Рішення № 100672538, 21.10.2021, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року м.Харків Справа № 913/505/21

Провадження №15/913/505/21

За позовом виконувача обов`язків керівника Старобільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі

позивача – Біловодської селищної ради Луганської області (вул. Центральна, буд. 105, смт Біловодськ Луганської області, 92800)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про визнання договору недійсним

Суддя Смола С.В.

Секретар судового засідання Славич В.І.

У засіданні брали участь:

від заявника: Мурза О.В. – прокурор Слобідської окружної прокуратури міста Харкова за службовим посвідченням;

від позивача: представник не прибув;

відповідач: Бєлоліпецький В.А.

СУТЬ СПОРУ:

Виконувач обов`язків керівника Старобільської окружної прокуратури (далі – прокурор) 28.07.2021 (дата оформлення відповідного поштового відправлення) звернувся до Господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі Біловодської селищної ради Луганської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 ) про визнання недійсним договору від 10.07.2017 №10/07, укладеного між Данилівською сільською радою та ФОП ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

У відповідності до Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309 (далі – Порядок) розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов`язання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів за формою згідно з додатком 1 на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов`язання. Органи Казначейства звіряють поданий розпорядником Реєстр та підтвердні документи на предмет відповідності даних, уключених до Реєстру.

Сільський голова Данилівської сільської ради, не маючи належних повноважень, в порушення вимог Бюджетного кодексу України та Порядку без виділення асигнувань уклав договір від 10.07.2017 №10/07 на проведення робіт «Поточний ремонт частини будинку культури по вул. Паркова, 2, с. Новодеркул Луганської області» та в подальшому свої бюджетні зобов`язання не зареєстрував в установленому законодавством порядку в Казначейській службі України.

Крім того, сільським головою Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області Москальовим О.Ю. при укладенні договору від 10.07.2017 №10/07 грубо порушені вимоги Закону України «Про публічні закупівлі».

Зазначив, що моніторингом електронного майданчика «Prozorro» встановлено, що посадовими особами Данилівської сільської ради Біловодського району тендерна пропозиція щодо «поточного ремонту частини будинку культури по АДРЕСА_2 » у 2016-2017 роках всупереч ст.3 Закону України «Про публічні закупівлі» не опубліковувалась.

Усупереч приписам ст.4 Закону України «Про публічні закупівлі» в електронній системі «Prozorro» відсутня будь-яка інформація щодо плану закупівель Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області на 2017 рік з «поточного ремонту частини будинку культури по АДРЕСА_2 ».

Указав, що умови спірного договору за своїм змістом унеможливлюють його виконання, оскільки є заздалегідь невиконуваними в повному обсязі органом місцевого самоврядування без відповідних бюджетних асигнувань.

Сільський голова Данилівської сільської ради мав право та достатні повноваження укласти договір від імені органу місцевого самоврядування тільки за умови прийняття на сесії Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області відповідного рішення, яке б передбачало виділення коштів (бюджетні призначення) на проведення робіт, передбачених договором.

На підставі рішення Біловодської селищної ради від 14.11.2017 «Про реорганізацію сільських рад, що об`єдналися та входять до складу Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області» відбулася реорганізація Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області шляхом приєднання до Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області. Згідно вказаного рішення Біловодська селищна рада є правонаступником активів та пасивів, всіх майнових прав та обов`язків Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області.

Згідно інформації Біловодської РДА від 17.11.2020 №32-06/897 та Біловодської сільської ради Біловодського району від 20.04.2021 №01.3-27/1357, яка є правонаступником Данилівської сільської ради, рішення Данилівської сільської ради про виділення коштів на поточний ремонт частини приміщення, розташованого за адресою: вул. Паркова, 2, с. Новодеркул Луганської області за період з 01.01.2017 по 31.07.2017 в архівному відділі Біловодської РДА та в Біловодській селищній раді відсутнє.

За актом приймання-передачі майна з балансу Данилівської сільської ради на баланс Біловодської селищної ради, затвердженого 22.01.2018, приміщення, яке розташовано за адресою: вул. Паркова, 2, с. Новодеркул Біловодського району Луганської області, а саме приміщення будинку культури, не перебувало на балансі та у комунальній власності Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області, та не передавалось у власність Біловодської селищної об`єднаної територіальної громади при проведенні об`єднання територіальних громад Біловодського району.

