Рішення № 100675203, 28.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/12579/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі – відповідач, ГУНП у Львівській області), в якій просить:

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані відпустки за період 2018 та 2019 років в сумі 26477,60 грн.;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити, ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь період затримки невиплати компенсації за невикористану відпустку за період 2018 та 2019 років, з дати звільнення - 05.02.2021 по день винесення рішення у справі на користь позивача, з відповідним відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звільненні зі служби, відповідач не провів з ОСОБА_1 усіх належних розрахунків чим грубо порушено законодавство про працю. Вважає, що йому повинна бути виплачена компенсація за всі невикористані ним календарні дні відпустки за 2018-2019 роки. Також позивач вважає що оскільки остаточний розрахунок при звільнені з ним не проведено, у нього виникло право на виплату суми середнього заробітку за весь період затримки.

Ухвалою суду від 03.08.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

ГУНП у Львівській області із заявленими вимогами не погоджується з підстав викладених у відзиві.

Зазначено, що відповідно до ст. 92-94 ЗУ "Про національну поліцію", Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання №260, грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення. Обов`язковою передумовою для виплати поліцейському компенсації за невикористану відпустку є визначення кількості днів невикористаної відпустки у наказі про звільнення. Наголошує, що у наказі про звільнення ОСОБА_1 визначено кількість днів такої відпустки, за яку повинна бути виплачена компенсація, однак останній, в свою чергу, з наказом погодився та його не оскаржив.

Вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідач вважає передчасними.

Позивач надав відповідь на відзив. Наголошує, що у разі звільнення поліцейських з Національної поліції України вони мають право на виплату компенсації за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС України).

Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, а також долучених письмових доказів, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 проходив службу у Національній поліції України.

Наказом ГУНП у Львівській області від 05.02.2021 №81 о/с ОСОБА_1 звільнений зі служби. У наказі зазначено, що позивачу нарахована компенсація за невикористану відпустку в кількості 3 доби.

Відповідно до довідки від 16.02.2021 №51166-2021, станом на 16.02.2021 невикористана відпустка ОСОБА_1 станом на 16.02.2021 невикористана відпустка за 2018 рік становить 14 діб основної відпустки та 1 доба додаткової відпустки; за 2019 рік – 23 доби основної та 2 доби додаткової; за 2020 рік відпустка використана у повному обсязі.

Зважаючи на те, що під час звільнення компенсації за невикористані в повному обсязі відпустки в 2018 та 2019 роках позивач не отримав, він звернувся до ГУНП у Львівській області із відповідною заявою.

Листом від 07.04.2021 №А-13/05/17-2021 у нарахуванні та виплаті компенсації позивачу відмовлено у зв`язку з відсутністю на це підстав.

Вважаючи відмову протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду за їх захистом.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право працюючої особи на відпочинок у формі щорічної оплачуваної відпустки закріплено ст. 45 Конституції України.

Закон України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон №504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі ст. 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (ст. 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1 ст. 24 Закону №504/96-ВР).

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 83 КЗпП України.

Закон України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами 1, 2, 3 і 4 ст. 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до ч.ч. 8, 9, 10 та 11 ст. 93 Закону №580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абз. 7 і 8 п. 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Аналізуючи приписи вищевказаного законодавства Верховний Суд у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19 зазначив наступне.

Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у ст.92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення ч.ч. 8, 11 ст. 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

У зв`язку із зазначеним, суд не приймає до уваги позицію відповідача щодо застосування ч. 10 ст. 93 Закону № 580-VIII, абзацу 8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 як таких, що не передбачають можливості отримання компенсації за будь-які роки роботи, відмінні від року звільнення.

З огляду на зазначену позицію, враховуючи доводи позивача, суд висновує, що невикористані відпустки за період 2018 та 2019 роки повинні бути компенсовані позивачу, а тому у цій частині вимог позов слід задовольнити.

Щодо самостійно розрахованої позивачем суми компенсації у розмірі 26477,00 грн., то суд таку до уваги не бере, оскільки вона жодними доказами не підтверджується.

З цього приводу слід зазначити, що при визначенні розміру грошової компенсації підлягає врахуванню одноденний заробіток.

Порядок обчислення розміру такої компенсації визначений пунктом 8 розділу III Порядку №260, який є спеціальним нормативно-правовим актом у даних правовідносинах.

Згідно з вказаною нормою розмір такої компенсації визначається виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Оскільки у суду відсутні відомості про грошове забезпечення позивача, обов`язок розрахунку компенсації у такому випадку покладається на відповідача.

Вимоги про стягнення з ГУНП у Львівській області на користь позивача коштів за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи 05.02.2021 станом на дату постановлення рішення по суті спору, виходячи з середньоденного розміру грошового забезпечення позивача на день звільнення зі служби в поліції та діб фактичної затримки, є передчасними, оскільки компенсація за невикористану відпустку відповідачем ще не нарахована і відповідно, для проведення належного розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд позбавлений можливості визначити істотність частини не виплаченої суми як заборгованості перед позивачем порівняно із середнім заробітком позивача.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, такий не належить стягувати на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, вул. Генерала Григоренка,3; ЄДРПОУ 40108833) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію за невикористану відпустку у 2018 та 2019 роках.

3. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Судовий збір не стягувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кравців О.Р.