Рішення № 100685627, 28.10.2021, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/1116/20

Провадження по справі 2/305/168/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2021 Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді В.Е.Ємчук

за участі: секретаря судового засідання - М.І.Шемота

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором.

Позов обгрунтований тим, що 17 грудня 2012 року між ТзОВ "Кредитні ініціативи" та ПАТ "АКПІБ" було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого новий кредитор, яким є ТзОВ "Кредитні ініціативи", набуло всіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань. Згідно з даним договором відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором №594 від 20.10.2006, що був укладений між Акціонерним комерційний промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_1 , за яким остання отримала кредит в сумі 49500 доларів США та зобов`язалася повернути отриманий кредит і сплатити проценти за користування ним в сумі та в строки передбачені кредитним договором. Відповідно до рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 03.04.2012 було задоволено позов ТзОВ "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення в межах суми боргу в розмірі 71681,58 грн. Дане рішення було виконано в повному обсязі 21.05.2018 в сумі 71681,58 грн. Проте, оскільки заборгованість за кредитним договором №594 від 20.10.2006 була зафіксована судом станом на 03.04.2012 року, позивач вважає, що крім суми боргу по рішенню суду, за період прострочення виконання рішення суду стягувач на підставі ст.625 ЦК України має право стягнути з боржника 3% річних та інфляційні витрати, а саме заборгованість 3% ст.625 ЦК на суму - 13186,98 грн., інфляційні витрати - 68169,18 грн, тому просить стягнути заборгованість за кредитним договором за період з 03.04.2012 до 21.05.2018 - 81356,16 гривні, а також судові витрати в сумі 2012 гривні.

Ухвалою Рахівського районного суду від 06.08.2020 року було відкрито провадження у даній справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а Відповідачу був наданий строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі на подачу відзиву на позовну заяву.

Відповідачка, ОСОБА_1 , своїм правом на подання відзиву та доказів не скористалася.

Представник ТзОВ "Кредитні ініціативи" Дорош І.І. в судове засідання не з"явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі та підтримання позовних вимог.

Відповідачка, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з"явилася. Причина неявки суду невідома.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 594 від 20 жовтня 2006 року, за яким банк надав останній кредит в сумі 49500 доларів США, із зобов`язанням повернути ці кошти й проценти за користування ними в строк до та на умовах, передбачених кредитним договором.

Згідно з розділом 4 цього договору виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором забезпечується іпотекою, предметом якої є житловий будинок загальною площею 477,63 кв.м., житловою площею 227,69 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Між тим, встановлено, що 17 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" було укладено договір відступлення прав вимоги та договір про передачу права за договорами забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи, у порушення умов договору Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 03 квітня 2012 року у справі №709/612/2012 було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та вирішено стягнути, солідарно, з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканців АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", заборгованість за кредитним договором №594 від 20 жовтня 2006 року в сумі 71 681, 58 грн. (сімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 58 коп.) та судові витрати в сумі 716 гривень 99 копійок.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як уже зазначалося Позивач скористався своїм правом на дострокове повернення усієї суми кредиту, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором, шляхом пред`явлення позову до основного боржника та іпотекодавця (майнового поручителя) ОСОБА_2 , який був задоволений рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 03.04.2012 та стягнуто солідарно кредитну заборгованість , однак, в судовому засіданні встановлено, що зазначене рішення суду до 23.04.2018, залишалося не виконаним та перебувало на виконанні у Рахівському районному відділі державної виконавчої служби.

Виконання вказаного рішення суду стверджено постановою старшого державного виконавця Рахівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 24 квітня 2018 року про закінчення виконавчого провадження, де зокрема вказано, що суму боргу погашено згідно квитанції №1208-6251-6280-4833 від 23.04.2018. Тому саме до цього періоду слід розраховувати компенсацію за прострочення виконання рішення суду в порядку ст.625 ЦК України, а не до 21.05.2018, як вказано позивачем.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Доказів спростування розміру компенсаційних виплат Відповідачка не надала.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області 03 квітня 2012 року у справі №709/612/2012 було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та вирішено стягнути кредитну заборгованість в сумі 71 681, 58 гривень, отже саме в такому розмірі і такій валюті здійснено погашення заборгованості в межах виконавчого провадження за даним рішенням суду.