Отже, сільський голова Данилівської сільської ради Біловодського району на момент підписання оскаржуваного договору не мав достатніх повноважень на його укладення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2021 справа передана на розгляд судді Смолі С.В.

Ухвалою суду від 03.08.2021 підтверджено підстави представництва виконувачем обов`язків керівника Старобільської окружної прокуратури інтересів держави в особі позивача – Біловодської селищної ради Луганської області, з позовними вимогами до відповідача – Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору від 10.07.2017 №10/07, укладеного між Данилівською сільською радою Біловодського району Луганської області та ФОП ОСОБА_1 ; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначене на 31.08.2021.

Позивач відзивом від 17.08.2021 №3-юр підтримав позовні вимоги прокурора.

Відповідач відзивом від 18.08.2021 на позовну заяву вимоги позову відхилив, посилаючись на те, що заборгованість за договором від 10.07.2017 №10/07 стягнена з Біловодської селищної ради за рішенням Господарського суду Луганської області від 10.12.2020 у справі №913/519/20, яке набрало законної сили 15.03.2021.

Зазначив, що фінансування робіт планувалося проводити шляхом залучення власних коштів, про що зазначив голова Данилівської сільської ради Москальов О.Ю. у відповіді на претензію від 10.11.2017. Отже до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Бюджетного кодексу щодо бюджетних асигнувань.

Указав, що реєстр (журнал реєстрації) вхідної та вихідної документації Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області за 2017 рік, реєстр (журнал реєстрації) договорів Данилівської сільської ради Біловодського району за 2017 рік спростовують доводи прокурора про те, що Біловодська селищна рада дізналась про укладений договір тільки 24.12.2019, отримавши претензію ФОП ОСОБА_1 .

Також просив застосувати до спірних правовідносин позовну давність.

Ухвалою суду від 31.08.2021 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 23.09.2021.

Прокурор у відповіді на відзив від 31.08.2021 №53/1-667 вих-21 з посиланням на приписи ст.48 Бюджетного кодексу України зазначив, що взяття розпорядником бюджетних коштів бюджетного зобов`язання, у тому числі шляхом укладення відповідного договору без відповідних бюджетних призначень та асигнувань на період виконання договору суперечить вимогам ст.ст.22, 23 Бюджетного кодексу України та наперед унеможливлює виконання такого зобов`язання.

Зазначив, що згідно інформації Біловодської РДА від 17.11.2020 №32-06/897 та Біловодської сільської ради, яка є правонаступником Данилівської сільської ради від 20.04.2021 №01.3-27/1357, рішення Данилівської сільської ради про виділення коштів на поточний ремонт частини приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 за період з 01.01.2017 по 31.07.2017 в архівному відділі Біловодської РДА та в Біловодській селищній раді відсутнє.

Указав, що договір від 10.07.2017 №10/07 укладено з порушенням вимог чинного законодавство, є завідомо невиконуваний бюджетною установою, тому підлягає визнанню недійсним згідно з положеннями ст.ст.203, 215 ЦК України та ст.207 ГК України.

Зазначив, що строк позовної давності слід відраховувати саме з 24.12.2019, оскільки раніше з об`єктивних причин Біловодська селищна рада не знала та не могла знати про укладений договір та обов`язки за ним.

До матеріалів позовної заяви додано копію акту позапланової перевірки Данилівської сільської ради, проведеної Головним управлінням ДФС у Луганській області, відповідно до якого дебіторська та кредиторська заборгованість у Данилівської сільської ради відсутня, крім того, серед переліку договорів, укладених Данилівською сільською радою із суб`єктами господарювання за період 2015-2017 років, договір від 10.07.2017 №10/07 з ФОП ОСОБА_1 відсутній.

Відсутність вказаного договору серед переліку договорів є одним із підтверджень того, що Біловодська селищна рада Луганської області, як правонаступник, не знала та не могла знати про наявність зазначеного договору.

