Рішення № 100660865, 18.10.2021, Старосинявський районний суд Хмельницької області

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 684/80/21

Провадження № 2/684/101/2021

18 жовтня 2021 року

Старосинявський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Галиш І.Б.,

за участю секретаря с/з Гонти Н.І.,

позивача ОСОБА_1 , його представника – адвоката Гученко П.Ф.,

представника відповідача – адвоката Матяш Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Стара Синява цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариста з обмеженою відповідальністю Агропромислове науково-виробниче підприємство «Візит» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Старосинявського районного суду Хмельницької області з позовом до Товариста з обмеженою відповідальністю Агропромислове науково-виробниче підприємство «Візит» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування вимог позивач ОСОБА_1 посилається на те, що він є власником земельної ділянки площею 3,9121 га. із кадастровим номером 6824487500:02:005:0122, що розташовані в межах Харковецької сільської ради Старосинявського району Хмельницької області (с.Харківці), з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. З 25.12.2014 року зазначена земельна ділянка була передані ним в оренду відповідачу ТОВ АПНВП «Візит» на підставі договору оренди земельної ділянки (земельної частки) паю №178 від 25.12.2014 року строком на 5 років (п.8 договору). Також 25 грудня 2014 року між нею та відповідачем було укладено Акти передачі-прийому земельної ділянки переданої в оренду. Право власності та оренди земельних ділянок було зареєстровано в відповідних державних реєстрах.

Позивач вказує, що не маючи наміру продовжувати договір оренди земельних ділянок він 14 листопада 2019 року звернувся з відповідною заявою до АНВП «Візит» в м. Хмільник про припинення договору оренди земельної ділянки, однак йому було відмовлено у прийнятті такої заяви, тому вказана заява була відправлена поштою на адресу відповідача.

Листом від 27 листопада 2019 року за №717 відповідачем було повідомлено позивача, що його заява розглянута, однак 14 листопада 2019 року ним була підписана додаткова угода, якою договір оренди земельної ділянки продовжено на 10 років з дати реєстрації додаткової угоди.

Однак, на його неодноразові прохання та вимоги надати йому нібито підписану ним додаткову угоду відповідачем було відмовлено. В зв`язку з чим, позивач був змушений звернутися до правоохоронних органів з заявою про вчинення проти нього протиправних, шахрайських дій, оскільки він не підписував жодної додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, однак таке звернення виявилося безрезультатним, окрім проведення почеркознавчої експертизи.

Як стало відомо позивачу, оренда земельної ділянки на 10 років, що належить позивачу зареєстрована в відповідних державних реєстрах, при цьому в них іде посилання саме на додаткову угоду від 14 листопада 2019 року, яку він не підписував. Тому, протиправне використання відповідачем належної йому земельної ділянки і стало підставою для звернення до суду.

Оскільки позивач, як власник земельних ділянок, жодних додаткових угод до договору із відповідачем не підписував, волевиявлення на укладення такої додаткової угоди не виявляв, однак на підставі таких додаткових угод продовжено строк оренди її земельної ділянки на 10 років та внесено інформацію до відповідних реєстрів, відповідачем порушено норми ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», тому просить визнати недійсною додаткову угоду від 14 листопада 2019 року до договору оренди земельної ділянки від 25 грудня 2014 року №178, укладену між ОСОБА_1 та ТОВ АПНВП «Візит», що є найоптимальнішим способом захисту його порушеного права.

Ухвалою суду від 12 березня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Старосинявського районного суду від 01 квітня 2021 року задоволено клопотання представника позивача, витребувано у ТОВ АПНВП «Візит» оригінал додаткової угоди від 14 листопада 2019 року до договору оренди земельної ділянки від 25 грудня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ АПНВП «Візит» щодо земельної ділянки 6824487500:02:005:0122, витребувано в Управління держреєстрації Центрально-Західного міжрегіонального управління Мінюсту (м. Хмельницький) (м. Хмельницький, вул.Пилипчука, 3) належним чином завірену копію додаткової угоди.

Ухвалою Старосинявського районного суду від 07 червня 2021 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Гученко П.Ф. позовні вимоги підтримали повністю, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача – адвокат Матяш Д.Ю. у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, посилаючись на недоведеність стороною позивача обставин, на які вони посилаються, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, заслухавши доводи учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.

Так, судом встановлено, що відповідно до договору оренди земельної ділянки №178 від 25.12.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та АПНВП «Візит» як орендарем, позивач належну йому земельну ділянку площею 3,9121 га., кадастровий номер 6824487500:02:005:0122, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва передав відповідачу у строкове платне користування на строк 5 років із сплатою орендної плати в розмірі 3% від вартості нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 3882,87 грн. (а.с. 6-9)

Вказана земельна ділянка передана орендарю АПНВП «Візит» відповідно до акту передачі-прийому земельної ділянки 25.12.2014 року. (а.с. 10)

На підставі вказаного договору державним реєстратором Куцоконь В.М. 02.03.2015 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право оренди земельної ділянки на 5 років, орендар АПНВП «Візит», орендодавець ОСОБА_2 , запис про інше речове право №8902196. (а.с. 11-12)

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.11.2019 року щодо земельної ділянки площею 4,2069 з кадастровим номером 6824487500:02:005:0123 державним реєстратором Куцоконь В.М. 19.11.2019 року прийнято рішення та внесено запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за індексним номером 49746940 від 19.11.2019 року, на підставі договору оренди землі та додаткової угоди до договору оренди землі від 14.11.2019 року, орендодавець ОСОБА_2 , орендар АПНВП «Візит», строком дії 10 років з дати реєстрації угоди (номер запису про інше речове право 34209918).

Також відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.11.2019 року щодо земельної ділянки площею 3,9121 з кадастровим номером 6824487500:02:005:0122 державним реєстратором Куцоконь В.М. 19.11.2019 року прийнято рішення та внесено запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за індексним номером 49744427 від 19.11.2019 року, на підставі договору оренди землі та додаткової угоди до договору оренди землі від 14.11.2019 року, орендодавець ОСОБА_1 , орендар АПНВП «Візит», строком дії 10 років з дати реєстрації угоди (номер запису про інше речове право 34207580). (а.с. 16-17)

Згідно листа відповідача АПНВП «Візит» за вих. № 717 ОСОБА_1 повідомлено, що строк дії договору оренди земельної ділянки, укладеного 25 грудня 2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6824487500:02:005:0122 починається не з дати укладення, а з часу державної реєстрації 02 березня 2015 року, тому спливає 02 березня 2020 року. Враховуючи, що ОСОБА_1 14 листопада 2019 року підписав додаткову угоду, згідно якої продовжено строк оренди на 10 років, а строк договору оренди не закінчився, тому відсутні підстави для витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6824487500:02:005:0122. (а.с. 13)

Відповідно змісту наданої представником позивача копії додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 25.12.2014 № 178, отриманої із матеріалів кримінального провадження №12021240000000202, 14 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та АПНВП «Візит» укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 02.03.2015 року за №34332893, кадастровий номер 6824487500:02:005:0122, про внесення змін в договір оренди, а саме зі згодою сторін термін дії договору продовжено на 10 років з дати реєстрації угоди, змінено розмір орендної плати із 3% на 6% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки. (а.с. 65)

Оригінали вказаної додаткової угоди у матеріалах справи відсутній.

За клопотанням позивача суд витребовував ухвалою суду оригінал оспорюваної додаткової угоди до договору оренди землі у відповідача АПНВП «Візит», проте ця угода не була надана суду з посиланням на її вилучення на підставі ухвали слідчого судді від 13 травня 2020 року про тимчасовий доступ до документів, на підтвердження чого надано копію ухвали слідчого судді та копію опису документів, що були вилучені на підстав ухвали слідчого судді від 4.06.2020 року. (а.с. 94-96)

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі.

Згідно ч.5 ст.126 ЗК України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованої відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими відповідно до закону.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально (статті 14 Закону).

Відповідно до вимог ст.30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно змісту позовної заяви позивач ОСОБА_1 , обґрунтовуючи заявлені в цій справі вимоги, посилається на те, що додаткову угоду від 14.11.2019 року до договору оренди землі №178 від 25.12.2014 року із відповідачем АПНВП «Візит» щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 6824487500:02:005:0122, згідно якої внесено зміни до договору оренди та продовжити строк дії договору на 10 років, він не підписував, тому було відсутнє його волевиявлення на укладення оспорюваної ним додаткової угоди, яку просить суд визнати недійсною з метою захисту його порушених прав.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

За заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 24.04.2020 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120220240000000202 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Постановою слідчого РВ ОТЗ СУ ГУНП в Хмельницькій області В.Лисак від 05.10.2020 року закрито кримінальне провадження №120220240000000202 від 24.04.2020 року, у зв`язку з відсутністю в діяннях працівників АПНВП «Візит» та посадових осіб відділу з питань державної реєстрації виконавчого комітету Старосинявської сільської ради складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. 18 лютого 2021 року вказана постанова скасована Хмельницькою обласною прокуратурою.

В межах вищевказаного кримінального провадження було проведено почеркознавчу експертизу, на висновки якої посилається позивач на підтвердження своїх доводів щодо не підписання ним додаткової угоди.

Відповідно до копії висновку судового експерта М.Кушнір №1.1-0119:20 від 04.09.2020 року, за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи по кримінальному провадженню №120220240000000202 від 24.04.2020 року, надано висновок про те, що дати відповідь на запитання № 3 «Ким виконано підпис в графі орендодавець у додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки від 25.12.2014 року №178 ОСОБА_1 чи іншою особою?» не представляється можливим у зв`язку із тим, що досліджуваний підпис виконаний рухами простої будови, містить обмежений графічний матеріал та обмежену кількість спів вставних зі зразками елементів, виявлені збіжні ознаки нечисленні, інформативна їх значущість невелика, тому сукупність їх недостатня навіть для ймовірного висновку про наявність тотожності. (а.с. 60-64)

Оскільки вказаний висновок експерта почеркознавчої експертизи не підтверджує ту обставину, що підписи від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки виконані не ним, тому суд відхиляє даний доказ, як такий, що не підтверджує обставин, на які посилається позивач та які входять до предмету доказування.

Показання допитаних судом за клопотанням позивача свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що їм відомо про конфлікт подружжя ОСОБА_5 із АПНВП «Візит», оскільки вони хотіли обробляти самостійно свої земельні ділянки та не хотіли продовжувати договір оренди, з приводу чого їздили у офіс орендаря, обставин про те, чи дійсно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підписували додаткові угоди їм не відомо, суд також відхиляє, так як показаннями свідків не може бути підтверджено факт підписання чи не підписання договору.

Із цих же підстав, суд не приймає до уваги показання свідка сторони відповідача ОСОБА_6 , який пояснив, що додаткові угоди до договорів оренди землі підписувались орендодавцями у 2016 році у зв`язку із прийняттям рішення керівництвом АПНВП «Візит» виплатити грошову допомогу тим, хто бажає продовжувати із ними орендні відносини, текст угоди розробляв юридичний відділ, угода надавалась громадянам –орендарям, хто був згідний повертав підписану, а дата ставилась за три місяці до закінчення дії строку договору.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, слід вказати, що судом у підготовчому засіданні роз`яснювалось сторонам обставини, які підлягають доказування, та право заявити клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, однак сторона позивача не скористалась таким правом та клопотання про призначення експертизи не заявляла.

Сам факт звернення позивача до правоохоронних органів та внесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення за його заявою не може бути доказом відсутності волі на укладення додаткової угоди та її непідписання ОСОБА_1 , так як ці обставини мають бути підтверджені належним та допустимими доказами.

Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили обставини про те, що ОСОБА_1 не підписував додаткову угоду від 14 листопада 2019 року до договору оренди земельної ділянки від 25 грудня 2014 року №178, укладену між ОСОБА_1 та ТОВ АПНВП «Візит», волевиявлення на укладення такої додаткової угоди не виявляв, внаслідок чого його права є порушеними.

На підставі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Щодо обраного позивачем способу захисту, то суд зауважує, що в оцінці застосування положень статей 203, 205, 215, 229–233, 627, 638 ЦК України та статей 14, 15, 18 Закону України «Про оренду землі» за подібних правовідносин Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, згідно з яким правочин, який не вчинено (договір, який не укладено, зокрема, у цій справі підписаний не позивачем, а іншою особою) не підлягає визнанню недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено (пункт 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Велика Палата Верховного Суду у даній постанові констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.

Таким чином, враховуючи наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, у даній справі позивач, оспорюючи факт укладення правочину – додаткової угоди та бажаючи повернути належну йому земельну ділянку, обрав неналежний та неефективний спосіб захисту.

З огляду на викладене, а також та враховуючи, що позивачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили обставини про те, оспорювана угода не була підписана позивачем, суд приходить до висновку, що вказана додаткова угода від 14 листопада 2019 року до договору оренди земельної ділянки від 25 грудня 2014 року №178, укладену між ОСОБА_1 та ТОВ АПНВП «Візит», не підлягає визнанню недійсною.

Щодо доводів у позовній заяві про порушення відповідачем вимог ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», то на переконання суду такі доводи не заслуговують на увагу, позаяк додаткова угоди від 14 листопада 2019 року до договору оренди земельної ділянки від 25 грудня 2014 року №178, укладена між ОСОБА_1 та ТОВ АПНВП «Візит» та зареєстрована у встановленому законом порядку в період дії договору оренди землі, строк дії якого закінчувався 5 березня 2020 року, більш ніж за місяць сторони внесли зміни до договору оренди та погодили продовження строку дії договорів на 10 років, тому у даному випадку виконання вимог, передбачених ст.33 Закону України «Про оренду землі» не було необхідним.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд приходить до переконання, що вимоги позивача ОСОБА_1 не підлягають до задоволення та у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.

При вирішенні питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частина друга статті 141 ЦПК України визначає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача. Оскільки у позові відмовлено, суд покладає понесенні позивачем судові витрати на останнього.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 203, 207, 215, 627, 638 ЦК України, ЗУ «Про оренду землі», суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариста з обмеженою відповідальністю Агропромислове науково-виробниче підприємство «Візит» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислове науково-виробниче підприємство «Візит», місце знаходження: вул.І.Богуна, с.Томашпіль, Хмільницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 02129063.

Повне судове рішення складено 26 жовтня 2021 року.

Головуюча суддя Галиш І.Б.