Постанова № 10067576, 29.04.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                                      

29.04.10                                                                                           Справа № 17/42

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого – судді                                                  Давид Л.Л.

Суддів                                                                      Кордюк Г.Т.

          Мурської Х.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного комітету України з державного матеріального резерву, за вих. №4133/0/4-09 від 27.07.2009 р.

на рішення Господарського суду Рівненської області від 12.02.2009 р.

у справі № 17/42 (суддя –Грязнов В.В.)

за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства «Острозьке хлібоприймальне підприємство», с. Оженин, Острозький район, Рівненська область

про повернення матеріальних цінностей до державного резерву та стягнення 424656,68 грн. штрафних санкцій

за участю представників сторін:

від позивача: Рахильчук О.В. –представник (довіреність за вих.№6527/0/4-09 від 30.11.09 р.);

від відповідача: не з»явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.06.2008 р. у справі №17/42 частково задоволено позовні вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ (надалі –Позивач) до Відкритого акціонерного товариства «Острозьке хлібоприймальне підприємство», с. Оженин, Острозький район, Рівненська область (надалі –Відповідач) про повернення матеріальних цінностей до державного резерву та стягнення 424656,68 грн. штрафних санкцій. Зобов»язано ВАТ «Острозьке хлібоприймальне підприємство»(Рівненська область, Острозький район, с. Оженин, вул. Котляревського, 1, код 00955785) протягом десяти днів з дня набрання даним рішенням законної сили повернути до державного резерву України, Державному комітету України з державного матеріального резерву (м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код 00034016) зерно ячменю пивовареного 2 класу в кількості 1,180 т. та зерно ячменю продовольчого 1 класу в кількості 42,113 т. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (Т-1, а.с.122-127).

Постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2008 р. у справі №17/42 касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву задоволено частково. Рішення Господарського суду Рівненської області від 23.06.2008 р. в даній справі в частині відмови у стягненні штрафу і пені скасовано та в цій частині матеріали справи скеровано для нового розгляду до Господарського суду Рівненської області. В решті рішення залишено без змін (Т-1, а.с.146-150).

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 12.02.2009 р. припинено провадження у справі №17/42 в частині зобов»язання ВАТ «Острозьке хлібоприймальне підприємство»негайно повернути до державного резерву України 1,180 т. ячменю пивовареного 2 класу та 42,113 т. ячменю продовольчого 1 класу. В частині стягнення 70170,49 грн. нарахованих санкцій в задоволенні позову відмовлено (Т-2, а.с.24-28).

Дане рішення в частині припинення провадження у справі щодо зобов»язання ВАТ «Острозьке хлібоприймальне підприємство»негайно повернути до державного резерву України 1,180 т. ячменю пивовареного 2 класу та 42,113 т. ячменю продовольчого 1 класу мотивоване тим, що такі вимоги вже були переглянуті місцевим господарським судом та залишені в силі постановою Вищого господарського суду України . В частині стягнення 70710,49 грн. штрафних санкцій відмовлено з огляду на пропуск Позивачем строку позовної давності.

Позивач - Державний комітет України з державного матеріального резерву, не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу, за вих. №3011/0/4-09 від 01.06.2009 р., в якій ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2009 р. відмовлено Скаржнику у відновленні пропущеного строку подання апеляційної скарги та в прийнятті апеляційної скарги за вих.. №3011/0/4-09 від 01.06.2009 р. до провадження. Апеляційну скаргу та додані до неї матеріли повернуто скаржнику (Т-2, а.с.38-39).

Позивачем (Скаржником) повторно 10.08.2009 р. подано апеляційну скаргу, за вих. №4133/0/4-09 від 27.07.2009 р. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2009 р. відмовлено у відновленні пропущеного строку подання апеляційної скарги та в прийнятті апеляційної скарги за вих. №4133/0/4/-09 від 27.07.2009 р. до провадження. Апеляційну скаргу та додані до неї матеріали повернуто Скаржнику (Т-2, а.с.54-55).

Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2009 р. касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву задоволено. Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2009 р. у справі №17/42 скасовано. Матеріали справи скеровано для здійснення апеляційного провадження до Львівського апеляційного господарського суду (Т-2, а.с.86-89).

Позивач –Державний комітет України з державного матеріального резерву, не погодившись з винесеним рішенням від 12.02.2009 р. в частині відмови у стягненні штрафних санкцій на суму 70710,49 грн., подав апеляційну скаргу, за вих. №4133/0/4-09 від 27.07.2009 р., в якій посилається на те, що останнє в цій частині прийнято з порушенням норм чинного законодавства та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме: судом порушено вимоги ст. ст. 238, 241, 249 Господарського кодексу України, ст. ст. 34, 36, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України , ст. ст. 14, 16 Закону України «Поро державний матеріальний резерв», ст. 268 Цивільного кодексу України. Крім цього, Скаржник вказує, що штрафні санкції , передбачені Законом України «Про державний матеріальний резерв»стягуються лише за рішенням суду та не є адміністративно-господарськими санкціями в розумінні глави 27 Господарського кодексу України (адміністративно-господарські санкції), а отже застосування до них ст. 250 Господарського кодексу України є невірним. При розгляді аналогічних справ Вищий господарський суд України у постановах від 15.10.2003 р. по справі №31/227т, від 01.03.2007 р. по справі №16/3420, від 17.11.2005 р. №42/109 дійшов висновку , що штрафні санкції є публічно-правовими і тому строки позовної давності, що встановлені Цивільним кодексом України (та відповідно аналогічні строки Господарського кодексу України) не розповсюджуються на такі штрафні санкції.

Дані обставини, на думку Скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення Господарського суду Рівненської області від 12.02.2009 р. у справі №17/42 в частині відмови у стягненні штрафних санкцій на суму 70710,49 грн. та прийняття нового в цій частині яким просить позовні вимоги задоволити повністю.

28.04.2010 р. в канцелярію суду від Відповідача надійшла телеграма (вхід. №516 від 28.04.2010 р.) про відкладення розгляду справи, в зв»язку з хворобою уповноваженого представника.

Дане клопотання судовою колегією Львівського апеляційного господарського суду відхилено, з огляду на документальну необґрунтованість. Крім цього, Відповідач мав час та можливість подати свої заперечення щодо апеляційної скарги, оскільки ухвала суду про призначення справи до розгляду винесена 05.03.2010 р. і отримана останнім 16.03.2010 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення за №4562022.

Враховуючи те, що станом на 29.04.2010 р. додаткових доказів по справі не поступало, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.

Представник Позивача в судовому засіданні 29.04.2010 р. підтримав доводи апеляційної скарги, з мотивів наведених в останній.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, оцінивши зібрані по справі докази, заслухавши пояснення представника Позивача, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про невідповідність рішення Господарського суду Рівненської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Судовою колегією Львівського апеляційного господарського суду встановлено, що позовні вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву про зобов»язання ВАТ «Острозьке хлібоприймальне підприємство»негайно повернути до державного резерву України 1,180 т. ячменю пивовареного 2 класу та 42,113 т. ячменю продовольчого 1 класу задоволенні рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.06.2008 р. (Т-1, а.с.122-127), яке залишено без змін в цій частині постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2008 р. (Т-1, а.с.146-150), а відтак місцевим господарським судом правомірно припинено провадження у справі в цій частині.

Позивачем також ставилась вимога про стягнення з Відповідача в доход державного бюджету штрафних санкцій, а саме штрафу та пені. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.06.2008 р. відмовлено в цій частині, а постановою Вищого господарського суду України скасовано та передано на новий розгляд в місцевий господарський суд, яким рішенням від 12.02.2009 р. відмовлено в задоволенні даних позовних вимог.

При перегляді рішення місцевого господарського суду, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду керувалась наступним.

На підставі укладених сторонами збережувальних зобов'язань від 09.09.1999, 09.10.1999 р., 15.10.1999 р., 23.02.2000 р.( Т-1, а.с.9-14) ВАТ "Острозьке хлібоприймальне підприємство" здійснювало зберігання таких цінностей державного матеріального резерву: зерна пшениці 6 класу; ячменю пивовареного 2 класу; ячменю продовольчого 1 класу; ячменю кормового 3 класу; овес 4 класу, з урахуванням приписів Закону України "Про державний матеріальний резерв" і Постанови Кабінету Міністрів України № 1129 від 08.10.97 "Про затвердження Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву". Оформлення закладання зерна до державного резерву підтверджується також складеними сторонами приймальними актами за встановленою формою Р-16, передбаченого п. 2.2 Інструкції про порядок оформлення операцій з хлібопродуктами держрезерву на пунктах відповідального зберігання, затвердженої наказом Держкомітету України по матеріальних резервах від 27.03.1996 р. № 41 та Інструкцією "Про порядок ведення обліку та оформлення операцій з зерном і продуктами його переробки" № 55 від 15.02.78, затвердженої наказом Державного комітету заготовок Ради Міністрів СРСР № 84 (Т-1, а.с.66-70).

За результатами проведеної КРУ Держкомрезерву України перевірки від 25.06.2004 р. щодо наявності, стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей державного резерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні у ВАТ "Острозьке ХПП" складено відповідний акт, згідно з яким виявлено самовільне відчуження Відповідачем зерна, а саме: пшениці 6 класу в кількості 21,632 тонн; ячменю пивовареного 2 класу в кількості 19,769 тонн; ячменю продовольчого 1 класу в кількості 42,113 тонн; ячменю кормового 3 класу в кількості 254,945 тонн; овес 4 класу в кількості 9,506 тонн (Т-1, а.с.78-82).

Складеним працівниками КРУ Держкомрезерву України актом від 25.03.2005 р. (Т-1, а.с.74-77) повторно зафіксовано самовільне відчуження зерна Позивача у таких розмірах: пшениці 6 класу в кількості 22,632 тонн; ячменю пивовареного 2 класу в кількості 1,180 тонн; ячменю продовольчого 1 класу в кількості 42,113 тонн; ячменю кормового 3 класу в кількості 447,040 тонн; овес 4 класу в кількості 15,865 тонн.

Факт незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву свідчить про неналежне виконання Відповідачем своїх зобов»язань, передбачених Законом України «Про державний матеріальний резерв»та інших нормативних актів , які регулюють порядок здійснення операцій по відповідальному зберіганню матеріальних цінностей державного резерву.

Пунктом 1 статті 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" передбачено, що державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Статтею 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" встановлено, що відпуск із державного резерву матеріальних цінностей, що підлягають освіженню (поновленню) і зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву провадиться за рішенням центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом. Такий відпуск провадиться на конкурсних засадах. Кошти, отримані внаслідок такої реалізації, спрямовуються на придбання та закладання до державного резерву аналогічних матеріальних цінностей (п.4). Відпуск матеріальних цінностей з державного резерву в порядку тимчасового позичання провадиться за рішенням Кабінету Міністрів України, в якому визначаються одержувачі, строки та умови відпуску матеріальних цінностей із державного резерву, а також строки їх повернення. Якщо відпуск матеріальних цінностей з державного резерву провадиться у порядку позичання, одержувач (позичальник) - підприємство, установа або організація на основі контракту (договору) подає гарантійне зобов'язання про повернення матеріальних цінностей до державного резерву. В контракті (договорі) повинно бути передбачено спосіб забезпечення зобов'язання одержувача (позичальника) у вигляді застави або банківської гарантії. За позичання матеріальних цінностей з державного резерву передбачається плата, розмір якої визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не може перевищувати розміру облікової ставки Національного банку України (п.5).

За неналежне виконання зобов»язань ст. 204 Цивільного кодексу України передбачає відповідальність у вигляді сплати неустойки (штрафу та пені).

Згідно ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 231 Господарського кодексу України сплата неустойки регулюється договором або законом, а відтак відповідно до ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв»Відповідач несе майнову відповідальність за порушення операцій з матеріальними цінностями державного резерву передбачену п. 10 даної статті.

У відповідності до п. 10 ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв»у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження , з юридичних осіб, на відповідальному зберігання яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100% вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожен день до повного повернення матеріальних цінностей.

Матеріалами справи встановлено, що під час нового розгляду справи Позивачем зменшено суму штрафу до 57359,16 грн. та 13351,33 грн. пені нараховано з 22.02.2008 р. по 09.02.2009 р. (Т-2, а.с.12-14).

Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні стягненні пені, мотивує тим, що згідно ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб»єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб»єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків встановлених законом. Відтак місцевий господарський суд вважає нараховані штраф і пеню адміністративно-господарськими санкціями.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб»єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб»єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

З аналізу матеріалів та обставин справи судова колегія приходить до висновку, що в даній ситуації при незабезпеченні збереження матеріальних цінностей , що находяться на відповідальному зберіганні Відповідача має місце неналежне виконання ним господарського зобов»язання.

У відповідності до п. 2 постанови Верховної Ради України від 20.02.1996 р. №57/96 за виявленими фактами самовільного відчуження (використання, реалізації) матеріальних цінностей державного резерву до відповідальних зберігачів застосовуються фінансові санкції в судовому порядку.

В контексті ст. 241, ст. 249 Господарського кодексу України та положень Закону України «Про державний матеріальний резерв»судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що штрафні санкції за зазначеним Законом стягуються лише за рішенням суду та не є адміністративно-господарськими санкціями в розумінні глави 27 Господарського кодексу України, а відтак застосування до них ст. 250 Господарського кодексу України є помилковим.

Відповідно до цього, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується з доводами Скаржника про правомірність нарахування до примусового стягнення з Відповідача штрафу у сумі 57359,16 грн. та пені в сумі 13351,33 грн. з 22.02.2008 р. по 09.02.2009 р. у відповідності до норм Закону України «Про державний матеріальний резерв»згідно розрахунку (Т-2, а.с.12-14).

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про підставність доводів апеляційної скарги та не відповідність рішення Господарського суду Рівненської області в частині відмови в стягненні 70170,49 грн. штрафних санкцій, нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву, за вих. №4133/0/4-09 від 27.07.2009 р. задоволити.

2. Пункт 2 рішення Господарського суду Рівненської області від 12.02.2009 р. у справі №17/42 скасувати та в цій частині прийняти нове.

3. Позовні вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ до Відкритого акціонерного товариства «Острозьке хлібоприймальне підприємство», с. Оженин, Острозький район, Рівненська область про стягнення 70710,49 грн. задоволити.

4. Стягнути з рахунку Відкритого акціонерного товариства «Острозьке хлібоприймальне підприємство», с. Оженин, Острозький район, Рівненська область в користь Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ - 70710,49 грн., з яких 57359,16 грн. штрафу, 13351,33 грн. пені.

5.          Стягнути з рахунку Відповідача в доход Державного бюджету України 707,10 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.          Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

8. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

9. Справу № 17/42 повернути Господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя                                                                      Давид Л.Л.

Суддя                                                                                          Кордюк Г.Т.

Суддя                                                                                          Мурська Х.В.