Рішення № 100690435, 19.10.2021, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/91/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2021 м. Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області у складі

головуючого-судді Котормус Т.І.;

за участі секретаря судового засідання Михайлишин О.В.;

Справа № 446/91/20

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

представник позивача ОСОБА_2 ;

відповідач Акціонерне товариство

Комерційний банк «Приватбанк»;

представник відповідача Жарський Ігор Романович;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

16.01.2020 ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в якій просить суд стягнути з відповідача 9405 Євро.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 22.06.2019 Кам`янка-Бузьким районним судом Львівської області визнано недійсними деякі умови кредитного договору укладеного з банком та зобов`язано банк здійснити перерахунок за цим кредитом. Однак, банк не виконує рішення суду в частині проведення перерахунку за кредитним договором. Вважає, що ним здійснено оплату за недійсними умовами договору у сумі 9405 Євро, які необхідно стягнути з банку. Позовні вимоги обґрунтовує положеннями статті 216 ЦК України щодо наслідків недійсного правочину.

Ухвалою судді від 21.01.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче слухання.

02.10.2020 до суду надійшло клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 05.10.2020 було зупинене провадження у справі, а ухвалою від 01.07.2021 поновлене.

12.08.2021 позивач подав суду заяву про зменшення позовних вимог, зокрема просив суд стягнути з відповідача 3323,21 євро. А також подав клопотання про витребування доказів.

20.08.2021 до суду надійшов відзив відповідача на заяву про зменшення позовних вимог, в якому він зокрема просив суд закрити провадження у справі.

Ухвалою суду від 07.09.2021 заяву ОСОБА_1 про зменшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду та витребувано докази, у задоволенні заяви представника відповідача про закриття провадження у справі відмовлено. Одночасно, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

27.09.2021 до суду надійшли документи на виконання вимог ухвали про витребування доказів.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Поронюк І.Б. позовні вимоги підтримав та пояснив, що між сторонами було укладено кредитний договір, зобов`язання по якому виконувались обома сторонами. Згодом, 22.06.2019 суд визнав недійсними певні умови кредитного договору і таке рішення суду набрало законної сили. Оскільки за такими умовами договору позичальник здійснював оплату, то розмір таких коштів підлягає поверненню як реституція за недійсним правочином.

Представник відповідача адвокат Жарський І.Р. в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та пояснив, що рішення суду від 22.06.2019 було виконано банком повністю і в даному випадку немає місця наслідків недійсності правочину, так як має місце переплата за договором, а з такою підставою позову позивач не звертався. Крім того, позивач не звертався до банку з будь-якими заявами про повернення коштів, тому такий позов подано передчасно, а право позивача не порушено.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 21.03.2007 між відповідачем як банком та позивачем як позичальником укладено кредитний договір за яким банк надав кредит у розмірі 45 000,00 Євро. І відповідно до квитанції від 22.03.2007 такий кредит було отримано позичальником (а.с. 7-8).

28.07.2007 між сторонами було укладено додаткову угоду до кредитного договору №LVКBGA00000024 (а.с. 9-15).

Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 22.06.2017 у справі №446/1649/15-ц (а.с. 4-6), яке не оскаржене та набрало законної сили, первісний позов банку задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 11 597,34 Євро.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано недійсною умову кредитного договору № LVBGA00000024 від 21.03.2007 року в редакції згідно з додатковою угодою № 1 від 28.07.2009 року про обов`язок позичальника сплатити винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 1,5 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту та 0,2 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати з моменту укладення договору.

Зобов`язано Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» з 21.03.2007 року провести перерахунок за кредитним договором № LVBGA00000024 від 21.03.2007 року, зарахувавши отриману банком винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 1,5 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту та 0,2 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати з моменту укладення договору в рахунок сплати заборгованості за основною сумою кредиту.

За наслідками даного рішення суду було відкрито виконавче провадження №59489257 Кам`янка-Бузьким ВДВС щодо стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 21-23), а також виконавче провадження №59917039 Печерським ВДВ м. Києва щодо зобов`язання ПАТ КБ «Приватбанк» здійснити перерахунок за кредитним договором (а.с. 24-27).

Заявою від 09.06.2020 адресованій Печервському ВДВС м. Києва, представник АТ КБ «Приватбанк» вказав, що на виконанні у відділі перебуває виконавчий документ від 22.06.2017 (щодо перерахунку за кредитним договором). В цій заяві представник банку повідомляє, що рішення банком виконано в повному обсязі, договір погашено повністю, переплата складає 3 323,21 Євро (а.с. 123).

Ухвалою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 26.03.2021 визнано таким, що не підлягає виконанню повністю виконавчий лист № 446/1649/15-ц від 21.03.2019 року, виданий Кам`янка-Бузьким районним судом Львівської області про стягнення заборгованості у розмірі 273 929,17 гривень.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з наступних мотивів та положень закону.

Так, як видно з обставин справи, її сторони 21.03.2007 підписали кредитний договір та виконували його. В подальшому, за позовом позичальника, суд визнав недійсними умови кредитного договору, що передбачали обов`язок позичальника сплатити винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 1,5 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту та 0,2 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати з моменту укладення договору.

Також, як видно з обставин справи та не заперечується сторонами, на виконання таких умов договору, які в подальшому були визнані недійсними судом, позичальник сплачував кошти.

Як вказано у ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У пункті 10 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 №9 вказано, що реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Аналіз фактичних обставин справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини свідчить, що спір між сторонами виник саме у зв`язку з визнанням недійсними певних умов договору кредиту, зобов`язання за якими було виконано позичальником.

Тому, суд погоджується з позивачем, що має місце реституція, а не переплата за договором, як це вказує представник відповідача.

Так, з обставин справи встановлено та не заперечується сторонами у справі, що на момент винесення рішення суду про стягнення заборгованості за кредитом, позичальник сплачував кошти за недійсними умовами договору кредиту. Проте, в результаті винесеного судом рішення і здійсненого перерахунку за кредитом в рамках виконавчого провадження, виникла сума розміром 3 323,21 Євро, яка утворилась як різниця між зарахованими коштами в рахунок погашення суми боргу за кредитними зобов`язаннями та фактично сплаченими коштами за недійсними умовами договору кредиту.

Відтак, кошти, які просить стягнути позивач, це власне сума, яка була сплачена за недійсними умовами кредитного договору і яка підлягає поверненню, що за своєю правовою природою є реституційною вимогою.

Посилання представника відповідача на те, що позивач не звертався до банку із заявою про повернення таких коштів суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Враховуючи, що обов`язкового застосування заходів досудового врегулювання у даному випадку закон не містить, то у суду відсутні підстави для відмови у захисті порушеного права з цих підстав.

Крім того, з обставин справи видно, що позивач неодноразово звертався до банку із заявами про надання інформації щодо стану його рахунку за кредитним договором, проте йому було відмовлено в т.ч. з посиланням на банківську таємницю. Також, суд враховує, що даний позов позивач пред`явив ще у січні 2020 року, проте відповідач не визнав його, а заперечував, протягом всього часу, що на переконання суду свідчить про відсутність бажання відповідача повертати кошти позивачу і невідповідність його дій такій засаді цивільного законодавства як добросовісність.

А тому, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю як законні та обґрунтовані.

Судові витрати у виді сплаченого судового збору необхідно покласти на відповідача згідно правил ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 3323, 21 Євро.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 2598,00 грн.

Повний текст рішення складено 29 жовтня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду, який обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570.

Суддя Т.І. Котормус