Рішення № 100675202, 29.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2021 року

справа №380/5011/21

провадження № П/380/5079/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в порядку письмового провадження в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області, Державної судової адміністрації України, про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивачка) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області (далі – ТУ ДСА України у Львівській області, відповідач-1) з вимогою стягнути суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 в сумі 164797,81 грн.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 повідомила, що працює суддею Галицького районного суду міста Львова. Зазначає, що в період з 18.04.2020 по 28.08.2020 відповідач-1 нараховував та виплачував суддівську винагороду в розмірі, що не відповідає розміру установленому Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №553-ІХ від 13.04.2020 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки ним не внесилися зміни до спеціального закону - Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Рішенням КСУ від 28.08.2020 №10-р/2020 встановлено невідповідність Конституції України запроваджених згаданим законом обмежень суддівської винагороди. ТУ ДСА у Львівській області при обмеженні розміру суддівської винагороди позивача за квітень-серпень 2020 року діяло всупереч ст.ст. 19, 130 Конституції України, оскільки виплачувало її у меншому розмірі, ніж це визначено спеціальним законом. Загальна сума безпідставно обмеженої суддівської винагороди відповідно до наданої відповідачем інформації становить 164797,81 грн.

ТУ ДСА у Львівській області подало відзив на позовну заяву (а.с.23-29), просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з таких мотивів: суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у встановленому Бюджетним кодексом України порядку. Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, що реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів; за обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних та розпорядників коштів нижчого рівня. Відповідно до ст.ст. 148, 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади здійснює Державна судова адміністрація України, котра здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності місцевих загальних судів. ТУ ДСА у Львівській області є розпорядником коштів нижчого рівня та здійснює нарахування працівникам апарату суду та суддям виплат, передбачених чинними нормативними актами, в межах коштів, затверджених кошторисом видатків на відповідний рік. 18.04.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» №553-ІХ від 13.04.2020, відповідно до якого нарахована заробітна плата, грошове забезпечення працівників, суддівська винагорода суддів обмежується максимальним розміром 47230 грн. на місяць. ТУ ДСА у Львівській області як розпорядник коштів нижчого рівня не мало правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону №553-ІХ). У період з 18.04.2020 по 28.08.2020 положення частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону №553-ІХ) були чинними і на їх підставі відповідач-1 здійснював нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди. Питання обмеження суддівської винагороди на підставі Закону №553-ІХ розглядалося Радою суддів України, за результатами прийнято відповідне рішення від 24.04.2020 (розрахунок суддівської винагороди слід здійснювати на загальних підставах, а обмеження максимального її розміру, передбачені Законом №553-ІХ, слід застосовувати до загальної суми розрахованої суддівської винагороди). Рішення КСУ від 28.08.2020 №10-р/2020 не поширюється на правовідносини, що виникли до дня його ухвалення та не є підставою для задоволення позовних вимог за період з 18.04.2020 по 28.02.2020.

Відповідач-1 також клопоче про залучення до участі у справі Державної судової адміністрації України в якості співвідповідача, оскільки ТУ ДСА України у Львівській області не є розпорядником коштів за бюджетною програмою КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником є Державна судова адміністрація України.

Ухвалою від 10.07.2021 суд залучив до участі у цій справі у якості співвідповідача Державну судову адміністрацію України (далі – ДСА України, відповідач-2), а також витребував у відповідачів докази (а.с.45-46).

ДСА України відзиву на адміністративний позов не подала, про причини неподання відзиву суд не повідомила.

На стадії підготовчого провадження суд з метою офіційного з`ясування всіх обставин справи витребував та отримав від відповідачів відомості про обставини, що мають значення для вирішення цього спору (а.с. 59-60, 70-71, 103).

Суд дослідив заяви учасників справи по суті справи, долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_1 з 24.02.2011 проходить публічну службу на посаді судді, з 14.02.2015 року – на посаді судді Галицького районного суду міста Львова (а.с.14-15).

В період з 18.04.2020 по 28.08.2020 ТУ ДСА у Львівській області, керуючись статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону №553-ІХ), здійснювало нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 із застосуванням обмеження максимального розміру виплати сумою 47230 грн. на місяць.

Відповідно до наданих ТУ ДСА у Львівській області відомостей (а.с.13) при нарахуванні суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.04.2020 до 30.09.2020 її розмір (до вирахування податків та зборів) зменшено на загальну суму 164797,81 грн., в тому числі за квітень на 19483,28 грн., за травень на 51143,60 грн., за червень на 51143,60 грн., за липень на 20012,71 грн., за серпень на 25571,80 грн.

Витребувані від відповідачів з метою офіційного з`ясування всіх обставин справи відомості дозволяють встановити такі обставини, що мають значення для вирішення цього спору:

- у 2020 році кошторисні призначення ТУ ДСА у Львівській області за кодом програмної класифікації 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя» для судів м. Львова та Львівської області за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» становили 281505,9 тис.грн.;

- ДСА України не вносила зміни до кошторису ТУ ДСА у Львівській області щодо зменшення бюджетних асигнувань за КЕКВ 2111 «Заробітна плата»;

- ТУ ДСА у Львівській області в період з 18.04.2020 по 28.08.2020 на підставі частин першої та третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону №553-ІХ) здійснювало виплату суддівської винагороди із застосуванням обмеження її максимального розміру 47230 грн. на місяць;

- зміни до кошторису та помісячних розписів видатків місцевих загальних судів м. Львова та Львівської області, в т.ч. Галицького районного суду міста Львова для виплати суддівської винагороди в сторону зменшення за період квітень-серпень 2020 року ТУ ДСА у Львівській області не вносило;

- ТУ ДСА у Львівській області в 2020 році на підставі Інструкції щодо застосування кодів економічної класифікації видатків бюджету використовувало в 2020 році бюджетні асигнування за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» в сумі 281505,9 тис.грн. для виплати як суддівської винагороди, так і заробітної плати працівників апарату суду, такі використано в повному обсязі;

- кошти, заощаджені за рахунок виплати суддівської винагороди в зменшеному розмірі внаслідок застосування обмежень, встановлених статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону №553-ІХ), використано на оплату праці працівників апарату суду.

При оцінці встановлених фактичних обставин справи суд керується такими нормами права:

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

За частинами першою, другою статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ (далі - Закон № 553-ІХ), згідно з пунктом 10 розділу І якого Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-IX (далі - Закон № 294-IX) доповнено, зокрема, статтею 29 такого змісту, що діяла до ухвалення Рішення Конституційного Суду України № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року:

- «Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки» (частина перша);

- «Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України» (частина друга);

- «Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)» (частина третя).

Конституційний Суд України Рішенням від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, третьої статті 29 Закону № 294-IX зі змінами; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 553-IX; ці положення Законів № 294-IX, № 553-IX втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

В процесі правозастосування при прийнятті цього рішення суд при визначенні релевантних (таких, що підлягають застосуванню) норм права керується такими мотивами:

30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII).

Цим Законом , з-поміж іншого, статтю 130 Основного Закону України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище. У контексті спірних правовідносин потрібно наголосити, що Конституція України у редакції Закону № 1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».

З цією конституційною нормою корелюються норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які у поєднанні (системному зв`язку) дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій. Наявність в Конституції України цієї норми дає підстави для висновку, що для цієї групи правовідносин у сфері організації судової влади (визначення розміру та джерел фінансування суддівської винагороди) закон про судоустрій є спеціальним законом, відповідно він має пріоритет над іншими нормативно-правовими актами. Оскільки Конституція України, відповідно до її статті 8, має найвищу юридичну силу, наявність в її тексті прямої вказівки на спосіб визначення суддівської винагороди слугує безапеляційним способом подолання будь-яких протиріч у правовому регулюванні правовідносин на кшталт тих, з яких виник цей спір, на користь спеціального закону (про судоустрій). Оскільки норми Конституції України є нормами прямої дії, а отже, при вирішенні спору суд може застосовувати їх безпосередньо, особливо тоді, коли закон чи інший нормативно-правовий акт їм суперечить (частина четверта статті 7 КАС України).

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону № 1402-VIIІ, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України

Зміни до цього Закону в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у охоплений позовними вимогами період, не вносилися, тому ТУ ДСА у Львівській області не мало законних підстав для обмеження її виплати розміром, що становить 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року.

Щодо Закону № 553-ІХ (яким внесені зміни до Закону № 294-ІХ, зокрема доповнено його статтею 29 (пункт 10 розділу І Закону №553-ІХ), на який покликається відповідач-1 у відзиві на позов як на підставу обмеження ним розміру суддівської винагороди позивача), то з огляду на наведені вище міркування щодо правового регулювання спірних відносин цей закон - оскільки він не є законом про судоустрій, ним чи іншим законом не вносилися зміни до Закону № 1402-VIII (стосовно розміру суддівської винагороди) - не може встановлювати розміру винагороди судді.

Закон № 294-ІХ (у редакції Закону № 553-ІХ) має іншу сферу регулювання. Вимоги щодо його змісту містятьсяв частині другій статті 95 Конституції України та деталізовані у Бюджетному кодексі України. Цей закон (про державний бюджет) не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Вирішення описаної колізії має ґрунтуватися на підході, відповідно до якого перевагу у застосуванні має спеціальна правова норма, якщо її видання передбачено актом вищої юридичної сили. Для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIII, які попри те, що в часі цей закон прийнятий раніше, мають пріоритет стосовно пізніше прийнятого Закону № 294-ІХ (у редакції Закону № 553-ІХ) Адже Конституція України має найвищу юридичну силу, тому «спеціальність» Закону № 1402-VIII, зокрема його статті 135, що спирається передусім на конституційні положення частини другої статті 130 і є своєрідним її продовженням.

Отже, розбіжність між нормами (різних) законів щодо регулювання одних правовідносин (розміру суддівської винагороди), яка виникла у зв`язку з набранням чинності Законом №553-ІХ, має вирішуватися на користь Закону № 1402-VIII.

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що обмеження відповідачем-1 виплати позивачеві в період з 18.04.2020 до 28.08.2020 суддівської винагороди (розміром, що не перевищує десять мінімальних заробітних плат) на підставі статті 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ, у редакції, яка діяла на дату виникнення спірних відносин) було неправомірним. Отже, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій ТУ ДСА у Львівській області щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 року із застосуванням обмеження, встановленого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 р. №294-ІХ, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Сума недоплаченої за спірний період суддівської винагороди становить 164797,81 грн. (до вирахування податків та зборів), що підтверджується наданими ТУ ДСА у Львівській області розрахунками (а.с. 13).

Суд при прийнятті рішення враховує, що ця справа з огляду на суб`єктний склад, підстави та предмет спору, фактично є типовою. Відомості Єдиного державного реєстру судових рішень та публікації в спеціалізованих юридичних ЗМІ свідчать про те, що вже розглянуто понад тисячу аналогічних справ (https://sud.ua/ru/news/video/194725-kompensatsiya-suddivskoyi-vinagorodi-za-karantin-ta-zarplata-aparatu-sudiv-scho-robiti-video; https://lexinform.com.ua/v-ukraini/suddyam-mayut-doplatyty-ponad-1-mlrd-126-mln-grn/; ці обставини суд визнає загальновідомими). Питання наявності/відсутності конфлікту інтересів судді адміністративного суду, що перебуває на адміністративній посаді, при зверненні до суду з аналогічним позовом було предметом обговорення Ради суддів України; https://advokatpost.com/iakyj-suddia-administratyvnoho-sudu-mozhe-oskarzhuvaty-obmezhennia-suddivskoi-vynahorody-rishennia-rsu/).

