Рішення № 100645688, 22.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2021 р. Справа№200/6466/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

27 травня 2021 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають на території Нікольської селищної громади за межами населених пунктів для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають на території Нікольської селищної громади за межами населених пунктів для ведення особистого селянського господарства.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають на території Нікольської селищної громади за межами населених пунктів для ведення особистого селянського господарства. Наказом від 17 листопада 2020 року №765-УБД йому було відмовлено у наданні відповідного дозволу. Вважає такі дії протиправними, оскільки у відповідача відсутні повноваження відмовляти позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для наступного передання у власність за умови виконання останнім вимог законодавства/а.с.1-4/.

Відзив на позовну заяву у встановлений строк подано не було. Пояснень щодо поважних причин його неподання – до суду не подано.

З огляду на наведене неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин судом кваліфіковано як визнання позову (ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи/а.с.12-13/.

Ухвалою суду від 2 липня 2021 року витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають на території Нікольської селищної громади за межами населених пунктів для ведення особистого селянського господарства у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали/а.с.19-20/.

Ухвалою суду від 27 липня 2021 року вирішено питання про розгляд справи №200/6466/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 11 серпня 2021 року/а.с.25-26/.

10 серпня 2021 року відповідачем до суду надано витребувані судом документи /а.с.29-33/.

11 серпня 2021 року у судове засідання учасники судового розгляду не з`явились, про день час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, заяв про відкладення або розгляду справи без їх участі не надавали.

Ухвалою суду від 11 серпня 2021 року закрито підготовче провадження по справі №200/6466/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та призначено справу до судового розгляду на 25 серпня 2021 року/а.с.35/.

Учасники судового розгляду у судове засідання не з`явились, про день час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не надавали.

Частиною 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що сторони були належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду справи, їх позиція стосовно предмета спору зрозуміла, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд доходить висновку про можливість проведення розгляду справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку із неявкою сторін у судове засідання розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження в межах строків, визначених Кодексу адміністративного судочинства України для розгляду справи.

28 вересня 2021 року до суду надійшло клопотання відповідача про залучення в якості співвідповідача Кальчицької сільської територіальної громади /а.с.56-58/.

У період з 9 вересня 2021 року по 27 вересня 2021 року судя Зеленов А.С. перебував у відпустці.

Ухвалою суду від 30 вересня 2021 року судом продовжено Головному управлінню Держгеокадастру у Донецькій області строк для надання відзиву по справі №200/6466/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії до 6 жовтня 2021 року/а.с.60/.

Станом на 22 жовтня 2021 року відповідачем не надано відзиву на позов.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2021 року судом відмовлено у залученні в якості співвідповідача Кальчицької сільської територіальної громади /а.с.64/.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_1 , має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серія НОМЕР_2 від 24.11.2019/а.с.4-6,7/.

Відповідач – Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, є органом державної влади, є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Як зазначено позивачем та не заперечується відповідачем по справі, ОСОБА_1 у вересні 2020 року звернувся з клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0 га із земель, що перебувають у запасі на території Малоянісольської сільської ради Нікольського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства/а.с.42/.

До заяви було додано викопіювання з публічної кадастрової карти України 1421784400:04:000:0680.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 17.11.2021 №765-УБД ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою /а.с.9/.

Підставою відмови вказано, що подані матеріали не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, у відповідності до ст.118 Земельного кодексу України.

Позивач, не погоджуючись із даними діями відповідача, звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Положеннями ст.3 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Пунктом “б” ч.1 ст.121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.

Частиною 7 ст.118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, у разі надання органом виконавчої влади відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у ч.7 ст.118 ЗК України.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого земельного питання. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Проте, відмовляючи позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачем у спірному наказі не було конкретизовано в чому саме полягає невідповідність поданих позивачем графічних матеріалів вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, затверджених у встановленому законом порядку.

Стосовно тверджень відповідача щодо нечіткого відображення у поданих позивачем графічних матеріалах місця розташування бажано земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Так, ч.1 ст.79 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до п.1.3 “Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками”, затвердженої наказом Держземагентства України від 18.05.2010 №376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 №391/17686, межа земельної ділянки це сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.

Бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами зазначається заявником на фрагментах планово - картографічних матеріалів, які надають можливість правильно визначити місце розташування земельної ділянки, на яку претендує особа, яка звернулась з клопотанням з метою безоплатного отримання земельної ділянки у власність.

Тобто, графічні матеріали, які додаються до заяви, повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість відповідачу насамперед встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та, у передбачених земельним законодавством випадках, надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки.

Так з наданих суду графічних матеріалів вбачається, що за кадастровим номером 1421784400:04:000:0680 знаходиться земельна ділянка, де чітко відображено межі бажаної земельної ділянки.

Таким чином, суд вважає, що додані позивачем до заяви викопіювання слід розцінювати, як належні графічні матеріали в розумінні ч.6 ст.118 ЗК України.

При цьому слід вказати, що відповідач, користуючись своїми повноваженнями держателя Державного земельного кадастру, на якого покладено обов`язки надання викопіювання з кадастрової карти (плану) фізичним та юридичним особам, мав можливість визначити розташування бажаної земельної ділянки відповідно до вимог Порядку ведення Державного земельного кадастру.

Аналіз наведених правових норм дає змогу дійти висновку, що перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, серед іншого, в обов`язковому порядку має містити кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Натомість, відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу відповідно до положень ст.118 ЗК України, з підстав того, що подані матеріали не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них матеріально-правових актів.

Таким чином, суд вважає, що в порушення зазначених норм Земельного кодексу України, відповідач протиправно відмовив позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зазначених підстав, а тому наказ 17.11.2020 №765-УБД є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд зазначає наступне.

27.05.2021 набрав чинності Закон України від 28.04.2021 №1423-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин” (далі – Закон №1423-ІХ) згідно з яким землі державної власності за межами населених пунктів (крім земель, які потрібні державі для виконання її функцій) передані до комунальної власності сільських, селищних, міських рад.

Так, розділ X “Перехідні положення” Земельного кодексу України доповнено п.24 такого змісту:

“З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. <..>

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Тобто, з дня набрання чинності Законом №1423-ІХ до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад відповідач, як орган виконавчої влади, який здійснював розпорядження земельними ділянками державної власності, втратив права щодо розпорядження такими земельними ділянками.

З огляду на те, що судом встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області не має владних повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою на момент прийняття рішення судом, тому відсутні законні підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі Класс та інші проти Німеччини , із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Щодо вимоги позивача про визнання дій Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області в частині відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають на території Нікольської селищної громади (раніше - Малоянісольської сільської ради Нікольського району Донецької області) за межами населених пунктів для ведення особистого селянського господарства незаконними, на думку суду, дії відповідача самі по собі прав позивача не порушувала, оскільки знайшли своє вираження у відповідному наказі відповідача від 17.11.2020 №765-УБД, скасування якого буде належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.ч.1 та 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

У п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому, суд роз`яснює, що позивач не позбавлений можливості звернутися до територіальної громади, у комунальну власність якої перейшла земельна ділянка, розташована за межами населених пунктів у межах такої територіальної громади.

На підставі викладеного вище, враховуючи приписи статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Згідно з ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись Конституцією України, статтями 2,5-14,19-22,72-78,94,132-143,159-165,192-205,241-247,255,295-297,Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (б-р. Машинобудівників, буд.16, м. Краматорськ, 84313, ЄДРПОУ 39767332) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 17.11.2020 №765-УБД про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_2 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження 22 жовтня 2021 року. Повне судове рішення складено та підписано 27 жовтня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов