Рішення № 100688895, 30.10.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/8421/21

РІШЕННЯ

іменем України

30 жовтня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 2007 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини А 2007 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 31.12.2020 по 29.06.2021. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на момент звільнення з військової служби йому не була виплачена компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та індексація грошового забезпечення. Відповідач 29.06.2021 на виконання рішення суду провів розрахунок по вказаних виплатах. Оскільки остаточний розрахунок був здійснений лише у червні 2021 року, відповідно до положень статей 116, 117 Кодексу законів про працю України він має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Військовою частиною А2007 поданий відзив, у якому у задоволенні позову просить відмовити. Відповідач покликається на відсутність вини військової частини у невиплаті коштів військовослужбовцю, оскільки на час його звільнення спір щодо їх виплати був відсутній. Зазначає, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.04.2021 позивачу виплачені кошти в сумі 5947,43 грн., однак вимога щодо виплати середнього заробітку є безпідставною, оскільки позивача було переведено до нового місця проходження військової служби.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині А2007. Відповідно до наказу командира військової частини А2007 за №275 майор ОСОБА_1 , начальник відділу зберігання озброєння та техніки, призначений наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 29 липня 2020 року №212 на посаду заступника військового комісара з територіальної оборони Полонського районного військового комісаріату Хмельницької області Оперативного Командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України, справи та посаду здав, виключений зі списків особового складу, всіх видів забезпечення та вибув до нового місця служби - Полонського районного військового комісаріату Хмельницької області м. Полонне.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021, яке набрало законної сили, суд визнав протиправною бездіяльність Військової частини А 2007 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та зобов`язав Військову частину нарахувати та виплатити індексацію.

На виконання рішення суду відповідач 29.06.2021 виплатив позивачеві індексацію грошового забезпечення в сумі 5947,43 грн., що підтверджується випискою по картковому рахунку.

Згідно з вимогами Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Оскільки адміністративний суд у рішенні від 05 квітня 2021 підтвердив факт невиплати позивачу належних йому коштів, які повинні були виплачуватись під час проходження служби ( індексація), покликання відповідача на те, що позивач не був звільнений, а був переведений на нове місце служби, суд оцінює критично. Та обставина, що позивач продовжив військову службу у іншому місці, не звільняло відповідача від обов`язку проведення усіх належних позивачу виплат разом з вирішенням питань виключення його зі списків особового складу, всіх видів забезпечення, здачі посади тощо.

На даний час питання, пов`язані з виплатою грошового забезпечення або відповідних компенсацій військовослужбовцям у разі затримки проведення з ними повного розрахунку за час служби, чітко не врегульовані.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовані спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

За загальним правилом норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовані певні спірні правовідносини. Закріплені у статтях 116, 117 Кодексу законів про працю України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівниками. Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює порядок проходження військової служби, чітко не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату всіх належних сум звільненим військовим, з метою забезпечення принципу рівності прав та недискримінації у трудових відносинах Верховний Суд прийшов до висновку про можливість застосування норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними, відтак поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби та пов`язані з обов`язком провести виплату усіх належних працівнику коштів при звільненні з роботи (зі служби).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності, який застосовується у розмірі середнього заробітку, спрямований на захист прав звільнених працівників на отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлена статтею 117 КЗпП України, згідно з якою в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Отже, Верховний Суд прийшов до висновку про можливість застосування норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним також у постановах від 31.10.2019 у справі №2340/4192/18, від 30.04.2020 у справі №140/2006/19 та від 20.05.2020 у справі № 816/1640/17.

Відтак, після ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати (індексації грошового забезпечення) роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати коштів за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Суд звертає увагу на те, що позивач відповідно до наказу №275 від 31.12.2020 здав в установлені строки посаду та був розрахований, а також виключений зі списків особового складу військової частини.

У той же час, остаточний розрахунок з позивачем стосовно виплати йому індексації грошового забезпечення був проведений 29 червня 2021 року, відтак тривалість затримки розрахунку склала 181 календарний день.

Процедура нарахування середнього заробітку працівника визначається за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100). Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно із довідкою - розрахунком військової частини А2007 за листопад-грудень 2020 року (2 останні місяці служби) та розрахунком середньоденного розміру грошового забезпечення, позивачу за цей період нараховано 29 432,70 грн. грошового забезпечення (без урахування індексації), середньоденне грошове забезпечення складає 479,75 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 зазначила, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає з боку роботодавця внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 р. у справі №761/9584/15-ц розглянула питання визначення пропорційного та співмірного розміру коштів, які підлягають стягненню з роботодавця у зв`язку з несвоєчасними виплатами працівникам.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, Суд зазначив, що необхідно враховувати наступне:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах,

- співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Верховний Суд, як вбачається зі змісту цієї постанови, прийшов до висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про виплату належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. При вирішенні цього питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Судом враховані вказані критерії, а також правова позиція та механізм врахування коефіцієнта істотності частки складових заробітної плати у порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку, викладені Верховним Судом під час вирішення справи №806/2473/18, де у постанові від 30.10.2019 Суд прийшов до наступних висновків.

Коефіцієнт істотності частки складових заробітної плати (грошового забезпечення) в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку розраховується за наступною формулою (з урахуванням предмету спору): виплачена індексація грошового забезпечення або інша частка недоплачених коштів / середній заробіток за час затримки розрахунку * 100 (помножити на 100). Коефіцієнт у відсотках.

Сама ж сума, яка підлягатиме виплаті з урахуванням принципів пропорційності та співмірності, а також істотності частки складових заробітної плати, розраховується за такою формулою: середньоденний розмір грошового забезпечення * коефіцієнт істотності частки складових заробітної плати, отримане помножити на кількість днів (календарних або робочих) затримки розрахунку.

Суд враховує зазначений механізм обчислення, сформульований Верховним Судом, та здійснює розрахунок наступним чином:

коефіцієнт істотності частки складових заробітної плати (грошового забезпечення) в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку вираховується так:

середньоденне грошове забезпечення позивача складає 479,75 грн., розрахункова сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 31 грудня 2020 року по 29 червня 2021 року (181 календарний день) становить 86834,75 грн.

5947,43 грн. (виплачена індексація грошового забезпечення) / 86834,75 грн. (розрахункова сума середнього заробітку за час затримки розрахунку) х 100 = 6,85%.

Отже сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 6,85% становить: 479,75 грн. (середньоденне грошове забезпечення позивача) х 6,85% = 32,86 грн.; 32,86 грн. х 181 (днів затримки розрахунку) = 5 947,66 грн.

Сума компенсації 5947,66 грн. є співмірною із загальною сумою виплачених відповідачем позивачеві коштів (5947,43 грн.) Враховуючи це, за час затримки розрахунку позивачу слід виплатити зазначені кошти. Суд не вирішує питання про утримання з них податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата податків у даному випадку є обов`язком роботодавця, а не суду (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а)

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З врахуванням вищевказаних приписів законодавства та правових позицій Верховного Суду у аналогічних правовідносинах суд вважає, що відповідач не довів відсутність у позивача права на одержання коштів за час затримки розрахунку, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задоволити.

Визнати необґрунтованою відмову Військової частини А2007 у виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку.

Зобов`язати Військову частину А2007 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 кошти за час затримки розрахунку за період з 31 грудня 2020 по 29 червня 2021 в сумі 5947 (п`ять тисяч дев`ятсот сорок сім) грн. 66 коп., з вирішенням питання утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів відповідно до вимог закону.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 30 жовтня 2021 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Військова частина А 2007 Міністерства оборони України (вул. Гагаріна, 10,Шепетівка,Шепетівський район, Хмельницька область,30400 , код ЄДРПОУ - 08209107)

Головуючий суддя І.С. Козачок