В акті приймання-передачі майна з балансу на баланс від 22.01.2018 міститься опис основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, грошових документів, бланків документів сурової звітності, запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості, матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання, проте такі пункти як «реєстр (журнал реєстрації) вхідної та вихідної документації Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області за 2017 рік» та «реєстр (журнал реєстрації) договорів Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області за 2017 рік», на які посилається відповідач, відсутні, що може свідчити про те, що такі журнали взагалі не велися під час діяльності Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області.

Зазначив, що відповідь на претензію, підписана сільським головою ОСОБА_2 від 10.11.2017 №167а/02-14, взагалі викликає сумніви, оскільки в ній викладені факти, які мають місце в майбутньому.

Підтвердженням того, що Біловодська селищна рада не знала та не могла знати про наявність договору від 10.07.2017 №10/07, є також той факт, що в ході реорганізації майно будинку культури АДРЕСА_2 з балансу Данилівської сільської ради та баланс Біловодської селищної ради не передавалося, як і кредиторська заборгованість.

Позивач у відповіді на відзив від 10.09.2021 №01-3-41/3334 зазначив, що посилання відповідача, що фінансування робіт за договором Данилівською сільською радою планувалося за рахунок власних коштів, а тому ці відносини не регулюються бюджетним законодавством, є безпідставними.

Взяття розпорядником бюджетних коштів бюджетного зобов`язання, у тому числі шляхом укладення відповідного договору без відповідних бюджетних призначень та асигнувань на період виконання договору суперечить вимогам ст.ст.22, 23 Бюджетного кодексу України та наперед унеможливлює виконання такого зобов`язання.

Зазначив, що перебіг позовної давності слід відраховувати з 24.12.2019, а саме з моменту коли до Біловодської селищної ради надійшла претензія від ФОП ОСОБА_1 .

Відповідач у запереченні на відповідь на відзив від 08.09.2021 зазначив, що не зважаючи на те, що у відносинах між бюджетними установами та небюджетними підприємствами залучені бюджетні кошти, такі відносини не є бюджетними, а відносяться до цивільно-правових.

За адресою: АДРЕСА_2 , веде свою діяльність структурний підрозділ – відділ культури виконавчого комітету Біловодської селищної ради Новодеркульський СБК та згідно з переліком за даним закладом затверджений директор/завідуючий.

Отже, Біловодська селищна рада через структурний підрозділ також довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів, на які посилається прокурор.

Листом від 16.09.2021 №01.3-41/3417 Біловодська селищна рада Луганської області повідомила, що на звернення ОСОБА_1 з клопотанням про надання копій документів нею надана відповідь, що витребувані реєстри (журнали) у Біловодській селищній раді відсутні, оскільки Данилівською сільською радою не передавалися. Документи, що стосуються організаційно-господарської діяльності колишньої Данилівської сільської ради були передані під час ліквідації Данилівською сільською радою до архівного відділу Біловодської районної державної адміністрації.

Також зазначив, що під час ліквідації Данилівської сільської ради реєстр (журнал реєстрації) вхідної та вихідної документації Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області за 2017 рік та реєстр (журнал реєстрації) договорів Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області за 2017 рік до Біловодської селищної ради не передавалися, а такого документу як акт приймання-передачі документів, що нагромадилися під час діяльності Данилівської сільської ради станом на 31.12.2017 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 взагалі не існує. Будь-яка документація колишньої Данилівської сільської ради до Біловодської селищної ради не передавалася.

Ухвалою суду від 23.09.2021 закрите підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 04.10.2021.

Ухвалою суду від 04.10.2021 оголошено перерву в розгляді справи по суті в судовому засіданні до 21.10.2021.

У судове засідання 21.10.2021 представник позивача не прибув, причин неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

19.10.2021 на адресу електронної пошти суду від прокурора надійшли письмові пояснення від 13.10.2021 №53/1-815 вих-21, підписані кваліфікованим електронним підписом, у яких він зазначив, що позовну заяву про визнання недійсним договору заявлено без позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину (реституції), оскільки Біловодська селищна рада, як правонаступник Данилівської сільської ради, в ході реорганізації майно будинку культури, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , не отримувала, як не отримувала і кредиторську заборгованість за оскаржуваним договором. Зазначене підтверджується актом приймання-передачі майна з балансу на баланс, звітом про заборгованість за бюджетними коштами на 01.01.2018, актом ГУ ДФС у Луганській області від 14.05.2018.

Зазначив, що ні Данилівською сільською радою до моменту її реорганізації, ні Біловодською селищною радою як правонаступником Данилівської сільської ради у добровільному порядку умови оскаржуваного договору не виконано.

Кошти на виконання оскаржуваного договору з Біловодської селищної ради на користь ОСОБА_1 стягнуто в примусовому порядку на підставі рішення Господарського суду Луганської області від 10.12.2020 №913/519/20, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.03.2021.

У зв`язку з цим, прокурор звернувся з вимогою саме про визнання договору недійсним, оскільки на даному етапі вимога щодо застосування реституції може призвести до втручання у рішення суду в іншій справі.

Факт виконання рішення Господарського суду Луганської області від 10.12.2020 №913/519/20 підтверджується платіжним дорученням від 20.04.2021 №1.

Відповідач у листі поясненні від 11.10.2021 просив приєднати до матеріалів справи платіжне доручення від 20.04.2021 №1.

Суд долучає указане платіжне доручення до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора та відповідача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

10.07.2017 між Данилівською сільською радою Біловодського району Луганської області як замовником та ФОП ОСОБА_1 як виконавцем укладено договір №10/07, за умовами якого замовник доручає виконавцю проведення робіт «Поточний ремонт частини будинку культури по АДРЕСА_2 » (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору результати роботи оформлюються актом здачі-прийняття виконаних робіт.

Згідно з п.2.1 договору вартість проведення робіт виконавцем за цим договором складає 297 873 грн 00 коп., у т.ч. податок 5% – 14 894 грн 00 коп. без ПДВ.

Замовник зобов`язується у відповідності з актом виконаних робіт здійснити на користь виконавця оплату у розмірі 100% від суми договору (п.2.5 договору).

Відповідно до п.2.6 договору оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок виконавця.

У відповідності до п.9.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками та діє до 31.12.2017, а у частині розрахунків – до повного виконання сторонами передбачених договором зобов`язань.

20.09.2017 між Данилівською сільською радою Біловодського району Луганської області та ФОП ОСОБА_1 підписаний акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2017 року.

Рішенням Біловодської селищної ради Луганської області від 14.11.2017 №1/10 «Про реорганізацію сільських рад, що об`єдналися та входять до складу Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області» вирішено почати процедуру реорганізації юридичних осіб, зокрема, Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області шляхом приєднання до Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області (п.1 рішення).

Відповідно до п.2 указаного рішення Біловодська селищна рада Луганської області є правонаступником активів та пасивів, всіх майнових прав та обов`язків, зокрема, Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області з дня набуття повноважень Біловодською селищною радою Біловодського району Луганської області, обраною Біловодською селищною об`єднаною територіальною громадою.

Згідно з п.3 рішення Біловодської селищної ради Луганської області від 14.11.2017 №1/10 вирішено утворити комісію з реорганізації Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області.

24.12.2019 ФОП ОСОБА_1 звернувся до Біловодської селищної ради Луганської області з претензією №1 щодо сплати заборгованості за надані послуги, у якій просив у можливо короткий термін, але не пізніше 27.12.2019 сплатити заборгованість за договором у сумі 297 873 грн 00 коп. (без урахування інфляційних втрат та 3% річних).

Біловодська селищна рада Луганської області у відповіді на претензію від 22.01.2020 №01.3-41/175 повідомила, що визначає факт виконання у 2017 році будівельних робіт по поточному ремонту частини будинку культури, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Проте станом на 01.01.2020 Біловодська селищна рада фінансових зобов`язань у сумі 297 873 грн 00 коп. перед ФОП ОСОБА_1 не має, оскільки при проведенні реорганізації Данилівська сільська рада, про наявність таких зобов`язань, оформлених згідно положень чинного законодавства, не повідомила та відповідним чином не зареєструвала.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 10.12.2020 у справі №913/519/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.03.2021, за позовом ФОП ОСОБА_1 до Біловодської селищної ради Луганської області про стягнення заборгованості за договором від 10.07.2017 №10/7 на проведення робіт «Поточний ремонт частини будинку культури по АДРЕСА_2 » у сумі 297 873 грн 00 коп., інфляційних втрат у сумі 52 127 грн 79 коп., 3% річних у сумі 25 437 грн 54 коп. позов задоволений повністю.

