Постанова № 10069377, 01.06.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2010 р.Справа № 13/230-09-5599

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання Горлачові Ю.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача-1: не з’явився

від відповідача-2: Мороз Р.М., довіреність від 28.04.2010р. №ДВ/04-165

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ДВ нафтогазовидобувна компанія”

на рішення господарського суду Одеської області від 10 березня 2010 року

у справі №13/230-09-5599

за позовом Акціонерного товариства закритого типу „Виробниче об’єднання „Облпаливо”

до відповідачів: 1. Одеської залізниці;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „ДВ нафтогазовидобувна компанія”

про стягнення 5676 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство закритого типу „Виробниче об’єднання „Облпаливо” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці 5676 грн. вартості недостачі вантажу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.12.2009р. (а.с. 20) до участі у справі в якості іншого відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „ДВ нафтогазовидобувна компанія”

Рішенням господарського суду Одеської області від 10 березня 2010 року у справі №13/230-09-5599 (суддя Панченко О.Л.) позов АТЗТ „Виробниче об’єднання „Облпаливо” задоволено частково. Стягнуто з ТОВ „ДВ нафтогазовидобувна компанія” на користь позивача 1921,78 грн. боргу, 34,54 грн. держмита, 79,90 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В задоволенні позовних вимог про стягнення з Одеської залізниці вартості недостачі вантажу відмовити.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином доведено, що недостача вантажу виникла при перевезенні, про що свідчать комерційний акт від 09.07.2009р. №БК391594/8, акти загальної форми від 03.07.2009р. №15664, №15666, акт про технічний стан вагону від 09.07.2009р. №6, у зв’язку з чим відповідно до ст.ст. 110-111, 113 Статуту залізниць України збитки від нестачі вантажу підлягають стягненню з вантажовідправника та перевізника в рівних частках. Між тим, в матеріалах справи відсутні будь-які документи вантажовідправника про вартість відправленого у вагоні №66823626 вантажу, а отже на підставі ст.ст. 114-115 Статуту залізниць України позовні вимоги АТЗТ „Виробниче об’єднання „Облпаливо” до Одеської залізниці задоволенню не підлягають. Таким чином, місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги лише до вантажовідправника (ТОВ „ДВ нафтогазовидобувна компанія”), стягнувши з останнього 1921,78 грн. вартості недостачі вантажу.

ТОВ „ДВ нафтогазовидобувна компанія” (відповідач-2) із рішенням суду першої інстанції не згодне, в апеляційній скарзі просить його скасувати, з посиланням при цьому на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. За доводами скаржника ТОВ „ДВ нафтогазовидобувна компанія” є неналежним відповідачем по справі, оскільки не пов’язане з позивачем жодними договірними відносинами. При цьому скаржник вважає, що відповідальність за недостачу вантажу повинна нести Одеська залізниця, оскільки немає жодних доказів відсутності вини останньої у недостачі вантажу.

21.05.2010р. за вх.№869-Д1 апеляційний господарський суд отримав від скаржника додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких відповідач-2 ще раз обґрунтував доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача-1 (Одеської залізниці) у судовому засіданні 11.05.2010р. надав пояснення, згідно з якими відповідач-1 не погоджується з апеляційною скаргою ТОВ „ДВ нафтогазовидобувна компанія”, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду –без змін.

Позивач (АТЗТ „Виробниче об’єднання „Облпаливо”) в судові засідання не з’явився, про час і місце судових засідань повідомлений господарським судом апеляційної інстанції належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштового відправлення від 16.04.2010р. та від 12.05.2010р. Окрім того, в судове засідання 01.06.2010р. не з’явився і представник відповідача-1 (Одеської залізниці), який також належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ТОВ „ДВ нафтогазовидобувна компанія” за відсутністю представників позивача та відповідача-1 у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників відповідачів, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ТОВ „ДВ нафтогазовидобувна компанія”, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2009р. зі станції Бирюково Донецької залізниці ТОВ „ДВ нафтогазовидобувна компанія” у вагоні №66823626 відправлено на адресу АТЗТ „Виробниче об’єднання „Облпаливо” - станція призначення Котовськ Одеської залізниці –69000 кг антрациту, що підтверджується залізничною накладною №51645046 (а.с. 8).

Згідно з цією залізничною накладною, антрацит завантажений навалом, у вологому стані, нижче бортів. Вантаж розміщено і закріплено згідно з гл.1 п.4.1, 4.3, п.8 додатку 14 до СМГС правильно. Вантаж марковано вапном помаранчевого кольору. Маса вантажу визначена на вагонних вагах.

В процесі перевезення вантажу 03.07.2009р. на станції Знам’янка Одеської залізниці по прибуттю потягу в фастівський парк та огляді з оглядової вишки та на шляхах станції у вагоні №66823626 виявлено, що на поверхні вантажу наявне поглиблення. На момент прибуття вагону течі вантажу немає. Наявні старі сліди течі вантажу на порозі в хвостовій частині вагону. Деформована один створ дверей. Між створами дверей наявний зазор шириною 100 мм висотою 300 мм. Деформація двері старого походження, вкрита іржею. Двері в фастівському парку закладені за допомогою дошки та паклі. Замок відсутній. Дверь ув’язали проволокою. В головній частині вагону двері в замку, щільно закрита. Повідомлений ЛВВС. Вагон відчеплений на знеструмлену колію для перевірки. Про встановлені обставини станцією Знам’янка Одеської залізниці складений акт загальної форми від 03.07.2009р. №15664 (а.с. 30).

Тією ж датою станцією Знам’янка Одеської залізниці складений акт загальної форми №15666 (а.с. 29), згідно з яким, при огляді вагону на знеструмленій колії виявлено, що по документам значиться навантаження навалом нижче бортів, розмір навантаження відносно висоти бортів не вказаний. Фактично завантаження рівномірне нижче бортів 200 мм. На поверхні вантажу є поглиблення над 7-ми люками довжиною 1500 мм шириною на ширину вагону глибиною до полу скосом до двері. Течі вантажу немає. Зазор між створами дверей в хвостовій частині вагону закладений за допомогою дошки та паклі. Наявне захисне маркування вапном помаранчевого кольору в місцях поглиблення маркування відсутнє. Каток не застосовувався. Двері в головній частині вагону та люки щільно закриті. Обсяг кузову 83 куб.м. Вагон зданий під охорону та відчеплений на вагову перевірку.

08.07.2009р. станцією Котовськ Одеської залізниці складений також акт загальної форми №1574 (а.с. 32), згідно з яким при огляді потягу з оглядової вишки у вагоні №66823626 виявлено поглиблення над 7-м розвантажувальним люком 1500 мм х 1500 мм, згідно протоколу зважування потягу у вагоні №66823626 брутто 81,5 т, тара –22,2 т, нетто –6,2 т, згідно документів вага вантажу 62 т, тобто недостача –2,8 т. Течі вантажу немає.

На підставі вищевказаних актів загальної форми станцією Котовськ Одеської залізниці 09.07.2009р. складений комерційний акт №БК391594/8 (а.с. 7), згідно з яким, окрім обставин, які засвідчені в актах загальної форми, встановлено, що було здійснено комісійне перевантаження вагону №66823626, за документами вага брутто 91200, тара –22200, нетто –69000. При перевантаженні на справних електромеханічних вагонних вагах станції Котовськ виявлено, що вага брутто 81740 кг, тара з брусу 22200 кг, нетто 59540 кг, тобто, менше документа на 9460 кг. Завантаження в вагоні рівномірне нижче бортів на 200 мм. Над 7-м люком по ходу потягу наявне поглиблення довжиною 2100 мм на ширину вагону глибиною до полу вагону скосом до торцевої двері. Зазор між створами дверей шириною 100 мм висотою 300 мм. В головній частині вагону двері закриті щільно, ліворуч за ходом потягу не прилягання 2-ї кришки люка 35 мм, 3-ї кришки люка 30 мм, 5-ї кришки люка 30 мм. Вагон технічно несправний, технічний акт №6 від 09.07.2009р. Вантаж маркований вапном помаранчевого кольору, на місці поглиблення маркування відсутнє.

