Рішення № 100663948, 18.10.2021, Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/372/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2021 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого – судді Сича С.М.,

за участю секретаря Огородник Н.А..,

розглянувши у підготовчому засіданні в м. Погребище Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Погребищенської міської ради про визнання права власності на квартиру, господарські будівлі в порядку спадкування за законом, -

Встановив:

15.04.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною позовною заявою, в якій просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 , яка за життя належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та на Ѕ частку господарських будівель, що знаходяться по АДРЕСА_2 , яка за життя належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про її смерть, серії НОМЕР_1 , актовий запис № 1534

Вона є єдиною спадкоємицею на спадкове майно, що належало її матері.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 .

Успадкована квартира належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно наказу від 06.09.1996 року № 50, об`єкти господарських будівель зазначені в технічному паспорті та відповідно їх характеристики є складовою частиною свідоцтва про право власності на житло.

За життя спадкодавець ОСОБА_2 залишила належне їй на день смерті право власності на квартиру, господарські будівлі.

Заява на прийняття спадщини до нотаріального органу нею була подана згідно чинного законодавства ( спадкова справа №390/2020).

Після її звернення до нотаріального органу із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, державним нотаріусом в частині видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру їй було відмовлено та винесено постанову № 130/02-31 від 07.04.2021 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з пред`явленням свідоцтва про право власності на житло на квартиру, а в бюро технічної інвентаризації квартира була зареєстрована, як частина житлового будинку.

Водночас, їй було роз`яснено, що згідно пункту 1 глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого Міністерством юстиції України від 22 лютого 2012 року № 282/20595, не подано відомості та документи необхідні для вчинення нотаріальної дії.

За таких обставин, з метою захисту своїх спадкових прав, вона змушена звернутися із цим позовом до суду.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, проте через канцелярію суду подала заяву, в якій просить позовну заяву розглянути без її участі та задовольнити позовні вимоги (а.с. 27).

Представник Погребищенської міської ради в судове засідання не з`явився. Проте, головний спеціаліст юрист відділу правового забезпечення Погребищенської міської ради Жмурчук О.М. через канцелярію суду подала заяву,в якій вказала, що в судове засідання з`явитись не має можливості, позов визнає (а.с.67).

Від сторін надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 211 ЦПК України, у зв`язку з чим в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши позиції сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи із наступного.

Так, судом встановлено, що 09.09.1996 року Погребищенським цукровим комбінатом Вінницької області видано свідоцтво про право власності на житло, згідно із яким квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , дійсно належить на праві приватної власності громадянці ОСОБА_2 , 1/5 частка в будинку. Загальна площа квартири становить 55,2 кв.м. На підставі зазначеного свідоцтва 1/5 частина будинковолодіння зареєстрована у Вінницькому обласному об`єднаному бюро технічної інвентаризації 27.09.1996 року за ОСОБА_2 (а.с. 13, а.с. інвентарної справи 31).

Відповідно до відомостей, які містяться у технічному паспорті на вказану квартиру від 31.08.1996 року, квартира АДРЕСА_1 , що становить 1/5 частку будинковолодіння, зареєстрована в ВООБТУ на праві приватної спільної (сумісної або часткової) власності, на підставі свідоцтва про право власності.

Крім того, у цьому технічному паспорті зазначено про належність до цієї квартири Ѕ погреба Н, літньої кухні Д, вбиральні ОСОБА_3 (а.с. 11-12).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , актовий запис № 134(а.с.9). На день смерті вона була зареєстрована в АДРЕСА_3 разом із ОСОБА_1 (а.с. 15).

Позивачка у встановлений законом строк спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла, подавши відповідну заяву про прийняття спадщини до державного нотаріуса Погребищенської державної нотаріальної контори Швеця О.В., що підтверджується копіями матеріалів спадкової справи №390/2020 щодо майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 54-66).

Відомості про прийняття спадщини іншими спадкоємцями в матеріалах спадкової справи відсутні.

