Рішення № 100660110, 07.10.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3772/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Деметрадзе Т.Р.,

секретаря судового засідання Вільчак В.В.,

за участю:

представника відповідача – Мельничук І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтовування позовних вимог зазначив, що він працює на посаді начальника Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області.

Вказує, що Наказом голови Державної служби України з безпеки на транспорті Ноняк М.В. від 29.03.2019 року №442-к до нього було застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади державної служби. В подальшому, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 року, яке набуло законної сили, вищевказаний наказ визнано протиправним та скасовано, а його поновлено на попередній посаді начальника Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області.

Зазначає, що такими незаконними та протиправними діями відповідача по звільненню його з посади державної служби, тобто начальника Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області, йому було завдано значної моральної шкоди виходячи з наступного.

Так, в позовній заяві зазначає, що він тривалий час працює в системі Державної служби України з безпеки на транспорті, понад 8 років займає посаду начальника Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області та за час проходження державної служби він жодного разу не був притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Зауважує, що він є відомою і знаною особою у Закарпатській області, в тому числі і як висококваліфікований працівник та має чималий стаж державної служби, знаний як активний громадський діяч брав участь у різноманітних заходах місцевого та державного значення, надавав чимало консультацій як у засобах масової інформації, так у інтернет виданнях, де публікувалися його коментарі до законодавчих змін у сфері безпеки на транспорті.

Однак, відповідачем вищезазначеними неправомірними діями стосовно його незаконного звільнення з посади державної служби було спаплюжено роки попередньої бездоганної роботи та підірвано ділову репутацію.

Наголошує, що до нього неодноразово застосовувались заохочення, що є підтвердженням якості виконання завдань, доручень та належного стану службової дисципліни в Управлінні Укртрансбезпеки у Закарпатській області.

Проте, незважаючи на вказані відзнаки, відповідачем було допущено порушення його трудових прав, тобто порушено надумане дисциплінарне провадження та в подальшому незаконно звільнено з роботи, діючи при цьому по відношенню щодо нього упереджено та протиправно незважаючи навіть на те, що на час звільнення він знаходився на стаціонарному лікуванні у Ужгородській ЦМКЛ.

Тим самим йому було створено некомфортні умови, які призвели до стресу та психологічного дискомфорту, викликаного справедливим обуренням щодо такої зухвалої поведінки відповідача. У зв`язку з цим, йому довелося значний час докладати додаткових зусиль для організації свого життя після втрати роботи.

Окрім цього зазначає, що стресова ситуація полягала також і у тому, що будучи знаним у області державним службовцем, йому доводилося неодноразово пояснювати родині, колегам по роботі, друзям та знайомим про те, що його незаконно звільнено з посади начальника Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області, показувати їм рішення судів і знову пояснювати, що в цих подіях немає його вини, а є лише упереджене ставлення з боку відповідача.

Враховуючи викладене, просив стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на його користь моральну шкоду в розмірі 250000 гривень за завдану внаслідок протиправних дій Державної служби України з безпеки на транспорті по звільненню ОСОБА_1 з посади начальника Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області згідно Наказу №442-к від 29.03.2019 року.

Не погоджуючись із позовними вимогами представником відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті було подано відзив на позов у якому останній вказав, що позовні вимоги позивача є безпідставними, обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог ним не доведено, а тому такі не підлягають до задоволення.

На підтвердження заперечень зазначив наступне.

Вказав, що в даному випадку вимога позивача про відшкодування моральної шкоди випливала з трудових спорів, де відповідно до ст. 233 КЗпП втсановлено тримісячний строк на звернення до суду з позовом, який позивачем було пропущено, так як про порушення його прав йому стало відомо 04.04.2019.

Оскільки позивач своїм правом не скористався та позовна заява подана після спливу строку позовної давності, то відповідач заявляє про застосування строків позовної давності.

Крім того, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина с підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В свою чергу, з матеріалів справи не вбачається причинно-наслідкового зв`язку з погіршенням стану здоров`я та сумою моральної шкоди, оскільки у наданому позивачем листку непрацездатності Серії АДМ № 831371 взагалі не зазначений діагноз, а у довідці Центральної міської клінічної лікарні м. Ужгород №143 від 05.04.2019, виданій ОСОБА_1 вказаний діагноз: стійкі наслідки перенесених контузій голови, кризовий перебіг.

Отже, контузія голови є наслідком механічної дії на організм людини, а не будь-яких внутрішніх психологічних переживань, тим більше не може бути викликано проходженням державної служби. Інших належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог позивачем надано не було.

Враховуючи викладене, просить відмовити позивачу ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В подальшому, 11.09.2020 року позивачем було подано відповідь на відзив, у якому вказано не безпідставність та необгрунтованіть відзиву.

У поданій відповіді на відзив позивач вважає хибним посилання відповідача стосовно пропуску строку позовної давності звернення до суду з даним позовом, оскільки предметом розгляду даної справи є відшкодування відповідачем завданої моральної шкоди внаслідок прийняття протиправних наказів від 29.03.2019 року № 442-к «Про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби» та від 03.06.2019 року №919-к «Про внесення змін до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 23.03.2019 року №442-к».

Однак, протиправність вказаних наказів відповідача встановлена судовим рішенням у справі № 260/543/19, яке набуло законної сили 18.02.2020 року, тому лише після набрання законної сили рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду йому стало достовірно відомо те, що його трудові права були порушені відповідачем, відтак саме з цього часу слід рахувати початок перебігу строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Також вказує, що є недоцільним посилання відповідача на висновок, який міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 750/1591/18, оскільки така справа не є аналогічною цій справі, так як ним не ставляться вимога про відшкодування витрат на лікування, а в позовній заяві ставиться тільки про відшкодування моральної шкоди, яка була заподіяна шляхом прийняття відповідачем незаконного та протиправного рішення.

Твердження відповідача про те, що ним не надано жодного доказу або розрахунку суми, що б свідчили про заподіяння йому моральної шкоди на заявлену суму є необгрунтованими та такими, що не можуть бути взяті судом до розгляду, оскільки обставини, які підтверджують заподіяння йому сильних моральних страждань були детально описані та підкріплені доказами в позовній заяві.

Враховуючи викладене, просив задоволити позовну заяву у повному обсязі.

Позивач не скористався правом на участь у судовому засіданні та його представник – адвокат Йосипчук О.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив такі задовольнити з підстав та мотивів, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. На продовження розгляду не з`явився, додаткових матерілаів не подавав. В матеріалах справи міститься його заява про розглд справи без його участі на підставі наявних матеріалів.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у позові з підстав та мотивів, викладених у відзиві на позов. Наголосила на безпідставності позову та додатково вказала на пропуск позивачем строків позовної давності із зверненням з позовом до суду.

Заслухавши доводи предсатвника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що Наказом голови Державної служби України з безпеки на транспорті Ноняк М. №442-к від 29.03.2019 «Про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби до ОСОБА_1 », звільнено з посади державної служби ОСОБА_1 , начальника Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області на підставі подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В» Державної служби України з безпеки на транспорті від 11.03.2019 №163/ДК/19 за результатами розгляду дисциплінарної справи.

В ході розгляду срави судом також встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 визнано протиправними та скасовано наказ голови Державної служби України з безпеки на транспорті Ноняка М.В. від 29 березня 2019 року № 442-к "Про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби" та наказ голови Державної служби України з безпеки на транспорті ОСОБА_2 від 03 червня 2019 року № 919-к "Про внесення змін до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 23 березня 2019 року № 442-к. Поновлено ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді начальника Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області з 13 квітня 2019 року.

Вказане рішення суду набуло законної сили 18.02.2020.

Відповідно до частини четвертої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, у контексті з доводами та запереченнями учасників справи, суд враховує наступні норми права та наводить мотиви їх застосування.

Суд, реалізуючи завдання цивільного судочинства, закріплені у ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України повинен надати правову оцінку саме цим конкретним підставам, оскільки з урахуванням вимог і заперечень сторін, обставин, на які посилаються інші особи, які беруть участь у справі, а також норм права, які підлягають застосуванню, суд визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню. Суд оцінює правовідносини, факти та обставини, які вже відбулися в минулому та надає їм правову оцінку в процесі судового розгляду конкретної справи, який обмежується предметом і підставами позову.

Таким чином, Закарпатським окружним адміністративним судом при розгляді адміністративного позову встановлено неправомірність винесеного наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення ОСОБА_1 , у звязку з чим позивачем ставиться вимога про відшкодування моральної шкоди, яка була заподіяна шляхом прийняття відповідачем незаконного та протиправного рішення відносно нього.

Згідно положень ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України.

Так, стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Вказана норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону, підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, скасування наказу), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (ст. ст. 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

Враховуючи, те що Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин, то суд доходить висновку, що обраний позивачем захист його порушеного права шляхом стягнення моральної шкоди у вигляді грошової виплати відповідає законові та є ефективним способом захисту його порушеного права.

На переконання суду, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом скасування наказу, а має самостійне юридичне значення.

Тобто, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (винесення незаконних наказів, невиплати належних йому грошових сум) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема, у вигляді грошової виплати.

Як вказує позивач, моральна шкода, спричинена йому відповідачем, полягає у необхідності докладання додаткових зусиль задля відновлення свого порушеного права, для чого знадобився тривалий час. Наголошує, що у зв`язку з незаконним притягненням його до дисциплінарної відповідальності та подальшим звільненням зі служби, він зазнав чимало душевних страждань, втратив спокій та рівновагу, протягом всього часу оскарження незаконного наказу він перебував у пригніченому стані та йому необхідно було прикладати додаткові зусилля для організації свого життя та відновлення авторитету чесної людини.

Частиною другою п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно – правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Позивач вказав, що неправомірними діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює у 250 000 гривень.

Згідно з п. 9 Постанови ВСУ № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Тому, визначаючи розмір заподіяної моральної шкоди, суд виходить із принципів виваженості, розумності та справедливості, враховує глибину понесених позивачем моральних страждань та те, що його права та інтереси були відновлені судом у зв`язку із скасуванням наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, приймає до уваги твердження представника відповідача, що зазначений у довідці Центральної міської клінічної лікарні м. Ужгород №143 від 05.04.2019 діагноз не є наслідком будь-яких внутрішніх психологічних переживань та не може бути викликаний проходженням чи звільненням з державної служби, тому суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача суму моральної шкоди у розмірі 50 00 гривень.

Щодо заявленої представником відповідача заяви про застосування строків давності для звернення до суду з даним позовом, суд констатує наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 16 Постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується тримісячний строк позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З позовної заяви вбачається, що як на підставу відшкодування моральної шкоди, позивач вказує прийняття стосовно нього наказу про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби, протиправність якого було встановлено рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 року. Вказане рішення набрало законної сили 18.02.2020 року після перегляду його судом апеляційної інстанції.

Таким чином, судом встановлено, що станом на дату звернення до суду ОСОБА_1 з позовом про відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення його законних прав – 16.04.2020 року, не закінчився тримісячний строк звернення до суду, встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України – кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що позивачем було надано належні докази на підтвердження частини своїх позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Виходячи з наведеного, оскільки позивача було звільнено від сплати судового збору, такий підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Також, відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження понесених витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

З оглянутих Договору про надання правничої допомоги від 15.04.2020, Акту приймання-передачі наданих послуг від 11.01.2021, розрахунку суми судових витрат та звіту про надання правничої допомоги, квитанції №4142240003 від 22.12.2020 та квитанції №2051110003 від 11.01.2021 судом встановлено, що позивач надав адвокату за надані послуги 7 490 гривень.

З огляду на викладене вище, суд дійшов до висновку, що представником позивача обґрунтовано належними доказами заявлену суму витрат на правову допомогу, тому така вимога підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 22, 23, 94, 258, 261, ЦК України, ст. 237-1 КЗпП, постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 2, 5, 13, 15-16, 76, 81, 82, 85, 137, 141, 258, 265, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про відшкодування моральної шкоди – задоволити частково.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь держави судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 7 490 (сім тисяч чотириста дев`яносто) гривень.

Повний текст рішення складено 18.10.2021.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Реквізити сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ;

Відповідач – Державна служба України з безпеки на транспорті, місцезнаходження: м. Київ, просп. Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 39816845.

Суддя Т.Р. Деметрадзе