Рішення № 100672814, 26.10.2021, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/731/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕК-2006" про стягнення заборгованості в сумі 221 450, 27 грн.

представники сторін:

від позивача: Колісник Б.О.;

від відповідача: Гуль Н.В.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕК-2006" про стягнення заборгованості в сумі 221 450,27 грн.

Ухвалою суду 31 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання у справі призначено на "22" вересня 2021 року.

Ухвалою суду від 20.09.2021 року заяву представника позивача ТОВ "Агрозахист Донбас" - Колісника Б.О. про участь у судовому засіданні, яке відбудеться "22" вересня 2021 року, в режимі відеоконференції задоволено.

Ухвалою суду 22 вересня 2021 року розгляд справи відкладено на "12" жовтня 2021 року.

11 жовтня 2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про зменшення штрафних санкцій на 95% зі змісту яких вбачається, що відповідач просить суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій на 95% від загальної суми, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з їх необгрунтованістю та відмовити у задоволенні решти позовних вимог з огляду на те, що ТОВ "Ідек-2006" не умисно вчасно не виконало свої зобов`язання по оплаті придбаного товару перед ТОВ "Агрозахист Донбас", а саме у зв`язку із скрутною фінансовою ситуацією в якій опинилося Товариство саме у період з серпня по грудень 2018 р., пов`язаної із складними погодними умовами, які призвели до неможливості реалізації зібраного урожаю пшениці та відповідно отримання доходу.

Ухвалою суду 12 жовтня 2021 року заяву представника позивача ТОВ "Агрозахист Донбас" - Колісника Б.О. про участь у судовому засіданні, яке відбудеться "12" жовтня 2021 року, в режимі відеоконференції задоволено.

В судовому засіданні 12.10.2021 року оголошено перерву до 26.10.2021 року.

18 жовтня 2021 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив зі змісту якої вбачається, що позивач заперечує проти зменшення штрафних санкцій на 95% відсотків з огляду на те, що враховуючи суттєве порушення відповідачем строків своєчасної оплати поставлених йому товарів, клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та ще у розмірі 95% є не що іншим як намагання відповідача уникнути відповідальності за порушення своїх договірних зобов`язань. Крім того, зазначає про те, що провадження у справі відкрито ще 31.08.2021 року, однак відповідач, стверджуючи про свою добросовісність, за 2 місяці так і не виявив наміру спробувати укласти мирову угоду, хоча пропозиція про можливість вирішення даного спору, шляхом укладення мирової угоди була додана до копії позовної заяви, яка надсилалася відповідачу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та у відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд зменшити штрафні санкції на 95% та відмовити в решті позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві та клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій.

Дослідивши у судовому засіданні подані позивачем та відповідачем документи і матеріали справи в сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІДЕК-2006" (далі - покупець, відповідач), було укладено Договір поставки №КС 60/18 (далі - Договір) (а.с. 12-15)

За умовами п.1.1. Договору, в терміни, визначені договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а покупець зобов`язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

За Договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються Додатками та/або накладними, що є невід`ємною частиною цього договору (п.2.1 Договору).

За змістом п.2.2. Договору, ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР), Насіння, Міндобрива та Мікродобрива). Для Товару (ЗЗР, Насіння та Мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро.

Порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до договору (п.3.1 Договору).

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що поставка продукції здійснюється на умовах визначених у Додатках до цього Договору. Підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі рахунків для оплати, сертифікату, інструкції щодо використання та застосування даного товару (п.п. 6.2, 6.3 Договору).

На виконання умов Договору 23.07.18 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаток №1 до Договору, згідно якого позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 423 475,78 грн., в т.ч. ПДВ. (а.с. 16).

Водночас, відповідач зобов`язався оплатити позивачу: 30% вартості товару, що складає 127 042,73 грн., до 31.07.2018 року та 70% вартості товару, що складає 296 433,04 грн., до 30.09.2018 року.

На виконання Додатку №1 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 423 475,78 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №6831 від 24.07.2018 року та довіреністю №128 від 24.07.2018 року (а.с. 17-18).

30 липня 2018 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаток №2 до Договору, згідно якого позивач зобов`язався поставити товари загальною вартістю 133 685,00 грн., в т.ч. ПДВ (а.с. 19).

Водночас, відповідач зобов`язався оплатити позивачу 100% вартості товару до 30.08.2018 року.

На виконання Додатку №2 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 133 685,00 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №6971 від 30.07.2018 року та довіреністю №138 від 20.07.2018 року (а.с. 20-21)

Всього на виконання умов Договору та Додатків №№1-2 позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товарів на загальну суму 557 160,78 грн., в т.ч. ПДВ.

Отже, відповідач повинен був сплатити позивачу кошти у розмірі 557 160,78 грн., в т.ч. ПДВ, в наступні строки: до 31.07.2018р. вартість товарів (аванс 30%) на суму 127 042,73 грн. згідно Додатку №1; до 30.08.2018р. вартість товарів в розмірі 133 685,00 грн. згідно Додатку №2; до 30.09.2018р. вартість товарів в розмірі 296 433,04 грн. (залишок 70%) згідно Додатку №1.

Однак, всупереч умовам Договору відповідачем, суми 133 685,00 грн. та 296 433,04 грн., сплачено з порушенням строків оплати, визначених Договором.

Розділом 7 Договору за порушення передбачених Договором зобов`язань встановлено, що Покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення (п.7.1.1. Договору); у разі прострочення Покупцем платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, Покупець сплачує додаткового штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченого товару (п.7.8 Договору); у разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати товару та невиконання зобов`язань, передбачених розділом 3 Договору Покупець, відповідно до ст.625 ЦК України, сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, 48% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої заборгованості(п.7.7 Договору).

Пунктом 7.9 Договору передбачено, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за Договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо їх стягнення, у відповідності до ст.259 ЦК У країни, продовжується до 3-х років.

Як вбачається з матеріалів справи, що відповідачем сплачено за поставлені товари: 127 042,73 грн., в т.ч. ПДВ, - 26.07.18 року; 133 685,00 грн., в т.ч. ПДВ, - 19.12.18 року; 100 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 27.12.18 року; 100 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 31.01.19 року; 50 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 12.02.19 року; 46 433,05 грн., в т.ч. ПДВ -21.02.19 року, що підтверджується банківськими виписками на підтвердження вказаних оплат (а.с. 23-33).

У зв`язку з цим, у відповідності до статті 7 Договору, позивач нарахував відповідачу: пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення (п.7.1.1. Договору) в розмірі 48 673,37 грн.; штрафи (п.7.8 Договору) в розмірі 86 023,60 грн.; 48% річних від простроченої суми (п.7.7 Договору) в розмірі 64 932,02 грн.; суму інфляційних втрат (інфляційної складової) (ч.2 ст.625 ЦК України) - 21 821,28 грн.

Враховуючи викладені обставини та у зв`язку з відмовою відповідач в добровільному порядку сплатити вказану заборгованість, ТОВ "Агрозахист Донбас" звернулося до господарського суду з даним позовом про стягнення вищезазначеної заборгованості за договором поставки № 60/18 від 23.07.2018 року.

Вказані обставини підтверджуються наданими суду та дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з відповідальністю за несвоєчасну оплату поставленого товару відповідно до договору поставки № КС 60/18 від 23.07.2018 року, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України тощо.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

За матеріалами справи судом встановлено виконання зі сторони позивача зобов`язання з поставки товару на користь ТОВ "ІДЕК-2006", що підтверджено видатковими накладними №6831 від 24.07.2018 року та № 6971 від 30.07.2018 року .

На підтвердження обставин здійснення розрахунків зі сторони відповідача підтверджено банківськими писками.

Зазначені обставин щодо обсягу поставленого товару, строків оплати його вартості, періодів прострочення виконання грошових зобов`язань не заперечували відповідачем.

Тому, суд вважає доведеними фактичні обставини справи, які викладені позивачем у позовній заяви з урахуванням змісту відзиву та вимоги ч. 1 ст. 75 ГПК України.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся до суду, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем товару відповідачу та відсутність своєчасної оплати зі сторони останнього за отриманий товар.

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені ст. 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, 230 ГК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019р. у справі №917/194/18, від 08.09.2021р. у справі 915/107/20, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021р. у справі №910/12876/19).

За правилами ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачені ст. 625 ЦК України, втрати пов`язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником.

Щодо компенсаційного характеру заходів відповідальності у цивільному праві, зокрема встановленого ст.625 ЦК України, то такий сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 19.06.2019р. у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 18.03.2020р. у справі №902/417/18, від 16.09.2021р. у справі №915/2222/19.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов Договору № КС60/18 від 23.07.2018 року та Додатків до нього № 1 від 23.07.2018 року та №2 від 30.07.2018 року, згідно видаткових накладних №6831 від 24.07.2018 року та №6971 від 30.07.2018 року поставив, а Покупець прийняв товарів на загальну суму 557 160,78 грн., в т.ч. ПДВ.

Відповідач повинен був сплатити позивачу кошти у розмірі 557 160,78 грн., в т.ч. ПДВ, в наступні строки: до 31.07.2018р. вартість товарів (аванс 30%) на суму 127 042,73 грн. згідно Додатку №1; до 30.08.2018р. вартість товарів в розмірі 133 685,00 грн. згідно Додатку №2; до 30.09.2018р. вартість товарів в розмірі 296 433,04 грн. (залишок 70%) згідно Додатку №1.

Однак, всупереч умовам Договору відповідачем, суми 133 685,00 грн. та 296 433,04 грн., сплачено з порушенням строків оплати, визначених Договором, а саме 133 685,00 грн., в т.ч. ПДВ, - 19.12.2018 року; 100 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 27.12.2018 року; 100 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 31.01.2019 року; 50 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 12.02.2019 року; 46 433,05 грн., в т.ч. ПДВ -21.02.2019 року, що підтверджується банківськими виписками на підтвердження вказаних оплат.

Суд, перевіривши на відповідність нараховані позивачем інфляційні втрати відповідно до ст. 625 ЦК України та у порядку передбаченому у п.п.7.1.1, 7.7, 7.8 Договору на прострочену суму боргу пеню, 48% річних та штрафу встановив наступне:

Відповідач за поставлені товари зобов`язаний був сплатити позивачу кошти у розмірі 557 160,78 гри., в т.ч. ПДВ, в наступні строки: до 31.07.2018р. вартість товарів (аванс 30%) на суму 127 042,73 грн. згідно Додатку №1; до 30.08.2018р. вартість товарів в розмірі 133 685,00 грн. згідно Додатку №2; до 30.09.2018р. вартість товарів в розмірі 296 433,04 гри. (залишок 70%) згідно Додатку №1.

Відповідачем сплачено кошти за поставлений товар: 127 042,73 грн., в т.ч. ПДВ, - 26.07.2018р.; 133 685,00 грн., в т.ч. ІІДВ, - 19.12.2018р.; 100 000,00 грн., в т.ч. ПДВ -27.12.2018р.; 100 000,00 грн., в т.ч. ПДВ-31.01.2019р.; 50 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 12.02.2019р.; 46 433,05 грн., в т.ч. ПДВ - 21.02.2019р.

1. Розрахунок заборгованості за Додатком №1.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати (ст.625 ІІК України) за період прострочення сплати вартості товарів складає 13 902,02 грн., а саме: 1. за період з 01.10.2018 року по 27.12.2018 року на заборгованість в розмірі 296 433,04 грн. складають 11 705.52 грн.; 2. за період з 28.12.2018 року по 31.01.2019 року на заборгованість в розмірі 196 433,04 грн. складають 1 964,33 грн.; 3. за період з 01.02.2019 року по 12.02.2019 року на заборгованість в розмірі 96 433,04 грн. недостатній для нарахування інфляційних втрат.; 4. за період з 13.02.2019 року по 21.02.2019 року на заборгованість в розмірі 46 433,04 грн. складають 232,17 грн.

Розрахунок пені (п.7.1.1. Договору) за період прострочення сплати вартості товарів складає 34 063,25 грн., а саме за період з 01.10.2018 року по 27.12.2018 року на заборгованість в розмірі 296 433,04 грн. нараховується пеня в розмірі 25 728,76 грн.: з 01.10.2018 року по 24.10.2018 року пеня складає 7016,94 грн.; 2. з 25.10.2018 року по 12.12.2018 року пеня складає 14326.24 грн.; 3. з 13.12.2018 року по 27.12.2018 року пеня складає 4385.58 грн.

За період з 28.12.2018 року по 31.01.2019 року на заборгованість в розмірі 196 433,04 грн. нараховується пеня в розмірі 6 780,98 грн., а саме: з 28.12.2018 року по 31.12.2018 року пеня складає 774,97 грн.; з 01.01.2019 року по 31.01.2019 року пеня складає 6 006,01 грн.

За період з 01.02.2019 року по 12.02.2019 року на заборгованість в розмірі 96 433,04 грн. нараховується пеня в розмірі 1 141,34 грн., а саме: з 01.02.2019 року по 12.02.2019 року пеня складає 1 141,34 грн.

