Рішення № 100683821, 20.10.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 757/35052/20-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Гаврилової О.В.

за участю секретаря - Передрій І.В.

учасники справи:

представник позивача - адвокат Надточій Д.В.;

представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Сєтов М.О.;

інші учасники справи - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом Гаражно-будівельного кооперативу «Лівобережний» до ОСОБА_1 , Установи «28 Управління Начальника Робіт», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору підряду, застосування наслідків недійсності договору,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача ГБК «Лівобережний» - адвокат Надточій Д.В. звернувся до Печерського районного суду м.Київ з позовом до ОСОБА_1 , Установи «28 Управління Начальника Робіт», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору підряду, застосування наслідків недійсності договору.

Ухвалою Печерського районного суду м.Київ від 18 серпня 2020 року справу за даним позовом передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд до Дніпровського районного суду м. Києва.

Згідно заявлених вимог, представник позивача просить суд визнати недійсним договір підряду від 05 лютого 2013 року №05/02/13, укладений між ОСОБА_1 та Установою «28 Управління Начальника Робіт» та документи з приводу його виконання, зокрема акт приймання-передачі від 12 березня 2015 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру від 08 квітня 2013 року №168, накладну від 08 квітня

2013 року №168, квитанцію до прибуткового касового ордеру від 26 березня 2013 року №123, накладну від 26 березня 2013 року №123, квитанцію до прибуткового касового ордеру від березня 2013 року №115, накладну від березня 2013 року №115, квитанцію до прибуткового касового ордеру від 16 квітня 2013 року №172, накладну від 16 квітня

2013 року №172, квитанцію до прибуткового касового ордеру від 18 березня 2013 року №110, накладну від 18 березня 2013 року №110, квитанцію до прибуткового касового ордеру від 25 березня 2013 року №121, накладну від 25 березня 2013 року №121, квитанцію до прибуткового касового ордеру від березня 2013 року №130, накладну від березня 2013 року №130; застосувати відповідні наслідки недійсності договору підряду від 05 лютого 2013 року №05/02/13. (т.1 а.с.106-113)

Вимоги позиву обґрунтовані тим, що в провадженні Дніпровського районного суду міста Києва знаходиться справа № 755/2619/19 за позовом ОСОБА_1 від 11 лютого 2019 року про визнання незаконним набуття права власності на об`єкт незавершеного будівництва, визнання незаконним та скасування рішення, скасування прав на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу. З вказаного позову

ГБК «Лівобережний» довідався, що ОСОБА_1 стверджує, що він є власником гаражного боксу № 67 , який знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 . Також він в своїй позовній заяві стверджує, що власником гаражного боксу № 66 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 . Водночас, ОСОБА_1 зазначає в позовній заяві, що він здійснював будівництво гаражних боксів № 65 , 66 , 67 , які знаходяться за адресою:

АДРЕСА_1 . Твердження ОСОБА_1 ґрунтуються, зокрема, на договорі підряду від 05 лютого 2013 року №05/02/13, укладеному між ОСОБА_1 та Установою «28 Управління Начальника Робіт». Відповідно до вказаного договору ОСОБА_1 був замовником робіт з будівництва гаражного боксу з другим поверхом та мансардою загальною площею (за проектом) 288 кв.м. в тому числі: перший поверх -

72 кв.м., другий поверх - 108 кв.м., та мансарда - 108 кв.м., та гаражного боксу з двома в`їзними воротами та з другим поверхом та мансардою загальною площею (за проектом) 756 кв.м. в тому числі: перший поверх - 228 кв.м., другий поверх - 264 кв.м., та мансарда - 264 кв.м. згідно проекту «Будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів по АДРЕСА_1 », а Установа «28 Управління Начальника Робіт» була підрядником та мала виконати вказані роботи. Представник позивача зазначає, що ГБК «Лівобережний» створений на підставі рішення Київської міської ради народних депутатів від 24 липня 1995 року № 229 та з того часу здійснює свою діяльність. Згідно рішення Київської міської ради VII сесії VI скликання

