Рішення № 100672664, 19.10.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року Справа № 915/668/21

За позовом: Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна

компанія «Украгролізинг»,

(01021, м.Київ, вул. Мечникова, 16-А, код 30401456, електронна пошта info@ukragroleasing.com.ua)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Баштанська птахофабрика»

(56101, Миколаївська обл., Баштанський район, м.Баштанка, вул. Заводська, 2,

ідентифікаційний код 36074464),

Суддя Ткаченко О.В.

Секретар судового засідання Сулейманова С.М.

Представники:

від позивача: представник не з`явився,

від відповідача: представник не з`явився,

СУТЬ СПОРУ: стягнення заборгованості в сумі 333586,91 грн.

24.05.2021р. за вхід. №7779/21 Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №14/319 від 17.05.2021р., в якій просить суд стягнути з ТОВ «Баштанська птахофабрика» заборгованість за договором лізингу від 14.08.2012р. №14-12-55 стс-фл/397 у загальній сумі 333586,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу №14-12-55 стс-фл/397 в частині повної та своєчасної оплати лізингових платежів.

Ухвалою суду від 25.05.2021р. було прийнято позовну заяву державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 08.07.2021р. о 10 год. 00 хв.

Відповідач відзиву на позов не надав.

Ухвалою суду від 08.07.2021р. було продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання на 14.09.2021р.

Відповідач не надав суду заперечень проти заявлених позовних вимог.

Ухвалою суду від 14.09.2021р. було закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 19.10.2021р.

В судове засідання представники сторін не з`явились.

Ухвала суду від 14.09.2021р., надіслана на адресу відповідача, повернулась до суду з відміткою органу поштового зв`язку «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п.4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч.7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

Ухвали направлялись на адресу відповідача, вказану в позовній заяві та зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)

За приписами ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Станом на час розгляду справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

В судовому засіданні 19.10.2021р. судом було підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

14 серпня 2012 року за №14-12-55 стс-фл/397 між державним публічним акціонерним товариством «Національна компанія «Украгролізинг», як лізингодавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Баштанська птахофабрика», як лізингоодержувачем, був укладений договір фінансового лізингу, відповідно до умов якого лізингодавець передав лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до договору «Найменування, кількість ціна і вартість Предмета лізингу», що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Відповідно до додатку №1 до договору, предметом лізингу було визначено комплект обладнання для утримання курей-несучок з системою освітлення та вентиляції ТБК (78,71*40920), придбаного у постачальника - ТОВ «ВО ТЕХНА», вартістю 3220813,2 грн. з ПДВ, попередня оплата 322081,32 грн.

Факт передачі предмета лізингу підтверджується актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки №1 від 14.12.2012р. (а.с.30).

Умовами п.4.1 договору передбачено, що за користування предметом лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, що включають:

- попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 10.0 відсотків його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховується лізинговий платіж в частині комісії за організацію поставки предмета лізингу;

- комісію за організацію поставки предмета лізингу в розмірі 7 відсотків (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість;

- відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками на весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу;

- комісію за супроводження договору в розмірі 7 відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до умов п.4.3 договору, з моменту підписання акту лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю чергові платежі, що включають:

- відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками на весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу;

- комісію за супроводження договору у розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного договору;

- комісію за організацію поставки предмета лізингу у розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного договору, яка сплачується разом із сплатою чергових лізингових платежів згідно з додатком до договору «Графік сплати лізингових платежів» наступним чином: 90% сплачуються разом зі сплатою першого чергового лізингового платежу, 10% сплачуються разом зі сплатою другого чергового лізингового платежу.

Черговість сплати лізингових платежів у частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна одному місяцю. Термін дати підписання кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акту. Перший лізинговий платіж сплачується через місяць з дати підписання акту, подальші платежі - через кожен місяць.

Додатком №2 до договору його учасниками був узгоджений та підписаний графік сплати лізингових платежів (а.с.27-29).

Відповідно до умов п.8.1 договору, він набуває чинності від дати надходження платежу, визначеного та сплаченого згідно п.4.2 договору і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу» та виконання сторонами всіх зобов`язань за цим договором.

10.12.2012р. за №1/582 між сторонами був укладений додатковий договір, яким були внесені наступні зміни до договору: визначено зобов`язання лізингоодержувача до 01.05.2013р. укласти забезпечувальний договір застави/іпотеки, поруки, гарантії (п.2.8.1 договору); узгоджено, що предмет лізингу передається лізингоодержувачу за актом за умови перерахування платежу у розмірі та в порядку, визначеному пунктом 4.2 договору (п.5.1 договору); доповнено пункт 7.3 щодо відповідальності за порушення умов розділу6 та пункту 2.8.1.

Додатковим договором від 23.10.2014р. сторони узгодили зміну відомостей про місцезнаходження та реквізити сторін.

Додатковим договором від 05.01.2015р. сторони внесли зміни щодо черговості сплати та зарахування лізингових платежів по договору, а саме:

- розділ « 4. Лізингові платежі. Амортизація» доповнити пунктом 4.8 такого змісту «Загальна сума оплати за цим договором визначається додатком до договору «Графік сплати лізингових платежів», розділом «Лізингові платежі, амортизація» та розділом «Відповідальність сторін». Зарахування та розподіл коштів, отриманих за цим договором лізингодавець здійснює першочергово відповідно до ст.ст.534, 625 Цивільного кодексу України»;

- розділ « 7. Відповідальність сторін» доповнити пунктом « 7.11.» такого змісту «Зарахування штрафних санкцій, у тому числі, але не виключно, пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за порушення лізингоодержувачем умов договору, здійснюється лізингодавцем у порядку, встановленому ст.ст.534, 625 Цивільного кодексу України».

Відповідач отримав предмет лізингу, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі від 14.12.2012р.

В період з січня 2013 року по березень 2020 року відповідач сплачував лізингові платежі, однак з квітня 2020 року він припинив сплачувати такі лізингові платежі, окрім цього, починаючи з березня 2016 року відповідач сплачував лізингові платежі з простроченням, що підтверджується наданим позивачем розрахунком та виписками з особового рахунку відповідача (а.с.6-17, 37-133).

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 25.01.2021р. за вих.№14/29 про сплату наявної заборгованості за лізинговими платежами в сумі 207117,3 грн. та нарахованих пені в сумі 11649,94 грн., втрат від інфляції в сумі 2115,23 грн. та 3% річних в сумі 2564,97 грн.

Відповідач відповіді на претензію не надав, вимоги позивача залишив без розгляду та задоволення.

Вказане стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з приписами ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За нормами статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати в тому числі з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, а також статті 193 Господарського кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідачем неодноразово систематично порушувались умови Договору в частині оплати лізингових платежів, про що свідчить вручена вимога від 25.01.2021р. №14/29.

Згідно п. 7.1. договору, на прострочену суму лізингових платежів нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пені.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також - три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 9.3. договору, строк позовної давності за цим договором, у тому числі для стягнення заборгованості, пені, штрафу, інших видів неустойки, процентів річних та індексу інфляції - 10 (десять) років.

Згідно розрахунку заборгованості, зробленого позивачем, станом на 05.05.2021р. нараховано 302533,9 грн. - основний борг, 23584,69 грн. - пеня, 2115,23 грн. - сума інфляції, 5353,09 грн. - 3 % річних.

Слід зазначити, що ст. 534 Цивільного кодексу України та п. 8.12. Договору визначений порядок черговості зарахування платежів, відповідно до якого, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає спочатку вимоги кредитора у частині штрафних санкцій, а потім основну суму боргу.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що позивачем доведено прострочення виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати лізингових платежів, внаслідок чого утворився основний борг у сумі 302533,9 грн., а тому вимога про стягнення цієї суми є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки пені, втрат від інфляції та 3% річних та встановив, що вони виконані арифметично вірно.

Відповідач не надав суду заперечень щодо нарахованих позивачем сум або доказів їх оплати.

За таких обставин, позовні вимоги в цій частині також є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до норм ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Баштанська птахофабрика» (56101, Миколаївська обл., Баштанський район, м.Баштанка, вул. Заводська, 2, ідентифікаційний код 36074464) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01021, м.Київ, вул. Мечникова, 16-А, код 30401456) 302533,9 грн. основного боргу, 23584,69 грн. пені, 2115,23 грн. втрат від інфляції, 5353,09 грн. - 3% річних, а також 5003,8 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення був складений та підписаний 29.10.2021р.

Суддя О.В. Ткаченко