За період з 13.02.2019 року по 21.02.2019 року на заборгованість в розмірі 46 433,04 грн. нараховується пеня в розмірі 412,17 грн., а саме з 13.02.2019 року по 21.02.2019 року пеня складає 412,17 грн.

Розрахунок 48 % річних за користування коштами (п.7.7 Договору) за період прострочення сплати вартості товарів 45 417,67 грн., а саме:

За період з 01.10.2018 року по 27.12.2018 року на заборгованість в розмірі 296 433,04 грн. нараховуються 48% річних в розмірі 34 305,02 грн.

За період з 28.12.2018 року по 31.01.2019 року на заборгованість в розмірі 196 433,04 грн. нараховуються 48% річних в розмірі 9 041,30 грн., а саме з 28.12.2018 року по 31.12.2018 року (днів: 4) сума 48% річних становить 1033,29 грн. та з 01.01.2019 року по 31.01.2019 року (днів: 31) сума 48% річних становить 8 008,01 грн.

За період з 01.02.2019 року по 12.02.2019 року на заборгованість в розмірі 96 433,04 грн. нараховуються 48% річних в розмірі 1 521,79 грн.

За період з 13.02.2019 року по 21.02.2019 року на заборгованість в розмірі 46 433,04 грн. нараховуються 48% річних в розмірі 549,56 грн.

Розрахунок штрафу 20% (п.7.8 Договору) від суми простроченої плати за товари складає 59 286,60 грн., а саме 296 433,04 х 20% = 59 286,60 грн.

Розрахунок заборгованості за Додатком №2.

133 685,00 грн. відповідачем сплачено 19.12.2018 року, хоча вказана сума мала бути сплачена до 30.08.2018 року.

За період з 31.08.2018 по 19.12.2018 розмір пені складає 14 610,12 грн., а саме: з 31.08.2018 року по 06.09.2018 року пеня складає 897,34 грн.; з 07.09,2018 року по 24.10.2018 року пеня складає 6 328,98 грн.; з 25.10.2018 року по 12.12.2018 року пеня складає 6 460,83 грн.; з 13.12.2018 року по 19.12.2018 року пеня складає 922,98 грн.

За період з 31.08.2018 року по 19.12.2018 року нараховуються 48% річних в розмірі 19 514,35 грн.

Інфляційні нарахування з 31.08.2018 року по 19.12.2018 року складають 7 919,26 грн.

Розрахунок штрафу 20% (п.7.8. Договору) складає 26 737,00 грн., а саме 133 685,00 грн. х 20% = 26 737,00 грн.

Суд зазначає про те, що позивачем нараховувались інфляційні втрати пеня та 48% річних включно з днем часткової сплати заборгованості без урахування часткової сплати заборгованості, а тому судом за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE перевірено доданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, визнано його правильним та обгрунтованим. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 21 821,28 грн. підтверджуються матеріалами справи, грунтуються на законі, а тому підлягають задоволенню.

В свою чергу, суд, здійснивши власний розрахунок 48% річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір обґрунтованих 48% річних становить 63 920,19 грн., при заявлених - 64 932,02 грн. Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягають 48% річних, які за розрахунком суду складають 63 920,10 грн. У решті позовних вимог в частині стягнення 48 % річних в сумі 1 011,83 грн. слід відмовити.

Крім того, суд, здійснивши власний розрахунок пені за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір обґрунтованих пені становить 47 914,51 грн., при заявленій - 48 673,37 грн. Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає пеня, яка за розрахунком суду складає 47 914,51 грн. У решті позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 758,86 грн. слід відмовити.

Також, судом перевірено доданий позивачем розрахунок 20% штрафу відповідно до п. 7.8. Договору, визнано його правильним та обгрунтованим. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 20% штрафу відповідно до п. 7.8. Договору в розмірі 86 023,60 грн. підтверджуються матеріалами справи, грунтуються на законі, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 47 914,51 грн. - пені, 63 920,19 грн. - 48% річних та 86 023,60 грн. штрафу, суд, з посиланням на приписи ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, вважає за можливе зменшити суми нарахувань до 50%, з огляду на наступне.

Клопотання про зменшення штрафних санкцій відповідач обгрунтовує тим, що ТОВ "ІДЕК-2006" є сільськогосподарським підприємством, зареєстрованим у відповідності до законодавства України, яке з 2006 року займається вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур у Рівненській області (код за КВЕД-2010-01.11 - основний вид економічної діяльності); вирощуванням овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів (код за КВЕД-2010-01.13); оптовою торгівлею зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код за КВЕД-2010-46.21), та ін.

