Рішення № 100655373, 26.10.2021, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/331/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2021року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючого – судді Свірідова В.В.

при секретарі Шаповалової Ю.О.

справа №466/331/21,провадження №2/446/960/21

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення споживчого кредиту,

встановив:

представник позивача Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» Ляр Д.Ю., звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 17357,10 грн. за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 02.07.2009 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За умовами вказаного договору позичальник отримав кредит який згодом був збільшений до суми 16 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг. Також Позивач посилається, що 02.07.2009 року ОСОБА_1 була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в цій же довідці Відповідач власним підписом підтвердив, що «З фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, на вимоги про погашення заборгованості не реагує, внаслідок чого станом на 13.12.2020 року утворилась заборгованість за кредитним договором, яка складає 17357,10 грн., з яких 14748,90 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2608,20 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просить суд стягнути із ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за кредитним договором та понесені судові витрати у справі.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова Свірідової В.В. від 08.02.2021 провадження у справі відкрито та призначено до розгляду у спрощеному порядку(а.с.47).

Ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 02.06.2021 здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження в розгляд справи за правилами загального провадження та призначено підготовче засідання (а.с.65).

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова Свірідової В.В. від 23.07.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду (а.с. 97 ).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав до суду клопотання, в якому підтримує позовні вимоги в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує та просить суд розглядати справу у його відсутності, а тому суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.

Відповідач у судове засідання призначене на 26.10.2021 не з`явився, подав до суду відзив та додаткові письмові пояснення, де зазначає, що позов не визнає, просить відмовити в повному обсязі, оскільки позивачем не додано жодних документів, які б підтверджували виникнення кредитних зобов`язань у нього.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Винниченко М.П. подав до суду заяву, в якій просив слухати справу у його та відповідача відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Винниченко М.П. в судовому засіданні позов визнав частково, зазначивши, що стороною відповідача не заперечується наявність заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10181,96 грн., проте вимоги про стягнення заборгованості за іншою частиною тіла кредиту, яка була погашена 01.07.1019 року – 533,53 грн.; 01.09.2019 р. – 782,3 грн.; 01.10.2019 р. – 448,03 грн.; 01.11.2019 – 658,83 грн.; 01.12.2019 -532,06 грн.; 01.01.2020 – 554,63 грн. ; 01.02.2020 р – 553,4 грн.; 01.03.2020 р. – 504, 16 грн., в загальній сумі 4566.94 грн., яка Позивачем в розрахунках вказана як відсотки за користування кредитом (як погашені за рахунок кредиту) враховуючи нікчемність кредитного договору, дані кошти повинні бути зараховані як погашення основної суми одержаної Відповідачем від Позивача, а також заперечує вимогам позивача за простроченим тілом кредиту, пені та штрафу є безпідставними і просить в цій частині в позові відмовити. Посилання позивача на автоматичне погодження відповідача з правилами надання банківських послуг є неправомірним, оскільки правила розміщенні на веб-ресурсі банком можуть постійно змінюватися, в тому числі й процентна ставка та інші умови в односторонньому порядку без повідомлення клієнта, і невідомо в якій редакції правила діяли станом на час підписання відповідачем заяви на приєднання.

В самих правилах, долучених до матеріалів справи, відсутній підпис відповідача про ознайомлення з такими. А щодо посилання Позивача на те, що 02.07.2009 року Відповідачем була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в цій же довідці Відповідач власним підписом підтвердив, що «З фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений, сторона Відповідача вважає таку довідку від 02.07.2009 року неналежним доказом, оскільки в довідці друкованим текстом вказані певні умови кредитування, та проставлено дату та підпис «від руки» невідомою особою, без зазначення Прізвища Імені та По-батькові чи інших реквізитів особи, яка підписала таку довідку і вказала дату, також не вказано якого саме кредитного договору дана довідка стосується, не вказано ні номера договору ні номера та дати анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, тобто така довідка невідомого походеження, без жодної прив`язки до Відповідача та до кредитного договору та умов кредитування, того є неналежним доказом.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст.ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання анкети-заяви № б/н від 02.07.2009 р. про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

У заяві зазначено, що відповідач згідний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

До кредитного договору банк додав довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. За умовами вказаного договору позичальник отримав кредит який згодом був збільшений до суми 16 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг.

Згідно з наданим банком розрахунком, станом на 13.12.2020 утворилась заборгованість за кредитним договором, яка складає 17357,10 грн., з яких 14748,90 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2608,20 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості, яка заявлена позивачем до стягнення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відтак, суд вважає, що між сторонами правовідносини виникли внаслідок приєднання відповідача до запропонованих позивачем умов договору. Із запропонованими умовами відповідач ознайомилася та погодилася, про що розписалася у заяві-анкеті. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях ст.634 ЦК України.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання),

Відповідно до ч.2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналіз наданих позивачем доказів у їх сукупності дає підстави для висновку, що ПАТ КБ «Приватбанк» виконав прийняті на себе зобов`язання в повному обсязі, надав ОСОБА_1 кредитну картку з можливим кредитним лімітом у визначеному сторонами розмірі.

Згідно з наданим банком розрахунком, станом на 13.12.2020 утворилась заборгованість за кредитним договором, яка складає 17357,10 грн., з яких 14748,90 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2608,20 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Однак, аналіз таких наданих банком розрахунків, свідчить про те, що наявний борг тілом кредиту в розмірі 10181,96 грн., проте вимоги про стягнення заборгованості за іншою частиною тіла кредиту, яка була погашена платежами 01.07.1019 року – 533,53 грн.; 01.09.2019 р. – 782,3 грн.; 01.10.2019 р. – 448,03 грн.; 01.11.2019 – 658,83 грн.; 01.12.2019 -532,06 грн.; 01.01.2020 – 554,63 грн. ; 01.02.2020 р – 553,4 грн.; 01.03.2020 р. – 504, 16 грн., в загальній сумі 4566.94 грн., яка Позивачем в розрахунках вказана як відсотки за користування кредитом (як погашені за рахунок кредиту) враховуючи нікчемність кредитного договору, дані кошти повинні бути зараховані як погашення частини основної суми одержаної Відповідачем від Позивача.

Водночас невиконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором, а саме неповернення ним позивачу отриманих сум кредитних коштів підтверджується розрахунком заборгованості, згідно якого заборгованість за тілом кредиту (яка не повернена Відповідачем) складає 10181,96 грн., і зумовило звернення АТ КБ «ПриватБанк» до суду із даним позовом.

Вказаний розмір заборгованості за тілом кредиту не оспорюється і визнається відповідачем.

При цьому суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що розмір заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 10181,96 грн. є обґрунтованим, оскільки платежами 01.07.1019 року – 533,53 грн.; 01.09.2019 р. – 782,3 грн.; 01.10.2019 р. – 448,03 грн.; 01.11.2019 – 658,83 грн.; 01.12.2019 -532,06 грн.; 01.01.2020 – 554,63 грн. ; 01.02.2020 р – 553,4 грн.; 01.03.2020 р. – 504, 16 грн., в загальній сумі 4566,94 грн. яка Позивачем в розрахунках вказана як відсотки за користування кредитом (як погашені за рахунок кредиту) враховуючи відсутність підстав для таких коштів як відсотки за користування кредитом, дані кошти повинні бути зараховані як погашення частини основної суми одержаної Відповідачем від Позивача.

Отже, заявлена позивачем сума заборгованості за простроченим тілом кредиту в частині 10181,96 грн є обґрунтованою, підтверджується даними виписки по кредитному рахунку.

Таким чином, ухиляючись від повернення отриманих кредитних коштів і сплати заборгованості за кредитом у вказаному розмірі, відповідач порушує зобов`язання за даним договором і права позивача.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У заяві позичальника № бн від 02.07.2009 р, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за пенею і комісією.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором № б/н від 02.07.2009 р., посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини спірного договору.

В самих правилах, долучених до матеріалів справи, та Витягу з Тарифів, відсутній підпис відповідача про ознайомлення з такими. А щодо посилання Позивача на те, що 02.07.2009 року Відповідачем була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в цій же довідці Відповідач власним підписом підтвердив, що «З фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений, суд не бере до уваги таку довідку від 02.07.2009 року, оскільки така не відповідає вимогам належності допустимості достатності та достовірності як доказ, оскільки в довідці друкованим текстом вказані певні умови кредитування, та проставлено дату та підпис «від руки» невідомою особою, без зазначення Прізвища Імені та По-батькові чи інших реквізитів особи, яка підписала таку довідку і вказала дату, також не вказано якого саме кредитного договору дана довідка стосується, не вказано ні номера договору ні номера та дати анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, тобто така довідка є документом невідомого походження, без доведення наявності відношення до Відповідача та до кредитного договору та умов кредитування, того є неналежним доказом.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці документи: Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді даної справи.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем до позову Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовим висновком викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 за наслідком розгляду справи №342/180/17-ц.

Відповідно до ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, під час застосування вказаної правової позиції Верховного Суду, судом також враховується висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 30.01.2019 року у справі №755/10947/17, в якій зазначено, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що при перевірці судом встановлено, що вказана викладена правова позиція Верховного Суду, за аналогічним спором, який виник в цій справі, є останньою, судом враховується при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин в цій справі.

Крім того, слід зауважити, що у вказаній постанові від 03.07.2019 року за наслідком розгляду справи №342/180/17-ц, Велика Палата Верховного Суду, з огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питання щодо необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, відступила від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14).

У даній справі Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети від 02.07.2009 року, з урахуванням чого, суд доходить висновку, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до ч.4 ст.42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з ч.1 ст.1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із Відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Отже, на підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення із Відповідача заборгованості за кредитним договором від 02.07.2009 року, яка заявлена позивачем та складається із заборгованості за простроченими відсотками, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Одночасно, суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 02.07.2009 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним), однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що кредитор - АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, з урахуванням того, що до звернення до суду з цим позовом, позивач з такою вимогою до відповідача не звертався.

Таким чином, оскільки відповідачем на підставі заяви від 02.07.2009 року, яку він підписав, були отримані у позивача кошти на цей час не повернуті АТ «КБ «Приватбанк», суд вважає достатніми наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника суми тіла кредиту і простроченого тіла кредиту у вказаному розмірі.

За положеннями ст.141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 36 Постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Враховуючи наведені правила, відповідач повинен сплатити на користь позивача розмір судових витрат за сплачений судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог, тобто в сумі 1332,04 грн. (2270 грн. сплаченого позивачем судового збору х 58,68 %)

У той же час, із позивача на користь відповідача підлягає стягненню 41,32 % понесених ним судових витрат, пов`язаних з розглядом справи (підтверджені документально витрати на послуги професійної правничої допомоги в розмірі 3000 грн.), що становить 1239,60 грн.

Згідно з ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

За таких обставин, Відповідачу слід сплатити на користь Позивача різницю належних до стягнення один із одного сум судових витрат, що становить 92,44 грн (1332,04 грн. пропорційна частина судового збору який оплачений позивачем - 1239,60 пропорційні витрати на правову допомогу Відповідача).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 10 181,96 (десять тисяч сто вісімдесят одну гривню дев`яносто шість коп.) заборгованості за кредитним договором №б/н від 02.07.2009.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в розмірі 92,44 (дев`яносто дві гривні сорок чотири коп.).

В решті позовних вимог – відмовити.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження за адресою: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50, ЄДРПОУ 14360570;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Львова в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя В. В. Свірідова