Постанова № 10069861, 11.06.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2010 р.Справа № 33/26-10-549

          Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Кубік О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 11.06.2010 року:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Панекіна Н.Ю., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Діоком”

на рішення господарського суду Одеської області від 21.04.2010 року

по справі № 33/26-10-549

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерграндмарк”

до відповідача: Приватного підприємства „Діоком”

про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна

          В судовому засіданні від 11 червня 2010 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтерграндмарк” (далі –позивач, ТОВ „Інтерграндмарк”) звернулось з позовом до Приватного підприємства „Діоком” ( далі –відповідач, ПП „Діоком”) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих будівель (військового містечка), які розташовані за адресою: Одеська область м. Ізмаїл, вул. Нахимова, 176, укладеного 04.11.2009 року між ТОВ „Інтерграндмарк” та ПП „Діоком”.

19.04.2010 року позивач уточнив позовні вимоги, виклавши їх в наступній редакції: „Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилих будівель (військового містечка), які розташовані за адресою: Одеська область м. Ізмаїл, вул. Нахимова, 176, укладений 04.11.2009 року між ТОВ „Інтерграндмарк” та ПП „Діоком”; витребувати від ПП „Діоком” на користь ТОВ „Інтерграндмарк” нерухоме майно –нежилі будівлі (військового містечка), яке складається з :літ. „А”- прохідна цегельна площею 21,2 кв.м.; літ. „Б” - склад цегельний площею 321,6 кв.м.; літ „В” –овочесховище цегельне площею 157,9 кв.м; літ. „Д” –санчастина цегельна площею 213,8 кв.м.; літ. „Е” –їдальня цегельна площею 796,20 кв.м; літ. „Ж” –станція перекачки цегельна площею 28,6 кв.м.; літ. „И” –казарма цегельна площею 1039,3 кв.м; літ. „К” –казарма цегельна площею 1071,1 кв.м.; літ. „Л” котельня цегельна площею 184,8 кв.м.; 1-5 –надвірні споруди, і які розташовані за адресою: Одеська область м. Ізмаїл, вул. Нахимова, 176 та які належать ПП „Діоком” на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Єфіменко М.Д. 04.11.2009 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.04.2010 року по справі № 33/26-10-549 (суддя Мазур Д.Т.) позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу розташованих у місті Ізмаїл Одеської області по вул. Нахімова 176 нежилих будівель та споруд, зазначених у технічній документації Ізмаїльського бюро технічної інвентаризації: літ. „А”- прохідна цегельна площею 21,2 кв.м.; літ. „Б” - склад цегельний площею 321,6 кв.м.; літ „В” –овочесховище цегельне площею 157,9 кв.м; літ. „Д” –санчастина цегельна площею 213,8 кв.м.; літ. „Е” –їдальня цегельна площею 796,20 кв.м; літ. „Ж” –станція перекачки цегельна площею 28,6 кв.м.; літ. „И” –казарма цегельна площею 1039,3 кв.м; літ. „К” –казарма цегельна площею 1071,1 кв.м.; літ. „Л” котельня цегельна площею 184,8 кв.м.; 1-5 –надвірні споруди, і які розташовані за адресою: Одеська область м. Ізмаїл, вул. Нахимова, 176 та які належать ПП „Діоком” на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 04.11.2009 року від імені ТОВ „Інтерграндмарк” (м. Одеса вул. Маразліївська 14б кв. 5 ІК 34931079) громадянином Смаглій Д.П. та Приватним підприємством „Діоком” (67806 Одеська область Овідіопольський район смт. Авангард, вул. Базова, 1 ІК 33723593); зобов’язано ПП „Діоком” (67806 Одеська область Овідіопольський район смт. Авангард, вул. Базова, 1 ІК 33723593) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Інтерграндмарк” (м. Одеса вул. Маразліївська 14б кв. 5 ІК 34931079) зазначені в технічній документації Ізмаїльського бюро технічної інвентаризації розташовані у місті Ізмаїл Одеської області по вул. Нахімова 176 нежилі будівлі та споруди: літ. „А”- прохідна цегельна площею 21,2 кв.м.; літ. „Б” - склад цегельний площею 321,6 кв.м.; літ „В” –овочесховище цегельне площею 157,9 кв.м; літ. „Д” –санчастина цегельна площею 213,8 кв.м.; літ. „Е” –їдальня цегельна площею 796,20 кв.м; літ. „Ж” –станція перекачки цегельна площею 28,6 кв.м.; літ. „И” –казарма цегельна площею 1039,3 кв.м; літ. „К” –казарма цегельна площею 1071,1 кв.м.; літ. „Л” котельня цегельна площею 184,8 кв.м.; 1-5 –надвірні споруди.

Рішення суду мотивовано наступним: - оспорюваний договір укладено в порушення вимог ст. ст. 525, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, положень договору купівлі-продажу від 13.09.2008 року; - громадянин Смаглій Д.П., не маючи належних повноважень на представництво інтересів ТОВ „Інтерграндмарк”, скориставшись відсутністю відповідних змін в установчих документах ТОВ „Інтерграндмарк” щодо належного засновника товариства - Дімітрієва В.Ф. та з метою заволодіння відчуженими за договором купівлі-продажу корпоративними та майновими правами самочинно присвоїв собі повноваження засновника ТОВ „Інтерграндмарк” та уклав з ПП „Діоком” від імені товариства за своїм підписом договір купівлі-продажу нерухомого майна від 04.11.2009 року; - оспорюваний договір містить також неправдиві положення щодо того, що він не порушує права третіх осіб на відчужене майно; - договір купівлі-продажу від 04.11.2009 року слід визнати недійсним як укладений з порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів належного власника корпоративних та майнових прав одноосібного засновника ТОВ „Інтерграндмарк” громадянина Дімітрієва В.Ф.; за відсутністю у громадянина Смаглія Д.П. на дату укладення оспорюваного договору корпоративних та майнових прав ТОВ „Інтерграндмарк”, які було відчужено за договором купівлі-продажу від 13.09.2008 року; - матеріалами справи підтверджено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 04.11.2009 року підписаний особою, яка не мала необхідного обсягу право, - дієздатності; - враховуючи, що нерухоме майно за оспорюваним договором купівлі-продажу від 04.11.2009 року вибуло з володіння ТОВ „Інтерграндмарк” без належного волевиявлення громадянина Дімітрієва В.Ф., позовні вимоги про витребування майна у ПП „Діоком”, яке було введено в оману громадянином Смаглієм Д.П. щодо дійсності його повноважень по розпорядженню майновими правами ТОВ „Інтерграндмарк”, є такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду від 21.04.2010 року, ПП „Діоком” звернулось з апеляційною скаргою, в якій вказує про порушення місцевим господарським судом норм діючого законодавства України, які повинні бути застосовані при вирішенні спірних відносин.

Серед доводів апеляційної скарги ПП „Діоком” наводить наступні: - в оскаржуваному рішенні суд не вказав відповідної норми права, згідно з якою спірний правочин можна вважати недійсним; - при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу від 04.11.2009 року було дотримано всі вимоги, які встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України; - судом не враховано положення ст. ст. 4, 7 Закону України „Про господарські товариства”, ст. ст. 16, 17 , 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”; ст. ст. 82, 83 Господарського кодексу України, ст. ст. 89, 92 Цивільного кодексу України; - висновок суду щодо протиправності дій громадянина Смаглія Д.П. і з цієї підстави визнання судом недійсним договору купівлі-продажу від 04.11.2009 року є неправомірними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту протиправності дій громадянина Смаглія Д.П.; - судом невірно витлумачено норми діючого законодавства щодо корпоративних прав.

З викладених підстав скаржник просить рішення від 21.04.2010 року скасувати, в позові ТОВ „Інтерграндмарк” відмовити.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 31.07.2007 року корпорація „Укрінмаш” продала за конкурсом, а ТОВ „Інтерграндмарк” придбало об’єкт –нежилі будівлі (військове містечко), яке складається з літ. „А”- прохідна цегельна площею 21,2 кв.м.; літ. „Б” - склад цегельний площею 321,6 кв.м.; літ „В” –овочесховище цегельне площею 157,9 кв.м; літ. „Д” –санчастина цегельна площею 213,8 кв.м.; літ. „Е” –їдальня цегельна площею 796,20 кв.м; літ. „Ж” –станція перекачки цегельна площею 28,6 кв.м.; літ. „И” –казарма цегельна площею 1039,3 кв.м; літ. „К” –казарма цегельна площею 1071,1 кв.м.; літ. „Л” котельня цегельна площею 184,8 кв.м.; 1-5 –надвірні споруди, що розташовані за адресою: місто Ізмаїл Одеської області вулиця Нахимова, 176. Ринкова вартість майна (без ПДВ) відповідно до висновку про незалежну оцінку складає 715103,00 грн. Майно продано за 1140 000,00грн. (в тому числі ПДВ 190000,00 грн.).

З наявної в матеріалах справи фотокопії дублікату договору купівлі-продажу від 13.09.2008 року вбачається, що громадянин Смаглій Д.П. продав належну йому частку 100%, що становить 40000,00 грн., у статутному капіталі ТОВ „Інтерграндмарк”, а покупець Дімітрієв В.Ф. придбав вказану частку у статутному капіталі та майні товариства; вищевказана частка належить продавцю відповідно до статуту ТОВ „Інтерграндмарк”. Продаж частки 100 % у статутному капіталі (фонді) та майні ТОВ „Інтерграндмарк” за домовленістю сторін вчиняється за 40000,00 грн., які у вказаній сумі продавець отримав від покупця повністю до підписання вказаного договору.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії Статуту ТОВ „Інтерграндмарк” (дата реєстрації змін до установчих документів проведено 07.09.2009 року, номер запису 15561050004026122) засновник (Єдиний учасник) та нові Учасники (у разі їх прийняття) надалі називаються учасники. Якщо Учасником товариства є одна особа, вона визнається Єдиним Учасником відповідно до п. 1.4 статуту.

Згідно пунктів 6.11, 6.12 Статуту розмір статутного капіталу складає 40000,00 грн., частка учасника Смаглія Д.П. складає 100 %

Єдиним Учасником товариства є Смаглій Дмитро Петрович.

04 листопада 2009 року між ТОВ „Інтерграндмарк” (продавець) в особі засновника громадянина України Смаглія Д.П., що діє на підставі статуту, зареєстрованого держаним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради 07.09.2009 року, номер реєстрації 15561050004026122, та Приватним підприємством „Діоком” (покупець) в особі засновника громадянина України Алманідіс Д.Е., що діє на підставі статуту, зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Овідіопольської райдержадміністрації Одеської області 02.11.2009року, номер реєстрації 1543805 000 40 00997, укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець продав і зобов’язується передати у власність покупця, а покупець –купив і зобов’язується прийняти відповідно до вимог цього договору об’єкт –нежилі будівлі (військове містечко), яке складається з: літ. „А”- прохідна цегельна площею 21,2 кв.м.; літ. „Б” - склад цегельний площею 321,6 кв.м.; літ „В” –овочесховище цегельне площею 157,9 кв.м; літ. „Д” –санчастина цегельна площею 213,8 кв.м.; літ. „Е” –їдальня цегельна площею 796,20 кв.м; літ. „Ж” –станція перекачки цегельна площею 28,6 кв.м.; літ. „И” –казарма цегельна площею 1039,3 кв.м; літ. „К” –казарма цегельна площею 1071,1 кв.м.; літ. „Л” котельня цегельна площею 184,8 кв.м.; 1-5 –надвірні споруди, що розташовані за адресою: місто Ізмаїл Одеської області вулиця Нахимова, 176.

Право власності на вищевказане майно надходить до покупця за цим договором на умовах повного розрахунку за цим договором з моменту державної реєстрації договору (пункт 15 договору від 04.11.2009 року).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно 06.11.2009 року за Приватним підприємством „Діоком” зареєстровано право власності на нежилі об’єкти (військове містечко) за адресою: Одеська область м. Ізмаїл вул. Нахімова буд, 176 (номер запису 137 в книзі 2б); форма власності –приватна; частка –1/1; дата прийняття рішення про реєстрацію права власності –06.11.2009 року.

Суд першої інстанції, задовольнивши в повному обсязі позов ТОВ „Інтерграндмарк” в оскаржуваному рішенні дійшов неправильних висновків про обґрунтованість та законність заявлених позовних вимог, неповно встановив обставини, що мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального закону –ст. ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України при оцінці доказів, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права –ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення.

Насамперед, суд першої інстанції залишив поза увагою положення законодавства відносно того, що зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 04.11.2009року, позивач послався на договір купівлі –продажу від 13.09.2008 року, укладений між громадянином Смаглієм Д.П. та громадянином Дімітрієвим В.Ф., за яким було здійснено відчуження належної громадянину Смаглію Д.П. 100% частки у статутному капіталі (фонді) ТОВ „Інтерграндмарк”, внаслідок чого, за твердженнями позивача, громадянин Смаглій Д.П. не мав повноважень на укладення та підписання оспорюваної угоди купівлі-продажу від 04.11.2009 року.

Втім, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 4 Закону України „Про господарські товариства” установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства. Установчі документи повинні також містити відомості, передбачені статтями 37, 51, 65, 67 і 76 цього Закону.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського кодексу України установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, інші відомості, передбачені статтею 57 цього Кодексу.

Статтею 7 Закону України „Про господарські товариства” встановлено, що зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства. Товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Відповідно до ч. 4 ст. 83 Господарського кодексу України (в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі - продажу від 13.09.2008 року) зміни, які сталися в установчих документах господарського товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Частина 2 статті 17 вказаного Закону (в редакції, що діяла станом на 04.11.2009 року) встановлювала, що в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості щодо переліку засновників (учасників) юридичної особи: повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи; організаційно-правова форма; центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство або частка держави у статутному фонді юридичної особи, якщо ця частка становить не менше 25 відсотків; місцезнаходження юридичної особи; перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім'я, місце проживання, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; види діяльності; прізвище, ім'я, по батькові та ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори; дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Таким чином, діючими нормами вказаного вище законодавства передбачалась обов’язкова реєстрація змін в установчих документах щодо складу засновників юридичної особи, органу управління юридичної особи, а також відомостей про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Матеріали справи не містять доказів наявності в Єдиному державному реєстрі відомостей щодо внесення відповідних змін до установчих документів ТОВ „Інтерграндмарк” станом на дату укладення оспорюваного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.11.2009 року.

Колегія суддів зазначає, що згідно з наявним у матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 06.07.2009 року керівником ТОВ „Інтерграндмарк” та його засновником є Смаглій Дмитро Петрович; відомості щодо обмежень представництва від імені юридичної особи –відсутні.

З викладених підстав, відповідач цілком слушно посилається на ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Позивачем не надано доказів на підтвердження твердження щодо обізнаності відповідача про існування будь-яких обмежень повноважень громадянина Смаглія Д.П. щодо представництва інтересів ТОВ „Інтерграндмарк”

Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” (в редакції, що діяла станом на 04.11.2009 року) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Згідно ч. 5 ст. 89 Цивільного кодексу України зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, - з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

Вирішивши спір на користь ТОВ „Інтерграндмарк”, суд першої інстанції не врахував викладені положення ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” та ч. 5 ст. 89 Цивільного кодексу України, дійшовши хибного висновку про втрату громадянином Смаглієм Д.П. статусу учасника ТОВ „Інтерграндмарк” у встановленому законом порядку та відсутність у нього необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки тільки відомості з Єдиного державного реєстру можуть бути доказами цих обставин.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав про протиправність дій громадянина Смаглія Д.П. при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу від 04.11.2009 року.

Втім, матеріали справи не містять допустимих доказів на підтвердження вказаного висновку суду, що свідчить про його безпідставність.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено наявності підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.11.2009 року та зобов’язання відповідача передати отримане за цим договором майно.

З викладених підстав колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги щодо скасування рішення від 21.04.2010 року є такими, що підлягають задоволенню; рішення господарського суду Одеської області від 21.04.2010 року підлягає скасуванню в зв’язку з невідповідністю його висновків фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права при його прийнятті, з прийняттям нового рішення про відмову ТОВ „Інтерграндмарк” в позові.

Викладена скаржником в апеляційній скарзі вимога про скасування заходів до забезпечення позову судовою колегією відхиляється, оскільки заходи до забезпечення позову ТОВ „Інтерграндмарк” вжито не при ухваленні оскаржуваного рішення, а відповідно до ухвали господарського суду Одеської області від 19.04.2010 року, що не позбавляє скаржника права звернутися до господарського суду з заявою в порядку ст. 68 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання ТОВ „Інтерграндмарк”, яке надійшло 11.06.2010 року через канцелярію Одеського апеляційного господарського суду (вхідний № 1010 Д3), про відкладення розгляду справи на іншу дату задоволенню не підлягає як не підтверджене доказами.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити

Рішення господарського суду Одеської області від 21.04.2010 року по справі № 33/26-10-549 скасувати.

У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя:                               Т.Я. Гладишева

Суддя:                                         Я.Ф. Савицький

Суддя:                                         О.Т. Лавренюк