На виконання вказаного рішення суду Біловодською селищною радою Луганської області за платіжним дорученням від 20.04.2021 №1 перераховано ФОП ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 382 902 грн 97 коп.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17).

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України (далі – ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладений 10.07.2017 між Данилівською сільською радою Біловодського району Луганської області як замовником та ФОП ОСОБА_1 як виконавцем договір №10/07 за своєю правовою природою є договором підряду.

Частиною 1 ст.837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відносно доводів прокурора про невідповідність договору від 10.07.2017 №10/7 приписам Бюджетного кодексу України суд зазначає наступне.

У п.п.5, 6 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України (у редакції, яка діяла на момент укладення договору від 10.07.2017) дається визначення бюджетне асигнування – це повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; бюджетне зобов`язання – це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Відповідно до ч.1 ст.22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 3 ч.5 ст.22 Бюджетного кодексу України встановлено, що головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань.

Згідно з ч.3 ст.48 Бюджетного кодексу України розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов`язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Абзацом 1 ч.4 ст.48 Бюджетного кодексу України встановлено, що зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Частиною 1 ст.70 Бюджетного кодексу України передбачено, що видатки та кредитування місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, пов`язані з реалізацією програм та заходів згідно із статтями 89-91 цього Кодексу.

Пунктом 20 ч.1 ст.116 Бюджетного кодексу України встановлено, що порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, зокрема,

Абзацами 1, 2 п.2.2 глави 2 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України (далі – Порядок), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309 (у редакції на момент укладення договору від 10.07.2017 №10/07) передбачено, що розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов`язання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів за формою згідно з додатком 1 (далі - Реєстр) на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов`язання. За умови взяття бюджетного зобов`язання, за яким застосовується процедура закупівлі товарів, робіт і послуг, розпорядник бюджетних коштів подає з урахуванням законодавства у сфері закупівель до органу Казначейства документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, протягом 7 робочих днів з дати оприлюднення звіту про результати проведення процедури закупівлі у разі наявності в обліку органу Казначейства кошторису (плану використання бюджетних коштів) або протягом 7 робочих днів з дати взяття на облік органом Казначейства кошторису (плану використання бюджетних коштів).

Згідно з абз.1 п.2.3 глави 2 Порядку органи Казначейства звіряють поданий розпорядником Реєстр та підтвердні документи на предмет відповідності даних, уключених до Реєстру.

Управління Державної казначейської служби України у Біловодському районі Луганської області у відповіді на звернення Біловодської селищної ради Луганської області від 28.12.2020 №01.3-41/2885 щодо надання інформації про реєстрацію фінансових зобов`язань за договором укладеним 10.07.2017 між ФОП ОСОБА_1 та Данілівською селищною радою Біловодського району Луганської області за №10/07 повідомило, що в Управлінні Державної казначейської служби України у Біловодському районі Луганської області по КПК 110204 «Палаци і будинки культури, клуби та інші заклади клубного типу» фінансові зобов`язання відсутні.

Також зазначило, що мережа розпорядників і одержувачів коштів місцевого бюджету на 2017 рік по КПК 110204 «Палаци і будинки культури, клуби та інші заклади клубного типу» відсутня.

Указане свідчить про те, що бюджетних асигнувань на поточний ремонт частини будинку культури по АДРЕСА_2 на 2017 рік не виділялось.

Отже, сільський голова Данилівської сільської ради, укладаючи 10.07.2017 з ФОП ОСОБА_1 договір підряду №10/07, діяв з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України.

Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що сільський голова Данилівської сільської ради узяв зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань та з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України, з огляду на що допустив порушення бюджетного законодавства.

Отже, доводи прокурора в цій частині є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.

Відносно доводів прокурора про невідповідність договору від 10.07.2017 №10/7 приписам Закону України «Про публічні закупівлі» суд зазначає наступне.

Пунктом 9 ч.1 ст.1 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на момент укладення договору від 10.07.2017 №10/7) замовники – це органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків. До замовників також належать юридичні особи та/або суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та відповідають хоча б одній з таких ознак: органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі суб`єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб`єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб`єкта господарювання; наявність спеціальних або ексклюзивних прав.

Отже, оскільки замовником робіт за договором від 10.07.2017 №10/7 є Данилівська сільська рада Біловодського району Луганської області, тобто орган місцевого самоврядування, на правовідносини сторін поширюється дія Закону України «Про публічні закупівлі».

Частиною 1 ст.2 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що цей Закон застосовується: до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень; до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень. Під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору. У разі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг без використання електронної системи закупівель, за умови, що вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники обов`язково оприлюднюють звіт про укладені договори в системі електронних закупівель відповідно до статті 10 цього Закону.

Доводи прокурора на те, що посадовими особами Данилівської сільської ради Біловодського району тендерна пропозиція щодо «поточного ремонту частини будинку культури по вул. Паркова, 2, в с. Новодеркул Луганської області» всупереч чинному законодавству не опубліковувалась судом відхиляються, оскільки з огляду на те, що предметом договору від 10.07.2017 №10/07 є роботи, вартість яких не перевищує 1,5 мільйона гривень (297 873 грн 00 коп.), приписами Закону України «Про публічні закупівлі» не передбачено обов`язковості використання замовником електронної системи закупівель, а відтак, і необхідність розміщення тендерної пропозиції.

Суд зауважує, що у даному випадку замовник у відповідності до абз.3 ч.1 ст.2 Закону України «Про публічні закупівлі» повинен опублікувати звіт про укладений договір в системі електронних закупівель відповідно до статті 10 цього Закону.

Статтею 4 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що закупівля здійснюється відповідно до річного плану. Річний план, додаток до річного плану та зміни до них безоплатно оприлюднюються на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель протягом п`яти днів з дня їх затвердження.

Як зазначив прокурор, в електронній системі «Prozorro» відсутня будь-яка інформація щодо плану закупівель Данилівською сільською радою Біловодського району Луганської області на 2017 рік робіт з поточного ремонту частини будинку культури по вул. Паркова, 2, в с. Новодеркул Луганської області та, відповідно, в річному плані відсутні заплановані видатки на його виконання.

Доказів на спростування вказаних доводів сторонами суду не надано.

Підсумовуючи викладене, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що при укладенні договору від 10.07.2017 №10/07 Данилівською сільською радою Біловодського району Луганської області були порушені вищезазначені приписи Закону України «Про публічні закупівлі».

Відносно доводів прокурора про відсутність у голови Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області при укладенні договору від 10.07.2017 №10/07 відповідних повноважень суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; за статтями 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Пунктом 23 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.

Частиною 1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч.1 ст.64 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет; видатки, пов`язані із здійсненням районними, обласними радами заходів щодо забезпечення спільних інтересів територіальних громад, - відповідними рішеннями про районний та обласний бюджети.

Отже, викладеними приписами Закону України «Про місцеве самоврядування в України» передбачений спеціальний порядок використання бюджетних коштів, згідно з яким видатки місцевого бюджету можуть бути здійснені тільки на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Відповідно до листа архівного відділу Біловодської районної державної адміністрації Луганської області від 17.11.2020 №32-06/897 на звернення Біловодської селищної ради повідомлено, що рішення Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області про виділення коштів на поточний ремонт частини приміщення, розташованого за адресою: вул. Паркова, буд. 2, с. Новодеркул Луганської області, яке приймалося в період з 01.01.2017 по 31.08.2017, відсутнє.

Викладене свідчить про те, що Данилівською сільською радою Біловодського району Луганської області рішення про виділення коштів місцевого бюджету на проведення у 2017 році робіт з поточного ремонту частини будинку культури по вул. Паркова, 2, в с. Новодеркул Луганської області не приймалось та відповідні кошти не виділялись.

Крім того, відповідно до акту приймання-передачі майна з балансу Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області на баланс Біловодської селищної ради, затвердженого 22.01.2018, приміщення будинку культури, яке розташоване за адресою: вул. Паркова, буд. 2, с. Новодеркул Біловодського району Луганської області, не перебувало на балансі та у комунальній власності Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області та не передавалось у власність Біловодської селищної об`єднаної територіальної громади при проведенні об`єднання територіальних громад Біловодського району.

Відповідно до листа Біловодської селищної ради від 20.04.2021 №01.3-27/1358 приміщення будинку культури, розташоване за адресою: вул. Паркова, буд. 2, с. Новодеркул Біловодського району Луганської області у власності Біловодської селищної ради Біловодського району не перебувало та не перебуває, на балансі не знаходилося та не знаходиться.

Доказів протилежного сторонами суду не надано.

Підсумовуючи викладене суд приходить до висновку, що у сільського голови Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області були відсутні підстави та повноваження укладати від імені вказаного органу місцевого самоврядування договір від 10.07.2017 №10/07.

З огляду на що доводи прокурора в цій частині суд вважає обґрунтованими.

Частиною 1 ст.202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ураховуючи викладене суд приходить до висновку, що договір від 10.07.2017 №10/07 укладений сторонами з порушенням приписів указаних вище приписів Бюджетного кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», тому позовні вимоги прокурора про визнання його недійсним є обґрунтованими.

Водночас, розглядаючи клопотання відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву, про застосування до спірних правовідносин позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст.260 ЦК України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд бере до уваги, що у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред`явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково – з моменту, коли особа довідалася або мала об`єктиву можливість довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст.261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, адже норма ч.1 ст.261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами ст.261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

Оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органів державної влади, права та інтереси яких він захищає, то і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган державної влади, а не прокурор.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.07.2018 у справі №915/826/16.

Відносно доводів прокурора про те, що перебіг позовної давності слід відраховувати з 24.12.2019, коли до Біловодської селищної ради Луганської області надійшла претензія від ФОП ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Як указав прокурор, Біловодська селищна рада до отримання претензії від ФОП ОСОБА_1 не знала та не могла знати про укладений договір від 10.07.2017 №10/07, який укладений між Данилівською сільською радою та ФОП ОСОБА_1 , оскільки у відповідності до акта приймання-передачі майна з балансу на баланс від 22.01.2018 Данилівська сільська рада до Біловодської селищної ради реєстр вхідної та вихідної документації Данилівської сільської ради за 2017 рік та реєстр договорів Данилівської сільської ради не передавала. У вказаному акті заборгованість перед ФОП ОСОБА_1 також не передавалась.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.08.2021 №565820287298 Біловодська селищна рада Луганської області є правонаступником Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області.

Згідно зі ст.262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Частиною 3 ст.8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» передбачено, що об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою. У разі об`єднання всіх територіальних громад одного району в одну об`єднану територіальну громаду все майно спільної власності територіальних громад такого району є комунальною власністю об`єднаної територіальної громади, а пов`язані з таким майном права та обов`язки належать об`єднаній територіальній громаді з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.08.2021 №513857991789 відносно Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області 11.07.2019 державним реєстратором Виконавчого комітету Біловодської селищної ради Луганської області вчинено запис №13631120010000261 про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її реорганізації.

Отже, за правилами ч.1 ст.104 ЦК України перехід від юридичної особи, що припинилась в результаті реорганізації, прав та обов`язків до її правонаступника (правонаступників) не звільняє правонаступника(ків) як від відповідальності за зобов`язаннями, які не виконані юридичною особою, що припинилась, та, відповідно, набуті в результаті правонаступництва, так і від наслідків невчинення юридичною особою, що припинилась в результаті реорганізації, заходів щодо захисту нею своїх прав, що існували у неї на момент припинення та які у подальшому перейшли до правонаступника (правонаступників).

