Постанова № 10067792, 08.04.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.10                                                                                           Справа № 7/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                         Процика Т.С.

суддів                                                                                Дубник О.П.

                                                                                Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання Трускавецький В.П.

розглянув           у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) «Томашгородський щебеневий завод»від 08.02.2010р. № 41

на рішення           Господарського суду Рівненської області від 29.01.2010р.

у справі                     №7/11

за позовом           Державного територіально-галузевого об’єднання (далі ДТГО) «Львівська залізниця», від імені якого діє відокремлений підрозділ «Львівська дирекція залізничних перевезень»ДТГО «Львівська залізниця», м. Львів

до відповідача           ВАТ «Томашгородський щебеневий завод», смт. Томашгород Рокитнівського району Рівненської області

про          стягнення 30885,00 грн. штрафу

за участю представників:          

від позивача           –Шевчишин І.З.- представник;

від відповідача           –Кузяк Р.Б. –представник.

Постанова оформлена і підписана 28.05.2010 р.

Права та обов’язки сторін, передбачені ст.22 ГПК України, роз’яснено, заяви про відвід суддів не поступало.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 29.01.2010 р. у справі № 7/11, суддя Маціщук А.В., позов задоволено. Стягнуто з відповідача ВАТ «Томашгородський щебеневий завод»на користь ДТГО «Львівська залізниця», від імені якого діє відокремлений підрозділ «Львівська дирекція залізничних перевезень»ДТГО «Львівська залізниця»30885 грн. штрафу, 308,85 грн. витрат на державне мито та 236 грн. витрат на оплату інформаційно-технічної послуги по забезпеченню судового процесу.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач (вантажовідправник) в порушення п. 2.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 863/5084, неправильно зазначив у накладній № 36249594 від 13.07.2009 р. назву та адресу вантажоодержувача, що є підставою для накладення на відповідача штрафу. З матеріалів справи вбачається, що на час розгляду справи в суді першої інстанції основна сума боргу відповідача перед позивачем становить 30885 грн. штрафу, які підлягають стягненню; доказів оплати або доказів на спростування цієї суми боргу відповідачем не подано.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ВАТ «Томашгородський щебеневий завод», відповідач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 29.01.2010 р. у справі № 7/11 скасувати і прийняти нове рішення про часткове задоволення позову та стягнення з товариства суми штрафу в розмірі 1000 грн.

Скаржник посилається зокрема на те, що оскаржене рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та має місце неповне з’ясування обставин справи, зокрема, судом першої інстанції не взяв до уваги того факту, що дані, які відображені в акті загальної форми № 315, не відповідають обставинам справи, оскільки у ньому зазначена накладна від 13.08.2009 р. № 36249594, а не накладна від 13.07.2009 р. № 36249594.

Також, скаржник вказує на те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення безпідставно не застосував положення ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України та не зменшив суму штрафу до 1000 грн.

Позивач –ДТГО «Львівська залізниця», від імені якого діє відокремлений підрозділ «Львівська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця, - подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Рівненської області від 29.01.2010 р. у справі № 7/11 залишити без змін з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві, висловили свою думку з питань, які виникли під час розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив та заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, суд встановив наступне.

ДТГО «Львівська залізниця», від імені якого діє відокремлений підрозділ «Львівська дирекція залізничних перевезень»ДТГО «Львівська залізниця», звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до ВАТ «Томашгородський щебеневий завод»про стягнення з нього штрафу за неправильне зазначення адреси вантажоодержувача у перевізних документах в розмірі 30 885 грн., 308,85 грн. сплаченого державного мита та 236 грн. витрат позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 13.07.2009 р. ВАТ «Томашгородський щебеневий завод»(Відправник) зі станції Томашгород Львівської залізниці згідно залізничної накладної № 36249594 (а.с. 10-11) було відвантажено вагони №№ 65026767, 66109133, 65767642 з вантажем «ВІДСІВ»до станції призначення -Стрий Львівської залізниці, що підтверджується також дорожньою відомістю № 36249594 на маршрут (а.с. 33-34).

Відповідно до п. 1.3. «Правил оформлення перевізних документів», затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., перевізний документ поєднує звичайну інформацію з кодованою інформацією; місця для кодування у ньому обведені жирними рамками. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф.

Пунктом 2.1 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що вантажовідправником заповнюються (в обов'язковому порядку) визначені цим пунктом графи комплекту перевізних документів, зокрема щодо «Одержувач»і «Його поштова адреса», де зазначаються точне й повне найменування установи, підприємства, організації, особи - одержувача вантажу та його цифровий код; поштова адреса одержувача з назвою міста або населеного пункту, району, вулиці і номера будинку.

Відправник, відповідач у справі, в залізничній накладній № 36249594 від 13.07.2009 р. Одержувачем зазначив ПП «Грант», вказавши його поштову адресу: Хмельницька область, м. Нетішин, пр. Незалежності, 9/209, та код 1843.

Відповідно до п. 2.3. Правил представник відправника Лапюк О.О. вказав свою посаду (начальник цеху) і розбірливо розписався у графі «Правильність внесених у накладну відомостей підтверджую», засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.

Згідно з п. 24. Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

На підставі ст. 24 Статуту залізниць України залізницею була проведена перевірка правильності відомостей, зазначених у накладній № 36249594 від 13.07.2009 р., за результатами якої встановлено той факт, що відомості про одержувача та його поштову адресу є неправильними.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.07.2009 р. із станції Стрий Львівської залізниці на станцію Томашгород була направлена телеграма з повідомленням про прибуття на станцію вагонів №№ 65026767, 66109133, 65767642 та вимогою терміново з’ясувати Одержувача, у зв’язку з відсутністю на цій станції зазначеного в документі № 36249594 Одержувача –ПП «Грант»код 1843 (а.с. 12).

Відповідач листом за вих. № 444 від 15.07.2009 р., який отриманий станцією Томашгород 16.07.2009 р. о 16 год. 18 хв., повідомив станцію, що отримувачем продукції є не ПП «Грант», який зазначений помилково, а ВАТ «Галенергобудпром»(а.с. 31).

16.07.2009 р. станція Томашгород телеграмою повідомила станцію Стрий про належного отримувача вантажу по відправці 36249594 - ВАТ «Галенергобудпром»код 1843, зазначивши про помилку з вини подавача (а.с. 32).

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу, і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, за фактом неправильного зазначення назви одержувача та його поштової адреси у перевізних документах, зокрема у накладній № 36249594, 16.07.2009 р. відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України старшим товарним касиром станції Стрий Львівської залізниці був складений акт загальної форми № 315 (а.с. 9), який підписаний без зауважень представником ВАТ «Галенергобудпром»Кирилів І.

Покликання скаржника на відсутність накладної № 36249594 від 13.08.2009 р., про яку зазначено в акті загальної форми № 315 від 16.07.2009 р., не взяті до уваги з огляду на наступне. Відповідно до розділів 2,35 Інструкції з ведення комерційної станційної звітності, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003 № 147-ц, номер накладної наносять на голографічні захисні елементи (надалі ГЗЕ), які є бланками суворого обліку; перевізним документам номер відправки присвоюється товарним касиром після приймання вантажу до перевезення шляхом наклеювання на перевізні документи ГЗЕ; бланки проїзних/перевізних документів використовуються у послідовному порядку номерів. Відповідно до розділу 3 Порядку використання голографічного захисного елемента «Укрзалізниця»для захисту перевізних документів про перевезенні вантажів у внутрішньому та міжнародному сполучення, затвердженого заступником генерального директора «Укрзалізниці»20.03.2002 р., на ГЗЕ типографським способом наносять 8-значні номери: перші дві цифри вказують код (район) залізниці, наступні 6 цифр ідуть у порядку зростання; для кожної залізниці номер відправки ГЗЕ має інтервал. Як вбачається з матеріалів справи, відомості, зазначені в акті загальної форми № 315 від 16.07.2009 р. та у накладній № 36249594 від 13.07.2009 р., є ідентичними. Посилання в акті загальної форми № 315 від 16.07.2009 р. на накладну № 36249594 від 13.08.2009 р. є технічною помилкою (опискою), оскільки, виходячи з вищенаведеного, номер накладної є основною ідентифікуючою ознакою.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи (Актом загальної форми № 315 від 16.07.2009 р., залізничною накладною № 36249594 від 13.07.2009 р., листом відповідача за вих. № 444 від 15.07.2009 р.), Відправник (відповідач у справі) неправильно зазначив Одержувача: замість ВАТ «Галенергбудпром»зазначив ПП «Грант», та невірно вказав його адресу.

Відповідно до п. 5 ст. 306 ГК України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст. 908 ЦК України передбачено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 105 Статуту залізниць України вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Пунктом 2.1 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що вантажовідправником заповнюються (в обов'язковому порядку) визначені цим пунктом графи комплекту перевізних документів, зокрема щодо «Одержувача вантажу»та щодо «Його поштова адреса», де зазначаються точне й повне найменування установи, підприємства, організації, особи - відправника вантажу та його цифровий код, а також поштова адреса одержувача з назвою міста або населеного пункту, району, вулиці і номера будинку.

Пункт 7 ст. 179 ГК України встановлює, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У п. 3 ст. 909 ЦК зазначено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до частини першої ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно із пунктом 5.5 вищезазначених Правил, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф на підставі статті 122 Статуту залізниць України, а факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми.

Згідно із ст. 122 Статуту залізниць за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

У розділі накладної № 36249594 від 13.07.2009 р. «Тарифні відмітки»вказано, що провізна плата становить 6177 грн.

Відповідно до розрахунку позивача розмір штрафу становить 30885 грн. (6177 грн. * 5) (а.с. 8).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги Залізниці про стягнення з Товариства штрафу у розмірі 30 885 грн. за неправильне зазначення у накладній № 36249594 від 13.07.2009 р. назви Одержувача вантажу та його адреси є правомірними.

Доводи скаржника щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафу до 1000 грн. не взяті судом до уваги з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 551 ЦК України розмір неустойки, (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 ст. 83 ГПК України надає право суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи конкретні обставини справи та засади, встановлені у ст. 3 ЦК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення стягуваного штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідачем не дотримано цієї норми.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи положення норм ст.ст.43, 32, 33, 34, 43 ГПК України, скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність рішення суду першої інстанції.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1.          Залишити рішення Господарського суду Рівненської області від 29.01.2010 р. у справі № 7/11 без змін, а апеляційну скаргу ВАТ «Томашгородський щебеневий завод»без задоволення.

2.          Судові витрати покласти на скаржника.

Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                     Процик Т.С.

Суддя                     Дубник О.П.

Суддя                     Скрипчук О.С.