Постанова № 10070240, 01.06.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2010 р. Справа № 37/308-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача: Омельницька Т.В.

відповідача: Мица Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1334Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 15.04.10 року по справі № 37/308-09

за позовом ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "ВБК", м. Харків;

до ТОВ "Продакшн Трейдз Компані", м. Харків;

про стягнення 3960565,95 грн.

встановила:

Рішенням від 20.04.2005 господарського суду Харківської" області у справі №35/142-05 позов ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Продакшн трейдз компані" на користь позивача 2214333,60 грн. заборгованості, 1365191,07 грн. не отриманого прибутку, 1700,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з ТОВ "Продакшн трейдз компані" на користь ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" в натурі 941,66 м. кв. житлової площі у вигляді квартир, які розташовані в будинку по пр-ту Косіора, 122 у м. Харкові.

Постановою від 22.06.2005 Харківського апеляційного господарського суду у справі №35/142-05 рішення від 20.04.2005 господарського суду Харківської області у цій справі змінено; абзац 3 резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: ТОВ "Продакшн трейдз компані" передати ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" в натурі 941,66 м.кв. житлової площі у вигляді квартир, які розташовані в будинку по пр-ту Косіора, 122 у м. Харкові.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2005 року касаційну скаргу ТОВ "Продакшн трейдз компані" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 р. та рішення господарського суду Харківської області у справі від 20.04.2005 по розглядуваній справі залишено без задоволення, а самі вказані судові акти залишено без змін.

05 травня 2009 року відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із заявою про перегляд постанови Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 р. по розглядуваній справі за нововиявленими обставинами. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2009 р. у задоволенні відповідної заяви відповідача відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2009 року касаційну скаргу відповідача на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2009 р. задоволено частково, ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2009 р. у справі № 35/142-05 скасовано, а справу №35/142-05 передано до господарського суду Харківської області для розгляду за правилами Розділу XIII ГПК України. При цьому Вищий господарський суд України, зокрема, зазначив, що «касаційна інстанція враховує, що в даному випадку апеляційним господарським судом ухвалою від 10.07.2009 у справі № 35/142-05 переглянуто за нововиявленими обставинами в порушення ст.112, ч.2 ст.114 ГПК України не своє, а рішення місцевого господарського суду, оскільки постановою від 22.06.2005 Харківського апеляційного господарського суду не відбулося зміни рішення від 20.04.2005 господарського суду Харківської області по суті спору, тобто нового рішення фактично не приймалося». Враховуючи зазначене, а також відповідну заяву відповідача від 12.04.2010 року, господарський суд першої інстанції правильно розцінив заяву відповідача від 30.04.2009р. (подана до Харківського апеляційного господарського суду 05.05.2009р.) про перегляд постанови Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 р. по розглядуваній справі за нововиявленими обставинами як таку, що є фактично заявою про перегляд за нововиявленими обставинами саме рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2005 р. у справі № 35/142-05.

В порядку здійснення провадження з нового розгляду справі № 35/142-05 було присвоєно новий № 37/308-09.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.04.2010 року у справі № 37/308-09 (головуючий суддя Доленчук Д.О., судді Погорелова О.В., Крестьянінов О.О.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2005 року у справі №35/142-05 задоволено частково; за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2005 року у справі №35/142-05 скасовано в частині стягнення 941,66 кв.м. житлової площі у вигляді квартир, розташованих в будинку по проспекту Косіора, 122 у м.Харкові, а також в частині стягнення заборгованості в сумі 978 955,00 гривень, пені в сумі 381041,28 гривень та неотриманих доходів у сумі 1365 191,07 гривень. У скасованій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-будівельна фірма „ВБК" (код ЄДРПОУ 30884173) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані" (код ЄДРПОУ 14371906) про стягнення 941,66 кв.м. житлової площі у вигляді квартир, розташованих в будинку по проспекту Косіора, 122 у м. Харкові, а також про стягнення заборгованості в сумі 978 955,00 гривень та неотриманих доходів у сумі 1 365 191,07 гривень відмовлено. В частині стягнення заборгованості в сумі 1 235 378,60 гривень, а також в частині відмови у позові про стягнення пені в сумі 381 041,28 гривень рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2005 року у справі №35/142-05 залишити без змін. Також судом першої інстанції було скасовано заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали господарського суду Харківської області від 25.03.2005 р. у справі №35/142-05.

Позивач (ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК») із вказаним рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права просить оскаржуване рішення господарського суду Харківської області скасувати в частині задоволення заяви відповідача про перегляд за ново виявленими обставинами та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви відповідача та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2005 р. у справі № 35/142-05.

Заявник (ТОВ "Продакшн трейдз компані") відзиву на апеляційну скаргу суду не надав. В судовому засіданні представник заявника (ТОВ "Продакшн трейдз компані") проти доводів апеляційної скарги заперечував з мотивів, викладених у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами (з доповненнями до неї) та наданих раніше суду першої інстанції письмових поясненнях.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як судом першої інстанції, так і під час апеляційного провадження встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області від 20.04.2005 р. у справі №35/142-05 позов ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Продакшн трейдз компані" на користь позивача 2214333,60 грн. заборгованості, 1365191,07 грн. не отриманого прибутку, 1700,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з ТОВ "Продакшн трейдз компані" на користь ТОВ "інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" в натурі 941,66 м. кв. житлової площі у вигляді квартир, які розташовані в будинку по пр-ту Косіора, 122 у м. Харкові.

Відповідно до змісту позовних вимог, викладених у позовній заяві ТОВ «ІБФ «ВБК», 20 квітня 2000 року між ТОВ Інвестиційно-будівельна фірма „ВБК" та ТОВ „Продакшн трейдз компані" було укладено договір № 9 на будівництво житла в порядку пайової участі. За змістом копії цього договору (з додатком), яка міститься в матеріалах справи (Т. 1, а.с. 18-23), відповідач зобов'язувався збудувати та передати у власність позивача 6518,4 кв.м. у житловому будинку №122 по просп.Косіора у м. Харкові на умовах пайової участі позивача у будівництві зазначеного об'єкту. Відповідно до п. 2.1 зазначеного договору (в копії, що міститься у матеріалах справи) передбачалося, що вартість, яку позивач мав сплатити відповідачу за збудоване житло, становила 800 грн. за 1 кв.м. житла. Таким чином, сума договору № 9 від 20 квітня 2000 року, за твердженням позивача, становить 5 214 720 грн. 00 коп.

Разом з тим, відповідач у заяві про перегляд рішення по розглядуваній справі за нововиявленими обставинами вказує, що 21 квітня 2009 року, ліквідатор як повноважний виконавчий орган відповідача дізнався, що в рамках розслідування кримінальних справ порушених у відношенні посадових осіб ТОВ „Продакшн трейдз компані" та ТОВ „Інвестиційно-будівельна фірма „ВБК" було проведено декілька почеркознавчих експертиз. Результатами цих експертиз, зокрема, доводиться, що договір № 9 від 20 квітня 2000 року з додатком № 1 до нього підписаний не директором відповідача Харшевим СІ., а іншою особою.

Як судом першої інстанції, так і під час апеляційного провадження встановлено, що відповідно до змісту наданої на вимогу суду Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром ГУМВС України в Харківській області засвідченої копії висновку почеркознавчої експертизи № 231 від 10.11.2006р. (Т. 7, а.с. 24-31) підпис від імені директора ТОВ „Продакшн трейдз компані" Харшева Сергія Івановича на договорі № 9 від 20 квітня 2000 року на будівництво житла в порядку пайової участі та на додатку № 1 до цього договору не містить достатньої кількості співпадаючих ознак, які б дали підстави для висновку про те, що цей підпис виконаний саме Харшевим Сергієм Івановичем. При цьому одночасне дослідження експертом на підставі тих самих порівняльних зразків двох актів приймання-передачі, датованих 02.04.2003 р., за якими позивач передав першому відповідачу 13 квартир в будинку № 122 по проспекту Косіора у м. Харкові, дозволило експерту дійти чіткого висновку про належність відповідних підписів на вказаних актах приймання-передачі тринадцяти квартир, датованих 02.04.2003 р., громадянину Харшеву СІ., який обіймав на час їх підписання посаду директора відповідача.

Як правильно вказано судом першої Інстанції, відповідно до пп. 4, 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, а договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу лише щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 44 Цивільного кодексу УРСР 1963 р., який був чинним на дату, зазначену на договорі № 9 від 20 квітня 2000 року на будівництво житла в порядку пайової участі, угоди юридичних осіб між собою мають укладатися в письмовій формі. Згідно із ч. 1 ст. 44 Цивільного кодексу УРСР 1963 р. письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають. Відповідно до ст. 29 Цивільного кодексу УРСР 1963 р. юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням). Згідно із ч. 1 ст. 62 Закону України «Про господарські товариства»виконавчим органом товариства з обмеженою відповідальністю є дирекція (колегіальний орган) чи директор (одноосібний орган). Як судом першої інстанції, так і під час апеляційного провадження встановлено, що директором ТОВ „Продакшн трейдз компані" станом на 20 квітня 2000 року був громадянин Харшев Сергій Іванович, що сторонами не заперечується.

Як зазначила Президія Вищого господарського суду України в абз. 2 п. 9 роз'яснення від 12.03.1999 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може згідно зі статтею 48 Цивільного кодексу УРСР 1963р. бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону. Зазначене у повному обсязі стосується також і випадків, коли особа, яка дійсно підписала угоду від імені юридичної особи, не встановлена. За змістом ст. 48 Цивільного кодексу УРСР 1963 р. угода, що не відповідає вимогам закону, є недійсною, тобто така угода є нікчемною. У випадку, коли договір не відповідає вимогам закону, сторона не може вимагати судового захисту його виконання незалежно від того, чи визнаний такий договір недійсним відповідним рішенням суду (саме така позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 27.03.2001 р. № 04-1/11-7/60).

Таким чином, судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що оскільки відповідно до висновку почеркознавчої експертизи №231 від 10.11.2006р. (Т. 7, а.с. 24-31), проведеної Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром ГУМВС України в Харківській області, підпис від імені директора ТОВ „Продакшн трейдз компані" Харшева Сергія Івановича на договорі № 9 від 20 квітня 2000 року на будівництво житла в порядку пайової участі та на додатку № 1 до цього договору не містить достатньої кількості співпадаючих ознак, які б дали підстави для висновку про те, що цей підпис виконаний саме Харшевим Сергієм Івановичем, а позивач не надав суду будь-яких доказів які б дозволили дійти однозначного висновку про підписання вказаного договору (з додатками) уповноваженою на це відповідачем особою, вищевказаний договір № 9 від 20 квітня 2000 року на будівництво житла в порядку пайової участі, за змістом якого відповідач зобов'язувався збудувати та передати у власність позивача 6518,4 кв.м. у житловому будинку №122 по просп.Косіора у м. Харкові, є недійсним (нікчемним) як такий, що не відповідає вимогам закону. З тих самих причин є недійсним (нікчемним) як такий, що не відповідає вимогам закону, також і додаток № 1 (перелік квартир у житловому будинку №122 по просп.Косіора у м. Харкові) до цього договору.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що будь-які вимоги позивача до відповідача, які ґрунтуються на вищевказаному договорі № 9 від 20 квітня 2000 року на будівництво житла в порядку пайової участі, є юридично нікчемними (неіснуючими) й не підлягають судовому захисту. Таким чином, судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача (ТОВ „Продакшн трейдз компані") на користь позивача (ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК") в натурі 941,66 кв.м. житлової площі у вигляді квартир, розташованих у житловому будинку №122 по просп.Косіора у м.Харкові, та в частині стягнення з відповідача (ТОВ „Продакшн трейдз компані") на користь позивача (ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК") нестриманого прибутку в сумі 993 451,70 гривень позбавлені фактичної та юридичної підстави. Внаслідок цього заява ТОВ „Продакшн трейдз компані" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2005 р. у справі №35/142-05 в частині задоволення відповідних вимог про стягнення житлової площі в натурі та стягнення нетриманого прибутку у сумі 993 451,70 грн. є обґрунтованою та правильно задоволена у відповідній частині оскаржуваним рішенням суду першої інстанції.

Посилання позивача на те, що шляхом підписання актів приймання-передачі квартир від 02.04.2004 р. відповідач фактично визнав договір № 9 від 20.04.2000 р., колегія суддів оцінює критично й відхиляє з таких підстав. Як судом першої інстанції, так і під час апеляційного провадження встановлено, що ТОВ «Продакшн Трейдз Компані»дійсно передало ТОВ «ІБФ «ВБК»в будинку по просп. Косіора, 122 у місті Харкові 13 квартир загальною площею 743,48 кв.м. за двома актами від 02.04.2003 року. Однак посилання в цих актах приймання-передачі квартир на договір № 9 від 20.04.2000 р. не може бути підставою для висновку про схвалення цими актами договору № 9 від 20.04.2000 р., копія якого подана позивачем (Т. 1, а.с. 18-23), адже за цими актами загальна вартість переданих 13 квартир становить 855 002,00 гривень, тобто 1150,00 гривень за 1 кв.м., а не 800,00 гривень за 1 кв.м. як стверджується позивачем і зазначено у поданій позивачем копії договору № 9 від 20.04.2000 р. (Т. 1, а.с. 18-23). При цьому сторони не надали суду належних доказів існування іншого, ніж поданий суду позивачем (Т. 1, а.с. 18-23), договору № 9 від 20.04.2000 р.

Як судом першої інстанції, так і під час апеляційного провадження встановлено, що відповідно до змісту наданої на вимогу суду Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром ГУМВС України в Харківській області засвідченої копії висновку почеркознавчої експертизи №235 від 19.11.2006р. (Т. 7, а.с. 5-21) підпис від імені директора ТОВ „Продакшн трейдз компані" Харшева Сергія Івановича на договорі підряду б/н від 31 березня 2003 року (в графі «Замовник»), на довідці про вартість виконаних підрядних робіт до нього за червень 2003 року (в графі «Замовник») та на акті № 1 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2003 року (в графі «Прийняв замовник») не містить достатньої кількості співпадаючих ознак, які б дали підстави для висновку про те, що цей підпис виконаний саме Харшевим Сергієм Івановичем. При цьому одночасне дослідження експертом на підставі тих самих порівняльних зразків одного з Інших поданих на експертизу документів (видаткової накладної №РН-0000025 від 30.05.2003 р.), дозволило експерту дійти чіткого висновку про належність відповідних підписів на вказаних актах приймання-передачі тринадцяти квартир, датованих 02.04.2003 р., громадянину Харшеву СІ., який обіймав на час їх підписання посаду директора відповідача.

Як правильно вказано судом першої інстанції, відповідно до пп. 4, 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, а договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу лише щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 44 Цивільного кодексу УРСР 1963 р., який був чинним до 01.01.2004 р,, угоди юридичних осіб між собою мають укладатися в письмовій формі. Згідно із ч. 1 ст. 44 Цивільного кодексу УРСР 1963 р. письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають. Відповідно до ст. 29 Цивільного кодексу УРСР 1963 р. юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням). Згідно із ч. 1 ст. 62 Закону України «Про господарські товариства»виконавчим органом товариства з обмеженою відповідальністю є дирекція (колегіальний орган) чи директор (одноосібний орган). Як судом першої інстанції, так і під час апеляційного провадження встановлено, що директором ТОВ „Продакшн трейдз компані" у березні-червні 2003 року був громадянин Харшев Сергій Іванович, що сторонами не заперечується.

Як зазначила Президія Вищого господарського суду України в абз. 2 п. 9 роз'яснення від 12.03.1999 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може згідно зі статтею 48 Цивільного кодексу УРСР 1963р. бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону. Зазначене у повному обсязі стосується також і випадків, коли особа, яка дійсно підписала угоду від імені юридичної особи, не встановлена. За змістом ст. 48 Цивільного кодексу УРСР 1963 р. угода, що не відповідає вимогам закону, є недійсною, тобто така угода є нікчемною. У випадку, коли договір (інший правочин) не відповідає вимогам закону, сторона не може вимагати судового захисту його виконання незалежно від того, чи визнаний такий договір (правочин) недійсним відповідним рішенням суду (саме така позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 27.03.2001 р. № 04-1/11-7/60).

Таким чином, судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що оскільки відповідно до висновку почеркознавчої експертизи №235 від 19.11.2006р. (Т. 7, а.с. 5-21), проведеної Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром ГУМВС України в Харківській області, підпис від імені директора ТОВ „Продакшн трейдз компані" Харшева Сергія Івановича на договорі підряду б/н від 31 березня 2003 року (в графі «Замовник»), на довідці про вартість виконаних підрядних робіт до нього за червень 2003 року (в графі «Замовник») та на акті № 1 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2003 року (в графі «Прийняв замовник») не містить достатньої кількості співпадаючих ознак, які б дали підстави для висновку про те, що цей підпис виконаний саме Харшевим Сергієм Івановичем, а позивач не надав суду будь-яких доказів які б дозволили дійти однозначного висновку про підписання вказаних договору, довідки про вартість виконаних робіт та акту приймання виконаних робіт уповноваженою на це відповідачем особою, вищевказаний договір підряду б/н від 31 березня 2003 року, за змістом якого позивач зобов'язувався здійснити кладку цегляних перегородок в житловому будинку №122 по просп.Косіора у м. Харкові із загальною вартістю робіт 979000,00 гривень, є недійсним (нікчемним) як такий, що не відповідає вимогам закону. З тих самих причин є недійсними (нікчемними) як такі, що не відповідають вимогам закону, також і довідка про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2003 року та акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2003 року на суму 978 955,00 гривень, за змістом яких вони складені на виконання вищевказаного договору підряду б/н від 31 березня 2003 року.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що будь-які вимоги позивача до відповідача, які ґрунтуються на вищевказаних договорі підряду б/н від 31 березня 2003 року, довідці про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2003 року та акті № 1 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2003 року на суму 978 955,00 гривень, є юридично нікчемними (неіснуючими) й не підлягають судовому захисту. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача (ТОВ „Продакшн трейдз компані") на користь позивача (ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК") заборгованості за договором підряду б/н від 31 березня 2003 року в сумі 978 955,00 гривень позбавлені фактичної та юридичної підстави. Внаслідок цього заява ТОВ „Продакшн трейдз компані" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2005 р. у справі №35/142-05 в частині задоволення відповідних вимог про стягнення заборгованості за договором підряду б/н від 31 березня 2003 року в сумі 978 955,00 гривень також є обґрунтованою та правильно задоволена у відповідній частині оскаржуваним рішенням суду першої інстанції.

Стосовно позовних вимог про стягнення прибутку, який позивач мав би отримати, але не отримав за договорами дольової участі в будівництві житла, укладених позивачем 25.12.2002 року з низкою фізичних осіб (Т. 1, а.с. 65-74), колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем не подано доказів того, що позивач мав законні та належні підстави розраховувати на отримання від відповідача квартир в житловому будинку №122 по просп.Косіора у м. Харкові для подальшого їх передання відповідним фізичним особам, адже договір № 9 від 20 квітня 2000 року на будівництво житла в порядку пайової участі, що зазначається позивачем в якості такої підстави, є недійсним (нікчемним) й не створює для сторін ніяких правових наслідків. Зазначене саме по собі є достатньою підставою для висновку про відсутність у позивача належних та законних очікувань отримання доходу за відповідними договорами дольової участі в будівництві з фізичними особами (Т. 1, а.с. 65-74), адже укладаючи ці договори позивач фактично розпорядився квартирами, власником яких він не був не маючи при цьому належних та законних підстав стати власником відповідних квартир.

Крім того, як судом першої інстанції, так і під час апеляційного провадження встановлено, що 02 березня 2009 року Харківським апеляційним господарським судом було винесено постанову по справі № 59/200-08 за позовом військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України до ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК», третя особа на стороні позивача ТОВ «Продакшн трейдз компані», якою, зокрема, було встановлено наступні факти:

а)          Відповідно до додаткової угоди № 9 від 20.04.2004 р. до договору № 28 від 12.06.1997 р., укладеного між ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК» та Східним регіональним управлінням Державної" прикордонної служби України, квартира № 86 в будинку № 122 по проспекту Косіора у м. Харкові підлягала передачі від ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК»на користь Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України; в подальшому актом від 01.07.2004 р. сторони вказаного договору оформили таку передачу квартири № 86 в будинку № 122 по проспекту Косіора у м. Харкові.

б)          Відповідно до додаткової угоди № 4 до договору № 50 від 29.11.1999 р., укладеного між ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК»та Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України, квартира № 88 в будинку № 122 по проспекту Косіора у м. Харкові підлягала передачі від ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК»на користь Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України; в подальшому актом від 01.07.2004 р. сторони вказаного договору оформили таку передачу квартири № 88 в будинку № 122 по проспекту Косіора у м. Харкові.

в)          Крім того, вищевказаною постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2009 р. по справі № 59/200-08 було встановлено, що щодо квартири № 16 в будинку № 122 по проспекту Косіора у м. Харкові також було оформлено її передачу за актом від 15.09.2004 р. від ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК»на користь Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на виконання договорів № 28 від 12.06.1997 р. та № 50 від 29.11.1999 р., укладених між ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК»та Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України.

Крім того, як випливає з пояснень громадян Гулькевич Т.А. (до укладання шлюбу з гр. Гулькевич В.В. - Міщенко Т.А.), Сарецян С.В., Морозова П.Є., Величко В.В., Клепач О.Г., Андрєєва О.М., Зумського В.М., які були надані ними співробітникам УБОЗ ГУМВС України в Харківській області й надані Слідчим управлінням ГУМВС України в Харківській області в завірених копіях на вимогу господарського суду Харківської області у справі № 40/09-10, зазначені громадяни не мали наміру та можливості реально придбати квартири в будинку № 122 по проспекту Косіора у м. Харкові, на які вони підписали договори дольової участі з позивачем.

Нарешті, як судом першої інстанції, так і під час апеляційного провадження встановлено, що у судовому засіданні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16.04.2009 р. у справі № 2-21/09 і представник ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК»Омельницька Т.В. (стор. 10 паперового відтворення запису судового засідання Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16.04.2009 р. у справі № 2-21/09 (Т. 5, а.с. 136-167), автентичність якого сторони не заперечують), і її директор Колак Євген Наумович (стор. 18-19 паперового відтворення запису судового засідання Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16.04.2009р. у справі № 2-21/09 (Т. 5, а.с. 136-167), автентичність якого сторони не заперечують) прямо зазначили, що мав місце факт укладання договору на дольову участь щодо квартири 92 по пр. Косіора з громадянином Величко Володимиром Володимировичем, але в подальшому такий договір було розірвано за взаємною згодою сторін на підставі додаткової угоди №1 від 18.12.2003 р.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені обставини свідчать, що у ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК»на час розгляду господарським судом першої інстанції справи № 35/142-05 був відсутній будь-який намір виконувати договори дольової участі від 25.12.2002р. з гр. Семибратським В.М. від (Т.1 а.с. 72), гр. Зумським В.М. (Т. 1 а.с. 67), гр. Сарецян С.В. (Т. 1 а.с.71), гр. Клепач О.Г. (Т. 1 а.с.65), гр. Величко В.В. (Т. 1 а.с.66), гр. Андрєєвим О.М. (Т. 1 а.с. 69), гр. Морозовим П.Є. (Т. 1 а.с. 73), гр.Міщенко Т.А. (Т. 1 а.с. 74) стосовно відповідних квартир. За таких умов суд першої інстанції зробив правильний висновок, що договори дольової участі від 25.12.2002 р., укладені позивачем з гр. Семибратським В.М. від (Т.1 а.с. 72), гр. Зумським В.М. (Т. 1 а.с. 67), гр. Сарецян С.В. (Т. 1 а.с.71), гр. Клепач О.Г. (Т. 1 а.с.65), гр. Величко В.В. (Т. 1 а.с.66), гр. Андрєєвим О.М. (Т. 1 а.с. 69), гр. Морозовим П.Є. (Т. 1 а.с. 73), гр.Міщенко Т.А. (Т. 1 а.с. 74), не можуть бути достатніми доказами завдання відповідачем позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди. Так само не можуть бути такими доказами договори дольової участі від 25.12.2002 р., укладені позивачем з гр. Лещенко В.А. (Т. 1 а.с. 70) та гр. Мирошниченко Р.В. (Т. 1 а.с. 68), адже позивач не надав суду жодних доказів того, що ці договори реально виконувалися їх сторонами чи їх сторони дійсно мали намір та можливість реально виконати ці договори.

За вказаних обставин заява ТОВ „Продакшн трейдз компані" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2005 р. у справі №35/142-05 в частині задоволення відповідних вимог про стягнення неотриманого прибутку за договорами дольової участі позивача з фізичними особами в сумі 371 740,00 гривень також є обґрунтованою та правильно задоволена у відповідній частині оскаржуваним рішенням суду першої інстанції.

Крім того, як судом першої інстанції, так і під час апеляційного провадження встановлено, що у судовому засіданні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16.04.2009 р. у справі № 2-21/09 представник ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК»Омельницька Т.В. зазначила, що «мав місце факт передачі квартир під номерами: 9,10,11,12,13,17,18,19,20 в будинку 122-а по пр Косіора, на загальну площу 570,4 кв.м. від ТОВ «ПТК»на користь ТОВ «ВБК», про що було складено відповідний акт від 16.03.04 р., але ТОВ «ВБК»повідомляє, що зазначені дії відбувались не на виконання договору № 9 на пайову участь, а в рахунок інших взаєморозрахунків між двома товариствами»(стор. 9-10 паперового відтворення запису судового засідання Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16.04.2009 р. у справі № 2-21/09 (Т. 5, а.с. 136-167), автентичність якого сторони не заперечують). При цьому представник ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК»Омельницька Т.В. в якості договорів в рахунок яких ТОВ «ІБФ «ВБК»були передані вищезазначені квартири, вказує на договори, позовні вимоги про стягнення за боргу за якими були предметом розгляду у справі № 35/142-05 й були задоволені рішенням господарського суду Харківської області у вказаній справі від 20.04.2005 р. В подальшому ці квартири були передані ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК»у власність територіальної громади м. Харкова, що не могло б відбутися, якщо б ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК»не вважало себе власником цих квартир. Зазначене свідчить про визнання ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК»в особі свого повноважного процесуального представника того факту, що в дійсності ТОВ «Продакшн Трейдз Компані»повністю виконало свої зобов'язання перед ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК»за наступними договорами: договором купівлі продажу №11/126 від 12.02.2002 (заборгованість відповідача, за твердженням позивача, становить 180007,20 грн.); договором купівлі-продажу №143 від 16.01.2003 (заборгованість відповідача, за твердженням позивача, становить 115098,00 грн.); договором купівлі-продажу №18 від 20.05.2003 (заборгованість відповідача, за твердженням позивача, становить 499999,50 грн.); договором купівлі-продажу б/н/231 від 22.11.2003 (заборгованість відповідача, за висновком суду у справі № 35/142-05, становить 328833,91 грн.); договором купівлі-продажу б/н/232 від 01.12.2003 (заборгованість відповідача, за твердженням позивача, становить 76111,99 грн.); договором купівлі-продажу б/н/233 від 05.12.2003 (заборгованість відповідача, за твердженням позивача, становить 35328,00 грн.).

Зазначений висновок підтверджується також і тією обставиною, що вищевказані твердження представника ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК»Омельницької Т.В. також підтвердив у судовому засіданні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова у справі № 2-21/09 допитаний в якості свідка громадянин Колак Євген Наумович, що є директором ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК», прямо зазначивши перед судом, що квартири під номерами: 9,10,11,12,13,17,18,19,20 в будинку 122-а по пр Косіора, передані ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК»Харківській міській ради, були раніше отримані від ТОВ «Продакшн Трейдз Компані» за актом від 16.03.2004          р. на погашення заборгованості за договорами, які наявні «в матеріалах справи за позовом 2005 року у судді Шведа»(стор. 25 паперового відтворення запису судового засідання Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 16.04.2009 р. у справі № 2-21/09 (Т. 5, а.с. 136-167), автентичність якого сторони не заперечують); адже рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2005 року у справі № 35/142-05 було постановлене саме суддею Шведом Е.Ю., і сторони не подали суду доказів, що існували ще будь-які інші справи за участю обох сторін, рішення в яких постановлювалися господарським судом Харківської області у складі судді Шведа Е.Ю.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме по собі визнання позивачем факту розрахунку за відповідними договорами купівлі-продажу за умови неподання сторонами письмових доказів такого виконання (акти приймання-передачі майна, платіжні доручення тощо) з боку відповідача не може бути підставою для скасування рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2005 р. у справі №35/142-05 в частині задоволення відповідних вимог про стягнення заборгованості за низкою договорів купівлі-продажу (а саме - договором купівлі продажу №11/126 від 12.02.2002 (заборгованість відповідача, за твердженням позивача, становить 180007,20 грн.); договором купівлі-продажу №143 від 16.01.2003 (заборгованість відповідача, за твердженням позивача, становить 115098,00 грн.); договором купівлі-продажу №18 від 20.05.2003 (заборгованість відповідача, за твердженням позивача, становить 499999,50 грн.); договором купівлі-продажу б/н/231 від 22.11.2003 (заборгованість відповідача, за висновком суду у справі № 35/142-05, становить 328833,91 грн.); договором купівлі-продажу б/н/232 від 01.12.2003 (заборгованість відповідача, за твердженням позивача, становить 76111,99 грн.); договором купівлі-продажу б/н/233 від 05.12.2003 (заборгованість відповідача, за твердженням позивача, становить 35328,00 грн.)).

За вказаних обставин суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні заяви ТОВ „Продакшн трейдз компані" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2005 р. у справі №35/142-05 в частині задоволення відповідних вимог про стягнення заборгованості за низкою договорів купівлі-продажу (а саме - договором купівлі продажу №11/126 від 12.02.2002 (заборгованість відповідача, за твердженням позивача, становить 180007,20 грн.); договором купівлі-продажу №143 від 16.01.2003 (заборгованість відповідача, за твердженням позивача, становить 115098,00 грн.); договором купівлі-продажу №18 від 20.05.2003 (заборгованість відповідача, за твердженням позивача, становить 499999,50 грн.); договором купівлі-продажу б/н/231 від 22.11.2003 (заборгованість відповідача, за висновком суду у справі № 35/142-05, становить 328833,91 грн.); договором купівлі-продажу б/н/232 від 01.12.2003 (заборгованість відповідача, за твердженням позивача, становить 76111,99 грн.); договором купівлі-продажу б/н/233 від 05.12.2003 (заборгованість відповідача, за твердженням позивача, становить 35328,00 грн.)).

Згідно ст. 112 Господарсько-процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові. Згідно з ст. 114 ГПК України, рішення і ухвали, що набрали законної сили і прийняті судом першої інстанції, переглядаються господарським судом, який прийняв ці судові рішення.

У відповідності до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.1981 № 1 "Про практику перегляду судами у зв'язку із нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" нововиявленими можуть розглядатись обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення судового рішення, але про них не знали і не могли знати заявник і суд. Не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені судом при вирішенні спору по суті. Також не можуть вважатись нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами.

Аналогічні рекомендації з питань застосування норм процесуального права дала господарським судам президія Вищого господарського суду України у пункті 1.1 Роз'яснення від 21.05.2002 № 04-5/563 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за ново виявленими обставинами", відповідно до якої виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII Господарського процесуального кодексу України.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що вони не були відомі заявнику, і по-третє ці обставини не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи. Днем виникнення нововиявлених обставин слід вважати день, коли вони стали або повинні були стати відомі заявникові. Якщо нововиявлена обставина пов'язана з вироком чи рішенням суду, днем виникнення такої обставини вважається день набрання законної сили вироком чи рішенням суду, які покладено в основу відповідного судового акта, або день коли заявникові стало чи повинно було стати відомо про набрання сили вироком чи рішенням.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що усі обставини, на які посилається заявник у своїй заяві про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2005 р. у справі № 35/142-05 (факт підписання договору №9 від 20.04.2000 р. (з додатком № 1 до нього), договору б/н на капітальне будівництво від 31.03.2003 р., а також акту звірки від 25.06.2003 р. невстановленою особою, визнаний керівником і представником позивача у судовому засіданні факт насправді наданого відповідачем позивачу виконання за низкою договорів купівлі-продажу та поставки, що були предметом розгляду у справі № 35/142-05, непоодинокі факти спроб позивача передати спірні квартири зовсім не тим особам, які були зазначені у позовній заяві та рішеннях судів у справі № 35/142-05, що свідчить про відсутність наміру виконання відповідних договорів позивача з фізичними особами) слід розглядати як нововиявлені, адже усі ці фактичні обставини мали місце на час розгляду справи у суді першої інстанції, а відповідні висновки експертиз, судові рішення та протоколи судових засідань є лише частиною системи джерел, з яких відповідач заявник дізнався про відповідні факти, а не самими фактами, обставинами, що насправді існували на час розгляду справи. При цьому джерела відомостей про нововиявлені обставини не є тотожними самим цим обставинам як фактичним даним, через що суд першої інстанції правильно оцінив критично й відхилив посилання позивача на те, що не можуть бути прийняті до уваги дані постанови Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2009 р. у справі № 59/200-08 щодо договорів позивача з органами Державної прикордонної служби України, які не були предметом дослідження у справі №35/142-05.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 15 квітня 2010 року у справі № 37/308-09 (н.р. 35/142-05) є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, поясненнях сторін та поданих ними доказах.

На підставі викладеного, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15 квітня 2010 року по справі № 37/308-09 (н.р. 35/142-05) залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Згідно з оригіналом

помічник судді

Титов А.О.

01.06.2010 року