Однак, нотаріусом Погребищенської державної нотаріальної контори Швецем О.В. після відкриття спадкової справи позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 . Постанова нотаріуса мотивована тим, що пред`явлені ОСОБА_1 документи на квартиру були виготовлені з порушенням, а саме правовстановлюючий документ був виданий на квартиру, а бюро технічної інвентаризації провело реєстрацію на 1/5 частину житлового будинку під АДРЕСА_2 (а.с. 10).

Як роз`яснено в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» від 30 травня 2008 року у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст.1222 ЦК України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

За правилами частин 1, 2 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частинами 1, 2 ст.1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

В ч. 1 ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Частиною 1 ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права чи інтересу.

Згідно із ч. 2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Із свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.10.2012 року витікає, що об`єктом права власності є квартира АДРЕСА_4 (а.с.133 інвентарної справи).

Із нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 12.06.2001 року та від 12.12.2003 року вбачається, що об`єктами купівлі-продажу є квартири АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 (а.с.47, 54 інвентарної справи).

Відповідно до ч.1 ст.382 ЦК України квартирою, як об`єктом права власності, є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Таким чином, об`єктами права власності у житловому будинку АДРЕСА_2 є квартири, а не ідеальні частки у праві спільної часткової власності на будинковолодіння.

При цьому суд констатує, що зміст реєстраційного запису, що міститься у свідоцтві про право власності на житло на спірну квартиру щодо реєстрації 1/5 частки домоволодіння, сам по собі на характер та суть спірних правовідносин не впливає, оскільки не узгоджується із іншими доказами по справі та не змінює правового статусу означених об`єктів права власності.

Отже, зважаючи те, що ОСОБА_1 протягом встановленого законом строку прийняла спадщину, однак у неї існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, ураховуючи визнання позову представником відповідача, суд приходить до висновку, що з метою захисту майнових прав позивачки за нею необхідно визнати право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 .

Разом із цим, у задоволенні позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину господарських будівель і споруд, що знаходяться за цією ж адресою, слід відмовити, так як у свідоцтві про право власності на житло від 09.09.1996 року не міститься вказівки на те, що означені об`єкти нерухомості входять до складу вказаної квартири.

Водночас, наведені у свідоцтві про право власності відомості про те, що характеристика квартири та її обладнання наведені у технічному паспорті, який є складовою частиною цього свідоцтва, також не дають підстав для висновку, що такі господарські будівлі і споруди входять до складу квартири, позаяк вони стосуються технічної характеристики та обладнання саме квартири в розумінні приписів ч.1 ст.382 ЦК України, як-то кількість кімнат, загальна та житлова площа, висота, наявність газопостачання та водопостачання тощо, а не приналежності до цієї квартири інших будівель та споруд.

Також суд відзначає, що відповідно до вжитого в ч.1 ст.381 ЦК України поняття садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

Сукупний правовий аналіз окреслених положень цивільного законодавства свідчить про те, що господарсько-побутові будівлі можуть являтися складником садиби як об`єкта права власності, а не квартири.

Крім того, за змістом ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Проте, позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що спірні господарські будівлі та споруди прийняті до експлуатації, та що право власності на них спадкодавця було зареєстровано в установленому законом порядку.

З огляду на викладене суд вважає неспроможними доводи позивачки стосовно того, що обумовлені господарські будівлі та споруди зазначені в технічному паспорті та відповідно їх характеристики є складовою частиною свідоцтва про право власності на житло.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Ураховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, та беручи до уваги те, що позивачка бажає судові витрати, пов`язані з розглядом справи, залишити за собою, суд не вбачає підстав стягувати із відповідача на користь позивачки сплачений ним судовий збір.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 12, 13, 142, 200, 206, 247, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_7 АДРЕСА_8 , яка за життя належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_9 ;

Відповідач: Погребищенська міська рада, код ЄДРПОУ 03772654, м. Погребище, Вінницький район, Вінницька область, вул. Б. Хмельницького, 77, 22200.

Суддя