За результатами господарської діяльності 2018 року ТОВ "ІДЕК-2006" змушено було констатувати факт несприятливих по годних умов, які суттєво вплинули на якість озимої пшениці. Безсніжна зима, холодна перша половина та дощова друга половина весни, дощове літо ледве не знищиш посіви озимих культур. Влітку у всіх регіонах України спостерігалася велика кількість сильних злив, шквалів та випадіння граду. Але найбільш складними погодні умови були на території західних та південних областей, в т.ч. і в Рівненській області. Контрастний температурний режим погоди, висока відносна вологість повітря та надмірна кількість дощів, часом із шквалами у період наливу зерна були несприятливими для формування урожаю озимої пшениці. Надмірне зволоження грунту (метровий шар грунту у період формування та наливу зерна містив 105-139 мм продуктивної вологи) спричинило локальне полягання рослин, сприяло інтенсивному росту бур`янів, створювалися сприятливі умови для розвитку та розповсюдження грибкових захворювань, зокрема сажки та фузаріозу, виникали умови для "стікання" зерна (зменшення його ваги за рахунок вимивання пластичних речовин). Таким чином, погодні умови упродовж червня-липня на території Острозького району Рівненської області були несприятливими для формування високої якості зерна. Врожайні якості зерна озимої пшениці в 2018 році сформувалися на рівні "понижених".

Таким чином, погодні умови упродовж червня-липня на території Острозького району Рівненської області були несприятливими для формування високої якості зерна. Врожайні якості зерна озимої пшениці в 2018 році сформувалися на рівні "понижених".

ТОВ "ІДЕК-2006" неодноразово проводило обстеження власних посівів озимої пшениці та відмічало, що внаслідок сильних злив озима пшениця зазнала пошкоджень фузаріозом, а згодом і сажкою.

Результати аналізів, проведених випробувальною лабораторією Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" показали високий рівень пошкодження зерна пшениці фузаріозом та сажкою, що підтверджується Протоколами випробувань: №3291 від 29.08.2018 року та №3290 від 29.08.2018 року, карткою аналізу зерна №34 від 09.08.2018 року, копією листа Українського гідрометеорологічного центру №01-20/932 від 15.08.2018 року (а.с. 81, 85-88).

В довідці Українського гідрометереологічного центру (УкрГМЦ) № 01-20/932 від 15.08.2018р. зазначено, що, за даними спостережень метеостанції в період червня-липня місяців 2018р., на території Рівненської області відбулися суттєві підвищення температурних режимів, часті інтенсивні дощі та висока відносна вологість (які призвели до перезволоження верхнього шару грунту), що у комплексі стримували темпи висихання зерна та заважали збиранню озимої пшениці. В умовах жаркої надзвичайно вологої погоди створились сприятливі умови для розвитку та розповсюдження грибкових захворювань на посівах озимої пшениці, зокрема сажки.

Окрім того, факт наявності несприятливих погодних умов, які призвели до невиконання ТОВ "Ідек-2006" своїх зобов`язань по поставці продукції (зібраного урожаю пшениці) підтверджується також сертифікатом Рівненської торгово-промислової палати №5600-19-0202 про форс-мажорні обставини від 05.06.2019 року (а.с. 80).

У зв`язку із наведеними обставинами, ТОВ "ІДЕК-2006" не змогло виконати свої зобов`язання щодо поставки урожаю пшениці 2018 року, зокрема МПП-Фірмі "Ерідон" по Договору №258/18/13-11 від 27.03.2018 року, а також іншим підприємствам, у зв`язку з чим відповідач у період вересня-грудня не отримував значних доходів для виконання взятих на себе зобов`язань по оплаті, а навпаки понесло додаткові збитки, адже багато покупців по укладених договорах вимагали від ТОВ "Ідек-2006" сплати неустойки та штрафу за невиконання своїх зобов`язань.

Таким чином, наведені обставини свідчать про те, що ТОВ "Ідек-2006" не умисно вчасно не виконало свої зобов`язання по оплаті придбаного товару перед ТОВ "Агрозахист Донбас", а саме у зв`язку із скрутною фінансовою ситуацією в якій опинилося Товариство саме у період з серпня по грудень 2018 р., пов`язаної із складними погодними умовами, які призвели до неможливості реалізації зібраного урожаю пшениці та відповідно отримання доходу.

Відповідач звертає увагу суду на те, що ТОВ "Ідек-2006" повністю виконало свої зобов`язання перед ТОВ "Агрозахист Донбас" ще 21.02.2019 р., тобто Товариство як тільки отримувало певні кошти від реалізації своєї продукції відразу їх спрямовувало на погашення заборгованості по договору №КС 60/18 від 23.07.2018 року.

