Ухвала суду № 100656232, 28.10.2021, Піщанський районний суд Вінницької області

Єдиний унікальний номер 142/448/21

Номер провадження 1-кп/142/133/21

У Х В А Л А

іменем України

(про продовження строку тримання під вартою)

28 жовтня 2021 року смт. Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

В складі:

Головуючого судді Нестерука В.В.,

за участю секретаря Яворської О.В.,

прокурора Бідюк Н.П.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Ломаченського В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеномудо Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021020190000148 від 21 липня 2021 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дмитрашківка Піщанського району Вінницької області, громадянина України, не працюючого, з загальною середньою освітою, жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого, а саме :

30.04.2010 року Немирівським районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 186 КК України із призначенням покарання у виді арешту на строк 1 місяць;

18.02.2011 року Немирівським районним судом Вінницької області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбвлення волі строком на 3 роки 1 місяць;

19.07.2011 року Крижопільським районним судом Вінницької області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбвлення волі строком на 3 роки 6 місяців;

11.03.2016 року Козелецьким районним судом Чернігівської області за ч. 4 ст. 407 КК України на підставі ст. 69, 60 КК України до 4 місяці тримання в дисциплінарному батальйоні;

19.01.2017 року Козелецьким районним судом Чернігівської області за ч. 4 ст. 407 КК України на підставі ст. 69 КК України до покарання у виді позбвлення волі строком на 1 рік.,

який 14.07.2017 року звільнений від відбування покарання у зв`язку з відбуттям покарання,

відносно якого в провадженні Бершадського районного суду перебуває кримінальне провадження за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

31 серпня 2021 року до Піщанського районного суду Вінницької області з Тульчинської окружної прокуратури надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021020190000148 від 21 липня 2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Ухвалою суду від 01 вересня 2021 року в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, було призначено підготовче судове засідання на 09 вересня 2021 року на 13 годину 00 хвилин в приміщенні Піщанського районного суду Вінницької області в залі судових засідань №1.

Ухвалою суду від 09 вересня 2021 року в даному кримінальному провадженні було призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акту по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України в приміщенні Піщанського районного суду Вінницької області.

В судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів.

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_1 обвинувачується, в тому, що 21.07.2020 року, приблизно о 16 години 55 хвилин, він з метою крадіжки чужого майна та власної наживи, через незамкнені вхідні двері проник в приміщення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Перебуваючи в будинку ОСОБА_1 пройшов до кімнати, у якій на стільцеві спиною до нього сиділа господарка будинку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка дивилась телевізор. Продовжуючи свій умисел на крадіжку чужого майна ОСОБА_1 , переконавшись в тому що ОСОБА_2 не дивиться в його сторону, непомітно для останньої підійшов до столу, звідки таємно викрав мобільний телефон Samsung Galaxy A 10s New 2/32 Gв, глюкометр GlucoDr. auto AGM 4000 та 4000 та планшет Apple iPad Wi-Fi +Cellular 128 GB. Заволодівши викраденими речами ОСОБА_3 відразу ж вийшов із будинку та з місця події зник. В подальшому викрадені речі використав на власний розсуд. Під час досудового розслідування ОСОБА_1 21.07.2021 року о 19 год. 10 хв. було затримано в порядку ст. 208 КПК України та на підставі ухвали слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 22.07.2021, в тому числі, з метою запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 18.09.2021 року включно.

Ухвалою суду від 09 вересня 2021 року було задоволено клопотання прокурора Крижопільського відділу Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області Сідлака А.В. про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 07 листопада 2021 року включно.

Прокурор вказує, що до завершення судового розгляду та ухвалення рішення по суті потрібно допитати потерпілу, свідків, обвинуваченого, дослідити матеріали кримінального провадження, у разі необхідності провести інші процесуальні дії. Однак з урахуванням особливостей оцінки доказів під час судового розгляду здійснити зазначені дії неможливо до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 . У той же час ризики, які слугували підставою для застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування, не зменшились. ОСОБА_1 продовжує обвинувачуватися у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, що згідно ст. 12 КК України є тяжким, умисним злочинами, покарання за яке передбачено у вигляді позбавлення волі. В ході судового розгляду кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_1 вбачається: наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які мали місце і під час досудового розслідування, та, станом на сьогодні, продовжують існувати та не зменшилися, а саме: обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений був раніше судимий за умисні корисливі злочини та може продовжити злочинну діяльність, незаконно впливати на потерпілу та свідків, задля уникнення кримінальної відповідальності за скоєний злочин; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, наприклад затягувати судовий розгляд справи. Прокурор зазначає, що є обґрунтовані підстави вважати, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 з метою запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, доцільно продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 днів. Прокурор вважає, що запобігти даним ризикам можливо лише шляхом застосування стосовно обвинувачено запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи не будуть дієвими та не можуть бути застосовані, оскільки обвинувачений не виконуватиме в повній мірі покладені на нього обов`язки, що не сприятиме запобіганню вказаним ризикам. Іншими обставинами, що сукупно вказують на можливість та необхідність застосування стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурор вказує вік та добрий стан здоров`я, відсутність постійного місця роботи, навчання, тобто ті фактори, які дають змогу безперешкодно продовжити щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; репутація ОСОБА_1 - як такого, що схильний до вчинення умисних злочинів.

З практики ЄСПЛ вбачаються та діють принципи конвенційного права як підстави для відмови в звільненні особи з-під вартм, а саме: 1. ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ «Штегмюллер проти Австрії» від 10.11.1969 року; ризик перешкоджання з боку обвинуваченого у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968 року). У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Тому, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та за сукупності наведених обставин, прокурор вважає, за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. Просив змінити йому запобіжний захід на більш м`який, а саме на домашній арешт.

Захисник обвинуваченого Ломаченський В.П. в судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора про продовження строку тримання від вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 та просив суд змінити йому запобіжний захід на більш м`який, а саме домашній арешт.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, проте від неї на адресу суду надійшла заява, в якій вона просить кримінальне провадження розлядати без її участі, в призначенні покарання покладається на розсуд суду.

Суд, заслухавши клопотання прокурора, думку захисника, думку обвинуваченого, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно статті 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно пункту 1"с" статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: - законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою та підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, встановленим в ході досудового слідства.

Підставою застосування запобіжного заходу, згідно з ч. 2 ст. 177 КПК, є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Частиною 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

При застосуванні запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 під час досудового розслідування було враховано наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявністьризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілу, свідків.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника від вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред`явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання". (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжкого злочину, строк покарання за санкцією якого передбачає позбавлення волі строком від трьох до шести років.

При вирішенні клопотання прокурора суд враховує існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_1 перебуваючи на свободі може переховуватися від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину в даному кримінальному провадженні та наявність в провадженні Бершадського районного суду Вінницької області кримінального провадження відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, об`єктивно свідчить про наявність ризику того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, може вдатися до таких дій.

Суд вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Крім того, продовжує існувати ризик того, що перебуваючи на свободі обвинувачений зможе незаконно впливати зокрема на свідків у цьому кримінальному провадженні, які ще не допитані під час судового розгляду, що не виключає можливості обвинуваченого схилити їх до зміни раніше наданих показів.

Крім того, враховуючи, що ОСОБА_1 являється неодноразово судимим, судимості в установленому законом порядку не погашені та не зняті, відбувши покарання та будучи звільненим з місць позбавлення волі належних висновків для себе не зробив та на шлях виправлення не став та продовжив вчиняти нові умисні злочини, беручи до уваги, що в провадженні Бершадського районного суду відносно нього перебуває перебуває кримінальне провадження за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, а також те, що обвинувачений не одружений, не має постійного місця роботи та міцних соціальних зв`язків, суд вважає, що в разі звільнення з-під варти продовжує існувати ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.

Таким чином, оцінюючи в сукупності обставини, які визначені ст.178 КПК України, судом враховується: що ОСОБА_1 обвинувачується у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 185 КК України, який є тяжким злочином, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, дані про особу обвинуваченого, який офіційно не працює, відповідно не має постійного джерела доходів, офіційно не одружений, дітей не має, що свідчить про відсутність у нього стійких соціальних зв`язків, суд приходить до висновку про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Судом не встановлено, що більш м`який запобіжний захід зможе запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

За таких обставин суд вважає, що інший більш м`який запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 процесуальних обов`язків, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, впливу на потерпілу, свідків у цьому кримінальному провадженні та переховування від суду.

Таким чином, суд вважає, що наведені прокурором у судовому засіданні підстави застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, суду не надано будь-яких доказів зменшення ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, або зміни обставини, передбачених статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України, які існували під час застосування запобіжного заходу до обвинуваченого.

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою.

Враховуючи обставини, встановлені в судовому засіданні, керуючись правилами ч. 5 ст. 182 КПК України, ст. 183 КПК України, суд знаходить правові підстави для визначення обвинуваченому ОСОБА_1 застави, яка становить 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 68100 гривень, оскільки внесення застави в такому розмірі буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 12, 177, 181, 183, 199, 314, 315 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора Крижопільського відділу Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області Бідюк Н.П. про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Дмитрашківка Піщанського району Вінницької області, громадянину України, не працюючому, з загальною середньою освітою, жителю АДРЕСА_1 , раніше судимому, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 26 грудня 2021 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 68100 (шістдесят вісім тисяч сто) гривень, яку необхідно внести на депозитний рахунок отримувача: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152; банк отримувача ДКСУ, м. Київ, ГУДКСУ у Вінницькій області; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA 688201720355219002000000401.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_1 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали направити до Державної установи "Вінницька установа виконання покарань ( №1)".

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Піщанський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в цей же строк з дня вручення йому копії даної ухвали.

Суддя: