Рішення № 100665907, 25.10.2021, Каховський міськрайонний суд Херсонської області

Справа № 658/4809/19

(провадження № 2/658/1523/21)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2021 року м.Каховка

Каховський міськрайонний суд Херсонської області в складі

головуючого судді Под`ячевої І.Д.,

при секретарі Фокіній О.Ю.,

розглянувши в місті Каховка у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, -

ВСТАНОВИВ:

АТ «Альфа-Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ у загальному розмірі 157448 грн. 96 коп..

В обґрунтування позову зазначається, що 16 жовтня 2006 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № Ф060866А, відповідно до умов якого було надано Відповідачу грошові кошти в сумі 14415 доларів США на строк до 15 жовтня 2012 року. Одночасно був укладений договір поруки, згідно якого поручителем виступив ОСОБА_2 .. Відповідач взяті на себе за кредитним договором зобов`язання не виконав. Рішенням № 5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», які зазначені у передавальному акті, виникає у Акціонерного товариства «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року. Оскільки відповідачі потягом всього часу не погашали зобов`язання, строк кредитування сплив, а тому позивач має право стягнути з відповідачів відповідно до ст. 625 ЦК України три процента річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання з врахуванням встановленого індексу інфляції на рівні подвійної облікової ставки НБУ.

Представник позивача був повідомлений належним чином про дату та час судового засідання, проте до суду не з`явився, із заявою відкладення розгляду справи не звертався. Одночасно, до суду представником, разом із позовом, було подано заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач звернувся до суду із заявою про розгляд справи за їх відсутності та в заяві позивач просив закрити провадження, оскільки відсутній предмет спору. Так, у 2014 році ПАТ «Укрсоцбанк» зверталось до суду із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору укладеному 16 жовтня 2006 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 за № Ф060866А. Рішенням суду в позові ПАТ «Укрсоцбанк» було відмовлено, оскільки сплили строки встановленні ст. 257 ЦК України для примусового стягнення заборгованості із кредитора, тобто Банк втратив право примусового стягнення коштів із відповідача. За таких даних, АТ «Альфа-Банк» звертаючись до суду із позовом про стягнення з відповідачів 3 % річних та інфляційних витрат зловживає своїм право на звернення до суду.

Розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ «Альфа-Банк».

Судом встановлено, що 16 жовтня 2006 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № Ф060866А, відповідно до умов якого було надано Відповідачу грошові кошти в сумі 14415 доларів США на строк до 15 жовтня 2012 року зі сплатою 13,5 % річних.

ОСОБА_2 виступав поручителем під час укладання договору кредитування.

10 листопада 2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

26 грудня 2014 року Каховським міськрайонним судом Херсонської області по цивільній справі № 658/4816/14-ц було винесено рішення, яким відмовлено ПАТ «Укрсоцбанк» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

15 жовтня 2019 року право вимоги щодо всіх кредиторів ПАТ «Укрсоцбанк» перейшло до АТ «Альфа-Банк».

Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Зазначена позиція викладена позивачем в позовній заяві, як підстава нарахування відповідачам 3% річних та пені.

Однак, нарахування процентів відповідно до ст. 625 ЦК України можливо лише у разі, якщо боржник прострочив виконання грошового зобов`язання.

Матеріалами справи встановлено, що ПАТ «Укрсоцбанк», як кредитодавець зверталось до суду із позовом про стягнення грошового зобов`язання з ОСОБА_1 , проте судовим рішення Банку було відмовлено в такому стягненні, оскільки кредитна установа пропустила строк звернення до суду із такою вимогою.

Таким чином, ПАТ «Укрсоцбанк» втратило право примусового стягнення боргу із відповідачів, а тому станом на листопад 2019 року у ОСОБА_1 відсутні кредитні зобов`язання визначенні в договорі від 16 жовтня 2006 року за № Ф060866А, які підлягають примусовому стягненню на користь ПАТ «Укрсоцбанк» та АТ «Альфа-Банк».

«Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних від простроченої суми заборгованості, які передбачені статтею 625 ЦК України, як похідні вимоги про стягнення основної суми боргу, в задоволенні яких відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.»

Позиція Верховного Суду в справі № 756/9094/15.

Оскільки судовим рішенням від 26 грудня 2014 року в цивільній справі № 658/4816/14-ц було винесено рішення, яким відмовлено ПАТ «Укрсоцбанк» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, саме з підстав пропуску Банком строків позовної давності, відсутні підстави і для нарахування на користь кредитодавця 3% річних та інфляційних витрат.

Також, у разі якщо у ОСОБА_1 як у кредитора відсутнє зобов`язання щодо погашення боргу за кредитним договором, такий обов`язок не виникає і у поручителя, яким є ОСОБА_2 ..

З урахуванням викладеного позовні вимоги АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ у загальному розмірі 157448 грн. 96 коп. задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 19, 258-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І. Д. Под`ячева