням відповідача і з підстав спливу позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, у позові відмовляє повністю.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», також повинен застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного суд надає перевагу запереченням відповідача і відмовляє у задоволенні позову з підстав спливу позовної давності.

На підставі статті 129 ГПК України понесені судові витрати позивача покладаються на нього.

Керуючись ст.ст. 129, 234, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особі регіонального структурного підрозділу Київського районного центру “Київцентраеро” до товариства з обмеженою відповідальністю “Енергогазрезерв” за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача – Державної аудиторської служби України про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 262306 грн. 22 коп. - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Повне рішення складено 01.11.2021 року.

Суддя В.М. Грачов