Рішення № 100669634, 27.10.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/4278/21

2/0203/1308/2021

РІШЕННЯ

IMEHEM УКРАЇНИ

27 жовтня 2021 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Биченковій Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЧАЙ ГРОШІ», приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клименка Романа Васильовича, третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що 12.05.2021 року нею було отримано інформацію про наявність виконавчого провадження №64020874, відкритого 04.01.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Клименком Р.В., щодо примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 31.10.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. за реєстровим №91645, за яким з неї на користь ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» стягнуто заборгованість за кредитним договором №00-549966 від 13.12.2019 року в сумі 14628 грн. Вказаний спірний виконавчий напис було вчинено на підставі електронного договору займу №00-549966 від 13.12.2019 року, який вона не укладала, жодного підпису не накладала, а щодо шахрайських дій звернулась до правоохоронних органів із відповідною заявою, за якою було внесено відомості до ЄРДР за №42020042640000018 за ч.1 ст.15, ч.1 ст.190 КК України, що підтверджує спірність взаємовідносин на час вчинення виконавчого напису. Крім того, згідно спірного виконавчого напису сума заборгованості рахується за період з 13.01.2020 року по 21.10.2020 року, проте договір №00-549966 датований 13.12.2019 року, а отже, не зазначено, яка сума була сплачена за договором та ким, що також підтверджує спірність. Також позивачка зазначила, що доступ до електронного кабінету, де був оформлений спірний договір, відповідачем для неї закрито, а пізніше знищено, то звісно не оформлюючи такий кредит, з дня оформлення кредиту 13.12.2019 року, жодного платежу позивачкою зроблено не було та відповідач не звертався до неї з жодною досудовою чи судовою вимогою. Ні вона, а відтак і нотаріус, не отримували від стягувача підтвердження направлення останнім письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Спірний виконавчий напис вчинено на договорі, який нотаріально не посвідчувався. Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 31.10.2020 року за реєстровим №91645 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 30.06.2021 року цивільну справу було передано для розгляду за підсудністю до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська.

Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 31.08.2021 року було відкрито провадження по справі та призначено останню до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою від 29.09.2021 року було задоволено заяву позивачки про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за оспорюваним виконавчим написом нотаріуса.

В наданій заяві позивачка просила розглянути справу без її участі, зазначивши про підтримання позову та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі за викликами до суду не з`явились, явку свої представників не забезпечили, про поважність причин неявки не повідомили, відзиву на позов не надали.

Третя особа за викликами до суду також не з`явилась, про причини неявки не повідомила, пояснень по суті справи не надала.

Враховуючи подану позивачкою заяву про розгляд справи без її участі, повторну неявку відповідачів та третьої особи, суд з урахуванням положень ст.ст.211,223,247 ЦПК України, визнав за можливе провести подальший розгляд справи за відсутності останніх, на підставі наявних матеріалів справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 31.10.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. за реєстровим №91645 було вчинено виконавчий напис, за яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» заборгованість за кредитним договором №00-549966 від 13.12.2019 року в сумі 13428 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом - 3600 грн., прострочена заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом - 9828 грн., а також за вчинення виконавчого напису 1200 грн. Період стягнення заборгованість зазначений з 13.01.2020 року по 21.10.2020 року.

Вказаний виконавчий напис було пред`явлено для примусового виконання до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клименка Р.В., який 04.01.2021 року було відкрито виконавче провадження №64020874.

Статтею 18 ЦК України встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.88 Закону України «Про нотаріат» н отаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно пп.1.1.,1.2 п.1 глави 16 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року (далі - Порядок), встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп.2.1 п.2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Згідно пп.2.3 п.2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Підпунктом 3.1 п.3 глави 16 розділу ІІ Порядку встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 (пп.3.2 п.3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 (пп.3.5 п.3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений пп.2.3 п.2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

З урахуванням приписів ст.ст.15,16,18 ЦК України, ст.ст.50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Під час розгляду справи ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» не було представлено суду доказів наявності договірних відносин із позивачкою, укладення у передбаченому законом порядку договору №00-549966 від 13.12.2019 року; наявності заборгованості за договором та її розміру, періоду виникнення; направлення позивачці та отримання нею письмової вимоги щодо усунення порушень та погашення заборгованості за кредитним договором, надання такої вимоги нотаріусу разом із заявою про вчинення виконавчого напису.

Крім того, суд враховує наступне.

Відповідно до п.1 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 (далі - Перелік), передбачено стягнення заборгованості на підставі виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Пунктом 2 вказаного Переліку було встановлено, що для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Зазначений Перелік було доповнено пунктом 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 «Про внесення Змін, що вносяться до Переліку документів, за яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Поряд з цим, відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа №826/20084/14), яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, було визнано нечинною та незаконною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 в частині, зокрема, п.2 змін, що вносяться до Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172.

Таким чином, оскільки на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису п.2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172, втратив законну силу внаслідок визнання судовим рішенням нечинною та незаконною постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662, нотаріус мав право вчиняти виконавчий напис лише про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами.

Поряд з цим, матеріали справи не містять відомостей про нотаріальне посвідчення договору №00-549966 від 13.12.2019 року.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про вчинення виконавчого напису без дотримання вимог ст.88 Закону України «Про нотаріат» пп.2.3,3.1 п.2 глави 16 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, за відсутності передбачених для цього законних підстав.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі №645/1979/15-ц.

В зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог і визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого 31.10.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. за реєстровим №91645.

Враховуючи задоволення позову на користь позивачки також слід стягнути сплачений при подачі первісного позову судовий збір в сумі 908 грн., а також судовий збір в сумі 454 грн., сплачений за подачу заяву про забезпечення позову, яка була задоволена судом.

При цьому, суд враховує, що залучений позивачкою в якості співвідповідача приватний виконавець Клименко Р.В. з огляду на спірні правовідносини та підстави їх виникнення не є належним відповідачем по справі. Тому зазначені вище судові витрати підлягаю стягненню на користь позивачки з належного відповідача, яким є ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ».

В частині стягнення судового збору в сумі 908 грн. за подану позивачкою уточнену позовну заяву, суд враховує, що в уточненій позовній заяві позивачка не змінювала та не збільшувала позовні вимоги, а лише додатково просила стягнути на її користь витрати на правову допомогу. Проте, вказана вимога не є позовною вимогою та не підлягала додатковій оплаті судовим збором.

Тому, судовий збір в сумі 908 грн., сплачений при подачі уточненого позову, є зайво сплаченим та питання про його повернення має вирішуватись в передбаченому ст.7 Закону України «Про судовий збір» порядку, за наявності відповідного клопотання позивачки.

Також в позовній заяві позивачкою було поставлено питання про стягнення на її користь понесених витрат на правову допомогу в сумі 6000 грн.

Перевіряючи доводи в цій частині, суд враховує наступне.

Згідно ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких віднесено і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою ст.137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, згідно з ч.6 ст.137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (ст.ст.12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивачки під час підготовки позову до суду представляв адвокат Гостєва К.М., повноваження якого були підтверджені наданими до позовної заяви договором про надання правової допомоги №182 від 27.04.2021 року.

Згідно акту наданих послуг від 15.09.2021 року та рахунку-фактури №01/182 від 15.09.2021 року, в останніх зафіксовано надання адвокатом позивачці наступних послуг: усна юридична консультація - 500 грн. (2 год., вартість за 1 год. - 250 грн.); консультація, складання письмових документів - 2000 грн. (2 год., вартість за 1 год. - 1000 грн.); складна позовна заява - 1500 грн. (1 год., вартість 1500 грн.); складання заяви про отримання рішення суду/наказу - 1000 грн. (1 год., вартість 1000 грн.); складання заяви про прийняття судового наказу до виконання - 1000 грн. (1 год., вартість 1000 грн.).

Відповідно до довідки №01/182/2 від 15.09.2021 року підтверджено факт отримання адвокатом від позивачки гонорару в сумі 6000 грн. за послуги згідно рахунку-фактури №01/182 від 15.09.2021 року.

Суд враховує, що витрати на правову допомогу за складання заяви про отримання рішення суду/наказу в сумі 1000 грн. та заяви про прийняття судового наказу до виконання в сумі 1000 грн., є необгрунтованими та не доведеними, оскільки справа розглядалась в порядку позовного, а не наказного провадження. Такі заяви адвокатом фактично не подавались. Крім того, такі заяви могли бути поданими лише на стадії судового розгляду, в той час як повноважень на представництво адвокатом інтересів позивачки в суді, якими згідно ЦПК України є ордер або довіреність, суду представлено не було.

В зв`язку з чим, в стягнення вказаних витрат на правову допомогу в сумі 2000 грн. позивачці слід відмовити.

В той час, в іншій частині витрати на правову допомогу, надані позивачці адвокатом на стадії підготовки для звернення до суду, суд вважає обгрунтованими та доведеними, тому ці витрати в сумі 4000 грн. підлягають стягненню на користь позивачки з ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ».

Таким чином, всього з ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» на користь позивачки слід стягнути судові витрати в сумі 5362 грн., з яких судовий збір в сумі 1362 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 4000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.18,50,87,88 Закону України «Про нотаріат», «Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172, пп.1.1.,1.2 п.1, пп.2.3 п.2, пп.3.1 п.3 глави 16 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, ст.ст.15,16 ЦК України, ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,133,137,141,211,223,247,258,259,263-268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЧАЙ ГРОШІ», приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клименка Романа Васильовича, третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 31 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем за реєстровим №91645.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЧАЙ ГРОШІ» (03150, м.Київ, вул.Федорова Івана,64/16, код ЄДРПОУ 41697872) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1362 грн., витрати на правову допомогу в сумі 4000 грн., а всього судові витрати в сумі 5362 грн.

В іншій частині вимог про стягнення витрат на правову допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27 жовтня 2021 року.

Суддя С.Ю.Казак