Рішення № 100690068, 25.10.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/5362/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2021 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова, у складі:

головуючого судді Фролової Л.Д.,

при секретарі судового засідання Бараняка В.В.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_2 , до Львівської міської ради, за участі третьої особи: першої Львівської державної нотаріальної контори про визначення частки у спільній сумісній власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги.

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не були визначені частки у квартирі АДРЕСА_1 , які є рівними та становлять по 1/3 частині кожному співвласнику. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 спадкоємцями якого стали ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . Однак, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відмовилися від права на спадкування по смерті батька на користь ОСОБА_4 . Після смерті останньої спадкоємцем за заповітом стала ОСОБА_2 .

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд визначити частки у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1 по 1\3 частині за ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та за ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рух справи в суді.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 15 липня 2021 року відкрито провадження по справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання. Залучено для участі у справі відповідача - Львівську міську раду, та першу Львівську державну нотаріальну контору в якості третьої особи.

Позиція сторін по справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з мотивів, що викладені в позові.

Відповідач будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання до суду свого представника не направив.

Третя особа по справі будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання до суду свого представника не направив.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі виходячи з наступного.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

На праві спільної сумісної власності між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до свідоцтво про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 03 червня 2004 року видане керівником органу приватизації на підставі розпорядження Галицької районної адміністрації №564 від 03.06.2004 року належить квартира АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть від 21 березня 2005 року виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, серія НОМЕР_2 , відповідний актовий запис №1898.

Спадкоємцем до майна померлого стали ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . При цьому, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відмовилися від права на спадкування по смерті батька на користь ОСОБА_4 . Крім цього, останні подали нотаріусу спільну заяву про визначення за померлим 1\3 частки у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1 .

За таких обставин ОСОБА_4 успадкувала 1\3 частку у квартирі АДРЕСА_1 по смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Даний факт підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05 травня 2021 року , індексний номер витягу:255243686.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть від 10 червня 2014 року виданого Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції , Серія НОМЕР_3 , актовий запис №849. Після її смерті відкрилася спадщина на частку квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 03 червня 2004 року виданого відділом приватизації на підставі розпорядження Галицької районної адміністрації №564 від 03 червня 2004 року.

Спадкоємцем до майна померлої стала її донька ОСОБА_2 , оскільки за час життя ОСОБА_4 склала на її користь заповіт. Інших спадкоємців, які мали б право на обов`язкову частку в спадщині не має.

Для оформлення своїх спадкових позивач звернулася 13 червня 2014 року з відповідною заявою в Першу Державну нотаріальну контору. Заява ОСОБА_2 , була прийнята, а відтак зареєстрована спадкова справа №179, що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №витягу:37626480 від 13 червня 2014 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер брат позивача ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 30 січня 2020 року, що виданий Галицьким районним у місті Львові відділі державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Львів), серія НОМЕР_4 , актовий запис №50. Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на частину квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 03 червня 2004 року виданого відділом приватизації на підставі розпорядження Галицької районної адміністрації №564 від 03 червня 2004 року.

Спадкоємцем до вищевказаного майна померлого фактично стала позивач. Інших спадкоємців за законом та заповітом не має, оскільки брат ОСОБА_2 перебував в розірваному шлюбі, дітей не мав. Батьки спадкодавця та позивача померли, що підтверджується свідоцтвами про смерть.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 25 лютого 2021 року, визначено ОСОБА_2 додатковий строк - 03 (три) місяці з дня набрання даним рішенням законної сили, для подання нею заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Для оформлення своїх спадкових прав по смерті ОСОБА_5 позивач звернулася 18 серпня 2020 року з відповідною заявою в Першу Державну нотаріальну контору. Заява ОСОБА_2 , була прийнята, а відтак зареєстрована спадкова справа №136/20, що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №61343459 від 18 серпня 2020 року.

25 травня 2021 року позивач подала в Першу львівську державну контору заяву №335 про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом по смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та заяву №336 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом по смерті брата- ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Однак, листами від 25 травня 2021 року за №475/02-14 та №476/02-14 завідуючий Першої львівською державної нотаріальної контору повідомив про необхідність визначення частки у праві спільної сумісної власності за померлим- ОСОБА_5 та ОСОБА_4 для отримання відповідних свідоцтв про право на спадщину.

Мотиви прийняття рішення судом.

Статтею 1216 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України) .

Згідно зі ст. 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У статті 67 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року № 3425-12 встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину. Письмова заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 1 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або неприйняття її.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. ЦК України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, прямо передбачених ст. ст. 335, 376, 392 цього Кодексу.

Стаття 355 ЦК України визначає, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (стаття 368 Кодексу).

Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що частка суб`єкта права спільної сумісної власності визначається зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, керуючись положеннями діючого законодавства України, суд дійшов висновку, що в розрізі цього спору позивач має достатні правові підстави на визнання за ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та за ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , частки у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1 по 1\3 (одній третій) частині.

Оскільки відповідач є належним відповідачем, при цьому права позивача за цим позовом не порушено, не невизнавано та не оспорювано, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при подачі позову розмірі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-13, 77-83, 89, 95, 200, 259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 , до Львівської міської ради, за участі третьої особи: першої Львівської державної нотаріальної контори про визначення частки у спільній сумісній власності,- задовільнити повністю.

Визначити частки у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1 по 1\3 (одній третій) частині за ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та за ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина Російської Федерації НОМЕР_5 , виданий 01.07.2009 року ТП №129, Відділення УФМС Росії по Санкт-Петербургу і Ленінградської області у Приозерському районі (код підрозділу : 470-045, зареєстрована в Росії за адресою: АДРЕСА_2 ,ідентифікаційний НОМЕР_6 .

Відповідач:

Львівська міська рада, 79000, м. Львів, площа Ринок,1.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Перша Львівська державна нотаріальна контора, 79005, м. Львів, вул. Саксаганського, 6, Код ЄДРПОУ 02899370.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.Д. Фролова