Рішення № 100673460, 18.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2021 року Справа № 160/13559/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/13559/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

10.08.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 09 березня 2021 року №Ф-114293-17/61У у сумі 9048,18 грн. зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), виключивши суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 9048,18 грн.;

- стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) помилково перераховані кошти в розмірі 11528,26 грн.;

- стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09 березня 2021 року №Ф-114293-17/61У, відповідно до якої нараховано борг (недоїмку) з єдиного внеску у розмірі 9048,18 грн. Позивач вважає протиправним нарахування боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки за період нарахування заборгованості офіційно був працевлаштований у ТОВ «Агроформування «Зоря», ТОВ «Агрофірма «Зоря», Адвокатському об`єднанні «Автограф». Роботодавці сплачували податки за позивача, в тому числі єдиний соціальний внесок як за застраховану особу, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу (Форма ОК-7), у зв`язку з чим вказана вимога про сплату боргу (недоїмки) є неправомірною та підлягає скасуванню. Окрім того, відповідачем протиправно відмовлено в поверненні помилково перерахованих коштів за ВП №59524782 в розмірі 11528,26 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №160/13559/21 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

14.09.2021 року представником відповідача подано письмовий відзив на позов, в якому останній просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач перебуває на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа-підприємець, на дату формування оскарженої вимоги не перебував у стані припинення підприємницької діяльності. Проте, податкова звітність ним не подавалась, доходів він не отримував, як наслідок, повинен був сплачувати (враховуючи зміни до Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Таким чином, у зв`язку з не сплатою позивачем внеску, контролюючим органом було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09 березня 2021 року №Ф-114293-17/61У у загальній сумі 9048,18 грн., яка є законною та обґрунтованою. На підставі викладеного, у задоволенні позовних вимог відповідач просив відмовити.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 13.03.2002 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також, ОСОБА_1 з вказаного періоду перебував на обліку як платник єдиного внеску.

Позивач за період з 2018 по 2020 роки офіційно був працевлаштований у ТОВ «Агроформування «Зоря», ТОВ «Агрофірма «Зоря», Адвокатському об`єднанні «Автограф», що підтверджується матеріалами справи.

09 березня 2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі даних інформаційної системи податкового органу прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-114293-17/61У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 9048,18 грн.

Підставою для формування даної вимоги стала інформація, наявна в базі даних інформаційної системи податкового органу по інтегрованій картці платника податків, в якій відображено наступні несплачені нарахування на момент винесення оскарженої вимоги:

Станом на 31.12.2017 року переплата становила 3479,10 грн.

- 4 квартал 2018 року у сумі 2112 грн., по строку 19.01.2018 року, нарахування сплачені, а тому зменшено суму переплати на 2 112 грн. = залишок переплата 1367,10 грн.

17.04.2018 року сплачено до бюджету 2 457,18 грн. Станом на 17.04.2018 року сума переплати становила 3824,28 грн.

- 1 квартал 218 року нараховано ЄСВ ФОП на спрощеній системі оподаткування у сумі 2457,18 грн. та нараховано ЄСВ ФОП за незалежною професійною діяльністю у сумі 2457,18 грн., разом 4914,36 грн., по строку 19.04.2018 року, сума недоїмки станом на 19.04.2018 року складала 1090,08 грн.

20.04.2018 року сплачено до бюджету 170 грн. Станом на 20.04.2018 року сума недоїмки становила 920,08 грн.

18.07.2018 року сплачено до бюджету 2457,18 грн. Станом на 18.07.2018 року сума недоїмки становила 6910,90 грн.

- 2 квартал 2018 року нараховано ЄСВ ФОП на спрощеній системі оподаткування у сумі 2457,18 грн. та нараховано ЄСВ ФОП за незалежною професійною діяльністю у сумі 2457,18 грн., разом 4914,36 грн., по строку 19.07.2018 року, сума недоїмки станом на 19.07.2018 року складала 11825,26 грн.;

19.10.2018 року сплачено до бюджету 2457,18 грн. Станом на 19.10.2018 року сума недоїмки становила 9368,08 грн.

- 3 квартал 2018 року нараховано ЄСВ ФОП на спрощеній системі оподаткування у сумі 2457,18 грн. та нараховано ЄСВ ФОП за незалежною професійною діяльністю у сумі 2457,18 грн., разом 4914,36 грн., по строку 19.10.2018 року, сума недоїмки станом на 19.10.2018 року складає 14282,44 грн.

Сума недоїмки станом на 31.10.2018 року становила 14282,44 грн.

18.01.2019 року сплачено до бюджету 2457,18 грн. Станом на 18.01.2019 року сума недоїмки становила 11825,44 грн.

- 4 квартал 2018 року нараховано ЄСВ ФОП на спрощеній системі оподаткування у сумі 2457,18 грн. та нараховано ЄСВ ФОП за незалежною професійною діяльністю у сумі 2457,18 грн., разом 4914,36 грн., по строку 21.01.2019 року, сума недоїмки станом на 21.01.2019 року складала 16739,62 грн.

04.02.2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області винесено вимогу № Ф-114293-17/61У, відповідно до якої заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені ОСОБА_1 становить 11 528,26 грн.

15.04.2019 року сплачено до бюджету 2754,18 грн. Станом на 15.04.2019 року сума недоїмки становила 13985,44 грн.

- 1 квартал 2019 року нараховано ЄСВ ФОП на спрощеній системі оподаткування у сумі 2754,18 грн., по строку 19.04.2019 року, сума недоїмки станом на 19.04.2019 року складала 16739,62 грн.

18.07.2019 року сплачено до бюджету 2754,18 грн. Станом на 18.07.2019 року сума недоїмки становила 13985 грн.

- 2 квартал 2019 року нараховано ЄСВ ФОП на спрощеній системі оподаткування у сумі 2754,18 грн., по строку 19.07.2019 року, сума недоїмки станом на 19.07.2019 року складала 16739,62 грн.

18.10.2019 року сплачено до бюджету 2754,18 грн. Станом на 18.10.2019 року сума недоїмки становила 13985,44 грн.

- 3 квартал 2019 року нараховано ЄСВ ФОП на спрощеній системі оподаткування у сумі 2754,18 грн., по строку 19.10.2019 року, сума недоїмки станом на 19.10.2019 року, сума недоїмки станом на 19.10.2019 року складала 16739,62 грн.

Сума недоїмки станом на 31.10.2019 року становила 16739,62 грн.

17.01.2020 року сплачено до бюджету 2754,20 грн. Станом на 17.01.2020 року сума недоїмки становила 13985,42 грн.

- 4 квартал 2019 року нараховано ЄСВ ФОП на спрощеній системі оподаткування у сумі 2754,18 грн. по строку 20.01.2020 року, сума недоїмки станом на 20.01.2020 року складала 16739,60 грн.

- 1 квартал 2020 року нараховано ЄСВ ФОП на спрощеній системі оподаткування у сумі 2078,12 грн., по строку 21.04.2020 року, сума недоїмки станом на 21.04.2020 року складала 18817,72 грн.;

27.04.2020 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом прийнято рішення у справі № 160/2926/20, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Дніпропетровській області задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу № Ф-114293-17/61У від 04.02.2019 року, відповідно до якої заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені ОСОБА_1 становить 11528,26 грн. Рішення суду набрало законної сили 07.08.2020 року.

- 2 квартал 2020 року нараховано ЄСВ ФОП на спрощеній системі оподаткування у сумі 1039,06 грн., по строку 20.07.2020 року, сума недоїмки станом на 20.07.2020 року складала 19856,78 грн.;

- 3 квартал 2020 року нараховано ЄСВ ФОП на спрощеній системі оподаткування у сумі 3178,12 грн., по строку 19.10.2020 року, сума недоїмки станом на 19.10.2020 року складала 23034,90 грн.

Сума недоїмки станом на 31.10.2020 року становила 23034,90 грн.

- 4 квартал 2020 року нараховано ЄСВ ФОП на спрощеній системі оподаткування у сумі 3300 грн., по строку 19.01.2021 року, сума недоїмки станом на 19.01.2021 року складала 26334,90 грн.

Зменшення щоквартальних нарахувань боргу минулих років у сумі 18276,72 грн. по строку 05.02.2021 року. Станом на 05.02.2021 року сума недоїмки становила 8058,18 грн.

Збільшення щоквартальних нарахувань у сумі 990 грн. по строку 16.02.2021 року. Станом на 16.02.2021 року сума недоїмки становила 9048,18 грн.»

Таким чином, вказана вимога включає суму боргу у розмірі 9048,18 грн. за 2018, 2019 рік та 2020 рік.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09 березня 2021 року № Ф-114293-17/61У.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон України № 2464-VI).

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є, зокрема фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (у редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 4.05.18 №469), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7.05.15 за №508/26953 (далі - Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції № 449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Cудом встановлено, що ОСОБА_1 з 2018 року був працевлаштований у ТОВ «Агроформування «Зоря», ТОВ «Агрофірма «Зоря», Адвокатському об`єднанні «Автограф».

Отже, у період з 2018 року по 2020 року ОСОБА_1 не був платником єдиного внеску як ФОП, оскільки в цей період платником єдиного внеску за нього були його роботодавці, що підтверджується даними з індивідуальних відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-7).

При цьому, суд зазначає, що відповідачем до суду не надано будь-яких доказів, що позивачем отримувався дохід протягом спірного періоду від здійснення підприємницької діяльності.

Відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи - підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Суд зазначає, що згідно з висновками суду касаційної інстанції, викладеними у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 по справі № 440/2149/19, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Як встановлено судом, ТОВ «Агроформування «Зоря», ТОВ «Агрофірма «Зоря», Адвокатське об`єднання «Автограф» сплачували за ОСОБА_1 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку про відсутність у позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску за спірний період.

Отже, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області безпідставно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09 березня 2021 року №Ф-114293-17/61У у сумі 9048,18 грн. зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 09 березня 2021 року №Ф-114293-17/61У, прийнята відносно ОСОБА_1 про сплату боргу (недоїмки), є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків, виключивши суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 9048,18 грн., суд зазначає таке.

Згідно із Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 422 від 07.04.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за № 751/28881, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Відповідно до пункту 1 глави 1 Розділу II Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Згідно з главою 2 Розділу II Порядку з метою забезпечення контролю за коректністю відображення інформації в інформаційній системі органів ДФС при відкритті/закритті ІКП підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, проводиться щоденний контроль шляхом формування реєстрів перевірки записів, зокрема, за напрямами: наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску та переплати за платежами, за якими не передбачено подання платником податкової звітності до органу ДФС (крім платежів, які контролюються органами ДФС в частині актів перевірок); наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску в ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування».

Розбіжності не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, шляхом усунення помилок: у разі виявлення невідповідностей між відкритими в інформаційній системі органів ДФС ІКП та затвердженим Переліком форм ІКП здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП; у разі сплати новоствореним платником, який не включений до реєстру платників певного податку, кошти розносяться до ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування». Відпрацювання ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування» здійснюється згідно з пунктом 3 глави 2 розділу ІІІ цього Порядку.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об`єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов`язаний вчинити дії щодо відображення/коригування в особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року в адміністративній справі № 826/9288/18.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 щодо зобов`язання відповідача скасувати нараховану недоїмку зі сплати єдиного внеску у розмірі 9048,18 грн. із внесенням відповідної інформації до інтегрованої картки платника податків підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області помилково перерахованих коштів у розмірі 11528, 26 грн., суд зазначає таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в провадженні Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебувало виконавче провадження ВП №59524782 на підставі вимоги №Ф-114293-17/61У від 04.02.2019 року, винесеної Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області відповідно до якої заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені ОСОБА_1 становить 11528,26 грн. В межах даного виконавчого провадження, було стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені в розмірі 11528,26 грн.

В подальшому, не погоджуючись із вимогою №Ф-114293-17/61У від 04.02.2019 року, Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання дій та вимоги протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року у справі №160/2926/20 задоволено повністю, а саме:

- визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо взяття на облік ОСОБА_1 як платника єдиного внеску - самозайнятої особи, що проводить незалежну професійну діяльність;

- зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зняти позивача з обліку, як платника єдиного внеску - самозайнятої особи, що проводить незалежну професійну діяльність;

- визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 року №Ф-114293-17/61У;

- зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей щодо наявності недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Позивачем було подано заяву про повернення помилково перерахованих коштів в межах виконавчого провадження ВП №59524782 в розмірі 11528,26 грн.

Відповідно до листа відповідача від 19.07.2021 року за вих. №51687/6/04-36-13-03-05, позивачу відмовлено у поверненні помилково перерахованих коштів в розмірі 11528,26 грн.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 16.01.2016 №6, затверджено Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.02.2016 за №193/28323 (Порядок №6).

Пункт 3 Порядку №6 визначає:

- неналежний Платник - платник, з рахунку якого здійснено помилкове списання коштів та/або який не є платником єдиного внеску;

- помилково сплачені суми єдиного внеску - суми Коштів, які на певну дату зараховані на невідповідний рахунок 3719 та/або сплачені з рахунку неналежного Платника;

- рахунок 3719 - відповідні небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 «Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування», відкриті в органах Державної казначейської служби України.

Згідно з підпунктом 1 пункту 5 Порядку №6 повернення Коштів здійснюється у випадку надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719.

Відповідно до пункту 6 Порядку №6 повернення Коштів здійснюється на підставі заяви Платника про таке повернення (далі - Заява).

У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.

Згідно з пунктом 7 Порядку №6, у разі надходження заяви про повернення коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати реєстрації заяви проводить перевірку наданої платником інформації.

Заява залишається без задоволення у таких випадках:

- невідповідність заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку;

- недостовірність викладеної у заяві платника інформації;

- подання заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску;

- наявність у платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій.

У разі відмови в задоволенні заяви про повернення коштів з рахунку 3719 платнику єдиного внеску підрозділом органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, надається повідомлення за підписом посадової особи із зазначенням причин відмови.

У разі задоволення заяви про повернення коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, передає заяву з відміткою про підтвердження повернення коштів до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення обліку платежів та складання звітності.

Підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення обліку платежів та складання звітності, у строк не більше ніж три робочих дні з дня отримання Заяви з відміткою про підтвердження повернення Коштів, на підставі даних інформаційної системи готує висновок за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку (далі - Висновок) та два примірники Реєстру висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - Реєстр висновків) за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Висновки реєструються в журналі обліку висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку та протягом одного робочого дня від дати їх реєстрації разом з примірником Реєстру висновків передаються до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 6 на підставі висновку та у строк не пізніше ніж три робочих дні з дня його реєстрації підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня оформлює розрахунковий документ на повернення Коштів з рахунку 3719, на який їх було сплачено, та направляє його відповідному управлінню (відділенню) Державної казначейської служби України у районі, районі у місті, місті обласного, республіканського значення (далі - управління (відділення) Казначейства).

Управління (відділення) Казначейства на підставі розрахункового документа органу доходів і зборів нижчого рівня перераховує кошти за рахунок поточних надходжень за день з відповідного рахунку 3719 на рахунок платника, зазначений у заяві, відкритий у банку або органі Казначейства.

За змістом листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 19.07.2021 за вих. №51687/6/04-36-13-03-05, підставою для відмови позивачу у поверненні помилково сплачених коштів слугувало посилання на наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 9048,18 грн.

У ході розгляду даної справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість таких доводів відповідача та протиправність оскарженої вимоги.

Суд зазначає, що у письмовому відзиві на позов представник Головного управління ДПС у Дніпропетровській області не надав заперечень на означену позовну вимогу.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що з огляду на встановлену судом протиправність спірної вимоги та відсутність інших перешкод для повернення позивачу помилково сплаченого єдиного внеску, позовна вимога щодо стягнення з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області помилково перерахованих коштів за ВП №59524782 в розмірі 11528,26 грн. підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню судом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з п. п. 6, 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України видно, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд, дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, а саме: договір про надання правової допомоги № КА 03/20 від 02 березня 2020 року, додаткову угоду від 02 серпня 2021 року до договору про надання правової допомоги № КА 03/20 від 02 березня 2020 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 09 серпня 2021 року до договору про надання правової допомоги № КА 03/20 від 02 березня 2020 року із розрахунком часу, витраченого адвокатом, дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню у розмірі 17000,00 грн., оскільки пов`язані саме з розглядом справи у суді, є співмірними по відношенню до складності справи, є обґрунтованими та пропорційними до предмета спору.

Також суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 1816,00 грн., що підтверджується квитанціями № 35 та №36 від 07.09.2021 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1816,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 09 березня 2021 року №Ф-114293-17/61У у сумі 9048,18 грн. зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ), виключивши суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 9048,18 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ ВП 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) помилково перераховані кошти в розмірі 11528 (одинадцять тисяч п`ятсот двадцять вісім) грн. 26 коп..

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ ВП 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ ВП 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складений 18.10.2021.

Суддя О.В. Царікова