Постанова № 10064893, 02.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2010                                                                                           № 13/430

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:           

За участю представників:

від позивача: представник – Малиновський В.І. – за довіреністю,

від відповідача: представник – Лоза Д.О. – за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ЗАТ "Акціонерна страхова компанія "Омега"

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.03.2010

та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 18.03.2010

у справі № 13/430 ( .....)

за позовом                               ВАТ "Московское перестраховочное общество"

до                                                   ЗАТ "Акціонерна страхова компанія "Омега"

про                                                   витребування звітності, визнання рахунків-бордеро ризиків акцептованими та стягнення 2094712,45 грн.

та за зустрічним

позовом          Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія

«Омега»

до                     Відкритого акціонерного товариства «Московское перестраховочное

общество»

про                    стягнення 983469,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Московское перестраховочное общество» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія «Омега» про витребування інформації щодо договорів страхування; визнання акцептованими: Додаткової угоди №1 до рахунку-бордеро ризиків № 7 на суму 39062 грн., Додаткової угоди № 1 до рахунку-бордеро ризиків № 8 на суму 9597,98 грн. та рахунку-бордеро ризиків, переданих в перестрахування № 9 на суму 976475,87 грн., стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості в розмірі 2094712,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору від 11.12.2007 № 11-12-2007/ОП облігаторного перестрахування наземного транспорту, укладеного між позивачем та відповідачем, звітність відповідачем за договором не передавалась, заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті перестрахових премій склала 2094712,45 грн. (в тому числі: за рахунком-бордеро № 7 у розмірі 39062 грн., за рахунком-бордеро №8 у розмірі 1 079 174, 58 грн., за рахунком-бордеро № 9 у розмірі 976475,87 грн.).

Заявою про збільшення позовних вимог від 12.01.2010 року позивач просив суд, крім заявлених позовних вимог, додатково стягнути з відповідача 697492, 54 грн., в тому числі: суму пені в розмірі 440100,35 грн., суму інфляційних нарахувань в розмірі 193478, 98 грн. та суму 3% річних в розмірі 63913, 03 грн.

У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив та зазначив, що заявлені позовні вимоги є безпідставними, оскільки зобов’язання сторін за Договором №11-12-2007/ОП облігаторного перестрахування наземного транспорту від 11.12.2007 щодо неоплачених перестрахувальними преміями рахунків-бордеро ризиків припинились з 02.09.2008 року в силу положень пункту 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про страхування», у зв’язку з чим вони не породжують для сторін жодних прав та обов’язків, не можуть бути визнані акцептованими та бути підставою для стягнення з відповідача перестрахувальних премій.

02.12.2009 Закрите акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Омега» звернулося до Господарського суду м. Києва із зустрічним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Московское перестраховочное общество» про стягнення заборгованості зі сплати страхового відшкодування за Договором № 11-12-2007/ОП перестрахування наземного транспорту від 11.12.2007 в розмірі 750043, 93 грн.; стягнення 3 % річних у сумі 18701, 53 грн.; інфляційних нарахувань у сумі 61140, 29 грн., пені у розмірі 153583, 46 грн.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов прийнятих у перестрахування та оплачених преміями договорам добровільного страхування наземного транспорту, відповідач за зустрічним позовом не перерахував Закритому акціонерному товариству «Акціонерна страхова компанія «Омега» суми страхового відшкодування.

У відзиві від 12.01.2010 Відкрите акціонерне товариство «Московское перестраховочное общество» проти вимог зустрічного позову заперечило, посилаючись на те, що Закрите акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Омега» своїм листом від 03.04.2009 року № 1058 проінформувало позивача за первісним позовом про припинення договору перестрахування не в майбутньому, а з 01.07.2008, тобто більш ніж за дев’ять місяців до дати попередження; на підставі пункту 4.3.9.2. Договору перестрахування не підлягає до стягнення за зустрічним позовом сума у розмірі 21167, 30 грн., також у зв’язку із правомірним невиконанням зобов’язань щодо сплати перестрахових відшкодувань відповідачем за зустрічним позовом не підлягає стягненню пеня, інфляційні нарахування та 3% річних.

Заявою від 26.01.2010 позивач за первісним позовом уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом суму заборгованості зі сплати страхового відшкодування в розмірі 750043,93 грн., 18701,53 - 3% річних, 61140,29 – інфляційних нарахувань, 144448,77 грн. – пені.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.03.2010 у даній справі первісний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача за первісним позовом 2094712,45 грн. – перестрахувальної премії, 193478,98 – збитків від інфляції, 63913,13 – 3% річних, 246082,67 грн. – пені. В іншій частині первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача за зустрічним позовом 750043,93 грн. – страхового відшкодування, 61140,98 грн. – збитків від інфляції, 18701,53 грн. – 3% річних, 76550,13 грн. – пені.

Додатковим рішенням Господарського суду м. Києва від 18.03.2010 у даній справі визнано акцептованим додаток № 1 до рахунку-бордеро ризиків №7 на суму 39062 грн., додаток № 1 до рахунку-бордеро ризиків № 8 на суму 9597,98 грн., рахунок-бордеро ризиків №9 976475,87 грн., які складені Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Омега» та підписані Відкритим акціонерним товариством «Московское перестраховое общество» відповідно до умов договору від 11.12.2007 № 11-12-2007/ОП облігаторного перестрахування наземного транспорту.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Омега» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині задоволення первісного позову та відмовити у його задоволенні, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм чинного законодавства.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначив, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно з’ясована природа спірних правовідносин та порушено вимоги пункту 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про страхування», яким встановлено спеціальні підстави для припинення зобов’язань за договором страхування.

Зокрема, апелянт стверджує, що оскільки перестрахувальні премії відповідачем за первісним позовом сплачені не були, зобов’язання з перестрахування автотранспортних засобів припинилися в силу положень пункту 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про страхування», а, отже, відсутні правові підстави вважати додаткові угоди до рахунку-бордеро ризиків № 7, до рахунку-бордеро № 8 за період з 01.07.2008 по 30.09.2008, до рахунку-бордеро ризиків №9 за період з 01.10.2008 по 31.12.2008 акцептованими.

Апелянт зазначає, що про фактичне припинення перестрахування за договором по неоплаченим перестрахувальними преміями рахунками-бордеро ризиків свідчать також листи сторін № 724 від 11.03.2009, № 1058 від 03.04.2009.

Крім того, апелянт мотивує тим, що за період з 01.07.2008 по 31.12.2008 по окремим договорам страхування, укладеним між сторонами, виникли страхові випадки, у зв’язку з чим, виникнення перестрахових відносин та відповідних зобов’язань за ними неможливе в силу положень статті 29 Закону України «Про страхування».

Також апелянт вказує на те, що згідно з пунктом 2.3. Договору №11-12-2007/ОП перестрахуванню підлягають лише договори страхування автотранспортних засобів строком не більше 1 року, в той же час, коли на час прийняття оскаржуваного рішення дія договорів страхування автотранспортних засобів, зазначених у додатковій угоді № 1 до рахунку-бордеро ризиків № 7 за період з 01.04.2008 по 30.06.2008, рахунку-бордеро ризиків №8 за період з 01.07.2008 по 30.09.2008, рахунку-бордеро ризиків № 9 за період з 01.10.2008. по 31.12.2008 та інших договорів, укладених більше ніж рік тому припинилась, у зв’язку з чим вони не можуть бути перестраховані за договором.

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду, Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Омега» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в первісному позові в повному обсязі, з посиланням на те, що додаткове рішення було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з положень Договору (пункти 3.6., 4.2.2., 8.1.) випливає, що рахунок-бордеро ризиків є акцептованим та таким, що породжує правові наслідки для сторін тільки тоді, коли він складений у письмовій формі та підписаний обома сторонами Договору. Отже, враховуючи чітке визначення сторонами порядку акцепту рахунків-бордеро ризиків, висновок суду про те, що рахунки-бордеро ризиків мають вважатися акцептованими та такими, що набули законної сили з моменту їх підписання лише позивачем є необґрунтованим

У відзиві на апеляційні скарги позивач за первісним позовом просить залишити їх без задоволення, оскаржуване рішення – без змін.

Розглянувши доводи апеляційних скарг та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

По первісному позову.

11.12.2007 між АСК «Омега» та ВАТ «Москва Ре» було укладено Договір № 11-12-2007/ОП облігаторного перестрахування наземного транспорту (далі – Договір).