Враховуючи, що в даному випадку порушено виконання грошового зобов`язання визначеного судом у гривні, отже у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у Постанові від 13 січня 2021 року, справа № 127/13406/18, провадження № 61-4302св19, від 10 січня 2019 року у справі № 718/2081/17 (провадження № 61-11113св18) та від 25 листопада 2020 року у справі № 742/1001/16-ц (провадження № 61-2955св19).

Таким чином, з ухваленням рішення про дострокове стягнення кредитної заборгованості в сумі 71 681, 58 гривень, зобов`язання ОСОБА_3 , як основного позичальника, сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилося до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання. Позивач скориставшись своїм правом пред`явив даний позов, відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто з моменту дострокового припинення договору, адже дане правопорушення є триваючим, а отже право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Позивач надав суду розрахунок заборгованості, де відповідно до суми заборгованості 81356,16 гривні нараховано 3% річних за період з 03.04.2012 року (з дня ухвалення рішення суду про стягнення заборгованості) до 21.05.2018, що становить 13186,98 гривні, а також інфляційні втрати за період з квітня 2012 року до травня 2018 року, які нараховані на суму заборгованості та становлять 68169,18 гривень.

Суд перевірив нарахування відсотків за формулою: відсотки = сума боргу х процентна ставка / 100% / 365 днів [Кількість днів], де дата початку нарахування: 03.04.2012, дата закінчення нарахування 21.05.2018, відсоткова ставка: 3% річних та встановив, що розрахунок Позивача не вкладається в суму, що пред`явлена до стягнення з ОСОБА_1 13186,98 гривень. Та розраховує таким чином та з урахуванням встановленого строку виконання рішення суду, яким є 23 квітня 2018 року: відсотки = сума боргу х процентна ставка / 100% / 365 днів [Кількість днів], де дата початку нарахування: 03.04.2012, дата закінчення нарахування 23.04.2018, відсоткова ставка: 3% річних та складає загальну суму 13026 гривень.

Також, суд перевірив відповідно до рекомендацій, викладених у Листі Верховного Суду України від 03.04.97 р N 62-97р. нарахування індексу інфляції, де суму боргу помножено на індекс інфляції за кожен місяць, який встановлений в Україні, який міститься на офіційному сайті Міністерства фінансів, перемножені між собою = сума інфляційних втрат, Під час розрахунку інфляційних втрат встановлено, що сума, пред`явлена до стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 вкладається в суму 68169,18 гривень.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем на підтвердження наявності невиконаних кредитних зобов`язань до встановленого судом періоду - 23.04.2018 надано належні та допустимі докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що також встановлено статтею 12 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 83 ч. 3 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно з ч. 2 ст. 43 ЦПК України, відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача, на думку суду, свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.

Отже, Позивач належними та допустимими доказами довів факт наявності права на компенсаційні виплати за прострочення виконання грошового зобов"язання ОСОБА_1 .

Відповідачка в свою чергу не надала жодних доказів на протилежне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з наведеного, враховуючи положення ст. ст. 133 та 141 ЦПК України та взявши до уваги те, що у зв`язку із розглядом справи в суді Позивач, поніс судові витрати, а саме, сплатив судовий збір у розмірі 2102 гривні суд стягує з Відповідачки вищенаведені витрати у повному обсязі, на користь Позивача.

Керуючись ст. ст. ст.ст. 1-13, 76- 83, 141, 247, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-283, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_2 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", код 35326253, м.Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21, заборгованість за кредитним договором від 20 жовтня 2006 року № 594 за період з 03 квітня 2012 року до 23 квітня 2018 року в розмірі 81195,18 грн, з якої 13026 грн - 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України та 68169,18 грн інфляційні втрати.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_2 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", код 35326253, м.Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21, судові витрати в сумі 2102 гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя: Ємчук В.Е.