Відтак, нездійснення юридичною особою, що припинилась в результаті реорганізації, заходів щодо захисту порушених (невизнаних, оспорюваних) прав (до моменту припинення цієї особи) не свідчить про поважність причин пропуску позовної давності її правонаступником у спірних правовідносинах та не надає йому у зв`язку із цим права на інший порядок обчислення початку та перебігу строку позовної давності.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/14018/18, від 22.10.2019 №910/2968/18.

З огляду на викладене вказані доводи прокурора судом відхиляються.

Європейський суд з прав людини зауважив, що відмова національного суду обґрунтувати причину відхилення заперечення стосовно спливу позовної давності є порушенням статті 6 Конвенції. Встановлена законом позовна давність була важливим аргументом, вказаним компанією-заявником в ході судового розгляду. Якби він був прийнятий, то це, можливо, могло призвести до відмови в позові. Проте, суд не навів ніяких обґрунтованих причин для неприйняття до уваги цього важливого аргументу (GRAFESCOLO S.R.L. v. THE REPUBLIC OF MOLDOVA, № 36157/08, § 22, 23, від 22 липня 2014 року).

Суд зауважує, що тлумачення ч.1 та ч.5 ст.261 ЦК України свідчить, що потрібно розрізняти початок перебігу позовної давності залежно від виду позовних вимог. Вимога про визнання правочину недійсним відрізняється від вимоги про виконання зобов`язання не лише по суті, а й моментом виникнення права на захист. Для вимоги про визнання правочину недійсним перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась, або могла довідатись про вчинення цього правочину. Натомість для вимоги про виконання зобов`язання початок перебігу позовної давності обумовлюється виникненням у кредитора права на вимогу від боржника виконання зобов`язання. Тому положення ч.5 ст.261 ЦК України застосовуються до вимог про виконання зобов`язання, а не до вимог про визнання правочину недійсним.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 14.03.2018 у справі №464/5089/15, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються судом при виборі і застосуванні норм права.

Суд при визначенні початку перебігу позовної давності в даному випадку керується наступним.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.1 ст.254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Ураховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що перебіг позовної давності для звернення позивача (прокурора в інтересах держави в особі позивача) з позовними вимогами про визнання недійсним договору від 10.07.2017 №10/07 розпочався для Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області (як сторони оспорюваного договору) та її правонаступника – Біловодської селищної ради Луганської області, з наступного дня після укладення цього договору, тобто з 11.07.2017, та, відповідно, сплинув 11.07.2020.

Виконувач обов`язків керівника Старобільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Біловодської селищної ради Луганської області звернувся до суду з цим позовом лише 28.07.2021 (дата оформлення відповідного поштового відправлення), тобто з пропуском трирічної позовної давності.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, за приписами ч.5 ст.267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропущення позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст.267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу.

Підпунктом 2.3 п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів» передбачено, що якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Суд зазначає, що ані прокурором, ані позивачем питання про визнання поважними причин пропуску позовної давності не порушувались.

Підсумовуючи викладене, зважаючи на заявлення відповідачем клопотання про застосування позовної давності, суд приходить до висновку про необхідність її застосування, та, відповідно, відмови виконувачу обов`язків керівника Старобільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Біловодської селищної ради Луганської області у задоволенні позовних вимог до ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору від 10.07.2017 №10/07, у зв`язку зі спливом позовної давності.

Судові витрати зі сплати судового збору за звернення з даним позовом у сумі 2 270 грн 00 коп. покладаються на Луганську обласну прокуратуру згідно зі ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236, 238, 240 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. У позові виконувача обов`язків керівника Старобільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Біловодської селищної ради Луганської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.

2. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на Луганську обласну прокуратуру.

3. Учасники справи:

Заявник: виконувач обов`язків керівника Старобільської окружної прокуратури (вул. Монастирська, буд. 15, м. Старобільськ Луганської області, 92700).

Позивач: Біловодська селищна рада Луганської області (вул. Центральна, буд. 105, смт Біловодськ Луганської області, 92800, ідентифікаційний код 04335430).

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено 29.10.2021.

Суддя Сергій СМОЛА