Відповідно до частини 1 статті 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Відповідно до преамбули Закону України «Про страхування» цей Закон регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Норми Закону України «Про страхування» є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України, які в даному випадку є загальними нормами.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про страхування» визначено, що перестрахування – це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Отже, як вбачається з частини 1 статті 12 Закону України «Про страхування», у разі настання страхового випадку у перестраховика виникають певні зобов'язання, зокрема, виплатити свою частину страхового відшкодування. У свою чергу у перестрахувальника теж виникають зобов'язання.

Як вбачається із змісту частини 1 статті 12 Закону України «Про страхування», частини 1 статті 987 Цивільного кодексу України, договір перестрахування за своєю суттю є договором страхування, що укладається між спеціальними суб'єктами і об'єктом якого є, ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика. Таким чином, до такого договору мають застосовуватись положення про договір страхування.

Облігаторне перестрахування – договір перестрахування, за яким страховик (цедент) повинен передати, а перестраховик прийняти всі ризики по даному виду страхування.

Відповідно до пункту 2.2 Договору, предметом договору було облігаторне (обов'язкове) пропорційне на основі ексцеденту сум перестрахування ризиків Відповідачем у Позивача.

Згідно з пунктом 2.3 Договору, його дія розповсюджувалась на всі договори страхування транспорту (КАСКО транспортних засобів), що укладались Відповідачем.

Передача частини ризиків від АСК» Омега» до ВАТ «Москва Ре» здійснювалась на підставі рахунків-бордеро ризиків, які містили інформацію про договори страхування транспортних засобів, що підпадали під дію Договору, а також встановлювали розмір перестрахувальної премії, що підлягала сплаті відповідачем на користь позивача.

Підставою для звернення до суду з первісним позовом стала несплата відповідачем за первісним позовом перестрахувальних премій заявлених Додатковою угодою №1 до рахунку-бордеро ризиків №7 за період з 01.04.2008 по 30.06.2008 на суму 39062, 00 грн., рахунком-бордеро ризиків №8 за період з 01.07.2008 по 30.09.2008 на суму 1069576, 60 грн., Додатковою угодою №1 рахунку-бордеро ризиків №8 за період з 01.07.2008 по 30.09.2008 на суму 9597, 98 грн., рахунком-бордеро ризиків №9 за період з 01.10.2008 по 31.12.2008 на суму 1069576, 60 грн.

Задовольняючи позовні вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення перестрахувальних премій за вищевказаними рахунками-бордеро ризиків, суд першої інстанції виходив із загальних положень чинного законодавства України, що регулюють порядок виконання зобов’язань, а саме, статті 525, частини 1 статті 530, частини 1 статті 625 та статті 629 Цивільного кодексу України.

Однак, судом першої інстанції не враховано особливостей правової природи страхових правовідносин, та зумовлених вказаними особливостями спеціальними порівняно із загальними підстав припинення страхових зобов’язань, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про страхування». Як наслідком неврахування таких особливостей, суд першої інстанції ототожнив припинення страхових зобов’язань із порушення відповідачем за первісним позовом своїх зобов’язань за Договором.

Згідно з пунктом 11.1. Договору, дія даного договору припиняється за згодою сторін, а також у випадках:

- закінчення строку дії (пункт 11.1.1.);

- ліквідації перестраховика чи перестрахувальника в порядку, передбаченому чинним законодавством України (пункт 11.1.2.);

- прийняття судового рішення про визнання даного Договору недійсним (пункт 11.1.3.);

- в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про страхування» дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі: несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору.

Відсутність конкретизації законодавцем мотивів такої несплати (відмова платити, неплатоспроможність, інші перешкоди у здійсненні платежів) свідчить про те, що підставою припинення зобов’язань за договором страхування у разі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки є сам факт такої несплати.

Згідно з пунктом 3.6. Договору основний документообіг між сторонми ведеться шляхом оформлення рахунків-бордеро.

Відповідно до пункт 4.2. Договору перестрахувальник був зобов'язаний на умовах викладених у розділі 3 Договору, передавати перестраховику в перестрахування частину відповідальності по кожному укладеному ним договору страхування наземних транспортних засобів (договори КАСКО транспортних засобів), що підпадали під умови Договору.

Згідно з пунктом 4.2.2. Договору, в редакції Додаткової угоди № 3 від 01.04.2008, перестрахувальник зобов'язаний один раз на квартал, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати перестраховику Рахунок-бордеро премій, Рахунок-бордеро збитків, та Бордеро збитків, які заявлені, але не оплачені.

На перестрахувальника було покладено обов'язок не пізніше 24-х робочих дів з моменту отримання від перестраховика підписаного екземпляра Рахунку-бордеро премій (ризиків), заплатити Перестраховику премію згідно з цим Рахунком-бордеро (пункт 4.2.3. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за первісним позовом було сформовано та передано для перевірки та акцептування позивачем Додаткову угоду № 1 до Рахунку-бордеро ризиків № 7, згідно з якою в перестрахування ВАТ «Москва Ре» було передано ризики, сума перестрахувальних премій по яким становила 39062,00 грн., Додаткову угоду № 1 до Рахунку-бордеро ризиків №8 за період з 01.07.2008 по 30.09.2008 на суму 1069576, 60 грн., Додаткову угоду № 1 до Рахунку-бордеро ризиків №9 за період з 01.10.2008 по 31.12.2008 на суму 976475, 87 грн.

Вищевказані Додаткові угоди були акцептовані ВАТ «Москва Ре» та передані відповідачу для підписання та оплати.

Однак перестрахувальні премії за вищезазначеними Додатковими угодами №1 до Рахунків-бордеро ризиків №7, №8 та №9 оплачено не було, що не заперечується сторонами.

Відповідно до пункту 8.1. Договору всі листи, повідомлення та інша інформація, яка направляється за цим Договором або у зв’язку із його виконанням, повинні бути виконані у письмовій формі та вважаються наданими належним чином, якщо вони передані поштою або факсом, а потім надіслані листом, рекомендованим листом або доставлені особисто за адресами, вказаними у Договорі.

Зі змісту положень пунктів 3.6., 4.2.2. та 8.1. Договору вбачається, що рахунок-бордеро ризиків є акцептованим та таким, що породжує правові наслідки для сторін тільки тоді, коли він складений у письмові формі та підписаний обома сторонами.

Таким чином, через несплату відповідачем перестрахувальних премій перестрахування за Договором № 11-12-2007/ОП перестрахування наземного транспорту від 11.12.2007 по неоплаченим перестрахувальними преміями за Додатковими угодами №1 до Рахунків-бордеро ризиків №7, №8 та №9 припинилось в силу пункту 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про страхування», починаючи з моменту несплати відповідачем перестрахувальної премії позивачу.

У зв’язку із припиненням перестрахування по вищевказаним рахункам-бордеро ризиків, вони не породжують для сторін жодних прав та обов'язків, тому не можуть бути визнані акцептованим та бути підставою для стягнення з відповідача перестрахувальних премій.

З огляду на викладене, первісний позов ВАТ «Московское перестраховочное общество» про стягнення з АСК «Омега» 2094 712, 45 грн. перестрахувальної премії та визнання акцептованими додатків до рахунків-бордеро задоволенню не підлягає.

Оскільки судом відмовлено в задоволення стягнення суми основного боргу, вимоги ВАТ «Московское перестраховочное общество» про стягнення з АСК «Омега» 193478,98 – збитків від інфляції, 63913,13 – 3% річних, 246082,67 грн. – пені також задоволення не підлягають. Рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні вимоги ВАТ «Московское перестраховочное общество» про витребування інформації щодо договорів страхування, судова колегія вважає обґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Отже, з огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заявлені позовні вимоги, щодо витребування інформації не відповідають способам захисту порушеного права, встановленим чинним законодавством.

По зустрічному позову.

Як було встановлено вище, 11.12.2007 між АСК «Омега» та ВАТ «Москва Ре» було укладено Договір № 11-12-2007/ОП облігаторного перестрахування наземного транспорту (надалі також – Договір).

Відповідно до пункту 2.2 Договору його предметом є облігаторне (обов'язкове) перестрахування перестраховиком на основі ексцедента сум частини відповідальності перестрахувальника, що прийнята ним за Договорами добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів) на умовах «Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного)».

Пунктом 3.6. Договору, в редакції Додаткової угоди № 3 від 01.04.2008 до Договору, встановлено, що основний документообіг між Сторонами здійснюється шляхом оформлення Перестрахувальником щоквартальних Рахунків-бордеро премій, Рахунків-бордеро збитків та Бордеро збитків, які заявлені, але не оплачені. Зазначені рахунки-бордеро з моменту їх підписання є невід'ємною частиною Договору (пункт 4.2.2. Договору).

Згідно з пунктом 4.4.4. Договору ВАТ «Москва Ре» взяло на себе зобов'язання протягом 10-ти робочих днів з дня отримання від перестрахувальника Рахунку-бордеро збитків оплатити перестрахувальнику свою долю страхового відшкодування по окремому збитку.

Підтвердження ВАТ «Москва Ре» свого обов'язку оплатити виставлені Рахунки-бордеро збитків здійснювалось шляхом їх акцепту (підписанням).

Так, згідно із Рахунком-бордеро оплачених збитків за звітний період з 01.07.2008 по 30.09.2008 акцептованим ВАТ «Москва Ре» 30.10.2008, останнє протягом 10 робочих днів (тобто не пізніше 13.11.2008) зобов'язувалося сплатити АСК «Омега» 270 180, 14 грн. страхового відшкодування. За вирахуванням суми відшкодування по неоплаченим договорам страхування наземного транспорту які не містилися у оплачених перестрахувальними преміями рахунках-бордеро ризиків заборгованість ВАТ «Москва Ре» перед АСК «Омега» за Рахунком-бордеро оплачених збитків за звітний період з 01.07.2008 по 30.09.2008 складає 224 911, 80 грн.

Згідно із Рахунком-бордеро оплачених збитків за звітний період з 01.10.2008 по 31.12.2008, акцептованим ВАТ «Москва Ре» 19.01.2009, останнє протягом 10 робочих днів (тобто не пізніше 02.02.2009 р.) зобов’язувалося сплатити АСК «Омега» 448 643, 09 грн. страхового відшкодування. За вирахуванням суми відшкодування по неоплаченим договорам страхування наземного транспорту, які не містилися у оплачених перестрахувальними преміями рахунках-бордеро ризиків заборгованість ВАТ «Москва Ре» перед АСК «Омега» за Рахунком-бордеро оплачених збитків за звітний період з 01.10.2008 по 31.12.2008 складає 261 353.86 грн.

Згідно із Рахунком-бордеро оплачених збитків за звітний період з 01.01.2009 по 31.03.2009 акцептованим ВАТ «Москва Ре» 20.04.2009, останнє зобов’язувалось протягом 10 робочих днів (тобто не пізніше 04.05.2009) сплатити АСК «Омега» 141 064, 12 грн. страхового відшкодування.

Крім того, по окремим договорам страхування наземного транспорту, переданим у перестрахування згідно із рахунками-бордеро ризиків, умовами Договору було передбачено особливий порядок отримання страхового відшкодування. Такий порядок виплати страхового відшкодування стосується тих випадків, коли мав місце так званий Касовий збиток перестрахувальника.

Згідно із визначенням, що міститься у пункті 5.3. Договору, Касовий збиток – це розмір страхового відшкодування, при перевищенні якого перестраховик, при оформленні обґрунтованого розрахунку страхового відшкодування, після заяви перестрахувальника на виплату страхового відшкодування, оплачує свою долю відшкодування Перестрахувальнику раніше, ніж Перестрахувальник повністю здійснить виплату страхового відшкодування.

Вказаним пунктом Договору Касовий збиток було встановлено у розмірі 50 000, 00 грн.

Відповідно до пункту 5.2. Договору Касовий збиток не включається до рахунків-бордеро збитків за звітний період, а розглядається та відшкодовується окремо на підставі поданих перестрахувальником документів щодо кожного страхового випадку, по якому мав місце Касовий збиток.

Згідно з пунктом 4.4.5. Договору, якщо страховий випадок розглядається окремо (Касовий збиток), Перестраховик сплачує свою долю страхового відшкодування протягом п'яти робочих днів з дати отримання від Перестрахувальника документів на виплату страхового відшкодування.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про страхування» рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

З вищенаведеної норми права вбачається, що термін, передбачений правилами страхування для прийняття рішення про відмову у страховій виплаті, є пресічним та поновленню не підлягає.

На час звернення із зустрічною позовною заявою заборгованість ВАТ «Москва Ре» перед АСК «Омега» щодо сплати своєї частини касових збитків складає 122 714, 15 грн. та підтверджується: листом № 3223 від 08.12.2008 в розмірі 9 413, 47 грн., листом № 3221 від 08.12.2008 в розмірі 6 941, 76 грн., листом № 592 від 27.02.2009 в розмірі 21 755, 74 грн., листом № 594 від 27.02.2009 в розмірі 18 547, 95 грн., листом № 595 від 27.02.2009 в розмірі 5 959,37 грн., листом № 597 від 27.02.2009 в розмірі 10 501, 74 грн. листом № 599 від 27.02.2009 в розмірі 11 893, 34 грн., листом № 600 від 27.02.2009 в розмірі 13 076, 42 грн., листом № 601 від 27.02.2009 в розмірі 12 907, 92 грн., листом № 602 від 27.02.2009 в розмірі 11 716, 44 грн.

Судом встановлено, що загальна сума заборгованості ВАТ «Москва Ре» щодо сплати АСК «Омега» страхового відшкодування за Договором № 11-12-2007/ОП перестрахування наземного транспорту від 11.12.2007 по рахункам-бордеро збитків та касовим збиткам становить 750043, 93 грн.

Відповідно до частини 1 статті 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Згідно з частиною 1 статті 12 закону України «Про страхування» перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Пунктом 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України закріплено обов'язок страховика у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Аналогічний обов'язок страховика здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку у передбачений договором строк містить пункт 3 частини 1 статті 20 закону України «Про страхування».

Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання, щодо оплати страхового відшкодування, проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, зазначені кошти не сплатив, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 750 043, 93грн.

Таким чином позовна вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом перестрахового відшкодування в розмірі 750 043,93 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача інфляційних у сумі 61 140,29 грн., 3% річних у сумі 18701,98 грн. та пені у сумі 76550,13 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі вказаної норми Цивільного кодексу, підлягають стягненню 3% річних в сумі 18701,53 грн. та інфляційні в сумі 61140,29 грн. за весь час прострочення платежу за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частини 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 12.2. Договору сторони несуть відповідальність одна перед одною за несвоєчасне виконання передбачених даним Договором розрахунків у вигляді сплати пені в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочки. Пені оплачується за письмовою вимогою сторони, яка повинна була своєчасно отримати платіж.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що відповідач за зустрічним позовом прострочив виконання грошового зобов’язання щодо оплати перестрахувальної премії, а тому вимоги позивача за зустрічним позовом щодо стягнення пені підлягають задоволенню, з урахуванням частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, у сумі 76 550, 13 грн. за розрахунком суду першої інстанції.

За таких обставин, судова колегія прийшла до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 17.03.2010 у справі №13/430 підлягає зміні. Додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 18.03.2010 підлягає скасуванню. В задоволенні первісного позову відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційні скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 17.03.2010 у справі №13/430 змінити, додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 18.03.2010 у справі №13/430 скасувати.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«В первісному позові Відкритого акціонерного товариства «Московское перестраховочное общество» відмовити в повному обсязі.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Московское перестраховочное общество» (127018, Росія, м. Москва, вул. Образцова, будинок 31, будівля 2) на користь Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 17 А, код ЄДРПОУ 21626809) 750043 (сімсот п'ятдесят тисяч сорок три), 93 грн. – страхового відшкодування, 61140 (шістдесят одна тисяча сто сорок), 98 грн. – збитків від інфляції, 18701 (вісімнадцять тисяч сімсот одна), 53 грн. -3% річних, 76550 (сімдесят шість тисяч п'ятсот п’ятдесят), 13 грн. – пені, 9064 (дев'ять тисяч шістдесят чотири), 36 грн. витрат по сплаті державного мита та 219 (двісті дев'ятнадцять), 55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині зустрічного позову відмовити.»

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Московское перестраховочное общество» (127018, Росія, м. Москва, вул. Образцова, будинок 31, будівля 2) на користь Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 17 А, код ЄДРПОУ 21626809) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у сумі 12792 (дванадцять тисяч сімсот дев’яносто дві) грн. 50 коп. Видати наказ.

Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

Матеріали справи №13/430 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді