Рішення № 100672992, 19.10.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року Справа № 925/816/21

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Пріхно Л.А.,

за участі представників сторін:

від Смілянської окружної прокуратури – Барбаш О.А. – прокурор відділу Черкаської обласної прокуратури,

від позивача – Ніконорова О.О. – представник за посадою,

від відповідача – Сілко О.І. – представник за посадою,

від третьої особи – представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника керівника Смілянської окружної прокуратури,

м. Сміла, Черкаської області в інтересах держави в особі

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, м. Київ

до Смілянської міської ради, м Сміла, Черкаської області

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

приватного акціонерного товариства “Смілянське

племпідприємство”, с. Миколаївка, Смілянського району,

Черкаської області

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити

дії,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернувся заступник керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до Смілянської міської ради про:

- визнання протиправною бездіяльність Смілянської міської ради, що полягає у неприйнятті до комунальної власності територіальної громади м. Сміла з державної власності об`єкта нерухомості – шістнадцятиквартирного житлового будинку, який перебуває на балансі приватного акціонерного товариства “Смілянське племпідприємство”, що знаходиться за адресою: вул. Красіна, 12, м. Сміла, Черкаська область;

- зобов`язання Смілянську міську раду забезпечити прийняття з державної власності у комунальну власність територіальної громади м. Сміла Черкаської області об`єкт нерухомості – шістнадцятиквартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: вул. Красіна,12, м. Сміла, Черкаська область.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29 червня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27 липня 2021 року.

Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - приватне акціонерне товариство “Смілянське племпідприємство”.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 27 липня 2021 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Відкладено підготовче засідання на 10 год. 30 хв. 23 вересня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23 вересня 2021 року розгляд справи по суті призначено на 11 год. 30 хв. 19 жовтня 2021 року.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується реєстром поштових відправлень Господарського суду Черкаської області.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві та зазначав, що з копії витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, доданого до листа ФДМУ від 18 травня 2021 року №10-15-11169, суб`єктом управління, який здійснює управління майном (16-ти квартирним житловим будинком по вул. Красіна, 12, м. Сміла, Черкаська область), є Фонд державного майна України.

Прокурором не доведено, що компетентним органом, в особі якого подано позов в інтересах держави, є саме Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях; не доведено належними та допустимими доказами вчинення Фондом державного майна України, як суб`єктом управління спірним об`єктом, всіх, передбачених Законом України “Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності” та Законом України “Про Фонд державного майна України”, рішень, спрямованих на передачу спірного об`єкта до комунальної власності. Не доведено наявність волі власника такого об`єкта - держави на його відчуження.

Рішення Смілянської міської ради від 15 червня 2004 року №17-11 “Про надання згоди на прийняття у комунальну власність м. Сміла об`єктів інфраструктури ВАТ “Смілянське племпідприємство” прийнято без наявності згоди власника майна.

В позові прокурором зазначено, що пред`явленим позовом захищаються інтереси держави в сфері комунальної власності щодо нерухомого майна, однак позов подано в інтересах суб`єкта державної власності (Регіонального відділення Фонду державного майна України), що свідчить про недоведеність порушення “інтересів держави” у даному спорі, за захистом яких звернувся прокурор.

Смілянська міська рада є органом місцевого самоврядування, який зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, прокурором не вказано коли саме (з якої дати) і які конкретно обов`язки в розумінні Закону України “Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності” виникли у Смілянської міської ради стосовно об`єкта державної власності (16-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 ), про тривалість невчинення яких вказано у позові.

Відповідно до п.8 Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №891, передача відомчого житлового фонду в комунальну власність провадиться разом з відповідною технічною документацією на будинок (інвентарна справа, акт прийняття в експлуатацію, плани зовнішніх мереж та інші), а також документами, що встановлюють право на нього.

З копії акту обстеження від 20 липня 2004 року №1 вбачається, що каналізаційна насосна станція прийняття та перекачки стічних вод, в тому числі - від будинку по вул. Красіна, 12, перебуває в незадовільному технічному стані та не підлягає експлуатації без проведення капітального ремонту будівлі та існуючого обладнання, а з іншого акту обстеження (без номера і дати) вбачається, що будинок потребує ремонту покрівлі, основна кабельна лінія в неробочому стані (необхідне прокладання кабелю), ввідний щит розкомплектований та знаходиться у неробочому стані, відсутній контур заземлення ввідного щита (який необхідно виконати), електроосвітлення під`їздів і підвалу знаходиться в неробочому стані, необхідно встановити світильники. Даними актами також встановлено й інші недоліки і зауваження, які потребують усунення з відповідними фінансовими витратами.

В актах перевірки збереження і використання державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу, але залишилося на балансі приватного акціонерного товариства “Смілянське племпідприємство” від 17 травня 2017 року та від 09 листопада 2020 року (далі - акти перевірки) відсутня повна інформація про державне майно на момент перевірки (інвентарний номер, поверховість, загальна площа, фактичний стан утримання тощо), а також відсутня інформація про земельну ділянку, на якій розташоване державне майно, про суму нарахованих та використаних амортизаційних відрахувань на реновацію і ремонти зазначеного майна, про суми грошових коштів, використаних балансоутримувачем на утримання державного майна, про поточний стан державного майна, причини його зміни та зменшення або збільшення вартості цього майна на підставі акта про технічний стан державного майна.

Відсутність таких даних у актах перевірки є порушенням п.п.4- 8 розділу V Порядку проведення державними органами приватизації перевірок стану ефективного використання та збереження державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 16 грудня 2009 року №1998.

З цього слідує, що з 2004 року ні діючий балансоутримувач (приватне акціонерне товариство “Смілянське племпідприємство”), ні суб`єкт управління (Фонд державного майна України та/або його регіональне відділення) не утримували зазначене майно, земельну ділянку не відводили, не здійснювали належний контроль за утриманням такого майна, а фактична ідентичність актів перевірки свідчить про формальний підхід до здійснення Регіональним відділенням обов`язків, передбачених Наказом Фонду державного майна України від 16 грудня 2009 року №1998.

За таких обставин, на думку відповідача, має місце бездіяльність балансоутримувача (приватного акціонерного товариства “Смілянське племпідприємство”) та суб`єкта управління державним майном (Фонду державного майна України та/або його регіональним відділенням) як щодо утримання, так і щодо контролю, виборі та забезпеченні способу використання державного майна, що виключає порушення Смілянською міською радою інтересів держави у даному спорі.

Зобов`язання Смілянської міської ради у судовому порядку без правових підстав забезпечити прийняття з державної власності у комунальну власність 16-ти квартирного будинку, який не утримувався належним чином з 2004 року, фактично призведе до покладення тягаря утримання і усунення недоліків будинку за рахунок бюджету територіальної громади міста Сміла, яка не може нести відповідальність за неефективне утримання будинку конкретним суб`єктом господарювання (попереднім балансоутримувачем) та власником такого будинку.

Згідно п.5 Положення передача будинків відомчого житлового фонду в комунальну власність провадиться комісією з питань приймання відомчого житлового фонду в комунальну власність, яка утворюється Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями або виконкомами відповідної Ради. До складу цієї комісії входять представники відповідних місцевих комунальних підприємств, житлово-експлуатаційної організації, на баланс якої передаються будинки відомчого житлового фонду, регіонального відділення (представництва) Фонду державного майна, місцевого фінансового органу, бюро технічної інвентаризації, спеціалізованого проектного інституту, підприємства, установи чи організації, що передає відомчий житловий фонд, та представники інших заінтересованих підприємств, установ і організацій.

Зважаючи, що предметом спору є будинок, який перебуває на балансі діючого підприємства (не банкрута) та те, що в будинку №12 по вул. Красіна не створене об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, виконавець послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по м. Смілі відсутній (з 26 листопада 2019 року управитель - СКП “Наш Дім” перебуває в стані припинення - порушено справу про банкрутство), передача об`єкта житлового фонду можлива виключно після створення у цьому будинку ОСББ або після призначення управителя будинку (що і зазначалось у листах від 10 лютого 2021 року №2752/03-33 та від 20 травня 2021 року №536/03-52).

Щодо обраного прокурором способу захисту - вимоги про визнання бездіяльності Смілянської міської ради, то вимога щодо встановлення (визнання) або спростування певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до юрисдикції останнього не належать повноваження щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення. Відокремлення встановлення фактів та визнання обставин від спору, де ці факти та обставини є доказом вимог чи заперечень у цьому спорі, суперечить основним засадам господарського процесу та його формам. Наслідком обрання неефективного способу захисту є відмова у позові, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 02 липня 2019 року справі № 48/340.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповідях на відзив прокурор та позивач заперечували щодо обставин викладених відповідачем у відзиві.

В судовому засіданні, яке відбулося 19 жовтня 2021 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/816/21.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор вказував, що під час приватизації в 1996 році Смілянського племпідприємства Черкаського науково - виробничого об`єднання по племінній справі і прогресивних технологій у тваринництві “Прогрес” було створено відкрите акціонерне товариство “Смілянське племпідприємство”. До статутного капіталу відкритого акціонерного товариства “Смілянське племпідприємство” не увійшов шістнадцятиквартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач допускає протиправну бездіяльність щодо прийняття у комунальну власність житлового будинку, що суперечить інтересам держави та загрожує його руйнуванню.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області від 11 листопада 1996 року № 613-АП прийнято рішення про перетворення Смілянського племпідприємства у відкрите акціонерне товариство.

Згідно з Планом приватизації державного майна Смілянського племпідприємства Черкаського науково - виробничого об`єднання по племінній справі і прогресивних технологій у тваринництві “Прогрес” від 20 жовтня 1996 року, затвердженого заступником начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області та наказом Регіонального відділення від 21 жовтня 1996 року № 687-П, вказане підприємство приватизоване шляхом перетворення його у відкрите акціонерне товариство “Смілаплемсервіс”, яке зареєстроване 26 листопада 1996 року.

Під час приватизації в 1996 році Смілянського племпідприємства Черкаського науково - виробничого об`єднання по племінній справі і прогресивних технологій у тваринництві “Прогрес”, до його статутного капіталу не увійшов, однак, залишився на балансі 16-ти квартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до наказу Регіонального відділення від 08 липня 2004 року № 2779-ПА приватизацію сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства “Смілянське племпідприємство” завершено.

Відповідно до даних Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань встановлено, що на даний час правонаступником відкритого акціонерного товариства “Смілянське племпідприємство” є приватне акціонерне товариство “Смілянське племпідприємство”.

Рішенням Смілянської міської ради від 15 червня 2004 року №17-11 “Про надання згоди на прийняття у комунальну власність м. Сміли об`єктів соціальної інфраструктури ВАТ “Смілянське племпідприємство” міською радою надано згоду на безоплатну передачу до комунальної власності м. Сміла об`єктів соціальної інфраструктури, що знаходяться на балансі ВАТ “Смілянське племпідприємство”, в тому числі житлового будинку по вул. Красіна, 12.

На даний час вказане рішення чинне.

Згідно з актом від 20 липня 2004 року №1 у відповідності до рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради від 24 червня 2004 року №516 “Про прийняття до комунальної власності м. Сміли об`єктів соціальної інфраструктури ВАТ “Смілянське племпідприємство” ВО “ВодГео” та ВАТ “Смілянське племпідприємство” в присутності представника Смілянської міськрайонної екологічної інспекції проведено обстеження об`єктів, що підлягають прийому-передачі, зокрема, житлового будинку по вул. Красіна, 12.

Регіональним відділенням 17 травня 2017 року проведено перевірку збереження та використання державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу, але залишилося на балансі приватного акціонерного товариства “Смілянське племпідприємство” 16-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Згідно з вказаним актом, 16 - ти квартирний житловий будинок по АДРЕСА_1 знаходиться у задовільному стані, використовується за призначенням, в ньому проживають мешканці. Згідно з рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради від 02 червня 2016 року № 217 утворено комісію з питань прийняття будинку до комунальної власності міста.

Регіональним відділенням на адресу Смілянської міської ради 15 грудня 2020 року було направлено листа №50-12.02-4592 щодо передачі державного майна у комунальну власність шляхом прийняття на сесії міської ради рішення про надання згоди на прийняття багатоквартирного будинку до комунальної власності територіальної громади з наступною передачею управителю чи об`єднанню співвласників такого будинку.

У відповідь, Смілянська міська рада листом від 10 лютого 2021 року № 2752/03-33 повідомила, що прийняття вказаного житлового будинку можливе лише після створення у ньому ОСББ або після призначення управителя багатоквартирного будинку.

Регіональним відділенням 09 листопада 2020 року було проведено повторну перевірку збереження та використання державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу, але залишилось на балансі, відповідно до якої 16-ти квартирний житловий будинок по АДРЕСА_1 знаходиться у задовільному стані, використовується за призначенням.

Станом на час розгляду справи в суді вказаний об`єкт нерухомості не прийнято в комунальну власність.

Судом встановлено, що вул. Красіна в м. Сміла було перейменовано на вул. Броніслава Козловського.

Передача у комунальну власність державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, здійснюється у порядку, визначеному Законом України “Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності”, Законом України “Про приватизацію державного житлового фонду”, постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 року № 1482 “Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності”.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності” об`єктами передачі згідно з цим Законом є об`єкти житлового фонду (у тому числі гуртожитки як об`єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини) та інші об`єкти соціальної інфраструктури (навчальні заклади, заклади культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров`я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.

Частиною 3 ст. 41 Закону України “Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності” визначено, що рішення щодо передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.

За приписами ст. 4-2 Закону України “Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності” видатки, пов`язані з капітальним ремонтом об`єктів житлового фонду, гуртожитків як об`єктів нерухомого майна, їх житлових комплексів та/або їх частин та інших об`єктів соціальної інфраструктури, що передаються в комунальну власність (крім видатків, пов`язаних з капітальним ремонтом об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури, що передаються в комунальну власність відповідно до законів України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”), відшкодовуються з бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, районних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя, бюджетів районів у містах та бюджетів місцевого самоврядування за рахунок коштів, передбачених у відповідних бюджетах на ці цілі, та пайової участі підприємств, господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у розмірі по 50 відсотків суми витрат, необхідних для проведення капітального ремонту цих об`єктів. Обсяг витрат визначається комісією з питань передачі об`єктів.

Порядок залучення і використання коштів або інших матеріальних активів підприємств, господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що спрямовуються на капітальний ремонт об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури, визначається в договорах, які укладаються між підприємствами, господарськими товариствами, створеними у процесі приватизації (корпоратизації), та відповідними органами місцевого самоврядування.

Видатки, пов`язані з утриманням об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури, відшкодовуються з відповідних місцевих бюджетів починаючи з бюджетного періоду, що настає за роком передачі їх у комунальну власність, відповідно до законодавства.

Частиною 9 ст.8 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” (в редакції чинній станом на 26 листопада 1996 року) передбачено, що в разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Порядок передачі житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні підприємств, установ чи організацій, у комунальну власність визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій (далі - відомчий житловий фонд), у разі банкрутства, зміни форми власності або ліквідації цих підприємств, установ та організацій визначено Положенням про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 06 листопада 1995 року №891 (далі - Положення №891).

Передача будинків відомчого житлового фонду в комунальну власність провадиться комісією з питань приймання відомчого житлового фонду в комунальну власність, яка утворюється Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями або виконкомом відповідної Ради (п. 5 Положення №891).

За змістом ч.2 ст.4 Закону України “Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності” передача об`єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом.

За правилами ч.5 та ч. 6 ст.7 Закону України “Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності” передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акту приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Право власності на об`єкт передачі виникає з дати підписання акту приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, - з дня державної реєстрації такого права.

В силу положень ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Тобто, право комунальної власності на будинок виникає з дня його державної реєстрації.

Згідно вимог ч. 5 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” права суб`єкта комунальної власності від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно ст. 25 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 51 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено надання згоди на передачу об`єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об`єктів з комунальної у державну власність.

Стаття 4 Закону України “Про Фонд державного майна України” визначає, що до основних завдань Фонду державного майна України належать управління об`єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України;

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про управління об`єктами державної власності” управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Частиною 1 ст.3 цього Закону визначено, що об`єктами управління державної власності, зокрема, є державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.

Згідно з Положенням про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 15 травня 2012 року №678 регіональне відділення відповідно до покладених на нього завдань та в межах повноважень, делегованих Фондом: приймає рішення про подальше використання державного майна (крім матеріальних носіїв секретної інформації), що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації; організовує та здійснює контроль за утриманням, зберіганням і використанням державного майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (п. 5.1 Положення).

Об`єкт нерухомості - шістнадцятиквартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: вул. Красіна, 12, м. Сміла, Черкаська область у процесі приватизації Смілянського племпідприємства Черкаського науково - виробничого об`єднання по племінній справі і прогресивних технологій у тваринництві “Прогрес” в 1996 році не увійшов до статутного капіталу відкритого акціонерного товариства “Смілянське племпідприємство”, який є правонаступником прав і обов`язків зазначеного підприємства, перебуває на його балансі і залишається у державній власності.

За приписами ст.326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Правом власності згідно з вимогами ч.1 ст. 316 ЦК України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Частиною 1 ст. 317 ЦК України унормовано, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Таким чином, право розпорядження майном є виключним правом власника.

Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно. обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч. 2 ст. 3 вищевказаного Закону).

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (ч. 1 ст. 5 Закону).

Відповідно до ст. 12 Закону України „Про управління об`єктами державної власності” Єдиний реєстр об`єктів державної власності (далі - Реєстр) є автоматизованою системою збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про нерухоме майно, у тому числі передане в оренду (лізинг), концесію або заставу, державних підприємств, установ та організацій, а також про корпоративні права держави та державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських структур.

Реєстр формується Фондом державного майна України за участю центральних органів виконавчої влади, що забезпечують реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, у сфері статистики, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, Антимонопольного комітету України, інших уповноважених органів управління, а також Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, на єдиних методологічних засадах, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Формування Реєстру в частині нерухомого майна здійснюється на підставі відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманих зазначеними в абзаці першому цієї частини органами відповідно до законодавства.

Відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно про шістнадцятиквартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відсутні.

Відповідно до п. 1 Положення про Єдиний реєстр об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року № 467, Реєстр формується з метою:

- ведення обліку об`єктів державної власності;

- створення умов для оптимізації кількості підприємств державного сектору економіки, використання об`єктів державної власності;

- проведення моніторингу структурних змін у державному секторі економіки;

- здійснення контролю за ефективним використанням об`єктів державної власності;

- забезпечення реалізації управлінських рішень, відкритості та прозорості інформування у державному секторі економіки.

До Реєстру вносяться відомості на підставі бухгалтерської та статистичної звітності підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких акції (частки, паї) належать державі, та балансоутримувачів (п. 6 Положення).

Позивач відповідно до Господарського кодексу України, Законів України „Про управління об`єктами державної власності”, „Про оренду державного та комунального майна”, наказу ФДМУ та Міністерства економіки України від 19 травня 1999 року № 908/68 “Про управління державним майно, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі” здійснює перевірку стану та використання державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу приватного акціонерного товариства “Смілянське племпідприємство”.

Відповідно до Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19 травня 1999 року №908/68 управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом способу та умов подальшого використання майна.

Правовий аналіз вказаного Положення, свідчить про те, що єдиним способом управління об`єктами житлового фонду, що належать до державної власності, є їх передача у комунальну власність.

Безпосередньо план приватизації державного майна Смілянського племпідприємства передбачав передачу в комунальну власність органам місцевого самоврядування житловий фонд на суму 9457 млн. крб.

План приватизації затверджено 21 жовтня 1996 року відповідним наказом РВ Фонду ДМУ по Черкаській області.

Таким чином суд відхиляє доводи відповідача, що відсутнє рішення уповноваженого органу щодо передачі об`єктів житлового фонду у комунальну власність.

Крім того, як вже зазначалося вище, рішенням Смілянської міської ради від 15 червня 2004 року №17-11 “Про надання згоди на прийняття у комунальну власність м. Сміли об`єктів соціальної інфраструктури ВАТ “Смілянське племпідприємство” міською радою надано згоду на безоплатну передачу до комунальної власності м. Сміла об`єктів соціальної інфраструктури, що знаходяться на балансі ВАТ “Смілянське племпідприємство”, в тому числі житлового будинку по вул. Красіна, 12.

Відповідно до положень ст.73 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” акти і законні вимоги органів та посадових осіб місцевого самоврядування є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Проте, рішення Смілянської міської ради від 15 червня 2004 року №17-11 до цього часу не виконано та всупереч вимогам Законів України “Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності”, „Про управління об`єктами державної власності”, “Про управління об`єктами державної власності”, Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі та інших законодавчих актів, відповідачем допущено бездіяльність з неприйняття зазначеного об`єкта у комунальну власність.

Відповідно до Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” спільне майно багатоквартирного будинку (приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку) є спільною сумісною власністю співвласників та не може бути поділено між співвласниками. Згідно з вимогами цього Закону співвласники повинні визначити форму управління багатоквартирним будинком (управитель чи об`єднання співвласників) та прийняти відповідне рішення щодо такого управителя.

Згідно з ч. 5 ст. 13 цього Закону, у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління такого будинку здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок.

Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, регулюються Законом України „Про житлово-комунальні послуги”. Відповідно до цього закону органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями регулятора житлово-комунальних послуг з управління багатоквартирним житловим будинком.

Враховуючи вищезазначені норми, суд вважає, що на виконання Закону України „Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності” даний житловий будинок повинен бути переданий до комунальної власності територіальної громади з наступною передачею управителю чи об`єднанню співвласників цього будинку.

Оцінюючи вище наведені положення нормативно-правових актів, суд приходить до висновку, що для прийняття до комунальної власності вказаного об`єкту є обов`язковим підписання акту приймання - передачі будинку, що передбачено ст.7 Закону України “Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності”.

Проте, станом на час розгляду справи в суді відповідний акт прийому-передачі не підписаний, вказаний об`єкт до комунальної власності не прийнятий.

Суд враховує правову позицію, викладену у рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (справа 1-9/2009) про те, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст. 74 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні”).

Таким чином, з огляду на вище вказані норми чинного законодавства України, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо зобов`язання Смілянську міську раду прийняти з державної власності в комунальну власність територіальної громади спірного об`єкту нерухомості.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність Смілянської міської ради з неприйняття до комунальної власності територіальної громади міста Сміла Черкаської області з державної власності об`єкту нерухомості, судом враховано наступне:

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до положень частини другої ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Виходячи з системного аналізу ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та ГПК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до ГПК України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних інтересів покладено саме на позивача, а відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Разом з тим, з урахуванням практики ЄСПЛ (пункт 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об`єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення від 05 квітня 2005 року у справі ”Афанасьєв проти України” (заява № 38722/02) судом враховано, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Водночас, обраний прокурором в цій частині спосіб захисту є неефективним, оскільки не забезпечує відновлення порушених прав.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою – посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Вимога щодо встановлення (визнання) або спростування певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до юрисдикції останнього не належать повноваження щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відокремлення встановлення фактів та визнання обставин від спору, де ці факти та обставини є доказом вимог чи заперечень у цьому спорі, суперечить основним засадам господарського процесу та його формам.

Наслідком обрання неефективного способу захисту є відмова у позові, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340.

В зв`язку з чим в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Щодо питання представництва прокурором інтересів держави в суді слід зазначити, що стаття 23 Закону України “Про прокуратуру” визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 звернула увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц зазначила, що системне тлумачення абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Відповідно п.5.1 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, що затверджене Наказом Фонду державного майна України №678 від 15 травня 2012 року та п. 5.1 Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, що затверджене Наказом Фонду державного майна України №810 від 12 серпня 2019 року, регіональне відділення Фонду організовує та здійснює контроль за утриманням, зберіганням і використанням державного майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації.

Водночас, Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, за наявності повноважень здійснювало лише листування з міською радою, але реальних заходів щодо забезпечення передачі до комунальної власності міста майна не вживало.

Прокурор зауважив, що Регіональне відділення Фонду Державного майна України Київській, Черкаській та Чернігівській областях неналежно виконувало свої повноваження щодо спірного будинку, не в повній мірі вживало заходи щодо захисту державних інтересів, визначених Конституцією України та іншими законами, тому звернення прокуратури до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності та забезпечення визначених державою гарантій.

Прокурор зазначив, що звертаючись до суду з позовом намагається забезпечити правильне застосування Законів України “Про управління об`єктами державної власності”, “Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності”, “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Смілянською окружною прокуратурою був направлений лист до Регіонального відділення ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях з метою встановлення причин самостійного не вжиття заходів щодо захисту інтересів держави.

Згідно інформації Регіонального відділення від 23 квітня 2021 року №51-12.02-1710 встановлено, що ним постійно проводяться перевірки збереження та використання державного майна. За розглядом комісії направляються листи територіальним громадам і господарському товариству щодо передачі об`єктів житлового фонду державної форми власності до комунальної власності територіальних громад згідно Закону України “Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності”.

На даний час, вказаний об`єкт не передано до комунальної власності відповідної територіальної громади.

Отже, враховуючи нездійснення Регіональним відділенням в розумні строки заходів для звернення до суду з позовом стосовно захисту інтересів держави, враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді, а тому підстав для залишення позову без розгляду не вбачається.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов`язати Смілянську міську раду, вул. Незалежності, 37, м. Сміла, Черкаської області, ідентифікаційний код 25874705 забезпечити прийняття з державної власності у комунальну власність територіальної громади м. Сміла Черкаської області об`єкт нерухомості – шістнадцятиквартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

3. В решті вимог – в позові відмовити.

4. Стягнути з Смілянської міської ради, вул. Незалежності, 37, м Сміла, Черкаської області, ідентифікаційний код 25874705 на користь Черкаської обласної прокуратури, бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, ідентифікаційний код 02911119 - 2 270 грн. 00 коп. судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 29 жовтня 2021 року.

Суддя А.В. Васянович