Постанова № 10069966, 17.06.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2010 р.Справа № 30-9/92-07-2300

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Риковій О.М.

за участю прокурора: Лянна О.А. прокурор відділу прокуратури Одеської області

та представників сторін:

від Фізичної особи підприємця ОСОБА_1: не зявився

від КП „Южненське МБТІ”: Костецька С.І. за дорученням

від Южненської міської ради: не зявився

від ОСОБА_3: не зявився

від ОСОБА_4: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, Одеська область, м. Южне

на рішення господарського суду Одеської області

від 6 травня 2010 року

у справі № 30-9/92-07-2300

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, Одеська область, м. Южне

до Комунального підприємства "Южненське міське бюро технічної інвентаризації", Одеська область, м. Южне

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

Южненська міська рада Одеська область, м. Южне

ОСОБА_3, м. Одеса

ОСОБА_4, Одеська область, Роздільнянський район, с. Єгорівка,

про визнання права власності та зобов'язання його зареєструвати

В С Т А Н О В И Л А:

16.03.2007 року фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі позивач, ФОП) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства „Южненське міське бюро технічної інвентаризації” (далі відповідач, МБТІ) про визнання права власності та зобов'язання здійснити його державну реєстрацію.

Позов мотивований тим, що 25.02.2004 р. між позивачем та Южненською міською радою (далі Рада) був укладений договір оренди землі за умовами якого, Рада передала, а позивач прийняв у платне, строкове на 10 років, тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,2590 га, що розташована за адресою: Одеська область, м. Южне, район пляжно-паркової зони з метою розміщення на ній автостоянки для комерційного використання.

На зазначеній земельній ділянці позивач без належного дозволу та належним чином затвердженого проекту, самовільно, за власні кошти збудував нежитлове приміщення для охорони автостоянки загальною площею 32,2 кв. м.

Згідно технічного висновку ПП „Алекс” назване нежитлове приміщення знаходиться у задовільному технічному стані та придатне до подальшої експлуатації.

Але, відповідач не визнає за позивачем право власності на вказаний обєкт нерухомості та не здійснює його державну реєстрацію, у звязку з чим порушені права ФОП підлягають судовому захисту, а позов задоволенню у повному обсязі.

МБТІ позовні вимоги вважало необґрунтованими посилаючись на відсутність в нього правових підстав для визнання права власності на самочинно збудований обєкт нерухомості та державної реєстрації права власності на нього.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.04.2007 р. позов задоволений у повному обсязі та за ФОП визнано право власності на нежитловий обєкт нерухомості площею 32,2 кв. м., що розташований на земельній ділянці площею 0,2590 га за адресою: Одеська область, м. Южне, район пляжно-паркової зони та МБТІ зобовязано здійснити державну реєстрацію права власності за позивачем на вказаний обєкт нерухомого майна.

На підставі вищеназваного судового рішення ФОП за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 05.05.2007 р. продав вищезазначений обєкт нерухомості гр. ОСОБА_4, а останній за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 29.05.2009 р., в свою чергу, продав цей обєкт гр. ОСОБА_3

Постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2009 р. касаційне подання заступника прокурора Одеської області задоволено, рішення господарського суду Одеської області від 05.04.2007 р. скасовано, а справа передана на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Судовою ухвалою від 11.02.2010 р. до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучена Рада, а ухвалою від 08.04.2010 р. до участі в розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучені громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки рішення по справі може вплинути на їх права та обовязки.

Рада позовні вимоги вважала необґрунтованими та безпідставними посилаючись на те, що спірний обєкт нерухомості є самочинним будівництвом, що не прийнятий в експлуатацію.

ОСОБА_3 вважає себе добросовісним набувачем спірного обєкту нерухомості.

ОСОБА_4 своїх міркувань щодо предмету спору суду не надав та в судове засідання не зявився.

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.05.2010 р. (суддя Рога Н.В.) позовні вимоги ФОП залишені без задоволення.

Рішення суду мотивовано тим, що ФОП самочинно, без належного дозволу та належним чином затвердженого проекту, самовільно, за власні кошти збудував спірний обєкт нерухомості, якій до сьогоднішнього часу, у встановленому законом порядку в експлуатацію не прийнятий, на земельній ділянці власником якої є Рада, яка категорично заперечує проти визнання права власності на цей обєкт за позивачем.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального права та постановити нове рішення яким повністю задовольнити його позовні вимоги.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Всі учасники судового процесу були своєчасно та належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи, але скаржник, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представник Ради в судове засідання не зявились, про причини неявки суд не повідомили, з будь-якими клопотаннями до суду не звертались, а тому не скористались своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом, внаслідок чого справа була розглянута за їх відсутністю.

В судовому засіданні прокурор та представник МБТІ просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу ФОП без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції земельна ділянка площею 0,2590 га, що розташована за адресою: Одеська область, м. Южне, район пляжно-паркової зони належить на праві власності територіальній громаді м. Южне в особі Ради.

25.02.2004 р. між Радою та ФОП був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки за умовами якого Рада передала, а ФОП прийняв у платне, строкове на 10 років, тимчасове користування цю земельну ділянку з метою розміщення на ній автостоянки для комерційного використання.

Пунктом 9 названого договору передбачено, що ФОП має право за згодою Ради, визначеною окремою угодою сторін, проводити поліпшення земельної ділянки, зводити у встановленому законом порядку будівлі та споруди, закладати насадження без зміни цільового призначення земельної ділянки.

Ретельно дослідивши матеріали справи суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що окрема угода між ФОП і Радою щодо будівництва на орендованій земельній ділянці будь-яких будівель та споруд не укладалась, але ФОП без належного дозволу та належним чином затвердженого проекту збудував на цій земельній ділянці нежитлове приміщення загальною площею 32,2 кв. м.

Згідно ст. 29 Закону України „Про планування і забудову територій” здійснення будівельних робіт без дозволу на виконання будівельних робіт або його переадресації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законодавством, у звязку з чим суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що спірний обєкт нерухомості є самочинним будівництвом, оскільки збудований без належного дозволу та належним чином затвердженого проекту.

Доказів того, що спірний обєкт нерухомості в установленому законом порядку прийнятий та введений в експлуатацію в матеріалах справи не міститься та їх, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, позивачем суду не надано, внаслідок чого технічний висновок ПП „Алекс” про те, що спірне нежитлове приміщення знаходиться у задовільному технічному стані та придатне до подальшої експлуатації до уваги прийнятим бути не може, оскільки не є належним та допустимим доказом у справі.

Згідно ст. 375 ЦК України, саме власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам, а таким власником земельної ділянки на якій відбулось самочинне будівництво, як зазначалося вище, є територіальна громада м. Южне в особі Ради відповідно до п. „б” ст. 80 та ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України, яка категорично заперечує проти визнання права власності на самочинний обєкт нерухомості за позивачем або будь-якою іншою особою.

У спорах про визнання права власності на об'єкти нерухомості, споруджені на орендованій земельній ділянці, слід зважати на положення ст. 95 Земельного кодексу України та ст. 25 Закону України "Про оренду землі", згідно яких орендар як тимчасовий землекористувач з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення, має право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі та споруди лише за умови письмової згоди на це орендодавця та дотримання установленого законодавством порядку, у звязку з чим підстави для визнання права власності за особою, що здійснила самочинне будівництво обєкту нерухомості на орендованій земельній ділянці, в порядку ч. ч. 4, 5 ст. 376 ЦК України відсутні, внаслідок чого суд першої інстанції підставне залишив позовні вимоги ФОП без задоволення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

В порядку ст. ст. 44, 49 ГПК України колегія суддів вважає за необхідне стягнути з позивача до Державного бюджету України 34 грн. недоплаченого державного мита за подану та розглянуту апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 99, 101105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 06.05.2010 року у справі № 30-9/92-07-2300 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Южне, Одеської області без задоволення.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, інд. номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у відділені ПІБ України у м. Южне МФО 311125, код ЄДРПОУ 22507159) до Державного бюджету України (рахунок: 31114095700008, банк:ГУДКУ в Одеській області, отримувач: ГУДКУ в Одеській області, МФО: 828011, ЄДРПОУ: 23213460) 34 грн. недоплаченого державного мита за подану та розглянуту апеляційну скаргу.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В.Шевченко

Суддя В.В.Бєляновський

Суддя В.В.Мирошниченко