Рішення № 100673459, 01.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2021 року Справа № 160/16852/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

17.12.2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 14.09.2018 року №000112513090436 на суму 31357,29 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 15.03.2021 року провадження у справі закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Не погодившись з ухвалою про закриття провадження від 15.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.07.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 року у справі №160/16852/20 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

28.07.2021 року адміністративна справа надійшла на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду, що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції на супровідному листі Третього апеляційного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу №160/16852/20 розподілено судді Сліпець Н.Є.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 року адміністративну справу прийнято до свого провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 27.08.2021 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, даною ухвалою замінено відповідача у справі з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на його правонаступника – Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

25.08.2021 року представником відповідача подано заяву про встановлення факту зловживання процесуальними правами позивачем та накладення на нього штрафу в дохід держави, а також про закриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 20.09.2021 року у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про встановлення факту зловживання процесуальними правами позивачем та накладення на нього штрафу в дохід держави та про закриття провадження у справі відмовлено.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що винесене Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення від 14.09.2018 року №000112513090436, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2015-2017 роки в розмірі 31 357,29 грн., є необґрунтованим та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем було помилково визначено суму податкового зобов`язання щодо об`єкту оподаткування нежитлових приміщень поз.2, 13 в будівлі комерційного призначення з торговими приміщеннями та автопаркінгом літ.А-7 на І поверсі, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, шо загальна площа вищезазначених приміщень складає 15,1 кв.м., а не 637,3 кв.м.

26.08.2021 року представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просила відмовити повністю, посилаючись на те, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за ОСОБА_1 зареєстровано об`єкт нежитлової нерухомості - нежитлові приміщення загальною площею 637,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності - договір міни від 28.08.2007 року. Дата державної реєстрації 03.09.2007 року. Позивачу, як власнику об`єкта оподаткування - нежитлових приміщень винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 14.09.2018 року №000112513090436 на суму 31 357,29 грн. за період 205-2017 роки. При цьому, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення, розмір загальної площі об`єкту нерухомості за вказаною адресою становив 637,3 кв.м., разом з тим, внесення запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, згідно з яким була виправлена інформація щодо опису об`єкта нерухомості, де зазначено, що загальна площа нежитлових приміщень поз. 2, 13 в будівлі комерційного призначення з торговими приміщеннями та автопаркінгом літ.А-7 на І поверсі, складає 15,1 кв.м, відбулось лише 24.07.2020 року. Отже, дана обставина не має жодного доказового та правого навантаження на події, що відбулися значно раніше та стосуються податкових періодів 2015-2017 років. Крім того, представник відповідача звертала увагу суду на той факт, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення вже було предметом розгляду в адміністративній справі №160/7602/19. Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 року у справі №160/7602/19 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 року у справі № 160/7602/19 залишено без змін. Також, судом першої інстанції під час розгляду справи №160/7602/19 надано оцінку такій підставі для оскарження як внесення запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про зміну площу об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 14.09.2018 року №000112513090436 є таким, що винесено у відповідності до норм податкового законодавства та підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 станом на 15.02.2019 року був власником об`єкту житлової нерухомості, а саме нежитлових приміщень, загальною площею - 637,3 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (а.с. 41-42).

За висновком податкового органу даний об`єкт нерухомості, відповідно до вимог пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у зв`язку з чим Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.09.2018 року №000112513090436, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015-2017 роки в сумі 31 357,29 грн.

Разом з тим, позивач вважає, що приймаючи податкове повідомлення-рішення податковий орган помилково визначив суму податкового зобов`язання щодо об`єкту оподаткування, оскільки загальна площа приміщень складає 15,1 кв.м., а не 637,3 кв.м., взята контролюючим органом на підставі помилкових даних з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, спір між сторонами виник з підстав обґрунтованості нарахування відповідачем суми податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2015 – 2017 роки.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015 року, статтю 266 Податкового кодексу України викладено у новій редакції, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки.