Тобто, на думку відповідача в даному випадку відсутня вина відповідача саме у неналежному виконанні своїх зобов`язань перед позивачем, а тому на думку відповідача заявлені до стягнення штрафні санкції є надмірно великими поряд зі збитками, які понесло ТОВ "Ідек-2006" протягом вересня-грудня 2018 р., у зв`язку з чим просить зменшити нараховані штрафні санкції на 95 %.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. В даному випадку береться до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначена норма ГК України кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. У той же час Верховний Суд зауважує, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи. Зменшення розміру штрафу, пені, річних відсотків є правом суду і може бути реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (правовий висновок викладений Верховним судом у постанові від 16.06.2021р. у справі №915/2222/19).

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2019р. у справі №905/1005/18, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №902/417/18 зазначила, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Отже, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності, передбачених статтею 625 ЦК України у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

З огляду на те, що ТОВ "Ідек-2006" не умисно вчасно не виконало свої зобов`язання по оплаті придбаного товару перед ТОВ "Агрозахист Донбас", а саме у зв`язку із скрутною фінансовою ситуацією в якій опинилося Товариство саме у період з серпня по грудень 2018 р., пов`язаної із складними погодними умовами, які призвели до неможливості реалізації зібраного урожаю пшениці та відповідно отримання доходу та враховуючи те, що ТОВ "Ідек-2006" повністю виконало свої зобов`язання перед ТОВ "Агрозахист Донбас" ще 21.02.2019 р., тобто Товариство як тільки отримувало певні кошти від реалізації своєї продукції відразу їх спрямовувало на погашення заборгованості по договору №КС 60/18 від 23.07.2018 року, суд, вважає за можливе зменшити суми нарахувань до 50% в частині стягнення 47 914,51 грн. - пені, 63 920,19 грн. - 48% річних та 86 023,60 грн. - штрафу.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, який є найвищим судом у системі судоустрою України відповідно до ст.125 Конституції України, та який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (ч.1 ст.36 Закону України Про судоустрій і статус суддів).

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.

Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Отже, враховуючи усе викладене у сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕК-2006" підлягають до задоволення частково, а саме: в частині стягнення 21 821 грн. 28 коп. - інфляційних нарахувань, 31 960 грн. 10 коп. - 48% річних, 23 957 грн. 51 коп. - пені та 43 011 грн. 80 коп. - 20 % штрафу. В задоволенні позову в частині стягнення 32 971 грн. 93 коп. - 48% річних, 24 716 грн. 11 коп. - пені та 43 011 грн. 80 коп. 20% штрафу - відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

На підставі ст.129 ГПК України судові витрати в розмірі 3 295,18 грн. судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Разом з цим, позивач у позовній заяві зазначив, що орієнтовані витрати понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи складають 20 000 грн. та гонорар успіху 5% від стягнутої суми заборгованості, при цьому на підтвердження понесення таких витрат, позивачем до справи не надано жодних доказів.

Згідно ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ст. 26 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи, що представник позивача у судовому засіданні зробив відповідну заяву про те, що докази будуть подані до суду разом із заявою про стягнення витрат, понесених позивачем на правничу допомогу адвоката, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, зазначене питання буде вирішено судом в установленому порядку.

Керуючись статтями 13, 73-80, 86, 123, 129, 196, 202, 231, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕК-2006" (35825, Рівненська обл., Острозький р-н, с. Верхів, вул. Центральна, буд. 22, ЄДРПОУ 33840626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 4В, ЄДРПОУ 30048570) 21 821 (двадцять одну тисячу вісімсот двадцять одну) грн. 28 коп. - інфляційних нарахувань, 31 960 (тридцять одну тисячу дев`ятсот шістдесят) грн. 10 коп. - 48% річних, 23 957 (двадцять три тисячі дев`ятсот п`ятдесят сім) грн. 51 коп. - пені, 43 011 (сорок три тисячі одинадцять) грн. 80 коп. - 20 % штрафу та 3 295 (три тисячі двісті дев`яносто п`ять) грн. 18 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні позову в частині стягнення 32 971 грн. 93 коп. - 48% річних, 24 716 грн. 11 коп. - пені та 43 011 грн. 80 коп. 20% штрафу - відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.uа

Повний текст рішення складено та підписано 29 жовтня 2021 року.

Суддя Романюк Ю.Г.