Рішення № 100645165, 12.10.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

12 жовтня 2021 р. Справа №120/3718/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Вапнярської селищної ради Тульчинського району Вінницької області

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Вапнярської селищної ради Тульчинського району Вінницької області (далі - відповідач). У позовній заяві позивач просить:

- визнати протиправним та скасування рішення 6 сесії 8 скликання від 19.02.2021 №180 Вапнярської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.

- зобов`язати Вапнярську селищну раду Тульчинського району Вінницької області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, комунальної форми власності, землі запасу , орієнтовною площею: 2,0 га, яка є сформована, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Вапнярської селищної ради.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що звернулася заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок: сільськогосподарського призначення, комунальної форми власності, землі запасу , орієнтовною площею: 2,0 га, яка є сформована, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Вапнярської селищної ради.

Рішенням 6 сесії 8 скликання від 19.02.2021 №180 Вапнярської селищної ради Тульчинського району Вінницької області позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, яка є сформована, має кадастровий номер: 0523982000:01:002:0405, яка розташована на території Вапнярської селищної ради за межами с. Колоденка Томашпільського району Вінницької області згідно ст.118 Земельного кодексу України та ст.ст. 25-26 Закону України «Про землеустрій».

Не погоджуючись із рішенням від 19.02.2021 №180, позивач звернулася до суду, мотивуючи його протиправність, зазначила, що відповідачем порушено ст.118 Земельного кодексу України якою передбачено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації щодо відведення земельної ділянки у власність, однак таких підстав у спірному рішенні не зазначено.

Ухвалою суду від 27.04.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

22.06.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого, проти задоволення позовних вимог заперечує.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в своїй сукупності, суд встановив наступне.

Позивач звернулася заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок: сільськогосподарського призначення, комунальної форми власності, землі запасу , орієнтовною площею: 2,0 га, яка є сформована, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Вапнярської селищної ради.

Рішенням 6 сесії 8 скликання від 19.02.2021 №180 Вапнярської селищної ради Тульчинського району Вінницької області позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, яка є сформована, має кадастровий номер: 0523982000:01:002:0405, яка розташована на території Вапнярської селищної ради за межами с. Колоденка Томашпільського району Вінницької області згідно ст.118 Земельного кодексу України та ст.ст. 25-26 Закону України «Про землеустрій».

На переконання позивача, відповідач протиправно відмовив їй у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, що і стало підставою для звернення з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України від 25.10.2001 №2768-III) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.18 ЗК України від 25.10.2001 №2768-III до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, до яких зокрема належать землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч.1 ст.22 ЗК України від 25.10.2001 №2768-III землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

У силу положень п."а" ч.3 ст.22 ЗК України від 25.10.2001 року №2768-III землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.

Так, згідно із ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.

Зокрема, ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч.7 ст.118 ЗК України від 25.10.2001 №2768-III орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Щодо рішення №180 позачергової 6 сесії 8 скликання Вапнярської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 19.02.2021, суд зазначає наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач як на його підставу зіслався на формулювання загального характеру: "невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко- економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно- територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів". Однак, в оскаржуваному рішенні не вказано, в чому на думку відповідача, полягає така невідповідність.

Оцінюючи спірне рішення, суд керується нормами ч.2 ст.2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у тому числі на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суд зазначає, що загальне формулювання ст. 118 ЗК України та її ч.7, а саме: "невідповідність місця розташування земельної ділянки, яку бажає отримати позивачка вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації" має бути пояснена у самому рішенні вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.

Наведений висновок узгоджується із встановленими законом вимогами щодо "обґрунтованості рішення", що полягають в дослідженні суб`єктом владних повноважень усіх обставин, що є істотними у процесі його прийняття, аналізі таких обставин та їх правової оцінки. Усі мотиви якими керується суб`єкт у процесі оцінки та аналізу обставин повинні бути чітко та повно відображені у рішенні. В такий спосіб зацікавленій особі створюються гарантії того, що навіть у випадку якщо рішення прийнято не на її користь, вона зможе оскаржити його, та обґрунтувати свою незгоду із одним чи декількома аргументами які чітко зазначені в рішенні.

Висновок узгоджується із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Виходячи із обставин встановлених у цій справі, відповідач принципу належного урядування як і вимог закону про повне обґрунтування власного рішення не дотримався. Зокрема оскаржуване рішення обґрунтоване лише із посиланням на загальні формулювання ст.118 ЗК України та не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Такі недоліки у діяльності відповідача перешкоджають позивачці у реалізації права на обґрунтування своєї незгоди із усіма аргументами відповідача та ефективне і швидке оскарження рішення.

Крім того за таких обставин суд позбавлений можливості надати оцінку чи виконані всі умови, визначені нормами Земельного кодексу України для прийняття рішення про надання позивачці дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою.

Водночас, суд наголошує, що вичерпний перелік підстав, за наявності яких може бути відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, визначено у частині сьомій статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, та підстави, якими керувався відповідач, відмовляючи позивачу, до них не належать.

Однак, зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається, що відмова є вмотивованою.

Відповідач посилаючись на норми ст. 118 ЗК України повинен був обґрунтувати у чому полягає невідповідність місця розташування бажаної для позивачки земельної ділянки затвердженим схемам.

Обмежившись формулюванням загального змісту відповідач не виконав обов`язку щодо обґрунтованості рішення.

Отже, спірне рішення не містить законодавчо визначених підстав для відмови у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню, а позов у цій частині вимог слід задовольнити.

Щодо зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку документації із землеустрою, суд зазначає наступне.

Наслідком скасування судом у цій справі рішення № 180 позачергової 6 сесії 8 скликання Вапнярської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 19.02.2021 є те, що клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою залишається нерозглянутим.

Згідно ч. 3-4 ст. 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Виходячи із обставин цієї справи, суд встановив, що оскаржене рішення не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Такі недоліки у діяльності відповідача, окрім того, що вказують на протиправність рішення, перешкоджають суду надати оцінку дотриманню усіх передбачених нормами ст. 118 ЗК України умов для прийняття рішення про надання дозволу.

Відтак, суд бачить підстави для часткового задоволення похідної позовної вимоги у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, та прийняти мотивоване рішення, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

Також, позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд вирішити процесуальне питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі - шляхом зобов`язання його подати у встановлений судом строк звіт про його виконання є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком.

У даному ж випадку, суд не бачить підстав для окремого встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, наголошуючи при цьому, що, відповідно до частин 2-3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Що стосується процесуального питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то суд при його вирішенні керується наступними мотивами.

Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1-3 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу суду надано: Ордер Серії АВ №167338 від 20.04.2021, Свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №000492, договір про надання професійної правничої допомоги від 20.04.2021, Акт наданих послуг від 01.09.2021, квитанція від 20.04.2021. Відповідно до вказаних доказів визначено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Суд зазначає, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На переконання суду, зазначені норми (ст.ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017 року, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

Відтак, дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд робить висновок, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

З огляду на викладене, суд вважає, що понесені позивачем витрати в сумі 5000,00 грн є співмірним зі складністю справи, відтак, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 134, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасування рішення 6 сесії 8 скликання від 19.02.2021 №180 Вапнярської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.

Зобов`язати Вапнярську селищну раду Тульчинського району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, яка є сформована, має кадастровий номер: 0523982000:01:002:0405, яка розташована на території Вапнярської селищної ради за межами с. Колоденка Томашпільського району Вінницької області, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

У задоволення решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду із цим позовом судовий збір у розмірі 454 грн (чотириста пятдесят чотири гривні) та витрати на правову допомогу у розмірі 2500 грн (дві тисячі п`ятсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Вапнярської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Вапнярська селищна рада Тульчинського району Вінницької області (адреса: вул. Незалежності, 140, смт. Вапнярка, Томашпільський р-н, Вінницька обл, 24240, ЄДРПОУ-04325911).

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом

Суддя:

Секретар: