Постанова № 10064734, 07.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2010                                                                                           № 42/225-7/828

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рєпіної Л.О.

суддів:           Євграфової Є.П.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.03.2010

у справі № 42/225-7/828 ( .....)

за позовом                               Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до                                                   Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           Київська міська державна адміністрація

про                                                   стягнення сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 2344009,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.03.2010 р. по справі № 42/225-7/828 позов задоволено повністю: з АЕК “Київенерго” стягнуто на користь ДК “Газ України” 2284 175,06 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 59 834,10 грн. – 3% річних, 23 440,10 грн. витрат по оплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом при прийнятті рішення не взято до уваги відсутності доказів на підтвердження дати, з якої відповідач допустив прострочення розрахунків, тому нарахування штрафних санкцій є неправомірним. Крім цього, судом не взято до уваги особливостей здійснення господарської діяльності в сфері постачання та реалізації енергоносіїв та алгоритму проведення розрахунків на погашення заборгованості щодо різниці в тарифах, а саме : шляхом виділення субвенцій для їх погашення, тощо.

В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити за наведених в скарзі підстав.

Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як підставне й обґрунтоване залишити без змін.

Представник третьої особи в жодне судове засідання не з’явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належно, про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення справи не надав, отже апеляційний суд вважає за необхідне справу розглянути за його відсутності.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню за таких обставин.

Так, 10.04.2009 р. ДК “Газ України” звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до АЕК “Київенерго” про стягнення 2 284 175,06 грн. інфляційних втрат та 59 834,10 грн. 3% річних. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що 25.03.2008 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/08-104 ТЕ-41 (далі Договір), на виконання якого позивачем транспортовано та передано відповідачу газ у визначеному Договором обсязі вартістю 440641 433,07 грн., що підтверджується двома актами приймання-передачі природного газу від 25.03.2008 р. та актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2008 р. Відповідачем оплачено вартість всього отриманого газу, що підтверджується випискою з рахунку відповідача від 06.04.2009 р., проте таку оплату здійснено з порушенням встановленого Договором строку, що не заперечується відповідачем. Таким чином, позивач просив стягнути 2284175,06 грн. інфляційних втрат за квітень 2008 р. та 59834,10 грн. трьох відсотків річних з 11.04.2008 р. по 13.05.2008 р. за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, тощо.

Відповідач проти позову заперечував, проте письмового відзиву суду не надав.

Рішенням господарського суду м. Києва від 26.05.2009 р. позов задоволено частково : з АЕК “Київенерго” стягнуто на користь ДК “Газ України” 59 834,10 грн. процентів річних з простроченої суми, 598,34 грн. витрат по оплаті держмита та 3,01 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2009 р. по справі № 42/225 апеляційну скаргу ДК “Газ України” залишено без задоволення, рішення місцевого суду – без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2009 р. касаційну скаргу ДК “Газ України” залишено без задоволення, касаційну скаргу АЕК “Київенерго” задоволено частково, Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2009 р. та рішення господарського суду м. Києва від 26.05.2009 р. в частині стягнення трьох процентів річних скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва, в іншій частині Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2009 р. та рішення господарського суду м. Києва від 26.05.2009 р. залишено без змін.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.02.2010 р. залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Київську міську державну адміністрацію.

Третя особа в судові засідання не з’явилась, пояснень по справі не надала.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог, а відтак їх задовольнив в повному обсязі.

Так, задовольняючи позов, місцевий суд посилався на положення ст. 625 ЦК України, згідно яких боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені.

Укладені сторонами Акти передачі-приймання газу є підставою для завершення розрахунків відповідача з позивачем до 10 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки. Відповідно, днем прострочення відповідачем розрахунків (за наявності Актів) вважається 11 число місяця, наступного за місяцем поставки. Якщо Акти не підписано сторонами, відповідач повинен розрахуватись із позивачем згідно ч. 1 п. 6.1. Договору - тричі (34%, 33%, 33%) на місяць і лише протягом місяця поставки. З огляду на п. 3.2 Договору позивачу відомі у щодобовому режимі обсяги щодобового споживання газу, а відтак його вартість (кількість газу помножена на ціну, вказану у Договорі). Терміни розрахунків встановлено Договором. Отже, протягом місяця відповідачу відомі дані щодо вартості газу та термінів розрахунків із позивачем, у зв’язку з чим відповідач має зобов'язання щодо оплати газу протягом місяця поставки (ч. 1 п. 6.1. Договору).

Сторони вказівкою на дату укладення відповідного Акту передачі-приймання газу (як невід'ємної частини Договору) визначили час (дату), з яким позивач та відповідач пов'язали настання права позивача на оплату коштів та обов'язок відповідача оплатити грошову суму.

Місцевий суд зазначив, що регулювання порядку перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію передбачено Порядком перерахування у 2008 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 440 від 25.04.2008 р. (далі Постанова № 440) та Порядком перерахування у 2009 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам ( затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, які затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 193 від 05.03. 2009 р. (далі Постанова № 193).

Умовами перерахування вказаних субвенцій згідно Порядку перерахування у 2008 року та Порядку перерахування у 2009 року є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність у учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (з урахуванням пені, штрафних та фінансових санкцій, які нараховано підприємствам теплоенергетики на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1998 р. по 1 жовтня 2009 року). Згідно п.3. Порядку перерахування у 2008 року та Порядку перерахування у 2009 року у договорах обов'язково передбачається умова, що вони є дійсними лише у разі проведення відповідного фінансування. Таким чином, підставою для перерахування коштів є укладений договір та наявність фінансування, тобто коштів для проведення розрахунків.

Крім цього, згаданим договором визначається сума коштів, яка залежить від реальних обсягів невідповідності поточних тарифів на оплату споживачами теплової енергії та фактичній вартості виробленої теплової енергії, яка є відмінної в залежності від календарних умов функціонування відповідача, цін на імпортні енергоносії, тощо. Таким чином, договір може бути неукладеним і у випадку відсутності різниці у тарифах на оплату та фактичної вартості теплової енергії. Натомисть місцевому суду не надано будь-яких договорів щодо перерахування субвенцій. Позовні вимоги виникли із зобов'язання, укладеного між позивачем та відповідачем і неналежно виконаного останнім. Законом чи іншим нормативно-правовим актом, прийнятим на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, будь-які права впливати на позовні вимоги у будь-яких осіб відсутні. Відтак, заперечення відповідача не знайшли свого документального підтвердження. Наданий позивачем розрахунок індексу інфляції та 3% річних здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2284175,06 грн. інфляційних втрат та 59834,10 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі, тощо.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції за таких обставин.

Так, Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2009 р. касаційну скаргу ДК “Газ України” залишено без задоволення, касаційну скаргу АЕК “Київенерго” задоволено частково й Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2009 р. та рішення господарського суду м. Києва від 26.05.2009 р. в частині стягнення трьох процентів річних скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва, в іншій частині Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2009 р. та рішення господарського суду м. Києва від 26.05.2009 р. залишено без змін. Вищий господарський суд в згаданій постанові зазначив, що на підставі наданого позивачем розрахунку боргу, актів приймання-передачі природного газу, акту звіряння взаєморозрахунків судами обґрунтовано відмовлено позивачу в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат, а тому судові рішення попередніх інстанцій в цій частині підлягають залишенню в силі.

З огляду на висновки Вищого господарського суду України, викладені у вищезгаданій Постанові, місцевим судом помилково вдруге розглянуто й задоволено вимоги позивача про стягнення 2 284 175,06 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, тому рішення місцевого суду в цій частині підлягає скасуванню з припиненням провадження по справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Як згадувалось вище, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання (ст.625 ЦК України ) на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вірно вказано місцевим судом, три проценти річних за своєю правовою природою є платою за користування коштами, які не було своєчасно сплачено.

Разом з тим, встановивши зміст правовідносин між сторонами щодо здійснення господарської діяльності в сфері постачання та реалізації енергоносіїв та алгоритму проведення розрахунків на погашення заборгованості з різниці в тарифах, а також те, що регулювання порядку перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію передбачено Порядком перерахування у 2008 році та Порядком перерахування у 2009 році, місцевий суд не взяв до уваги, що підставою для перерахування коштів є укладений договір та наявність фінансування, тобто кошти для проведення розрахунків.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем не доведено в суді факту користування відповідачем чужими коштами, адже ст. 54 Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VI від 28.12.2007 р. (далі Закон № 107), ст. 53 Закону України “Про державний бюджет на 2009 рік” № 835-VI від 26.12.2008 р. (далі Закон № 835), Постановами Кабінету Міністрів України № 193 та № 440 встановлено джерела, підстави та спосіб відшкодування позивачу боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції, відсотків річних та пені. Наведене підтверджується також поясненнями відповідача, наданими в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд вважає помилковими висновки місцевого суду щодо стягнення з відповідача 59 834,10 грн. 3% річних як плати за користування коштами.

Тому, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого суду - скасуванню, в частині стягнення 2 284 175,06 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення провадження підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в частині стягнення 59 834,10 грн. 3% річних - з прийняттям нового про відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 80 п.2ч.1, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” задовольнити частково, рішення господарського суду м. Києва від 22.03.2010 р. по справі № 42/225-7/828 – скасувати.

Прийняти нове рішення: в позові Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”, третя особа Київська міська державна адміністрація про стягнення 59 834,10 грн. трьох відсотків річних відмовити.

В частині позову Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”, третя особа Київська міська державна адміністрація про стягнення 2 284 175,06 грн. інфляційних втрат провадження припинити.

Стягнути з Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 11 720 (одинадцять тисяч сімсот двадцять) грн. 05 коп. держмита за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 42/225-7/828 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Євграфова Є.П.

10.06.10 (відправлено)