Рішення № 100704014, 16.09.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року м. Черкаси справа № 925/936/21

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М. за участі представників сторін: позивача - адвоката Орлової Т.І., відповідача - не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Фізичної особи-підприємця Веклинця Олександра Васильовича про стягнення 250134 грн. 75 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Веклинця Олександра Васильовича (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору про доступ до інфраструктури об`єкта доступу № 30-02/21-20 від 01.12.2020 року, 234495 грн. 73 коп. боргу, 1844 грн. 04 коп. 3% річних, 4889 грн. 14 коп. інфляційних втрат, 8905 грн. 84 коп. пені, що разом становить 250134 грн. 75 коп., та відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано порушенням відповідачем обов`язку щодо оплати наданих позивачем послуг з доступу до інфраструктури об`єкта електроенергетики - опор ПЛ 0,4-20 кВ за договором про доступ до інфраструктури об`єкта доступу № 30-02/21-20 від 01.12.2020 року з урахуванням змін, внесених додатковими угодами до нього.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.07.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/936/21 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, справу призначено до судового розгляду по суті на 16.09.2021 року.

Відповідач в особі свого представника подав суду 19.08.2021 року відзив на позовну заяву (вх. № 13449/21, а.с. 55-57), в якому частково визнав позовні вимоги у розмірі 236942 грн. 17 коп., вказав, що у період липня - серпня 2021 року ним сплачено на користь позивача 16943 грн. 60 коп. заборгованості за квітень 2021 року про що надано відповідні докази. Також відповідач вказав що не заперечує можливості погашення заборгованості, що є предметом позову, однак враховуючи його фінансовий стан, розмір доходу, поточних витрат та його квартальний прибуток просив за умови прийняття рішення у справі розстрочити виплату грошової суми на вісім місяців рівними частинами з розрахунку суми боргу у розмірі 236942 грн. 17 коп. відповідно по 29617 грн. 78 коп. щомісячно до 10 числа протягом восьми місяців поспіль.

Позивач в особі свого представника подав суду 06.09.2021 року відповідь на відзив (вх. № 14190/2,1 а.с. 67-68), в якій підтвердив сплату відповідачем у період липня - серпня 2021 року 16943 грн. 60 коп. заборгованості за квітень 2021 року.

В судовому засіданні 16.09.2021 року представник позивача підтримала позовні вимоги з урахуванням суми сплати відповідачем боргу у розмірі у розмірі 16943 грн. 60 коп., залишила на розсуд суду заяву відповідача про розстрочення виконання судового рішення на вісім місяців.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін не заперечував, явку представника в засідання суду 16.09.2021 року не забезпечив, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

01.12.2020 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго", як виконавець та відповідач - Фізична особа-підприємець Веклинець Олександр Васильович, як замовник, уклали договір про доступ до інфраструктури об`єкта доступу № 30-02/21-20 (далі - Договір, а.с. 13-15), за умовами п. 1.1. якого виконавець взяв на себе зобов`язання надати замовнику доступ до інфраструктури об`єкта електроенергетики - опор повітряних ліній електропередачі 0,4-20 кВ (далі - ПЛ 0,4-20 кВ) для розміщення технічних засобів телекомунікацій, а замовник , в свою чергу, зобов`язався вносити плату за доступ до об`єктів електроенергетики на умовах цього договору.

Сторони договору погодили істотні умови цього договору, зокрема:

п. 2.1 - відповідно до вимог підп. 2 п. 7 ст. 17 Закону, розмір плати за доступ до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики ставить 0,3% мінімальної заробітної плати за одну опору на місяць, в тому числі ПДВ (20%); розмір мінімальної заробітної плати визначається станом на 1 січня поточного року. Розрахунок вартості доступу до інфраструктури об`єкта доступу наведений у додатку №2 даного договору, що є невід`ємною його частиною;

п. 2.2. - заявник протягом 3-х робочих днів з моменту підписання договору проводить попередню оплату за доступ за перший місяць відповідно до умов даного договору. Якщо послуги надавались не повний місяць, то вартість послуг за такий місяць розраховується пропорційно кількості днів, протягом яких послуги надавались. В подальшому плату за доступ, замовник здійснює щомісячно, у розмірі передбаченому п. 2.1. цього договору та додатком № 2 до договору до 25 числа місяця, що передує тому, за який надається послуга, на поточний рахунок ПАТ "Черкасиобленерго";

п. 2.3. - доступ до опор ПЛ 0,4-20 кВ щомісячно засвідчують актом приймання-передавання наданих послуг, до 1-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавалися послуги, передбачені п. 1.1. даного договору;

п. 4.3. - у випадку порушення строків оплати передбачених п. 2.2 договору замовник зобов`язується сплатити на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за яких сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення;

п. 6.2. - договір набуває чинності після його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до 31.12.2020 року. Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України дія цього договору застосовується до відносин між сторонами, які виникли з01.03.2020 року. Замовник визнає, що мав доступ до інфраструктури об`єкта доступу - опор повітряних ліній електропередачі 0,4-2кВ виконавця у період з 01.03.2020 року по 30.11.2020 року включно в обсягах зазначених у додатку №1 до цього договору. Замовник зобов`язується виконати свої фінансові зобов`язання , які виникли з 01.03.2020 року до 30.11.2020 року включно в обсягах зазначених в додатку №1 до цього договору в термін до 25.04.2021 року. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов;

п. 6.5. - додатки, доповнення, додаткові угоди є невід`ємною частиною цього договору. Усі зміни та доповнення до цього договору є дійсними , якщо вони складені письмово та підписані уповноваженими представниками сторін.

Договір підписаний його сторонами та скріплений їхніми печатками.

Сторони підписали до Договору:

додаток № 1 - Акт узгодження переліку об`єктів доступу технічних засобів телекомунікацій по Звенигородській філії ПАТ "Черкасиобленерго" (а.с. 17-19);

додаток № 2- Розрахунок вартості доступу до інфраструктури об`єкта доступу на місяць протягом 2020 року, в якому погодили вартість послуги у розмірі 15709 грн. 66 коп. за обслуговування 1478 одиниць опор (а.с. 20);

додаток № 3- Порядок взаємовідносин власника інфраструктури телекомунікацій із структурним підрозділом (філією ) ПАТ "Черкасиобленерго" при сумісному використанні опор повітряних ліній 0,4-2 кВ ПАТ "Черкасиобленерго" (а.с. 21).

21.12.2020 року до Договору сторонами укладено додаткову угоду № 1 (далі - Додаткова угода № 1, а.с. 22), в якій п 1.1. погодили, що у зв`язку з зміною розміру мінімальної заробітної плати з 01.01.2021 року, викласти Додаток № 2 до договору у новій редакції, яка додається до цієї додаткової угоди. Додаткові угода № 2 до договору у попередній редакції втрачає чинність з 01.01.2021 року.

Сторони підписали до Додаткової угоди № 1 до Договору додаток № 2- Розрахунок вартості доступу до інфраструктури об`єкта доступу на місяць протягом 2021 року, в якому погодили вартість послуги у розмірі 19953 грн. за обслуговування 1478 одиниць опор (а.с. 23);

Із актів приймання-передавання наданих послуг: від 31.12.2020 року, від 31.12.2020 року, від 28.02.2021 року, від 31.03.2021 року, від 30.04.2021 року вбачається, що позивач надав передбачені Договором послуги з доступу до інфраструктури об`єкта електроенергетики - опор повітряних ліній електропередачі 0,4-20 кВ на загальну суму 284290 грн. 32 грн., а відповідач ці послуги прийняв в повному обсязі, без зауважень та за розрахунками позивача станом на 15.07.2021 року оплатив частково на суму 49794 грн. 59 коп. (а.с. 24-29).

18.02.2021 року, 01.03.2021 року, 02.04.2021 року позивач, у зв`язку з несплатою відповідачем наданих послуг з доступу до інфраструктури об`єкта електроенергетики - опор повітряних ліній електропередачі 0,4-20 кВ за Договором, звертався до відповідача з претензіями: № 1382/02-03-01, № 1677/02-03-01, № 2906/02-03-01 (а.с. 30-32, докази направлення а.с. 33), в яких просив терміново сплатити наявну заборгованість за надані позивачем послуги, також попередив, що у разі непогашення суми боргу ПАТ "Черкасиобленерго" змушене буде звернутись з позовом до суду про стягнення боргу та нарахованих на нього інфляційних витрат, 3% річних, пені.

Борг відповідача на момент звернення до суду складав 234495 грн. 73 коп., за порушення строків оплати наданих позивачем послуг останній нарахував до стягнення 1844 грн. 04 коп. 3% річних, 4889 грн. 14 коп. інфляційних втрат, 8905 грн. 84 коп. пені, вимога про їх стягнення є предметом позову у справі, що розглядається.

Платіжними дорученнями: № 248 від 26.07.2021, № 249 від 28.07.2021 року, № 253 від 04.08.2021 року відповідач сплатив позивачу 16 943 грн. 60 коп. боргу за надані позивачем послуги у квітні 2021 року (а.с. 60-62), що визнано і підтверджено представником позивача в судовому засіданні.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із про доступ до інфраструктури об`єкта доступу № 30-02/21-20 від 01.12.2020 року з урахуванням внесених змін додатковою угодою № 1 від 21.12.2020 року до нього, договір за своєю природою є договором про надання послуг, вимоги позивача витікають із прав та обов`язків сторін за цим договором.

Загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України, загальні положення про послуги визначені главою 63 ЦК України, про підряд - параграфом 1 глави 61 ЦК України.

Згідно з нормами ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п.5 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частинами 2, 3 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За змістом положень статей 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 204 ЦК України, передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами був укладений договір про доступ до інфраструктури об`єкта доступу № 30-02/21-20 від 01.12.2020 року, його дія пролонгована у відповідності до умов Додаткової угоди № 1, сторонами визначено Розрахунок вартості доступу до інфраструктури об`єкта доступу на місяць протягом 2020-2021 років, що є додатками № 2 до Договору року, ними виконувався, заборгованість відповідача зі сплати послуг з доступу до інфраструктури об`єкта електроенергетики - опор ПЛ 0,4-20 кВ станом на 15.07.2021 року у розмірі 234495 грн. 73 коп. відповідачем не сплачена.

Разом з тим, під час розгляду справи судом встановлено, що після звернення позивача з даною позовною заявою до Господарського суду Черкаської області відповідачем добровільно сплачено позивачу 16 943 грн. 60 коп. заборгованості за надані позивачем послуги у квітні 2021 року (11000 грн. на підставі платіжного доручення № 248 від 26.07.2021 року, 4000 грн. на підставі платіжного доручення №249 від 28.07.2021 року, 1943 грн. 60 коп. на підставі платіжного доручення № 253 від 04.08.2021 року).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З врахуванням даної норми процесуального закону провадження у справі в частині стягнення 16 943 грн. 60 коп. заборгованості підлягає закриттю за відсутністю предмета спору.

Відповідно фактична заборгованість відповідача перед позивачем за договором про доступ до інфраструктури об`єкта доступу № 30-02/21-20 від 01.12.2020 року становить 217552 грн. 13 коп., яка підтверджена позивачем належними і допустимими доказами, відповідачем визнана в повному обсязі, а тому підлягає до стягнення в судовому порядку.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем свого зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг, то у позивача виникло право вимагати примусового виконання відповідачем простроченого грошового зобов`язання в натурі.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

У зв`язку з простроченням сплати основного грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача на підставі на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України 1844 грн. 04 коп. 3% річних, 4889 грн. 14 коп. інфляційних втрат, на підставі п. 4.3. Договору 8905 грн. 84 коп. пені на суму боргу з урахуванням здійснених відповідачем проплат.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом п.3. Договору визначено, що у випадку порушення строків оплати передбачених п. 2.2 договору замовник зобов`язується сплатити на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за яких сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

При вирішенні спору в частині стягнення спірної суми пені суд керується приписами статей 549 - 552, 610-612, 614 ЦК України, статтями 216-218, 229 - 232, 234 ГК України.

Розрахунок пені, інфляційних втрат, 3% річних проведений позивачем, відповідає умовам Договору та фактичним обставинам справи, нормам ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», арифметично і методологічно виконаний правильно, відповідачем визнано тому вимога про її стягнення також підлягає задоволенню у заявлених розмірах.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь якій стадії судового процесу;

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд приймає визнання позову відповідачем, у зв`язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення 217552 грн. 13 коп. основного боргу, 1844 грн. 04 коп. 3% річних, 4889 грн. 14 коп. інфляційних втрат, 8905 грн. 84 коп. пені задовольняє.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Пунктами 1, 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом та в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанції.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги попередній висновок про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення 16943 грн. 60 коп., позивачу слід повернути судовий збір у розмірі 252 грн. 15 коп.

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

У зв`язку з визнанням відповідачем позову, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% сплаченого ним судового збору в розмірі 1748 грн. 93 коп.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню решта сплаченого судового збору у розмірі 1748 грн. 93 коп.

Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду, заявлену та обґрунтовану ним у відзиві на позовну заяву суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно з п. 7.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 року, розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Відповідно до п. 7.2 вказаної постанови, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК (у відповідній редакції), ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Законодавство і судова практика України в цьому питанні узгоджується з правовими позиціями ЄСПЛ, викладеними у його рішеннях, про врахування яких зазначає стягувач.

З огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства і судової практики суд вбачає, що вирішення питання щодо розстрочення виконання рішення перебуває в межах дискреційних повноважень господарського суду Черкаської області, який прийняв це рішення і розглядає заяву боржника про його розстрочення. Негайне звернення стягнення на кошти і майно боржника у виконавчому провадженні забезпечить виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю порушить господарську діяльність боржника і може призвести до його банкрутства. В цей час майнові права стягувача на отримання компенсації за затримку виконання ухваленого на його користь судового рішення забезпечені умовами укладеного договору і нормами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань у виді відшкодування сум інфляційних втрат, 3 % річних і пені, нарахованих за весь період прострочення, якими стягувач скористався шляхом звернення в суд з позовом до боржника. Беручи це до уваги, суд вважає, що наявність заборгованості відповідача зумовлена обставинами, які в сукупності є особливими, тому з метою дотримання справедливого балансу iнтepeciв сторін у cпopi надає перевагу доводам відповідача і вважає доцільним задовольнити його заяву про розстрочення виконання рішення суду на вісім місяців, з урахуванням положення ч. 5 ст. 331 ГПК України, оскільки, за викладених обставин його виконання призведе до більш негативних наслідків для боржника, ніж невиконання для стягувача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 331, 255, 256 ГПК України, Господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Провадження у справі № 925/936/21 в частині вимог про стягнення 16943 грн. 60 коп. основного боргу - закрити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Веклинця Олександра Васильович, РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго", код ЄДРПОУ 22800735, місцезнаходження: 18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 285 - 217552 грн. 13 коп. основного боргу, 1844 грн. 04 коп. 3% річних, 4889 грн. 14 коп. інфляційних втрат, 8905 грн. 84 коп. пені 1748 грн. 93 коп. судових витрат.

Повернути Публічному акціонерному товариству "Черкасиобленерго", код ЄДРПОУ 22800735, місцезнаходження: 18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 285 з Державного бюджету України судовий збір у сумі 2001 (дві тисячі одну) грн. 08 коп., сплаченого за платіжним дорученням № 9742 від 15.07.2021 року.

Розстрочити виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 16.09.2021 року у справі № 925/936/21 до 16.05.2022 року зі щомісячною сплатою присудженого боргу та судового збору рівними частинами по 29367 грн. 51 коп.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 01.11.2021 року.

Суддя В.М. Грачов