Разом з тим, усі відомі суду випадки перегляду касаційним судом судових рішень у цій категорій спорів (постанови №340/1916/20 від 03.03.2021, №520/13014/2020 від 23.06.2021, №160/6740/20 від 28.07.2021, № 580/4201/20 від 20.10.2021) завершилися постановленням судового рішення про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції та скерування справи на новий розгляд, з наданням вказівок щодо встановлення належного суб`єктного складу учасників справи (фактично – про залучення ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів до участі у справі у якості співвідповідача), з`ясування певних юридично значимих фактів для правильного вирішення спору і застосування ефективного способу захисту порушеного права позивача. Оскільки цей підхід касаційного суду з огляду на кількість постановлених ним таких рішень впродовж року слід визнати усталеним, суд його врахував при розгляді цієї справи, витребувавши у відповідачів необхідні для повного та всебічного з`ясування обставин справи відомості (а.с.70-71).

Надані відповідачами на вимогу суду відомості дозволяють зробити такі висновки:

- у 2020 році ДСА України затвердило кошторис ТУ ДСА у Львівській області за кодом програмної класифікації 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя» для судів м. Львова та Львівської області за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» з кошторисними призначеннями 281505,9 тис.грн., достатніми для виплати суддівської винагороди у встановленому статтею 135 Закону № 1402-VIIІ розмірі, зміни до цього кошторису (про зменшення бюджетних асигнувань за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» у зв`язку із прийняттям Закону № 553-ІХ) не приймалися;

- ТУ ДСА у Львівській області в період з 18.04.2020 по 28.08.2020 здійснювало виплату суддівської винагороди позивачу із застосуванням обмеження її максимального розміру до 47230 грн. на місяць. Відповідач-1 пояснює такі дії виконанням вимог частин першої та третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону №553-ІХ). При цьому зміни до кошторису та помісячних розписів видатків місцевих загальних судів м. Львова та Львівської області, в т.ч. Галицького районного суду міста Львова, для виплати суддівської винагороди в сторону зменшення за період квітень-серпень 2020 року ТУ ДСА у Львівській області не вносило;

- в 2020 році ТУ ДСА у Львівській області на підставі Інструкції щодо застосування кодів економічної класифікації видатків бюджету використовувало бюджетні асигнування за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» для виплати як суддівської винагороди, так і заробітної плати працівників апарату суду. Згадані бюджетні асигнування в сумі 281505,9 тис.грн. використано в 2020 році в повному обсязі, при цьому зекономлені за рахунок обмеження суддівської винагороди в період 18.04.2020-28.08.2020 кошти спрямовано на виплату заробітної плати працівникам апарату суду, тобто витрачено за тим самим КЕКВ 2111, проте на оплату праці іншої категорії отримувачів бюджетних коштів.

Визначаючи питання належного відповідача та способу захисту прав позивача, що повинен в кінцевому результаті призвести до виплати недоплаченої за період 18.04.2020-28.08.2020 суддівської винагороди в сумі 164797,81 грн. суд враховує, що з формальної точки зору дії щодо обмеження розміру суддівської винагороди позивача (як і будь-якого іншого судді місцевого загального суду м. Львова та Львівської області) вчинило ТУ ДСА України у Львівській області. Разом з тим, суд враховує таке:

- ТУ ДСА у Львівській області є територіальним органом ДСА України, що йому підпорядковується;

- відповідач-1, як і решта 26 територіальних органів ДСА України, що обслуговують всі регіони України, діяли в охоплений спірними правовідносинами період щодо обмеження розміру суддівської винагороди усіх суддів місцевих загальних судів України однаково - обмежували розмір виплати сумою 47230 грн (суд визнає цю обставину загальновідомою).

За таких обставин для суду є цілком очевидним, що ДСА України, хоч і не надало письмове розпорядження про застосування територіальними органами Закону № 294-ІХ у редакції Закону № 553-ІХ (у всякому випадку відповідачі не надали суду копії такого розпорядчого документу), проте всі його територіальні органи, в тому числі ТУ ДСА у Львівській області як розпорядник коштів нижчого рівня, вчиняли дії щодо обмеження розміру суддівської винагороди суддів місцевих судів (в т.ч. позивача) з відома та за погодженням з головним розпорядником бюджетних коштів.

