Рішення № 100670556, 19.10.2021, Новоайдарський районний суд Луганської області

Справа № 419/882/17

Провадження № 2/419/249/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року Новоайдарський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді - Іванової О. М.,

при секретарі – Московченко О. В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача – адвоката Прийми Р. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоайдар Луганської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Правекс-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 13.03.2007 року між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», правонаступником якого є ПАТ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №2046-001/07Р, за умовами якого позивач надав ОСОБА_2 кредит у сумі 20400,00 дол. США. строком до 13.03.2032 року зі сплатою 11,99 % річних.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачеві кредит у сумі 20400,00 дол. США. У порушення умов договору, відповідач, свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 22.12.2016 року має прострочену заборгованість за кредитом – 10920,94 дол. США, заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 3401,23 дол. США.

На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПРАВЕКС-БАНК» заборгованість за кредитним договором у розмірі 14322,17 дол. США.

Ухвалою Новоайдарського районного суду Луганської області від 04.05.2021 р. скасоване заочне рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 09.01.2018 року у справі №419/882/17 за позовом ПАТ «ПРАВЕКС-БАНК» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором.

Представник позивача ПАТ «ПРАВЕКС-БАНК» - адвокат Пивоваров В. І., який діє на підставі довіреності №571 від 29.12.2020 р., у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Відповідачем ОСОБА_2 надано відзив у якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що останній платіж він здійснив 10.06.2014 р. в м. Луганську, після чого на початку липня 2014 р. він через телефонний зв`язок з представником "Првавекс-Банк" запропонував останньому здійснити черговий платіж через інтернет, оскільки напрямок до м. Луганська було перекрито через бойові дії. На що йому було відмовлено, у зв`язку з неможливістю проведення валютних операцій через інтернет, та повідомили, що з огляду на форс-мажорні обставини, на даний час нічого платити не потрібно, а після припинення бойових дій будуть відновлювати платежі за вказаним договором. Проте, у лютому 2016 р. ОСОБА_2 зателефонували з банку та повідомили, що йому необхідно виплатити всю сумму заборгованості за кредитом. На що відповідач не погодився, оскільки не мав такої суми, крім того зазначив, що за весь час користування кредитом ним було сплачено 23624 дол. США (кредит+відсотки), тобто ті кошти які йому позичав банк.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Прийма Р. С., який діє на підставі доручення №2336 від 15.04.2021 р., у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що відповідно до умов кредитного договору у випадку виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом, строк користування кредитом, визначений в договорі припиняється достроково на десятий день місяця, наступного за місяцем у якому виник факт прострочення. У разі прострочення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором відбувається автоматична зміна строку виконання зобов`язання, проте така зміна не надає банку право звернутися з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту.

Дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши доводи сторін, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 13.03.2007 року між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», правонаступником якого є ПАТ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №2046-001/07Р, за умовами якого позивач надав ОСОБА_2 кредит у сумі 20400,00 дол. США. строком до 13.03.2032 року зі сплатою 11,99 % річних.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачеві кредит у сумі 20400,00 дол. США. У порушення умов договору, відповідач, свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 22.12.2016 року має прострочену заборгованість за кредитом – 10920,94 дол. США, заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 3401,23 дол. США.

Згідно пункту 4.1. кредитного договору позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом рівними частинами в сумі 68 доларів США щомісячно, до «10» числа наступного місяця.

Пунктом 4.2. кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом підлягають сплаті щомісячно (за час фактичного користування грошовими коштами на протязі календарного місяця) в строк до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування процентів, а також в момент повернення кредиту, вказаного в п. 1.2 даного договору.

Отже умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Зазначені обставини свідчать про те, що поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Визначення поняття «зобов`язання» міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Як зазначалося вище, кредит надавався позичальнику з 13 березня 2007 року по 13 березня 2032 року (п. 1.2. кредитного договору).

Відповідно до пункту 4.4. кредитного договору у випадку виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом та/або за сплатою процентів за користування кредитом строк користування кредитом, зазначений в п. 1.2 даного договору, припиняється достроково на десятий день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення. Про припинення строку користування кредитом банк письмово повідомляє позичальника.

Зі змісту пункту 4.4. кредитного договору вбачається, що сторони в договорі врегулювали питання дострокового повернення кредиту і безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання є виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, так як у такому повідомленні банк не вимагає дострокового виконання зобов`язань.

Таким чином, у разі прострочення виконання позичальником своїх зобов`язань за договором кредиту відбувається автоматична зміна строку виконання основного зобов`язання та така зміна не залежить від волевиявлення однієї зі сторін та не надає банку право звернутися з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту у порядку, визначеному частиною другою статті 1050 ЦК України.

Отже, якщо сторони договору визнали безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання саме виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, то така зміна не залежить від волевиявлення однієї зі сторін та не надає банку право звернутися з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту у порядку, визначеному частиною другою статті 1050 ЦК України.

Таке тлумачення та застосування вказаних умов договору відповідає висновкам Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 15 червня 2020 року у справі № 138/240/16-ц (провадження № 61-14987сво19), та практиці Верховного Суду, зокрема у постановах від 21 жовтня 2020 року у справі №520/16945/15 (провадження № 61-6343св20); від 19 лютого 2020 року у справі № 372/2649/16-ц (провадження № 61-14471св18), від 09 вересня 2020 року по справі № 661/1826/17 (провадження № 61-21042св19) та від 23 вересня 2020 року по справі № 213/3111/16-ц (провадження № 61-5119св19).

За таких обставин, доводи позивача про те, що дострокове припинення строку виконання договору - це право банку, яким банк не скористався є необґрунтованими.

Таким чином, суд погоджуючись з позицією представника відповідача, викладеною у судовому засіданні, дійшов висновку, що ОСОБА_2 було допущено невиконання обов`язків, щодо своєчасного та в повному обсязі погашення кредиту із нарахованими процентами за фактичний час його використання, а саме - відповідач не сплатив платіж по погашенню кредиту, який відповідно до умов договору (пункт 4.1, 4.2) мав сплатити до 10 серпня 2014 року.

Отже, в силу умов кредитного договору (пункт 4.4), у зв`язку із невиконанням позичальником обов`язків, визначених пунктами 4.1, 4.2 щодо своєчасного та в повному обсязі погашення кредиту із нарахованими процентами за фактичний час його використання, строк користування кредитом вважається таким, що сплив 10 серпня 2014 року.

Зазначені обставини свідчать про зміну позивачем як строку кредитування, так і строку виконання відповідачем зобов`язання з 13 березня 2032 р. на 10 серпня 2014 р., а отже після зміни строку виконання зобов`язання, визначений договором графік щомісячних платежів, не має правового значення, оскільки за вимогами пункту 4.4 кредитного договору позичальник зобов`язаний був повернути кредит достроково у повному обсязі.

Вказане відповідає висновкам викладеним у постанові Верховного Суду України від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1174цс16 та від 21 жовтня 2020 року у справі №520/16945/15 (провадження № 61-6343св20).

За таких обставин, положення абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики та нарахування процентів поза межами строку дії договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18).

Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставними.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до переконливого висновку, що у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Правекс-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором слід відмовити.

На підставі ст. 526, 530, 599, 610, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 11, 12, 13, 19,81,89,263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Правекс-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення подається до Луганського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: О. М. Іванова

Повний текст рішення складено 29.10.2021 р.