Постанова № 10064737, 02.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2010                                                                                           № 42/623

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Пашкіної С.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

За участю представників сторін:

Від позивача - Іваненко І.П. ( довір. №Д07/2009/07/10-7 від 10.07.2009);

Від відповідача - Гордієнко В.С. ( довір. №29 від 28.03.2008);

                                         Вінник В.С. (довір. №30 від 28.03.2008р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” та Житлово-будівельного кооперативу „Шовковик-8”

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.12.2009

у справі № 42/623 ( .....)

за позовом                               Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго”

до                                                   Житлово-будівельного кооперативу „Шовковик-8”

про                                                   стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 708347,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2009р. у справі № 42/623 позов Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” задоволено частково. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу „Шовковик-8” на користь Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” 337651,33 грн. боргу, 82444,66 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення та 14202,49 грн. три проценти річних з простроченої суми, 4237,85 грн. витрат по оплаті державного мита, 141,19 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У позові в іншій частині відмовлено.

          Рішення Господарського суду міста Києва грунтується на тому, що вимоги позивача про стягнення оплати теплової енергії за договором у розмірі 160678,44 грн., поставленої протягом листопада 2004р.- вересня 2006 років задоволенню не підлягають, оскільки, як зазначає суд, заявлено з пропуском встановлено ст.257 ЦК України трирічного строку позовної давності, про застосування якого заявив відповідач. Доказів поважності причин пропуску зазначеного строку суду не надано.

          Місцевий господарський суд вказує про те, що споживання теплової енергії за жовтень 2006-червень 2009 років, загальною вартістю 922105,42 грн., підтверджується матеріалами справи, а також частковою оплатою відповідачем у розмірі 584454,09 грн.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2009р. та винести нове, яким позов Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” задовольнити повністю.

          Не погоджуючись з рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2009р. та винести нове рішення.

          В апеляційній скарзі позивач вказує про те, що строки позовної давності за даним договором пропущено не було , оскільки відповідачем по справі неодноразово визнавався борг шляхом укладення зведених актів звірки нарахувань за розрахункові опалювальні періоди 2004 – 2005рр.,2006-2007рр. відповідно до яких відповідач неодноразово визнавав суми, нараховані йому до сплати за попередній період.

          В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що протягом спірного періоду з 01.07.2006р. по 01.07.2009р. позивач не повідомляв відповідача про зміни тарифів, пропозицій про зміни умов договору та його додатків не вносив, претензій не пред’являв, та письмові документи про зміни до договору сторонами не складалися, а також для проведення розрахунків, як зазначає скаржник, відповідач протягом всієї дії договору надсилав відповідачу тільки табуляграми із зазначенням об’єму поставленої теплової енергії, але платіжну вимогу – доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду, не надавав. Позивачем, як зазначає відповідач, було поставлено теплової енергії 8711.63620 Гкал, а мав поставити за спірний період теплової енергії 12843 Гкал.

          Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін колегія суддів встановила наступне.

1 травня 2004р. між сторонами у справі було укладено договір № 1630233 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов’язався постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води до належного відповідачу будинку по вул. Закревського, 35-А у м. Києві для потреб опалення та гарячого водопостачання в обсязі 4281 Гкал/рік, а відповідач –щомісячно до 25 числа поточного місяця оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно з п.2.2.1 та 2.3.1 договору позивач постачає теплову енергію у гарячій воді для потреб: опалення – в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до договору, яку відповідач зобов’язаний оплачувати щомісячно с своєчасно та в повному обсязі.

Відповідно до п.5.1 договору та звертання-доручення про укладення договору визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду (місяця) теплової енергії здійснюється розрахунковим способом.

Згідно додатка №3 до договору розрахунки за відпущену теплову енергію відповідачу здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених Київською міською державною адміністрацією, які можуть змінюватись в період договору.

У п.2 додатку №4 до договору визначено, що відповідач зобов’язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту платіжну вимогу-доручення, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п.3 додатка №4 до договору відповідач здійснює оплату вартості використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.

          Строк дії договору відповідно до умов п. 8 договору встановлений з часу його підписання до 31 грудня 2004 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

          У відповідності до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов’язання в повному обсязі та належним чином, що підтверджується поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі особових карток (табуляграм) споживання теплової енергії за період з 01.11.2004р. по 01.07.2009р., відповідач свої зобов’язання по оплаті за спожиту теплову енергію не виконав, внаслідок чого за спожиту теплову енергію у відповідача виникла заборгованість у розмірі 498329,77 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При відмові судом у задоволенні позову в частині стягнення за поставлену позивачем теплову енергію протягом листопада 2004рр – вересня 2006 років місцевий господарський суд виходив з того, що зазначені позовні вимоги заявлені з пропуском трирічного строку позовної давності.

Однак з таким висновком колегія суддів погодитись не може виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Колегія суддів зазначає про те, що висновок місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги за поставлену теплову енергію протягом листопада 2004рр.- вересня 2006 років заявлені з пропуском трирічного строку позовної давності зроблено при неповному з’ясуванні обставин справи, оскільки в матеріалах справи наявні докази (укладення сторонами актів звірки нарахувань за періоди 2004-2005рр., 2005-2006рр., 2006-2007рр.) , які вказують на дії відповідача, що свідчать про визнання ним свого боргу.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист відповідача № 98 від 01 жовтня 2007р. який свідчить також про визнання боргу відповідачем за попередні періоди, зокрема відповідач посилається й на угоду про реструктуризацію боргу від 15.10.04р., укладену між сторонами (наявна в матеріалах справи).

          Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Згідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Інфляційна складова боргу, згідно проведеного розрахунку позивача та перевіреного судом становить 176551,85 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

          Розмір 3% річних згідно проведеного розрахунку позивача та перевіреного судом становить 33465,75 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача як обгрутований та доведений.

          Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          З огляду на вище викладене, апеляційна інстанція дійшла висновку , що рішення місцевого господарського суду підлягає зміні.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу „Шовковик-8”

залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2009р. у справі № 42/623 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:

„Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу „Шовковик-8” (02217, м. Київ, вул. Закревського, 35-А, код 22883017) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” (01001, м.Київ, пл.І.Франка,5, код 00131305) 498329,77 грн. основного боргу, 176551,85 грн. – інфляційної складової боргу, 33465,75 грн. – 3% річних, 7083,47 грн. витрат зі сплати державного мита за подання позовної заяви, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 3541,73 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги”.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 42/623 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

09.06.10 (відправлено)