В контексті питання про обрання ефективного способу захисту порушеного права позивача суд враховує таке:

01.01.2021 набрав чинності наказ Міністерства Фінансів України «Про затвердження Змін до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету» від 27.10.2020 №636 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 листопада 2020 р. за № 1130/35413), відповідно до якого КЕКВ 2.1. Код 2100 «Оплата праці і нарахування на заробітну плату», який включає в себе КЕКВ 2111 «Заробітна плата», доповнено новим підрозділом - 2.1.1.3. Код 2113 «Суддівська винагорода», за яким виділяються бюджетні призначення для виплати таких видатків бюджету: 1) суддівська винагорода за встановленими посадовими окладами; надбавка за вислугу років; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді, доплата за науковий ступінь, доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці; 2) допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу під час надання щорічної відпустки; 3) вихідна допомога у разі виходу у відставку.»

Отже, в 2021 році - на відміну від 2020 - бюджетні видатки на виплату суддівської винагороди здійснюються не за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» (за яким і надалі фінансуються видатки на виплату заробітної плати працівникам апарату суду), а за новим КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода». За таких обставин і спонукання перерахувати та виплатити недоплачену суму суддівської винагороди за період з 18.04.2020 до 28.08.2020 у розмірі 164797,81 грн., і стягнення цієї суми з ТУ ДСА у Львівській області призведе до того, що відбудеться примусове списання/виплата цієї суми з бюджетних видатків, призначених для виплати суддівської винагороди в 2021 році. За такого вирішення ситуації для покриття дефіциту коштів для виплати поточних сум суддівської винагороди слід буде вирішувати питання про внесення ДСА України змін в кошторис ТУ ДСА у Львівській області, ініціювання внесення змін в Закон № 294-ІХ з метою отримання додаткових бюджетних асигнувань на ці потреби. Оскільки вирішення таких питань потребує послідовних дій кількох суб`єктів бюджетного процесу, то розраховувати на їх оперативне вирішення не доводиться. З огляду на це відновлення права позивача на отримання недоплаченої частини суддівської винагороди за квітень-серпень 2020 року шляхом стягнення/зобов`язання виплатити їх ТУ ДСА у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на 2021 рік за КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода» не буде ефективним чи адекватним способом захисту, оскільки призведе до неможливості чи суттєвої затримки виплати суддівської винагороди за 2021 рік як позивачу, так і іншим суддям загальних місцевих судів м. Львова та Львівської області, котрі фінансуються ТУ ДСА у Львівській області в межах закладеної в кошторис на 2021 рік суми бюджетних асигнувань.

Суд враховує пояснення відповідача-1 про те, що для виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів в державному бюджеті України передбачена спеціальна бюджетна програма КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є ДСА України; водночас для ТУ ДСА у Львівській області не передбачено бюджетних видатків чи окремих бюджетних програм для виконання рішень судів на користь судді (позивача).

Відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.

Відповідно до статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням наведених вище мотивів суд дійшов висновку про те, що ефективним способом відновлення прав позивача буде стягнення недоплаченої ОСОБА_1 суддівської винагороди в сумі 164797,81 грн. (за вирахуванням податків та зборів) за рахунок бюджетної програми КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є ДСА України.

Отже, позовні вимоги слід задовольнити частково, при цьому вийшовши за межі позовних вимог.

Оскільки позивач на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, а сторони не подали суду доказів понесення інших видів судових витрат, підстав для вирішення питання про розподіл судового збору немає.

Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області щодо нарахування та виплати судді Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року із застосуванням обмеження, встановленого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 р. №294-ІХ.

Стягнути за рахунок бюджетної програми КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України (01021, місто Київ, вулиця Липська, будинок 18/5; ідентифікаційний код 26255795), на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) суму недоплаченої за період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року суддівської винагороди у розмірі 164797 (сто шістдесят чотири сімсот дев`яносто сім тисяч) гривень 81 коп., з утриманням при виплаті з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, що постановив рішення, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Москаль Р.М.