від 14 липня 2011 року № 732/6119 гаражно-будівельному кооперативу «Лівобережний» надано у приватну власність земельні ділянки загальною площею 2,48 га для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на АДРЕСА_2 за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування, в тому числі: - ділянку № 1 площею 1,89 га та ділянку № 2 площею 0,26 га у Дніпровському районі; - ділянку № 3 площею 0,33 га у Дарницькому районі. Згодом було оформлено право власності на земельні ділянки. ГБК «Лівобережний» був замовником будівництва гаражів для постійного або тимчасового зберігання легкових автомобілів та інших мототранспортних засобів на належних кооперативу на праві приватної власності земельних ділянках по АДРЕСА_2 . При цьому ГБК «Лівобережний», як замовник будівництва, подав на реєстрацію декларацію про початок виконання будівельних робіт, яка 30 листопада 2012 року зареєстрована Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві за № КВ08312234420. Зазначає, що ГБК «Лівобережний» не надавав будь-яку згоду ОСОБА_1 на забудову належної кооперативу земельної ділянки. Вважає, що ОСОБА_1 не мав відповідного права як землекористувач, чи замовник будівництва, чи навіть член кооперативу, укладати договір підряду 05 лютого 2013 року №05/02/13 з Установою «28 Управління Начальника Робіт» щодо будівництва гаражів. На думку позивача, оспорюваний договір є фіктивним та укладений з метою набуття права власності на гаражі № 65 , 66 , 67 , суперечить вимогам ст.ст. 375, 395, 875 ЦК України, не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та не відповідає вимогам встановленим ч 1. та ч. 5 ст. 203 ЦК України.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 лютого 2021 року відкрито провадження в даній цивільній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання. (т.1 а.с.230-232)

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

20 квітня 2021 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. У відзиві зазначено, що ОСОБА_1 є членом ГБК «Лівобережний» та за ним зареєстрований капітальний двоповерховий гаражний бокс № 67 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно довідки, ОСОБА_3 є власником гаражу № 66 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Гараж № 65 будувався відповідачем на прохання голови ГБК «Лівобережний» ОСОБА_5 . З 2012 року по

2015 роки відповідач здійснював будівництво гаражів № 65 , № 66 , № 67

ГБК «Лівобережний», третина яких належала відповідачу, згідно списку членів

ГБК «Лівобережний», станом на 31 березня 2015 року відповідач та ОСОБА_3 були власниками 1/3 гаражів № 65 , № 66 , № 67 . Зазначає, що в процесі будівництва гаражів № 65 , № 66 , № 67 , з відома ГБК «Лівобережний» було укладено договір підряду з Установою

«28 Управління Начальника Робіт», якій в якості оплати будівельних робіт зараховано 1857163,00 грн. На будівельні матеріали для будівництва вказаних гаражів витрачено 335089,60 грн. Загальна сума витрат відповідача на будівництво складає 2192252,60 грн. Згідно списку членів кооперативу, ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 належить по 1/3 частки гаражів № 65 , № 66 , № 67 . 10 травня 2016 року, на замовлення відповідача ТОВ «БТІ Сервіс» було виготовлено технічний паспорт на гараж № 67 . Проте, рішенням державного реєстратора відповідачу було відмовлено в державній реєстрації за ним права власності на гараж № 67 , з підстав реєстрації права власності на гараж № 66-67 за ОСОБА_4 , якій вказаний гараж було відчужено ОСОБА_2 . Відповідач звернувся до Дніпровського районного суду м.Києва з позовом про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів членів ГБК «Лівобережний» про включення ОСОБА_2 до членів ГБК «Лівобережний», яке оформлено протоколом зборів від 08 липня 2011 року №4, про визнання незаконним набуття ОСОБА_2 права власності на гараж № 66-67 , про скасування реєстрації права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу обєкту незавершеного будівництва від 27 листопада 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та визнання незаконним набуття ОСОБА_7 права класності на гараж № 66-67 . Відповідач вважає безпідставними та надуманими посилання позивача на ту обставину, що кооператив не надавав відповідачу згоди на забудову земельної ділянки, отже договір підряду є недійсним. Відповідач вважає такі посилання намаганням уникнути відповідальності за протиправні дії з передачі збудованого відповідачем майна третім особам. Зазначає, що факт реєстрації гаражу № 67 за відподачем, як членом кооперативу, визначає факт правомочності укладання ним оспорюваного договору підряду, та не передбачає підстав, визначених ст. 202, 215 ЦК України вважати його недійсним. Також відповідач вважає необґрунтованими посилання позивача на фіктивність договору підряду. Відповідач також зазначає про відповідність договору підряду вимогам чинного законодавства, оскільки вказаний договір не має дефектів, що визначали б настання наслідків, з якими закон пов`язує недійсність правочинів. Так, за своїм змістом і наслідками договір підряду спрямований саме на настання обумовлених ним наслідків, а доводи позивача про протилежне вважає надуманими. В контексті наведеного, відповідач вважає посилання позивача на факт фіктивності оспорюваного правочину та наявність визнання його недійсним з підстав ст.234 ЦК України - необґрунтованими, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів фіктивності правочину, як то наявності умислу всіх сторін правочину. Також відповідач зазначає, що будь-яке листування

ГБК «Лівобережний» з Установою «28 Управління Начальника Робіт» не спростовує наведені відповідачем обставини, оскільки в установі наявні та зберігаються фінансові та інші документи лише з середини 2015 року. Так, у зв`язку з анексією АР Крим Установа «28 Управління Начальника Робіт» з початку 2015 року була переведена з м.Євпаторія до м.Києва. При цьому тодішній начальник установи ОСОБА_8 залишився в АР Крим. (т.2 а.с.12-24)

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 червня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. (т.2 а.с.110-111)

Представник позивача ГБК «Лівобережний» адвокат Надточій Д.В. в судовому засіданні вимоги позову підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, надав пояснення аналогічні доводам, наведеним у позові та додатково пояснив, що ГБК «Лівобережний» був створений у 1995 році та в подальшому було оформлено право власності позивача на земельну ділянку. ГБК, як власник земельної ділянки, був замовником будівництва гаражів, подав декларацію про виконання будівельних робіт, оскільки замовником може бути лише особа, яка має право на забудову земельної ділянки. Для укладання договору підряду ОСОБА_1 повинен був мати або договір оренди земельної ділянки або суперфіцій. Проте кооператив не надавав ОСОБА_1 згоду на будівництво. Також зазначив, що невідомо на підставі чого будувались бокси № 65 та № 66 , якщо відповідачу було виділено бокс № 67 . Отже відповідач не наділений правом на будівництво, в тому числі й на укладення договору підряду. Зазначив, що договір підряду незрозумілої правової природи та не зрозуміло, на підставі чого здійснювалось будівництво. Вказав на відсутність проміжних спеціальних будівельних актів, проектної та кошторисної документації. Також зазначив, що акт прийому-передачі не відноситься до оспорюваного договору підряду та вказав на суперечності між цими документами. Також зазначив, що банківські операції за вказаним договором не обліковано та не проведено, ніяких оплат не здійснювалось. На документах використовувалась печатка установи, яка мала бути знищена. Вказав, що договір підряду підлягає визнанню недійсним з підстав, визначених ч.1 ст.215, ч.1, 5 ст.203 ЦК України, оскільки ОСОБА_1 не наділений правом на укладання договору, а договір не спрямований на настання правових наслідків, обумовлених ним. Зазначив, що договір укладений з метою незаконного заволодіння гаражами. Вважає, що оспорюваний договір породжує права ОСОБА_1 на підтвердження факту здійснення будівництва, проте відповідачем ці гаражі не будувались, право власності на них зареєстровано за іншими особами. Також пояснив, що оспорюваний договір підряду є доказом в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та зазначив, що права кооперативу порушуються будівництвом, яке нібито здійснювалось ОСОБА_1 на земельній ділянці, яка належить

ГБК «Лівобережний».

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Сєтов М.О. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, надав пояснення аналогічні доводам, викладеним у відзиві на позовну заяву та додатково пояснив, що ОСОБА_1 був і є членом кооперативу ГБК «Лівобережний» та членом правління кооперативу. Відповідач має докази будівництва гаражів, проте право власності зареєстровано за особою, яка не була членом кооперативу. Зазначив, що спірний договір, акт прийому-передачі та інші документи за договором не робились спеціально з будь-якою метою, а договір спрямований на настання правових наслідків, обумовлених ним. Також пояснив, що позивачем не передбачено практики надання дозволів на будівництво гаражів. Проте, відповідач будував гаражі з дозволу голови правління. Також зазначив, що оспорюваний в даній справі договір підряду є доказом в іншій цивільній справі, тому вважає, що даний позов подано з метою нівелювання такого доказу. Зазначив, що договір та інші пов`язані з ним документи виготовлялись в різний час, в них зафіксовані фактичні обставини, а копія договору, долучена до позовної заяви є проектом та не підписана сторонами договору. Стосовно розбіжностей в сумах, вказаних в договорі та акті приймання-передачі зазначив, що будівництво не було завершено підрядником. Та пояснив, що нумерація гаражів була визначена в довідках, виданих після підписання договору. Вказав також, що договір підписаний вповноваженою особою. Також пояснив, що всі наведені позивачем доводи не є підставами для визнання договору підряду недійсним, особливо за позовом, поданим не стороною такого договору, а викладені позивачем обставини можуть мати наслідки лише для сторін договору та щодо умов його виконання. Зазначив про відсутність підстав для визнання договору недійсним, нікчемним або фіктивним та наголосив на реальності виконання цього договору.

Інші учасники справи та їх представники в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, заяв чи клопотань не подали.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом установлено, що 24 липня 1995 року проведено державну реєстрацію ГБК «Лівобережний». (т.1 а.с.99)

Згідно положень статуту ГБК «Лівобережний», останній є добровільним некомерційним неприбутковим об`єднанням громадян - власників індивідуальних транспортних засобів, створеним на основі єдності інтересів для спільної реалізації своїх прав і свобод. Кооператив організований за рішенням Київради від 24 липня 1995 року №229 для зберігання транспортних засобів, що знаходяться у приватній власності громадян, які мешкають в м.Києві. Кооператив створено з метою задоволення потреб його членів, а також подальшої експлуатації і управління гаражними боксами. Основним напрямком діяльності кооперативу є участь грошовими коштами в спорудженні і подальшій експлуатації об`єктів кооперативної власності, об`єктів приватної власності членів кооперативу, гаражних боксів-стоянок та надання членам кооперативу послуг, що відповідають меті створення кооперативу (п.1, 4, 5 статуту). (т.1 а.с.141-149)

13 лютого 2012 року ГБК «Лівобережний» видано Державні акти на земельні ділянки площею 1.8764 га, 0.2605 га, 0.3307 га, розташовані на

АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням - будівництво, експлуатація та обслуговування гаражів, серія ЯЖ №039491, серія ЯЖ №039492, серія ЯЖ №039493. (т.1 а.с.29-34, 150-155)

07 травня 2012 року ГБК «Лівобережний» видано довідку №66-67

ОСОБА_2 , яка є членом ГБК «Лівобережний», згідно змісту якої за ОСОБА_2 закріплений гараж № 66-67 , по АДРЕСА_2 , гараж № 66-67 в ГБК «Лівобережний» будується господарчим способом. (т.2 а.с.55)

13 червня 2013 року ГБК «Лівобережний» видано ОСОБА_1 довідку №67 про те, що він дійсно є членом ГБК «Лівобережний» та за ним закріплений двоповерховий гаражний бокс № 67 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (т.2 а.с.53)

29 вересня 2015 року ГБК «Лівобережний» видано довідку №66 ОСОБА_3 , який є членом ГБК «Лівобережний», згідно змісту якої ОСОБА_3 є власником гаражу № 66 , по АДРЕСА_2 , гаражний бокс № 66 в

ГБК «Лівобережний» побудований господарчим способом. (т.2 а.с.54)

05 лютого 2013 року між ОСОБА_1 та Установою «28 Управління Начальника Робіт» було укладено договір підряду №05/02/13 (далі по тексту - договір підряду), згідно предмету якого, замовник доручає підряднику за завданням на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором строк закінчити роботи згідно проекту будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів по АДРЕСА_2 та договірної ціни (додаток №1 до договору), які є невід`ємною частиною договору, а замовник зобов`язується надати підряднику фронт робіт, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи будівництва та оплатити їх. Предметом договору підряду є роботи пов`язані з будівництвом гаражного боксу з другим поверхом та мансардою загальною площею (за проектом) 288 кв.м в тому числі: перший поверх - 72 кв.м, другий поверх - 108 кв.м та мансарда - 108 кв.м, та гаражного боксу з двома в`їзними воротами та з другим поверхом та мансардою загальною площею (за проектом) 756 кв.м в тому числі: перший поверх - 228 кв.м, другий поверх - 264 кв.м та мансарда - 264 кв.м згідно проекту «Будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів по АДРЕСА_2 », обов`язок щодо виконання яких покладається на підрядника. Власником результатів виконаних робіт до їх здачі замовнику є підрядник. (т.2 а.с.25-31)

Також в матеріалах справи наявний примірник договору підряду №05/02/13

від 05 лютого 2013 року між ОСОБА_1 та Установою «28 Управління Начальника Робіт», не підписаний сторонами (т.1 а.с.21-27), щодо якого представник відповідача пояснив, що вказаний документ є проектом договору.

12 березня 2015 року ОСОБА_1 та Установою «28 Управління Начальника Робіт» підписано акт приймання-передачі виконаних робіт за договором виконання проектно-вишукуваних робіт №05/02/13 від 05 лютого 2013 року.

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1

ст. 628 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ч. 1, 2 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Предметом спору в даній справі є визнання недійсними вищевказаного договору підряду від 05 лютого 2013 року №05/02/13, укладеного між ОСОБА_1 та Установою «28 Управління Начальника Робіт» та документів з приводу його виконання, зокрема акту приймання-передачі від 12 березня 2015 року, квитанцій до прибуткового касового ордеру та накладних, копії яких долучено до позовної заяви

(т.1 а.с.134-140).

Згідно доводів представника позивача та змісту позовної заяви, оспорюваний договір є фіктивним та укладений з метою набуття права власності на гаражі № 65 , 66 , 67 , суперечить вимогам ст.ст. 375, 395, 875 ЦК України, не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та не відповідає вимогам встановленим ч 1. та ч. 5 ст. 203 ЦК України.

За змістом частин 1 та 5 ст. 203 ЦК України, ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином (ч.1 ст.234 ЦК України).

Як роз`яснено в абз.5 п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06 листопада 2009 року, відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК України).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Виходячи з предмету та підстав позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем обрано неправильний спосіб захисту з огляду на таке.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі

№ 916/1415/19).

Суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимог про визнання недійсними договору підряду та документів з приводу його виконання, про що заявлено в даному позові, не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача, як власника земельної ділянки.

При цьому слід також зазначити, що представники сторін в судовому засіданні пояснили, що право власності на гаражи № 65 , № 66 , № 67 , розташовані по АДРЕСА_2 зареєстровано за особами, які не є сторонами в даній справі.

Також Верховний Суд зазначає, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження

№ 12-52гс20).

Задоволення позовних вимог позивача (який звернувся до суду за захистом своїх прав, як власника земельної ділянки) про визнання недійсними договору підряду та документів з приводу його виконання не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження земельною ділянкою, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів судового захисту.

Виходячи з обставин цієї справи належним способом захисту прав позивача (у разі їх порушення) буде звернення до суду з вимогами про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав.

Крім того, в провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа №755/2619/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Гаражно-будівельного кооперативу «Лівобережний», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Оніщенко Марія Олександрівна про визнання незаконним набуття права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію, скасування запису про право власності.

Представники сторін підтвердили в судовому засіданні, що предметом спору у вказаній справі є набуття права власності на гараж № 67 , розташований по

АДРЕСА_2 , а договір підряду

від 05 лютого 2013 року №05/02/13 та документи з приводу його виконання є доказами в цій справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі

№ 333/6816/17 (провадження № 14-87цс20) зазначено, що «ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи)».

Тому суд погоджується з доводами представника відповідача, що звертаючись з даним позовом до суду позивач має на меті нівелювання доказів, які, серед інших, будуть предметом оцінки при розгляді судом цивільної справи №755/2619/19, стороною якого є позивач.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Вимога позову про застосування відповідних наслідків недійсності договору підряду є похідною від вимоги про визнання недійсними договору та документів з приводу його виконання.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову Гаражно-будівельного кооперативу «Лівобережний» до ОСОБА_1 , Установи «28 Управління Начальника Робіт», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору підряду, застосування наслідків недійсності договору, в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду з даним позовом розмірі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 6, 15, 16, 203, 215, 234, 626, 627, 875 Цивільного кодексу України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

У задоволенні позову Гаражно-будівельного кооперативу «Лівобережний» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Березняківська, буд. 29-Б,

ЄДРПОУ 22921858) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 ), Установи «28 Управління Начальника Робіт» (місцезнаходження: м.Київ, просп. Повітрофлотський, буд.6, ЄДРПОУ 24967480), треті особи: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_6 ), про визнання недійсним договору підряду, застосування наслідків недійсності договору - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 29 жовтня 2021 року.

Суддя: