Рішення № 100659011, 27.10.2021, Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2/741/328/21

Єдиний унікальний номер 741/294/21

РІШЕННЯ

іменем України

27 жовтня 2021 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Крупини А.О.,

з участю секретарів судового засідання – Сокирки Є.В., Олійник Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мринської сільської ради Носівського району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Носівська районна державна нотаріальна контора Чернігівської області, про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

УСТАНОВИВ:

У березні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. Позовні вимоги мотивувовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 69 років в с. Лихачів Носівського району Чернігівської області помер його рідний брат ОСОБА_2 . На день смерті його рідний брат ОСОБА_2 проживав без реєстрації в АДРЕСА_1 , в будинку їхньої покійної матері, був громадянином Російської Федерації та мешкав в АДРЕСА_2 . Після смерті їхньої матері ОСОБА_3 брат надав позивачу нотаріально посвідчену довіреність на представлення його інтересів при оформленні спадщини після її смерті. Спадщину вони прийняли, отримавши свідоцтва про право на спадщину за заповітом по 1/2 частині за кожним на належні покійній матері земельну ділянку та житловий будинок. ОСОБА_2 вирішив переїхати на постійне проживання в спадковий будинок померлої матері, який знаходиться по АДРЕСА_1 . Починаючи з 2017 року останній проживав фактично без реєстрації в цьому будинку до моменту своєї смерті. Отже, останнє місце проживання ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 фактично і є місцем відкриття спадщини після його смерті. Строк, визначений для подання заяви про прийняття спадщини після смерті рідного брата ОСОБА_2 позивач пропустив через свою юридичну необізнаність. ОСОБА_2 останні роки свого життя проживав в спадковому будинку їхньої матері, який належить на праві власності позивачу та йому по 1/2 частині кожному. Спадкоємці щодо майна ОСОБА_2 відсутні та фактично позивач є єдиним його найближчим родичем. Крім позивача, на спадок рідного брата ОСОБА_2 , а саме частину земельної ділянки та житлового будинку в с. Лихачів, більше ніхто не претендував, він як єдиний близький родич та спадкоємець забрав всі правовстановлюючі документи на спадкове майно брата, в тому числі на 1/2 частину земельної ділянки та будинку, які вони успадкували після смерті матері ОСОБА_4 . Позивач вважав це достатнім для підтвердження його права на спадщину. Разом з тим, будучи необізнаним з процедурою оформлення спадщини, він помилково вважав, що наявність у нього правовстановлюючих документів, а саме свідоцтв про право на спадщину за заповітом, автоматично дозволяє користуватись і розпоряджатись цілою земельною ділянкою та житловим будинком. Коли ж постало питання переоформлення договору оренди земельної ділянки, яка за життя на праві власності належала матері ОСОБА_5 та яку після її смерті він з братом успадкували, то з`ясувалось, що він не оформив спадщину після його смерті. Звернувшись з усною консультацією до Носівської районної державної нотаріальної контори Чернігівської області по питанню оформлення спадщини після смерті рідного брата ОСОБА_2 , позивачу було роз`яснено, що він пропустив визначений законодавством шестимісячний строк, а тому питання про визначення додаткового строку для подання заяви може бути вирішено лише судом. Також нотаріус звернула увагу на те, що у свідоцтвах про його народження та народження його брата, які складені українською мовою, їх прізвища та прізвища їх батьків зазначені як « ОСОБА_6 ». Правильно зазначено прізвище його рідного брата і у свідоцтві про його смерть « ОСОБА_6 ». Натомість у паспорті позивача прізвище зазначено як « ОСОБА_6 ». Вказані невідповідності пов`язані насамперед з помилкою, яка була допущена при оформленні документів позивача, саме це перешкоджає можливості прослідкувати та підтвердити факт родинних відносин між ним та його рідним братом ОСОБА_2 . Встановлення факту родинних відносин між фізичними особами та факту щодо місця відкриття спадщини має для позивача юридичне значення, оскільки дозволяє йому, як спадкоємцю за законом, реалізувати своє право на спадкове майно його померлого рідного брата ОСОБА_2 .

Просив встановити, що місцем відкриття спадщини по смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лихачів Носівського району Чернігівської області, є останнє місце його проживання: АДРЕСА_1 ; встановити факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та його рідним братом ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лихачів Носівського району Чернігівської області; визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті рідного брата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на три місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою суду від 12 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 09 квітня 2021 року відкрито провадження в цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 13 травня 2021 року.

Ухвалою суду від 17 травня 2021 року вказану справу прийнято до провадження судді Крупини А.О., постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 08 липня 2021 року.

Ухвалою суду від 08 липня 2021 року закрито підготовче провадження в цивільній справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 17 вересня 2021 року.

Позивач у судовому засіданні 17 вересня 2021 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

У судове засідання 27 жовтня 2020 року позивач не з`явився, подав до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності.

У судове засідання представник відповідача Мринської сільської ради Носівського району Чернігівської області не з`явився, подав до суду заяву, у якій зазначив, що визнає позовні вимоги в повному обсязі, просив розглянути справу без участі представника сільської ради.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи Носівської районної державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи Носівська районна ДНК була повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомлено. 05 липня 2021 року Носівською районною ДНК на запит суду направлено інформаційні довідки зі Спадкового реєстру.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши й дослідивши матеріали справи, суд робить нижченаведений висновок.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт (ч. 1 ст. 319 ЦПК України).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 69 років у с. Лихачів Носівського району Чернігівської області помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 13).

Із свідоцтва про народження ОСОБА_1 від 15 травня 1957 року серії НОМЕР_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається, що його батьками записані: ОСОБА_7 - батько, ОСОБА_3 - мати (а.с. 12).

Із свідоцтва про народження ОСОБА_2 від 03 січня 1950 року серії НОМЕР_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , вбачається, що його батьками записані: ОСОБА_7 - батько, ОСОБА_3 - мати (а.с. 12 зв.).

20 травня 2004 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем Бурівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області Демиденко І.А., зареєстрований в реєстрі за № 51, яким заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_2 все своє майно (а.с. 14 зв.).

Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 17 жовтня 2006 року в справі № 2-о-236/06 р. за заявою ОСОБА_1 (за дорученням ОСОБА_8 ) про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, зацікавлена особа Бурівська сільська рада Городнянського району, яке набрало законної сили 28 жовтня 2006 року, встановлено факт належності заповіту складеного секретарем виконкому Бурівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області 20 травня 2004 року та зареєстрованого в реєстрі за № 51, як такий, що посвідчений на ім`я ОСОБА_1 (а.с.15).

З копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину житлового будинку посвідченого 15 червня 2007 року, зареєстровано в реєстрі за № 744, державним нотаріусом Городнянської нотаріальної контори Чернігівської області Тихоновою Є.М. вбачається, що воно видане ОСОБА_1 , який є спадкоємцем однієї другої частини всього майна громадянки ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 17).

Згідно копії довіреності посвідченої 12 жовтня 2006 року зареєстрованої в реєстрі за №3-7584 нотаріусом нотаріального округу Санкт-Петербурга Михайловою А.А., ОСОБА_2 , який проживав в АДРЕСА_2 довірив ОСОБА_1 , громадянину України, проживаючого в с. Бурівка Городнянського району Чернігівської області вести справи відносно спадкового майна, яке залишилось після смерті матері ОСОБА_3 ( а.с. 16).

З копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину земельної ділянки посвідченого 15 червня 2007 року, зареєстровано в реєстрі за № 756 державним нотаріусом Городнянської нотаріальної контори Чернігівської області Тихоновою Є.М. вбачається, що воно видане ОСОБА_2 , який є громадянином Росії, що мешкає в АДРЕСА_2 , та є спадкоємцем однієї другої частини всього майна громадянки ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.17 зв.).

Згідно довідки виконавчого комітету Мринської сільської ради Носівського району Чернігівської області від 22 лютого 2021 року №117/03-08 ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на день смерті не був зареєстрований але фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 . За даною адресою ніхто не зареєстрований (а.с. 14).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 3, із змінами, суд вправі розглядати справи про встановлення родинних стосунків коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника.

У відповідності до положень ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Також, у відповідності до п.п. 1.12 пункту 1 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Разом з цим, як установлено у п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (зі змінами), заява про встановлення місця відкриття спадщини може бути розглянута судом у порядку окремого провадження, якщо орган, який вчиняє нотаріальні дії, не вправі видати заявникові свідоцтво про право на спадщину через відсутність або недостатність документів, що необхідні для підтвердження в нотаріальному порядку факту вступу в управління або володіння спадковим майном.

З вказаного вище слідує, що позивач ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_2 , були рідними братами, а отже останній має споріднення з позивачем як його рідний брат.

З огляду на це, суд приходить до висновку, про доведеність того факту, що місцем відкриття спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 , так як вказана адреса є останнім місцем проживання спадкодавця.

За життя заповіту ОСОБА_2 не складав, спадкова справа після його смерті не заводилася, що підтверджується Інформаційними довідками зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину заповіти/спадкові договори) від 02 липня 2021 року (а.с. 48,49).

Таким чином, спадщина після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ніким прийнята не була.

Позивач своєчасно не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_2 , посилаючись на свою необізнаність, вважаючи про відсутність обмеження якимись строками щодо подання відповідної заяви нотаріусу та що наявність у нього правовстановлюючих документів на спадкове майно само по собі є достатнім для підтвердження його права на спадщину.

Визначення додаткового строку позивачу необхідно для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_2 .

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо:

1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;

2) ці обставини визнані судом поважними.

У абз. 6 п. 24 Постанови Пленуму ВС України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 зазначено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, а він не скористався правом на прийняття спадщини, в тому числі, наприклад, і через юридичну необізнаність спадкоємця щодо строку та порядку прийняття спадщини, то правові підстави для визнання додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Позивач разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 не проживав.

Як слідує з правової позиції КЦС Верховного Суду у справі № 681/203/17-ц від 17 жовтня 2018 року вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності. Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Позивач стверджував, що в Україні він є єдиним спадкоємцем майна померлого ОСОБА_2 за законом.

З відповіді від 02 липня 2021 року (вих. № 698/01-16) Носівської районної державної нотаріальної контори слідує, що за даними Спадкового реєстру спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не заведена (а.с.47).

Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, відповідач Мринська сільська рада Носівського району Чернігівської області визнала позов та просила його задовольнити (а.с. 43).

При цьому, відповідачем жодним чином не оспорюються доводи позивача, викладені у позовній заяві, про те, що ОСОБА_1 не був обізнаний зі строками на прийняття спадщини та необхідністю подання заяви нотаріусу.

Суд враховує, що Мринська сільська рада Носівського району Чернігівської області є належним відповідачем по справі, оскільки має право на спадкове майно (у розумінні ст. 1277 ЦК України «відумерлість спадщини») та за відсутності інших спадкоємців, визнала позов, що в свою чергу підтверджує те, що вимоги позову і визнання їх відповідачем не суперечать закону, а отже не порушують жодним чином права інших осіб, і не направлені на захист інтересів таких інших осіб.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

При вирішенні даного цивільно-правового спору суд враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішення застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Ільхан проти Туреччини» від 27 червня 2000 року зазначив, що при вирішенні питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

Ураховуючи вищевикладене, зважаючи, що спадщина після смерті ОСОБА_2 на час розгляду справи ніким не прийнята, ніхто крім позивача на спадщину не претендує, відумерлою у встановленому законом порядку не визнана, визначення додаткового строку для прийняття спадщини є єдиним шляхом отримання спадкового майна, інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини не зверталися, відповідач не заперечує проти задоволення позову, що з урахуванням практики Європейського суду з прав людини та положень ст. 263 ЦПК України дає підстави суду дійти висновку, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини і йому слід визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Що стосується додаткового строку, що може бути встановлений позивачеві для подання заяви про прийняття спадщини, то суд робить висновок про можливість встановлення строку в три місяці з дня набрання рішенням законної сили, який уважає достатнім для подання відповідної заяви.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1268-1270, 1272 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 81, 89, 209, 258, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Мринської сільської ради Носівського району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Носівська районна державна нотаріальна контора Чернігівської області, про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити.

Встановити факт, що місцем відкриття спадщини після померлого ОСОБА_2 , є АДРЕСА_1 .

Встановити факт, родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 був рідним братом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , додатковий строк у три місяці з дня набрання цим рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27 жовтня 2021 року.

Суддя А.О. Крупина