Окрім того, 09.07.2009р. станцією Котовськ Одеської залізниці складений акт про технічний стан вагону №6 (а.с. 33), який свідчить про виявлені несправності вагону №66823626, а саме: „Деформовані кришки 2,3,5 люка ліворуч за ходом потягу. Наявний зазор між створами дверей шириною 100 мм висотою 300 мм через відсутність замка. Не прилягання 2-ї кришки люка 35 мм, 3-ї кришки люка 35 мм, 5-ї кришки люка 30 мм”. Причина виникнення несправності –в процесі експлуатації. Вантажовідправник до завантаження несправності міг бачити, але не прийняв заходів по усуненню.

Таким чином матеріали справи свідчать, що між ТОВ „ДВ нафтогазовидобувна компанія” (вантажовідправник) та залізницею (перевізник) укладений договір перевезення вантажу на користь АТЗТ „Виробниче об’єднання „Облпаливо” (вантажоодержувач), оскільки в силу вимог ч.2 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Водночас матеріали справи свідчать про недостачу вантажу, технічну несправність вагону, в якому здійснювалося перевезення вантажу, про наявність ознак втрати вантажу при його перевезенні (поглиблення на поверхні вантажу).

Апеляційний господарський суд вважає, що такі обставини є підставою для відповідальності як вантажовідправника, так і перевізника вантажу, з огляду на наступне.

Так, відповідно до вимог ч.5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст. 909, ч.1 ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб’єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. У ст. 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов’язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України. При цьому, в силу вимог ч.1 ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

В силу вимог ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов’язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу вагони. Якщо завантаження вагонів здійснюється засобами відправника, то придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником.

Разом з тим, вимогами абз.2 ч.1 ст. 917 ЦК України передбачено, що відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.          

Як вище встановлено апеляційним господарським судом, в акті про технічний стан вагону від 09.07.2009р. №6 встановлено, що вантажовідправник міг бачити несправність кришок люків, які деформовані в процесі експлуатації та втрата вантажу від такої несправності є можливою, а тому вантажовідправник повинен був відмовитися від використання технічно несправного вагону. Якщо він цього не зробив, відповідальність за недостачу вантажу покладається на відправника.

Водночас вимогами ст. 113 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за недостачу прийнятого до перевезення вантажу, якщо така недостача виникла з незалежних від залізниці причин. Аналогічні положення щодо звільнення залізниці від відповідальності містяться і у ч.1 ст. 924 ЦК України та ч.1 ст. 314 ГК України.

Проте апеляційний господарський суд вважає, що недостача вантажу при його перевезенні виникла з причин, що також залежать від залізниці, оскільки в порушення вимог ст. 31 Статуту залізниць України залізниця подала під завантаження технічно несправний вагон, що в свою чергу й призвело до незбереження вантажу при його перевезенні, а відтак, відповідальність за недостачу вантажу покладається і на залізницю.

Аналогічні положення щодо відповідальності відправника та перевізника за недостачу вантажу у випадку наявності технічної несправності вагону містяться і у п.3.9 Роз’яснень Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про необхідність покладення відповідальності за недостачу вантажу на обох вантажовідправника та перевізника є цілком правомірним та обґрунтованим.

Розрахунок вартості недостачі вантажу здійснений позивачем виходячи із вартості вугілля 500 грн. без ПДВ за 1 тону, тобто, 600 грн. з ПДВ за 1 тону, яка встановлена на підставі Специфікації №2 від 10.06.2009р. (а.с. 15) до договору №6 від 25.05.2009р. (а.с. 12-14), згідно з яким постачальником вугілля є ТОВ „Стройинвест трейдинг”, а одержувачем АТЗТ „Виробниче об’єднання „Облпаливо”.

Між тим, вимогами ч.1 ст. 115 Статуту залізниць України встановлено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

З огляду на вищевикладені вимоги Статуту залізниць України, а також виходячи з того, що вартість вантажу визначена позивачем на підставі документів посередника (Специфікація №2 від 10.06.2009р.), апеляційний господарський суд зобов’язав позивача (АТЗТ „ВО „Облпаливо”) та відповідача-2 (ТОВ „ДВ нафтогазовидобувна компанія”) надати до суду рахунок або інший документ відправника вантажу (ТОВ „ДВ нафтогазовидобувна компанія”) про вартість вантажу, відправленого по залізничній накладній від 30.06.2009р. №51645046.

На виконання вимог ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 15.04.2010р. відповідач-2 надав до суду договір поставки №18-03/09-01У від 18.03.2009р., укладений між ТОВ „ДВ нафтогазовидобувна компанія” (Продавець) та ТОВ „Стройинвест трейдинг” (Покупець), предметом якого є купівля-продаж вугільної продукції, а також Специфікацію №6 від 17.06.2009р. до вказаного договору, відповідно до якої вартість 1 тони вугілля марки АС (6-13 мм) становить 420 грн. з ПДВ.

Недостача вантажу згідно з комерційним актом становить 9460 кг, а із врахуванням норми недостачі 2% маси вантажу, маса відповідальної недостачі становить 8080 кг, тобто 8,080 т.

Таким чином розмір вартості недостачі вантажу, який підлягає до стягнення з відповідача становить 3393,60 грн. (8,080 т х 420 грн. = 3393,60 грн.), з огляду на що стягненню з кожного відповідача підлягає 1696,80 грн. (3393,60 грн. / 2).

Водночас апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводів скаржника про необхідність звільнення його від відповідальності за недостачу вантажу у зв’язку з тим, що ТОВ „ДВ нафтогазовидобувна компанія” не перебуває з позивачем у договірних відносинах ані за договором поставки, ані за договором перевезенням, у зв’язку з чим є неналежним відповідачем по справі, з огляду на наступне.

По-перше, є неправомірними доводи скаржника про те, що він не перебуває із позивачем у договірних відносинах, оскільки ТОВ „ДВ нафтогазовидобувна компанія” є вантажовідправником за залізничною накладною від 30.06.2009р. №51645046, а отже, як вже було зазначено вище, в силу вимог ч.2 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.3 ст. 909 ЦК України, вказана накладна свідчить про укладення між ТОВ „ДВ нафтогазовидобувна компанія” (вантажовідправник, відповідач-2), залізницею (перевізник, відповідач-1) та АТЗТ „Виробниче об’єднання „Облпаливо” (вантажоодержувач, позивач) договору перевезення вантажу. Таким чином, позивач та обидві відповідачі по справі перебувають між собою в договірних відносинах.

По-друге, позовні вимоги по даній справі заявлені позивачем (АТЗТ „Виробниче об’єднання „Облпаливо”) на підставі договору перевезення, а не договору поставки. Вимогами ст. 83 ГПК України господарському суду не надано право змінювати предмет та підставу позовних вимог, оскільки відповідно до ст. 22 ГПК України таке право надано лише позивачу.

По-третє, як вже було вказано вище, матеріали справи свідчать про недостачу вантажу, технічну несправність вагону, в якому здійснювалося перевезення вантажу, про наявність ознак втрати вантажу при його перевезенні (поглиблення на поверхні вантажу). Такі обставини є підставою для відповідальності як вантажовідправника, так і перевізника вантажу, з підстав, викладених вище.

За таких обставин апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу ТОВ „ДВ нафтогазовидобувна компанія” слід задовольнити частково, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні, позовні вимоги АТЗТ „Виробниче об’єднання „Облпаливо” слід задовольнити частково.

В силу вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на ІТЗ судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ДВ нафтогазовидобувна компанія” задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 10 березня 2010 року у справі №13/230-09-5599 змінити, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:

„Позов Акціонерного товариства закритого типу „Виробниче об’єднання „Облпаливо” задовольнити частково.

Стягнути з Одеської залізниці (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) на користь Акціонерного товариства закритого типу „Виробниче об’єднання „Облпаливо” (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 70/1, код ЄДРПОУ 30514975) 1696 (одну тисячу шістсот дев’яносто шість) грн. 80 коп. вартості недостачі вантажу, 30 (тридцять) грн. 49 коп. держмита та 93 (дев’яносто три) грн. 42 коп. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ДВ нафтогазовидобувна компанія” (03055, м. Київ, вул. Старокиївська, 14, код ЄДРПОУ 34181461) на користь Акціонерного товариства закритого типу „Виробниче об’єднання „Облпаливо” (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 70/1, код ЄДРПОУ 30514975) 1696 (одну тисячу шістсот дев’яносто шість) грн. 80 коп. вартості недостачі вантажу, 30 (тридцять) грн. 49 коп. держмита та 93 (дев’яносто три) грн. 42 коп. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити”.

3.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя

Судді О.О. Журавльов

В.М. Тофан

М.В. Михайлов