Відповідно до положень п. п. 266.1.1 п. 266.1, п. п. 266.2.1 п. 266.2, п. п. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є, в тому числі, фізичні особи, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток, яка обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до п. п. 266.7.1, 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

За приписами п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Порядок обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, який здійснюється контролюючим органом, врегульований підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, відповідно до якого:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів а або б підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів а або б підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту в підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів б і в цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості;

ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів а-г цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються в залежності від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням об`єкта житлової нерухомості відомості стосовно пільг, наданих ними відповідно до цього підпункту.

Судом встановлено, що рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року № 12/27 «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території м. Дніпро» ставку податку встановлено у розмірі 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Крім того, додатком № 2 до вказаного рішення встановлений перелік пільг для фізичних і юридичних осіб, наданих відповідно до пункту 266.4 статті 266 ПК України, зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Зокрема, пунктом 2.3. додатку № 2 передбачено, що звільняються від сплати податку фізичні та юридичні особи, зокрема за господарські, у тому числі присадибні будівлі, що перебувають у їх власності, допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо.

Згідно із ч.1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Підпункт 14.1.15 статті 14 ПК України визначає, що будівлі - це земельні поліпшення, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.129 п.14.1 ст. 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - це будівлі, приміщення, що не віднесені, відповідно вимог законодавства, до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари; туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; г) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.

Отже, згідно із пп. «е» пп. 14.1.129-1 ст.14 ПК України, об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо.

З аналізу викладеного вбачається, що об`єктом оподаткування згідно із пп. 266.2.1 п. 266.2 ст.266 ПК України є об`єкт житлової та нежитловою нерухомості, в тому числі його частка, а базою оподаткування відповідно до пп. 266.3.1, 266.3.2. п. 266.3 ст. 266 ПК України є загальна площа об`єкта нерухомості.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач станом на 15.02.2019 року був власником об`єкту житлової нерухомості, а саме нежитлових приміщень, загальною площею - 637,3 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

В обгрунтування позову позивач вказує, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №000112513090436 від 14.09.2018 року стали помилкові дані в інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим, внесення запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, згідно з яким була виправлена інформація щодо опису об`єкта нерухомості, де зазначено, що загальна площа нежитлових приміщень поз. 2, 13 в будівлі комерційного призначення з торговими приміщеннями та автопаркінгом літ.А-7 на І поверсі, складає 15,1 кв.м, відбулось лише 24.07.2020 року.

Тобто, на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а також в періоди за які здійснено нарахування податкового зобов`язання, позивач був власником нежитлових приміщень, загальною площею саме 637,3 кв.м.

Отже, площа об`єктів нерухомого майна, що належали позивачу є аналогічною площі зазначеній відповідачем в якості бази оподаткування.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем вірно розраховано базу оподаткування з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

При цьому, суд звертає увагу, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.09.2018 року №000112513090436 вже було предметом розгляду в адміністративній справі №160/7602/19.

Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 року у справі №160/7602/19 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 року у справі № 160/7602/19 залишено без змін.

Таким чином, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 року по справі № 160/7602/19 набрало законної сили 06.02.2020 р.

Отже, суд звертає увагу на те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, вже було вирішено вимогу позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №000112513090436 від 14.09.2018 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 31 357,29 грн.

Недопустимість повторного звернення з вимогами, щодо яких є таке, що набрало законної сили судове рішення, обумовлено загальним принципом, визначеним у пункті 9 частини 2 статті 129 Конституції України в якості основної засади судочинства - обов`язковість судового рішення.

Водночас, ухвалюючи дане рішення, суд враховує висновки, викладені в ухвалі Третього апеляційного адміністративного суду від 09.07.2021 року, що спір у межах даної справи та спір у справі №160/7602/19 не пов`язані підставами виникнення.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено протиправності податкового повідомлення-рішення від 14.09.2018 року №000112513090436 на суму 31357,29 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для вирішення питання стосовно повернення судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець